Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №621/2608/26 — Зміївський районний суд Харківської області

Справа № 621/2608/26

Провадження № 2/621/2212/26

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

22 жовтня 2026 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області у складі:

головуючий – суддя Вельможна І.В.,

секретар судового засідання – Сумцової С. О.,

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку загального позовного провадження за відсутності учасників справи цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в:

13.07.2026. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , з наступними вимогами: встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із спадкодавцем - матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_3 , на нерухоме майно у виді частки: - земельної ділянки, кадастровий номер 6321710100:04:005:0038, площею 0,2544 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за межами населеного пункту на території Зміївської міської ради Чугуївського (колишнього Зміївського) району Харківської області; - земельної ділянки, кадастровий номер 6321710100:04:000:0077, площею 6,7042 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Зміївської міської ради Харківської області; - земельної ділянки, кадастровий номер 6321786500:02:000:0158, площею 1,0177 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області.

На обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є дочкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

12.02.1976 ОСОБА_6 , зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 , внаслідок реєстрації шлюбу прізвище дружини було змінено з " ОСОБА_8 " на " ОСОБА_9 ".

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 .

За життя ОСОБА_3 на праві приватної власності належали: - земельна ділянка, кадастровий номер 6321710100:04:005:0038, площею 0,2544 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована за межами населеного пункту на території Зміївської міської ради Чугуївського (колишнього Зміївського) району Харківської області, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 027438, виданого 11.10.2012 на підставі розпорядження Зміївської районної державної адміністрації №322 від 03.07.2012; - земельна ділянка, кадастровий номер 6321710100:04:000:0077, площею 6,7042 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Зміївської міської ради Харківської області, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 432721, виданого 04.08.2006 на підставі розпорядження Зміївської райдержадміністрації № 71 від 26.01.2006; - земельна ділянка, кадастровий номер 6321786500:02:000:0158, площею 1,0177 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 432602, виданого 04.08.2006 на підставі розпорядження Зміївської райдержадміністрації № 71 від 26.01.2006.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне останній майно.

Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 .

Крім позивача, спадкоємцем першої черги майна померлої ОСОБА_3 є її дочка та сестра позивача по матері – ОСОБА_2 , яка була зареєстрована разом з матір`ю станом на день її смерті і як наслідок прийняла спадщину в силу положень частини 3 статті 1268 Цивільного кодексу України.

Померла ОСОБА_3 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , в тому числі й станом на дату своєї смерті.

Разом з тим, з 24 лютого 2022 року на день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 фактично, без реєстрації, постійно проживала разом зі своєю дочкою позивачем по справі ОСОБА_1 , за адресою АДРЕСА_1 .

Позивач опікувалася матір`ю, здійснювала за нею догляд, займалася її лікуванням, а після смерті матері здійснила її поховання.

З метою оформлення спадкових справ, ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_3 .

Разом з тим, постановою приватного нотаріуса Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Кожушною Л. М. від 19.06.2026 № 345/02-31 ОСОБА_1 було відмовлено у вчинені нотаріальної дії – видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку з ненаданням документів на підтвердження факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Оскільки позивач фактично проживала з матір`ю ОСОБА_3 за однією адресою, в тому числі й станом на дату смерті останньої, вважала, що вона успадкувала все його майно і не зверталась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

В подальшому, позивач вирішила отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, а тому звернулась до приватного нотаріуса Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Лещенко Л. В. з відповідною заявою.

Проте, постановою нотаріуса Фьокліній О. О. було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку із пропуском строку для подання заяви про прийняття спадщини та не наданням документів на підтвердження факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Враховуючи, що вона постійно проживала зі спадкодавцем до її смерті, вважала, що прийняла спадщину, але в позасудовому порядку позбавлення можливості реалізувати свої спадкові права.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з позовом.

Автоматизованою системою документообігу 13.07.2026 суду для розгляду справи визначено суддю Зміївського районного суду Харківської області Вельможну І. В.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 30.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 17.08.2026, задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

На виконання ухвали від 30.07.2026 до суду надійшли витребувані судом докази.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 21.09.206 підготовче провадження закрите, справа призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні на 06.10.2026.

06.10.2026 у зв`язку з неявкою відповідача розгляд справи відкладено до 22.10.2026.

22.10.2026 належним чином повідомлені учасники справи в судове засідання не прибули.

Позивач ОСОБА_1 разом з позовом до канцелярії суду надала заяву в якій просила проводити судове засідання за її відсутності на задоволенні позову наполягала, не заперечувала проти ухвалення по справі заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 повторно у судове засідання не з`явилася, про дату час та місце розгляду справи повідомлялася судом своєчасно та належним чином, рекомендованими листами, направленими на її останню відому адресу зареєстрованого місця проживання та через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Причин неявки ОСОБА_2 не повідомила, відзив на позов не надала, будь-яких заяв з процесуальних питань, в тому числі й щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Згідно зі статтею 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, на підставі частини 4 статті 223, статті 280 Цивільного процесуального кодексу України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим ухвалити заочне рішення.

Оскільки розгляд справи проводиться без участі сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає положенням частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України.

Дослідивши доводи позовної заяви, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частинами 1, 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Спірним є право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , до складу якої входить право власності на частки земельних ділянок: кадастровий номер 6321710100:04:005:0038, площею 0,2544 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за межами населеного пункту на території Зміївської міської ради Чугуївського (колишнього Зміївського) району Харківської області; кадастровий номер 6321710100:04:000:0077, площею 6,7042 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Зміївської міської ради Харківської області; кадастровий номер 6321786500:02:000:0158, площею 1,0177 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області.

Для вирішення цього спору позивачеві необхідно встановити факт її постійного проживання разом зі спадкодавицею ОСОБА_3 , станом на день її смерті – ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною 6 ст. 294 ЦПК України передбачено, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Частиною 1 ст. 319 ЦПК України передбачено, що у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Судом встановлено, що матір`ю ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відомості про батька в свідоцтві про народження відсутні (а. с. 11, 12).

12 лютого 1976 року ОСОБА_7 та ОСОБА_11 уклали шлюб, після державної реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено з " ОСОБА_8 " на " ОСОБА_9 ", актовий запис № 7 (а. с. 16).

Згідно копії Свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 виданого 02.02.2023, ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис № 106 (а. с. 17).

З відомостей про осіб місце проживання яких було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 в період з 14.08.1990 по 01.02.2023, вбачається, що за зазначеною адресою з 14.08.1990 і день своєї смерті була зареєстрована ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з померлою за вказаною адресою, були зареєстровані також: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (а с. 42).

Разом з тим, з акту про встановлення факту проживання, складеного 02.06.2026 депутатом Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області Власенко О. В., в присутності свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , вбачається, що в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані та проживають власник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочка – ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , син – ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , син – ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , онук ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , онука – ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , племінник – ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_16 . Крім того, у вказаному житловому будинку, фактично без реєстрації місця проживання проживала також мати власниці будинку ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 24.02.2022 та по дату своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_1 та її мати ОСОБА_3 вели спільне господарства та спільний побут, мали спільний бюджет, піклувалися один про одного, як дочка та мати (а. с. 30).

З копій Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 027438 виданого на підставі розпорядження Зміївської районної державної адміністрації № 322 від 03.07.2012 та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 632171011005353; Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 432721 виданого на підставі розпорядження Зміївської райдержадміністрації від 26.01.2006 № 71 та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010669100192; Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 432662 виданого на підставі розпорядження Зміївської райдержадміністрації від 26.01.2006 № 71 та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010669100158; Сертифікату на право на земельну ділянку частку (пай) серії ХР № 0227911 виданого на підставі рішення Зміївської райдержадміністрації від 10.04.1998 № 195 та зареєстрованого 15.07.1998 в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 172, вбачається, що ОСОБА_3 на праві власності належать: земельна ділянка, кадастровий номер 6321710100:04:005:0038, площею 0,2544 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за межами населеного пункту на території Зміївської міської ради Чугуївського (колишнього Зміївського) району Харківської області; земельна ділянка, кадастровий номер 6321710100:04:000:0077, площею 6,7042 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Зміївської міської ради Харківської області. (а. с. 18-24).

Постановою приватного нотаріуса Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Кожушної Л. М. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19.06.2026 № 345/02-31 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують факт прийняття спадщини після смерті спадкодавця (а. с. 29).

На підставі зазначених вище доводів позивача, викладених в позовній заяві, а також відомостей, що містяться у письмових доказах, суд дійшов висновку про доведеність факту постійного проживання позивача ОСОБА_1 на момент відкриття спадщини разом з матір`ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки від встановлення цього факту залежить вирішення спору про право на спадщину за законом, позивач мав підстави звертатися з такою заявою у порядку позовного провадження.

Встановлення цього факту має юридичне значення для позивача, а підтвердити його іншим шляхом вона не має можливості, тому вимога позову про встановлення цього факту є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Водночас, суд зазначає, що відсутні підстави для зазначення в резолютивній частині рішення вказівки на встановлення факту постійного проживання позивача ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_3 на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , а цей факт розглядається судом як обставина, що підлягає доказуванню для вирішення по суті спору щодо спадщини.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. ст. 317, 319, 321 ЦК України право власності є непорушним, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Частиною 1 статті 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною 3 статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до п. 3.21 п. 3 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до п. п. 4.15, 4.18 п. 4 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Таким чином, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Позивачем надано докази того, що вона проживала разом із спадкодавцем ОСОБА_3 на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 та прийняла спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

За таких обставин, оскільки позивачем надано належні, допустимі, достовірні та достатні докази на підтвердження обставин, викладених на обґрунтування позову, відповідач – ОСОБА_2 проти позову заперечень не подала, у справі є законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Оскільки позивач не вимагала відшкодування судових витрат, з урахуванням характеру спірних правовідносин та дотримуючись принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вирішення питання щодо розподілу судових витрат між сторонами відповідно до ст. 141, 142 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 211, 223, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , на нерухоме майно у виді частки:

- земельної ділянки, кадастровий номер 6321710100:04:005:0038, площею 0,2544 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за межами населеного пункту на території Зміївської міської ради Чугуївського (колишнього Зміївського) району Харківської області;

- земельної ділянки, кадастровий номер 6321710100:04:000:0077, площею 6,7042 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Зміївської міської ради Харківської області;

- земельної ділянки, кадастровий номер 6321786500:02:000:0158, площею 1,0177 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Зміївським районним судом Харківської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути ним подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Повне рішення складене та підписане 22.10.2026.

Позивач - ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Відповідач – ОСОБА_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

Головуючий: