Суд: Одеський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред’явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами
Дата: 18 жовтня 2026 р.
Справа: №522/17197/26
Суддя: Яковенко І. І.
Номер провадження: 33/813/1958/26
Номер справи місцевого суду: 522/17197/26
Головуючий у першій інстанції Гаєва Л. В.
Доповідач Яковенко І. І.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.10.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Яковенка І.І.,
за участю:
секретаря судового засідання – Ровенко А.С..,
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м.Одеси від 17.09.2026,
встановив:
зазначеною постановою
ОСОБА_2 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2 400 (двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), що складає 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років, без оплатного вилучення транспортного засобу, а також стягнуто судовий збір у розмірі 665,60 грн,
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Постановою суду першої інстанції встановлено, що 17.08.2026 приблизно о 9:46 годині ОСОБА_3 повторно керував транспортним засобом – автомобілем «Mazda 3», державний номер НОМЕР_1 – по проспекту Шевченка, біля будинку №29 у м.Одесі, не маючи права керування транспортними засобами.
Своїми діями ОСОБА_3 порушив п/п «а» п.2.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі – ПДР), за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.5 ст.126 КУпАП.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погодившись із зазначеною постановою, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та закрити провадження по справі, в зв`язку з недоведеністю обставин, на яких ґрунтується висновок про наявність у цього діях складу адміністративного правопорушення.
Апелянт вказує, що обґрунтовуючи висновок про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення місцевий суд зробив загальне посилання на постанову про накладення адміністративного стягнення за ч.2 ст.126 КУпАП від 31.12.2025 серії БНА №6439138. Разом з тим, місцевий суд не перевірив, чи набрала вказана постанова законної сили. Крім того, суд не перевірив обставини щодо правомірності володіння та користування транспортним засобом, що має істотне знання для повного та об`єктивного з`ясування обставин справи.
Позиції учасників апеляційного розгляду
В судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. При цьому додатково пояснив, що він не заперечує те, що він керував транспортним засобом, але просив суд не позбавляти його права керування, адже це унеможливить отримання ним посвідчення водія.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши докази, наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно з ч.7 ст.294 КпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду...., а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст.245 КУпАП провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Оцінка доказів у відповідності до ст.252 КУпАП здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Апеляційний вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення врахував вимоги ст.ст.245, 252 КУпАП і на підставі аналізу доказів, досліджених під час судового розгляду, з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.
Так, винуватість ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №747690, відповідно до якого 17.08.2026 приблизно о 9:46 годині в м.Одесі по проспекту Шевченка, 29 ОСОБА_3 керував транспортним засобом, не маючи права керування транспортними засобами, чим порушив вимоги п/п «а» п.2.1. ПДР. ОСОБА_3 вчинив дане правопорушення повторно протягом року, оскільки раніше вже притягувався до відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП відповідно до постанови ЕНА №6439138 від 31.12.2025 (а.с.1).
Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №747690 від 17.08.2026, на місці його складання підписаний ОСОБА_4 . При цьому, в графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» будь-яких зауважень або заперечень щодо обставин, викладених у протоколі, ОСОБА_3 не навів, зокрема не заперечував факту керування ним транспортним засобом.
Апеляційний суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст.256 КУпАП, тому є допустимим доказом.
Диспозиція ч.5 ст.126 КУпАП, за якою ОСОБА_3 притягається до адміністративної відповідальності в даній справі, передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою – четвертою статті 126 КУпАП.
В матеріалах справи містяться копія постанови серії ЕНА №6439138 від 31.12.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400 грн (а.с.3).
Доводи ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги вказану постанову, не перевіривши при цьому чи набрала вона законної сили, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки розгляд справи в суді здійснюється лише в межах перевірки тих обставин, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та матеріалах долучених до нього, які були зібрані органом, який склав протокол, та для з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, на суд не може бути покладена функція збирання доказів, оскільки таким чином буде порушено принцип змагальності.
В свою чергу під час апеляційного розгляду ОСОБА_3 не надав суду доказів, що вищевказана постанова оскаржувалась ним в порядку адміністративного судочинства та була скасована.
Факт повторності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом без відповідного права на право керування таким транспортним засобом також підтверджується довідкою старшого інспектора ВАП УПП в Одеській області ДПП Саютіна І. (а.с.5).
Крім того, в матеріалах справи наявна довідка з якої вбачається, що відповідно до інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» станом на 17.08.20256 громадянин ОСОБА_3 не отримував посвідчення водія (а.с.4).
Апеляційний суд вважає, що зібрані по справі письмові докази повністю узгоджуються між собою, є достовірними, належними, допустимими, достатніми та в своїй сукупності поза розумним сумнівом доводять наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.
Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Положеннями ст.33 КУпАП передбачено, що при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.
Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення ОСОБА_5 було накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог статей 23, 33 КУпАП в межах санкції ч.5 ст.126 КУпАП, якою передбачено обов`язкове додаткове стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк від 5 до 7 років.
А вирішуючи питання про те, чи можливо накласти на притягуваного таке додаткове стягнення як позбавлення права керування транспортним засобом, суд виходить з такого.
Як було вище наведено, ОСОБА_3 посвідчення водія на право керування транспортними засобами не отримував.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України).
У Рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 (далі – Рішення) Конституційний Суд України зазначив, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Справедливість – одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності правопорушення і стягнення, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення.
Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину. Категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права – є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного (п/п. 4.1 п. 4 вказаного Рішення).
Принцип рівності всіх громадян перед законом – конституційна гарантія правового статусу особи, що поширюється, зокрема, на призначення кримінального покарання. Притягнення особи, яка вчинила злочин, до кримінальної відповідальності не лише означає рівність усіх осіб перед законом, а й передбачає встановлення в законі єдиних засад застосування такої відповідальності (п/п. 4.2 п. 4).
Хоча у зазначеному Рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 Конституційного Суду України йдеться про покарання за злочин, висновки, що наведені у ньому, є застосовними й у справах про адміністративні правопорушення при вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення за адміністративні правопорушення, адже незалежно від виду правопорушення, чи то воно є кримінальним, чи то адміністративним, у будь-якому разі, має бути дотримана засада справедливості.
Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. (ст. 1 КУпАП).
Згідно зі ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ч. 2 ст. 30 КУпАП, позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом. А згідно ч. 3 ст. 30 КУпАП, якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другою цієї статті.
Суд звертає увагу на те, що безпосередньо у ст. 30 КУпАП не встановлено обмежень щодо накладення додаткового стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, коли воно передбачене у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КУпАП, особам, які на момент вчинення адміністративного правопорушення не мали права керувати транспортними засобами.
Суб`єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КК, є фізична особа, яка досягла 16-річного віку (загальний), і керує транспортним засобом, незалежно від того, чи має вона на це право. Отже, додаткових вимог до суб`єкта, а саме наявність у нього права на керування транспортними засобами, ст. 126 КУпАП не містить.
Отже, ані норми Загальної частини КУпАП, ані ч. 5 ст. 126 КУпАП не містять жодних застережень чи умов застосування додаткового стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, у тому числі, зумовлених відсутністю у винного посвідчення водія на право керування транспортними засобами.
Відповідно до положень ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340, передбачено, що позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства (п. 20).
Виходячи із системного аналізу зазначених норм, суд вважає, що правова природа додаткового стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної статті (частини статі) КУпАП, і полягає у забороні керувати транспортними засобами.
Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого стягнення, передбаченій ст. 23 КУпАП. У контексті розглядуваного питання особливої уваги набуває досягнення мети стягнення щодо запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.
Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди майну, здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Крім того, як зазначила Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі – ОП ККС ВС) у постанові від 04.09.2023 у справі №702/301/20, особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
Також ОП ККС ВС у вказаній постанові зазначила, що підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.
Незважаючи на те, що у вказаній постанові йдеться про додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами за вчинення особою кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 286, 286-1 КК, але правовий висновок, наведений у ній, підлягає застосуванню і у справах про адміністративні правопорушення при вирішенні питання про можливість застосування додаткового адміністративного стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки незалежно від виду правопорушення, чи то воно є кримінальним, чи то адміністративним, у будь-якому разі, йдеться про той самий захід примусу, а саме про позбавлення права керувати транспортними засобами, у зв`язку з вчиненням правопорушення, а також, у будь-якому разі, має бути має бути дотримана засада справедливості та принцип рівності всіх перед законом при застосуванні цього заходу примусу.
Тому, враховуючи зазначене, виходячи із аналізу положень ст.ст. 1, 23, 30, 33, ч. 5 ст. 126 КУпАП, особі, яку визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, суд має призначити додаткове стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення цього адміністративного правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
На підставі наведеного судом першої інстанції з дотримання положень чинного законодавства накладено на ОСОБА_1 обов`язкове додаткове стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на мінімально передбачений санкцією ч.5 ст.126 КУпАП строк.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а постанова судді районного суду, в свою чергу, є законною та обґрунтованою, у зв`язку із чим відсутні підстави для її скасування або зміни.
Відповідно до п.1 ч.8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Керуючись ст.294 КУпАП, КУпАП, апеляційний суд –
постановив:
Апеляційну скаргу захисника Гашимова Г. – залишити без задоволення.
Постанову Приморського районного суду м.Одеси від 17.09.2026, якою ОСОБА_2 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, – залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення і оскарженню не підлягає.
СУДДЯ
Одеського апеляційного суду І.І. Яковенко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua