Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №501/458/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1977/26

Номер справи місцевого суду: 501/458/26

Головуючий у першій інстанції Тюмін Ю. О.

Доповідач Яковенко І. І.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Яковенка І.І.,

за участю:

секретаря судового засідання – Ровенко А.С.,

захисника – Савченко В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Савченко В.Ю. на постанову Чорноморського міського суду Одеської області від 26.06.2026,

встановив:

зазначеною постановою

ОСОБА_1 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), що становить 17 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік,

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Постановою суду першої інстанції встановлено, що 03.01.2026 о 06:30 годині ОСОБА_1 в м.Чорноморськ Одеського району Одеської області по вул.Промислова, 1 керував автомобілем «MAN» державний номер НОМЕР_1 з напівпричепом «KRONE» державний номер НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння оболонки очей та обличчя). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу водій відмовився.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306 (далі – ПДР), чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись із зазначеною постановою, захисник Савченко В.Ю. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та закрити провадження по справі, в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Захисник вказує, що матеріалами справи не підтверджується факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння.

Зазначає, що долучені до матеріалів справи відеозаписи не відображають ані встановлення підстав для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, ані отримання пропозиції до проходження огляду в медичному закладі, ані відмови від проходження ОСОБА_1 огляду, ані факту складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Вважає, що ненадання суду матеріалів відеофіксації категоричної відмови від проходження огляду на стан сп`яніння та складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення свідчить про відсутність в цих матеріалах доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Позиції учасників апеляційного розгляду

В судовому засіданні захисник Савченко В.Ю. підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Мотиви суду апеляційної інстанції

Заслухавши пояснення захисника Савченко В.Ю., дослідивши докази, наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно з ч.7 ст.294 КпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Притягнення до адміністративної відповідальності має відбуватись у відповідності до встановленого законодавством порядку. Як зазначено у ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду...., а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.245 КУпАП провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Оцінка доказів відповідно до ст.252 КУпАП здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п.2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи дану справу про адміністративне правопорушення додержався вимог ст.ст.245, 252 КУпАП та на підставі аналізу доказів, досліджених під час судового розгляду, з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, застосувавши до нього адміністративне стягнення у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.

Так, висновок місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_2 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №557851, з якого вбачається, що 03.01.2026 о 06:30 годині ОСОБА_1 в м.Чорноморськ Одеського району Одеської області по вул.Промислова, 1 керував автомобілем «MAN» державний номер НОМЕР_1 з напівпричепом «KRONE» державний номер номер НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння оболонки очей та обличчя). Від проходження огляду в встановленому законом порядку за допомогою газоаналізатора «Drager» або в закладі охорони здоров`я у лікаря нарколога водій відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

В протоколі зазначено, що ОСОБА_2 були роз`ясненні його права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.

Вказаний протокол власноруч підписаний ОСОБА_1 .

При цьому, в графі №14 «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» ОСОБА_1 на навів будь-яких обґрунтованих зауважень або заперечень щодо обставин, викладених у фабулі протоколу, а отже фактично він погодився зі змістом протоколу.

Досліджений протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст.256 КУпАП, тому суд визнає його допустимим доказом.

Крім того, в матеріалах справи міститься направлення на огляд водія ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради, з метою виявлення стану сп`яніння.

Із направлення вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду за допомогою спеціального технічного засобу, а у нього були виявлені такі ознаки сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей та обличчя.

З метою перевірки доводів викладених в апеляційній скарзі та прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, судом досліджений відеозапис з нагрудного реєстратора інспектора патрульної поліції, який брав участь в оформленні протоколу.

На відеозаписі зафіксовано, як під час спілкування з поліцейським в службовому автомобілі, на пропозицію пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Drager» та в закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 чітко та зрозуміло відмовився. Для фіксації відмови притягуваного від огляду на стан сп`яніння не є обов`язковим отримання конкретної відповіді від нього про це, а є достатнім висловлення поліцейським чіткої та зрозумілої пропозиції пройти огляд на стан сп`яніння і не отримання позитивної відповіді водія на це. У даній ситуації поліцейський чітко та доступно висловив відповідну пропозицію ОСОБА_1 , а останній у відповідь своєю жестикуляцією дав чітко зрозуміти, що він відмовляється від цього. При цьому поліцейський не уповноважений якимось чином умовляти чи впливати на особу з метою домогтися проходження нею огляду, адже це суперечило би конституційному праву на повагу до гідності особи відповідно до ст. 28 Конституції, яка гарантує те, що жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам. Разом з цим, враховуючи, що керування транспортними засобами як джерелами підвищеної небезпеки становить загрозу для всього суспільства, на водіїв покладений обов`язок п.2.5. ПДР проходити огляд на стан сп`яніння на вимогу поліцейського під загрозою відповідальності за ст. 130 КУпАП у разі відмови від цього.

При цьому поліцейський роз`яснив ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння і про те, що в такому випадку відносно нього буде складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, саме за фактом відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, на що водій заперечень не висловлював. ОСОБА_1 також не висловлював і заперечень з приводу того, що перед пропозицією йому поліцейським пройти огляд на стан сп`яніння він не керував транспортним засобом, а, навпаки, погодився з цим.

Доводи сторони захисту про недопустимість відеозапису як доказу, з посиланням на його неповноту та порушення принципу безперервності відеофіксації події, апеляційний суд визнає неспроможними, з огляду на таке.

З пояснень захисника в суді апеляційної інстанції вбачається, що сторона захисту не заперечує того факту, що на відеозаписі зафіксований саме ОСОБА_1 та події, які відбувались у вказані в протоколі час та місці.

Оскільки сторона захисту фактично не заперечує того факту, що на відеозаписі зафіксовано події, які відбувались в означену в протоколі дату, зокрема спілкування ОСОБА_1 з працівниками патрульної поліції з приводу його огляду на стан сп`яніння та складання протоколу, суд вважає, що об`єктивних даних зафіксованих на відеозаписі цілком достатньо для підтвердження вказаних в протоколі обставин, та не вбачає підстав для визнання відеозапису неналежним та недопустимим доказом. За наведених обставин, даний доказ, з огляду на приписи ст.251 КУпАП, є належним та допустимим.

При цьому, апеляційний суд наголошує, що в даній конкретній ситуації, вказане захисником порушення принципу безперервності відеофіксації жодним чином не впливає на повноту, всебічність та об`єктивність з`ясування фактичних обставин у даній справі та доведеності поза розумним сумнівом факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, оскільки на відеозаписі зафіксовано обставини справи, які підтверджують скоєння правопорушення.

Крім того, суд також не приймає до уваги посилання сторони захисту на те, що відеозапис, долучений до протоколу, не є безперервним, а тому неможливо зробити висновок про те чи був дотриманий порядок проходження огляду на стан сп`яніння притягуваного, а також відеозапис не містить процесу складання протоколу про адміністративне правопорушення, роз`яснення прав притягуваному, бо відсутність деяких фрагментів відеозаписів не впливає на процедуру проведення огляду та її наслідки з огляду на те, що за змістом ч.2 ст.266 КУпАП обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення матеріали відеозапису саме під час проведення огляду осіб на стан сп`яніння, який, власне, і долучений до протоколу. Обов`язок долучення до протоколу про адміністративне правопорушення інших матеріалів відеозапису вказаною нормою не передбачений, у зв`язку з чим це є правом, а не обов`язком особи, яка складає протокол про адміністративне правопорушення.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що долучений до матеріалів справи відеозапис, беззаперечно та поза розумним сумнівом підтверджує відомості викладені в протоколі та доводить вину правопорушника.

Крім того, в матеріалах справи містяться письмові пояснення ОСОБА_1 надані працівникам поліції, в яких останній вказав, що відмовляється від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою приладу «Drager» та в медичному закладі у лікаря нарколога.

За наведених обставин, суд визнає дослідженні в ході апеляційного розгляду справи докази достовірними з огляду на те, що вони узгоджуються між собою з урахуванням всіх обставин справи; допустимими, оскільки вони отримані та досліджені в законний спосіб; належними, оскільки вони стосуються подій, що сталися 03.01.2026 та ставляться в провину ОСОБА_1 .

У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.06.2006).

Апеляційний суд вважає, що докази, які містяться в матеріалах справи, поза розумним сумнівом доводять наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Положеннями ст.33 КУпАП передбачено, що при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення ОСОБА_1 було накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог ст.ст.23, 33 КУпАП та в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.

Враховуючи викладене суд вважає, що апеляційна скарга захисника Савченко В.Ю. є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а постанова місцевого суду є законною та обґрунтованою, у зв`язку із чим відсутні підстави для її скасування або зміни.

Відповідно до п.1 ч.8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд –

постановив:

Апеляційну скаргу захисника Савченко В.Ю. – залишити без задоволення.

Постанову Чорноморського міського суду Одеської області від 26.06.2026, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення і оскарженню не підлягає.

СУДДЯ

Одеського апеляційного суду І.І. Яковенко