Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №522/12740/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1949/26

Номер справи місцевого суду: 522/12740/26

Головуючий у першій інстанції Русєва А. С.

Доповідач Яковенко І. І.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Яковенка І.І., розглянувши апеляційну скаргу захисника Винокура В.В. на постанову Приморського районного суду м.Одеси від 18.09.2026,

встановив:

зазначеною постановою

ОСОБА_1 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), та на нього накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 6 місяців. Стягнутий судовий збір в сумі 665,60 грн.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Постановою суду першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 24.06.2026 о 22:27 годині у м.Одеса, вул.Канатна, 79-А, керуючи транспортним засобом «Volkswagen», номерний знак НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не впорався з керуванням транспортного засобу, виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв зіткнення з транспортним засобом ВМW 328і номерний знак НОМЕР_2 , та транспортним засобом «Тоуоta Camry» номерний знак НОМЕР_3 , які рухалися в зустрічному напрямку, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.11.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі – ПДР), чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись із зазначеною постановою, захисник Винокур В.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову суду скасувати та закрити провадження по справі, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Обґрунтовуючи поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження захисник вказує, що копію повного тексту постанови від 18.09.2026 він отримав лише 22.09.2026, внаслідок чого сторона захисту була позбавлена дієво реалізувати право особи на захист.

Вимоги апеляційної скарги захисник мотивує такими доводами.

Так, захисник вказує, що ані протокол, ані схема ДТП, будучи складеними фактично зацікавленими особами – працівниками патрульної поліції, не є самостійним доказом на підтвердження обставин адміністративного правопорушення та не містять у собі об`єктивних відомостей щодо фактичних обставин справи.

Окрім того, на противагу відомостям, зазначеним у протоколі про адміністративне правопорушення, відсутні будь-які докази будь-яких пошкоджень транспортних засобів, що виключає склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

У наявних у матеріалах справи поясненнях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є суттєві суперечності. Фактично пояснення зазначених осіб прямо суперечать одне одному.

Так само неможливо достовірно встановити, чи складалися пояснення без впливу на зазначених осіб працівників патрульної поліції, адже поширеною є практика «надиктовування» таких пояснень поліцейськими відповідно до їх внутрішнього переконання.

Крім того, захисник вказує, що судом було порушено порядок допиту свідків, оскільки вони допитувались в судовому засіданні в присутності один одного, без видалення свідка, який ще не був допитаний.

Окремо захисник наголошує, що його підзахисний ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, будь-яку причетність ОСОБА_1 до керування транспортним засобом з матеріалів справи встановити неможливо.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник Винокур В.В. в судове засідання апеляційного суду, призначене на 19.10.2026, не з`явились.

До початку судового засідання захисник направив на електронну адресу Одеського апеляційного суду клопотання, в якому просив розглянути апеляційну скаргу без його участі та без участі ОСОБА_4 .

Відповідно до ч.6 ст.294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі ОСОБА_4 та його захисника.

Мотиви суду апеляційної інстанції

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження

Що стосується клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, судом встановлено таке.

Згідно з ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Відповідно до норм чинного законодавства строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання.

Із матеріалів судової справи вбачається, що оскаржена постанова ухвалена місцевим судом 18.09.2026.

Водночас, матеріали справи не містять відомостей про те, коли саме захисник Винокур В.В. отримав копію оскаржуваної постанови.

Викладені обставини не спростовують доводи захисника про те, що копію постанови він отримав лише 22.09.2026, після чого 29.09.2026, через суд першої інстанції, ним була подана апеляційна скарга.

За наведених обставин, з метою забезпечення права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та його захисника на доступ до суду, яке випливає з п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, і є невід`ємною частиною права на справедливий судовий розгляд, суд вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.

Щодо суті апеляційної скарги

Що стосується доводів апеляційної скарги про незаконність оскарженої постанови, судом встановлено таке.

За змістом ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно з ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Частиною 1 ст.251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно встановив фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Так, винуватість ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів при обставинах, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №702123 від 24.06.2026, підтверджується:

- схемою місця дорожньо-транспортної пригоди від 24.06.2026;

- показаннями потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які повністю узгоджуються із їх показаннями, наданими на місці події під час складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо обставин ДТП.

При цьому доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом «Volkswagen», номерний знак НОМЕР_1 , та що його причетність до керування транспортним засобом матеріалами справи не підтверджується, апеляційний суд визнає необґрунтованими.

З метою перевірки вказаних доводів та прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, суд першої інстанції здійснив допит потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які одноголосно вказали на ОСОБА_1 , як на особу, яка керувала транспортним засобом «Volkswagen», номерний знак НОМЕР_1 , в день та час розглядуваних подій.

При цьому показання обох потерпілих є взаємоузгодженими в істотних для вирішення справи обставинах та підтверджують не лише факт перебування ОСОБА_1 біля автомобіля після ДТП, а саме його перебування за кермом транспортного засобу безпосередньо перед зіткненням. Особу ОСОБА_1 вони встановили вже після події в зв`язку з прибуттям працівників поліції та перевіркою документів.

До апеляційної скарги захисник не надав доказів на підтвердження доводів про те, що судом було порушено порядок допиту вказаних осіб, оскільки їм, як водіям інших транспортних засобів, що отримали механічні пошкодження, було завдано моральну та майнову шкоду, у зв`язку з чим вони мають статус потерпілих, незалежно від того, чи вказані такі відомості в протоколі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 269 КУпАП, потерпілий має право знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися правою допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, оскаржувати постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Без безпосередньої участі потерпілого в справі про адміністративне правопорушення реалізація вказаних прав є неможливою.

Разом з цим, ст. 269 КУпАП також передбачено, що потерпілого може бути опитано як свідка відповідно до ст. 272 цього Кодексу. Тому, враховуючи, що потерпілий має право брати участь в справі про адміністративне правопорушення для реалізації гарантованих йому ст. 269 КУпАП прав, то видалення його із зали судового засідання при допиті іншого потерпілого повністю нівелювало би його права, тому суд першої інстанції обґрунтовано здійснив допит потерпілих в присутності один одного.

Крім того, ст. 272 КУпАП, яка передбачає статус свідка у справі про адміністративне правопорушення, не передбачено їх допит без участі інших учасників справи.

За таких обставин апеляційний суд не вбачає підстав для визнання показань потерпілих недопустимими доказами.

Необґрунтованими є доводи захисника про відсутність доказів факту пошкодження транспортних засобів.

Так, з матеріалів справи вбачається, що за результатами ДТП складено схему місця дорожньо-транспортної пригоди, в якій зафіксовано і відображено взаємне розташування транспортних засобів та наявні на них пошкодження. Потерпілі у судовому засіданні місцевого суду підтвердили факт зіткнення та наявність механічних пошкоджень транспортних засобів. Зокрема, ОСОБА_3 пояснив обставини зіткнення автомобіля «Volkswagen» з його «Toyota Camry», а ОСОБА_2 після події бачила автомобіль «Toyota Camry» зі значними пошкодженнями та інші транспортні засоби, які були учасниками ДТП.

При цьому ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підтвердили, що були присутні під час складання схеми місця ДТП, працівники поліції оглядали транспортні засоби та самостійно фіксували виявлені пошкодження, які були візуально помітними. Потерпілі також зазначили, що не надиктовували працівникам поліції відомості щодо характеру та локалізації пошкоджень. Таким чином, доводи захисника про те, що відомості про пошкодження транспортних засобів є виключно суб`єктивним припущенням працівників поліції, не знайшли свого підтвердження.

Сам по собі факт відсутності фотознімків або відеозаписів пошкоджень транспортних засобів не свідчить про відсутність таких пошкоджень та не позбавляє схему місця ДТП доказового значення.

Крім того, схема місця ДТП підписана в тому числі і вказаними особами як учасниками ДТП, притягуваний же ОСОБА_1 відмовився від підписання схеми, хоча мав можливість висловити свої зауваження щодо наявності або відсутності пошкоджень транспортних засобів як у самій схемі ДТП, так і в протоколі про адміністративне правопорушення, однак своїм право не скористався.

Той факт, що ОСОБА_1 не підписав схему місця ДТП, також не свідчить про її недопустимість чи недостовірність. Відсутність підпису особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, сама по собі не означає, що відображені у схемі обставини не мали місця, та не спростовує інших доказів, якими вони підтверджуються.

Апеляційний суд вважає, що сукупність наявних в матеріалах справи доказів, поряд із показаннями потерпілих, поза розумним сумнівом підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а доводи сторони захисту про допущену судом першої інстанції неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.

Пунктом 1.3. ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з п.1.4. ПДР кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Пунктом 11.4 ПДР передбачено, що на дорогах з двостороннім рухом, які мають щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку, забороняється виїжджати на призначений для зустрічного руху бік дороги.

Апеляційний суд вважає, що належним виконанням п.11.4 ПДР водій ОСОБА_1 мав можливість запобігти дорожньо-транспортній пригоді, яка сталась 26.06.2026 за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення.

З огляду на наведені обставини, апеляційний суд вважає, що зібрані по справі докази повністю узгоджуються між собою, є достовірними, належними, допустимими, достатніми та в своїй сукупності поза розумним сумнівом доводять наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Одним з основоположних принципів судочинства у справах про адміністративні правопорушення є принцип диспозитивності, відповідно до якого учасники адміністративно-юрисдикційного провадження за власним розсудом можуть розпоряджатися своїми правами: звертатися чи не звертатися зі скаргами в органи адміністративної юстиції, знайомитися чи не знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, оскаржити постанови по справах про адміністративні правопорушення.

Проте особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, та його захисник Винокур В.В. не з`явившись в судове засідання апеляційного суду, свідомо не скористались своїм правом надати суду апеляційної інстанції нові докази на підтвердження доводів про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.124 КУпАП.

Відповідно до ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Положеннями ст.33 КУпАП передбачено, що при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог статей 23, 33 КУпАП, в межах санкції ст.124 КУпАП.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника Винокура В.В. не підлягає задоволенню, оскільки постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, у зв`язку із чим відсутні підстави для її скасування або зміни.

Відповідно до п.1 ч.8 ст.294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд –

постановив:

Поновити захиснику Винокуру В.В. строк на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м.Одеси від 18.09.2026.

Апеляційну скаргу захисника Винокура В.В. – залишити без задоволення.

Постанову Приморського районного суду м.Одеси від 18.09.2026, якою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення і оскарженню не підлягає.

СУДДЯ

Одеського апеляційного суду І.І. Яковенко