Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №504/2159/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/7613/26

Справа № 504/2159/26

Головуючий у першій інстанції Якимів А. В.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Шевиріної Т.Д.

розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України)

апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «ЗОЛОТА ЕРА ХХІ»

на ухвалу Доброславського районного суду Одеської області від 25 травня 2026 року

за заявою Обслуговуючого кооперативу «ЗОЛОТА ЕРА ХХІ» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за споживання комунальних послуг та судового збору,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст заявлених вимог

У травні 2026 року ОК «ЗОЛОТА ЕРА ХХІ» звернувся до Доброславського районного суду Одеської області з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за споживання комунальних послуг та судового збору.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Доброславського районного суду Одеської області від 25 травня 2026 року в задоволенні заяви Обслуговуючого кооперативу «ЗОЛОТА ЕРА ХХІ» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за споживання комунальних послуг та судового збору відмовлено.

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі дійшов висновку, що неможливо встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи – боржника, а тому в задоволенні заяви слід відмовити.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОК «ЗОЛОТА ЕРА ХХІ» просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про видачу судового наказу та направити справу до Доброславського районного суду Одеської області для продовження розгляду справи.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Скарга мотивована тим, що у заяві про видачу судового наказу було зазначено останнє відоме місце проживання боржника, заяву про видачу судового наказу було подано за правилами виключної підсудності – за місцем знаходження нерухомого майна, яке належить боржнику на праві власності, та відповідно до якого має місце заборгованість за комунальні послуги.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відзиву від учасників справи не надходило, що не перешкоджає апеляційному перегляду оскаржуваного судового рішення.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21 серпня 2026 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України.

За приписами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 цього Кодексу.

Згідно ст. 162 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

За правилами ч.ч. 4,5 ст. 165 ЦПК України, суддя з метою визначення підсудності не пізніше наступного дня з дня отримання заяви про видачу судового наказу перевіряє зазначене у заяві місцезнаходження боржника за відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника.

Для встановлення зареєстрованого місця проживання боржника необхідна наявність інформації щодо дати народження та/або РНОКПП фізичної особи.

Підстави для відмови у видачі судового наказу встановлені ст. 165 ЦПК України.

Зокрема, у ч. 9 цієї статті визначено, що у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу.

З матеріалів справи вбачається, що у травні 2026 року ОК «ЗОЛОТА ЕРА ХХІ» звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за комунальні послуги з ОСОБА_1 .

В заяві про видачу судового наказу зазначено останнє відоме місце проживання боржника АДРЕСА_1 .

18.05.2026 року суддя Доброславського районного суду Одеської області звернувся із запитом до ЄДДР, щодо встановлення місця реєстрації боржника. За параметрами запиту даних не знайдено

Судом першої інстанції було зроблено запит до відповідних органів щодо встановленого законом місця реєстрації боржника ОСОБА_1 .

Однак, згідно відповіді ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області, боржник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , значиться знятим з реєстрації з 21.01.2021 року за адресою: АДРЕСА_2 .

За таких обставин, приймаючи до уваги неможливість встановити у встановленому законом порядку місце реєстрації боржника та враховуючи положення ч. 9 ст. 165 ЦПК України, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у видачі судового наказу.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що в даному випадку заяву про видачу судового наказу було подано за правилами виключної підсудності – за місцем знаходження нерухомого майна, яке належить боржнику на праві власності, та відповідно до якого має місце заборгованість за комунальні послуги, не заслуговують на увагу, оскільки в даному випадку неможливо встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, що є безумовною підставою для відмови у видачі судового наказу.

Згідно ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі – Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Таким чином, доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться до незгоди із ухвалою суду першої інстанції та довільного тлумачення закону, а тому не можуть бути підставою для її скасування.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «ЗОЛОТА ЕРА ХХІ» - залишити без задоволення.

Ухвалу Доброславського районного суду Одеської області від 25 травня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

Т.Д. Шевиріна