Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №519/2158/25 — Доброславський районний суд Одеської області

Справа № 519/2158/25

Номер провадження 2/504/1992/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області в складі:

головуючої судді Вінської Н.В.,

секретаря судового засідання Коцар А.М.,

за участю:

представника позивача Корока В.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в селищі Доброслав у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності та визнання права власності в порядку спадкування,-

в с т а н о в и в :

Адвокат Корока В.В. який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що позивачка, разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , є співвласниками земельної ділянки площею 0,1081 га (кадастровий номер 5122755400:02:001:0088), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення ділянки — для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла співвласниця земельної ділянки — ОСОБА_3 , яка була рідною бабусею Позивача. Після її смерті відкрилася спадщина. Відповідно до наявного заповіту, єдиним спадкоємцем померлої є Позивач. На підставі заяви Позивача Комінтернівською районною державною нотаріальною конторою 04.07.2011 року було зареєстровано спадкову справу за № 51375206 (номер у нотаріуса 221/2011).

В межах оформлення спадкових прав 09 липня 2024 року державним нотаріусом Лиманської державної нотаріальної контори Лисак А. В. Позивачу було видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/6 частину житлового будинку за вказаною адресою.

Однак, при зверненні Позивача у листопаді 2024 року до того ж нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, Позивачу було відмовлено. Згідно з постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 1587/02-31 від 12.12.2024 року, підставою для відмови стало те, що спірна земельна ділянка перебуває у спільній сумісній власності трьох осіб (Позивача, Відповідача та померлої ОСОБА_3 ) без визначення часток кожного з них.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру № НВ-0001339722024 від 31.05.2024 року, відомості про конкретні частки співвласників у праві власності відсутні. Оскільки право власності спадкодавця було оформлено на засадах спільної сумісної власності, нотаріус позбавлений можливості встановити обсяг спадкової маси (конкретну частку померлої), що є перешкодою для видачі свідоцтва про право на спадщину.

З огляду на викладене, Позивач змушена звернутися до суду для захисту своїх прав шляхом визначення часток у праві спільної сумісної власності та визнання за нею права власності на частку земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом.

Ухвалою Доброславського районного суду Одеської області від 15.12.2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Доброславського районного суду Одеської області від 03.03.2026 року витребувано з Лиманської державної нотаріальної контори Одеської області належним чином засвідчену копію спадкової справи № 221/2011, після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Справа в спадковому реєстрі зареєстрована за № 51375206.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, представник позивачка адвокат Корока В.В. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив задовольнити.

В підготовче засідання відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься нотаріально засвідчена заява відповідача про визнання позовних вимог ОСОБА_1 у якій відповідач просить суд проводити розгляд справи без його участі.

В порядку ч.3ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно до ч. 4ст.200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться у порядку, встановленому статтями206,207цьогоКодексу.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, матеріали спадкової справи 221/2011, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯГ № 922395, виданого Комінтернівським районним відділом земельних ресурсів 12 вересня 2006 року, на підставі рішення Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області № 371-ХХІV від 10.02.2006 року, на ім`я ОСОБА_1 , та зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею за № 010652400067 - ОСОБА_1 (Позивач), а також ОСОБА_3 (нині померла), та ОСОБА_2 (Відповідач), є співвласниками земельної ділянки загальною площею 0,1081 га, кадастровий номер: 5122755400:02:001:0088, місце розташування: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії і- НОМЕР_1 від 09 грудня 2010 року.

За життя ОСОБА_3 , залишила заповіт яким усе майно яке на день смерті їй належатиме заповідала позивачеві ОСОБА_1 .

Позивач прийняла спадщину за заповітом звернувшись до Комінтернівської (нині Лиманської) державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , та за її заявою заведено спадкову справу №221/2011 року яка була досліджена судом у судовому засіданні.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 1587/02-31, від 12.12.2024 року. Державний нотаріус Лиманської державної нотаріальної контори Одеської області Лисак А.В. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину оскільки спадкове майно. а саме земельна ділянка загальною площею 0,1081 га, кадастровий номер: 5122755400:02:001:0088, місце розташування: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).належить ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯГ № 922395, виданим Комінтернівським районним відділом земельних ресурсів 12 вересня 2006 року, на підставі рішення Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області № 371-ХХІV від 10.02.2006 року, та знаходиться у спільній сумісній власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 . У зв`язку із тим, що неможливо визначити склад спадкового майна, а саме частку у праві власності ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 346 ч.11 ЦК України право власності припиняється в разі смерті.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця). Спадкування здійснюється за заповітом або законом.

Згідно зі ст. ст. 1268, 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з вимогами ч. 1ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі котрої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ч.1ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст.355, ч. 1 ст.356ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Відповідно до ст. 357 ЦК України, частки в праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом, якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

Статтею 368ЦК України передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно з вимогами ч. 1ст. 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю.

Відповідно до ст.370ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до ч.1ст.86 Земельного кодексу України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з зазначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Згідно ч. 4 та ч. 5ст. 89 ЗК України співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

Оскільки один із співвласників даної земельної ділянки померла, то визначити частку у праві спільної сумісної власності не можливо, тому що немає можливості з`ясувати домовленість між співвласниками. Відтак, нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальної дії, оскільки не міг визначити склад спадкового майна та на яку частку земельної ділянки необхідно видати свідоцтво, тоді виділити частку у відповідності до часток у земельної ділянки можливо тільки в судовому порядку.

Судді ВС підкреслили, що відповідно до частини першої статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Разом із тим, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (частина четверта статті 25 ЦК України).

З урахуванням зазначеного, Верховний Суд резюмує, що визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про право особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування.

Оскільки при спадкуванні частки в майні, розмір якої не визначено, істотне значення має встановлення її розміру, що може бути зроблено також після відкриття спадщини, спадкоємець не позбавлений законом такого права, і його право на визначення частки померлого витікає з поняття спадкування, яке відповідно до ст. 1216 ЦК України, є перехід права та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", у разі смерті співвласника частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними. Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду.

Домовленості між померлою ОСОБА_3 , та іншими співвласниками позивачем ОСОБА_1 відповідачем ОСОБА_2 про розподіл часток у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку з кадастровим № 5122755400:02:001:0088 не було, а отже їх частки вважаються рівними, а саме кожному із співвласників належить право на 1/3 частку зазначеної ділянки.

Згідно п.г ч.1 статті87 Земельного кодексу України «Право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає за рішенням суду.

Чинне законодавство не надає нотаріусу права здійснювати виділ частки. Таким чином, у разі смерті одного з учасників права спільної сумісної власності, передусім необхідно визначити частку померлого у спільному майні, яка і буде об`єктом спадкування. Проте не всі співвласники мають право у безспірному нотаріальному порядку оформити свідоцтво про право на частку. Таким правом з усіх можливих учасників спільної сумісної власності згідно Закону України «Про нотаріат», Наказом Мінюсту «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22.02.2012 № 296/5, наділений лише другий з подружжя. Для цього нотаріус за місцем відкриття спадщини за заявою другого з подружжя, який пережив, видає свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя за правилами ст. 71 Закону України «Про нотаріат». Разом з тим, видачу нотаріусом свідоцтва про частку в спільному майні за заявою інших учасників спільної сумісної власності законодавство не передбачає, відтак слід припустити, що для успадкування частки у спільній сумісній власності після смерті іншого учасника спільної сумісної власності, крім подружжя, справа про визначення належної йому частки вирішуватиметься в суді.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, а також дослідивши та проаналізувавши надані сторонами докази, суд вважає, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст.355, 356, 357, 368, 370, 1216, 1217, 1218, 1268, 1273, 1297 ЦК України, ст. 87, 120 ЗК України, ст.ст.4, 13, 76, 77, 81, 141, 200, 206, 258-265, 352-354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності та визнання права власності в порядку спадкування, - задовольнити.

Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 на земельну ділянку загальною площею 0,1081 га, кадастровий номер 5122755400:02:001:0088, місце розташування: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), шляхом визначення часток співвласників у праві власності на цю земельну ділянку.

Визначити, що частки співвласників у праві власності на зазначену земельну ділянку становили: ОСОБА_1 - 1/3 частину; ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , - 1/3 частину; ОСОБА_2 - 1/3 частину.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/3 частину земельної ділянки загальною площею 0,1081 га, кадастровий номер 5122755400:02:001:0088, місце розташування: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Одеського апеляційного суду з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Вінська Н. В.