Суд: Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Стрільба з вогнепальної, холодної метальної чи пневматичної зброї,пристроїв для відстрілу патронів,споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії,в нас. пунктах і в не відведених для цього місцях
Дата: 14 жовтня 2026 р.
Справа: №495/8043/26
Суддя: Братків І. І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 рокуСправа № 495/8043/26
Номер провадження 3/495/2085/2026
Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Братків І.І., розглянувши матеріали справи, які надійшли з Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гр. України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , пенсіонер,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 174 Кодексу України про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИЛА:
04.09.2026 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА №183558 від 02.09.2026 з доданими до них матеріалами відносно ОСОБА_1 за ст. 174 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі КУпАП).
З матеріалів справи вбачається, що 28.08.2026 приблизно о 11:00 год. в АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 , перебуваючи біля території власного домоволодіння, здійснив два постріли з належної йому мисливської вогнепальної рушниці марки ІЖ-54, 12 калібру № НОМЕР_1 в бік сусідньої собаки.
15.10.2026 на адресу суду від особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення, з яких вбачається наступне.
При прийняті рішення по справі просить суд врахувати обставини при яких я зробив постріл із зареєстрованої мисливської рушниці, а саме: для захисту від нападу бродячої собаки «бойцовської» породи на домашніх курей, а також нападу цієї собаки на мого сусіда, а також на мене.
При цьому власника собаки або інших осіб, які могли би зупинити агресивний напад цієї собаки, не було. Тому він діяв в межах крайньої необхідності.
Вище вказане підтверджується матеріалами адміністративної справи, а саме:
- поясненням свідка ОСОБА_2 , від 28.08. 2026 року, про те, що дійсно по вулиці Єречна в с. Прибрежне бігала собака, без власника собаки та «намордника». Свідок побачила, що ця собака виривала пір`я курей та (дослівно) «вбивала» курей. На цей шум вийшов ОСОБА_1 , який проживає рядом і почав відганяти собаку від курей, але собака вела себе агресивно і нападала на ОСОБА_1 . Потім ОСОБА_3 взяв рушницю і здійснив два постріли в бік собаки (дослівно) "з метою захисту людей від агресивної собаки".
Аналогічні свідчення надали і інші свідки, пояснення яких є в матеріалах адмін. справи, що підтверджує факт моїх дій в межах крайньої необхідності.
Крім цього пояснює, що на право зберігання та носіння мисливської зброї у нього є відповідний дозвіл. Даний факт він вказує тому, що в графі протоколу про адміністративне правопорушення не вказано, що він маю відповідний дозвіл на мисливську рушницю, а також не вказані обставини при яких віня здійснив постріл із рушниці в сторону собаки.
Просить суд, звільнити мене від адміністративного покарання, а адміністративну справу закрити.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав свої пояснення та просив закрити аміністративну справу.
Дослідивши матеріали справи та письмові пояснення суд дійшов наступного висновку.
У диспозиції ст. 174 КУпАП закріплено, що відповідальність за вказане правопорушення настає за стрільбу з вогнепальної чи холодної метальної зброї, пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії або пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду в населених пунктах і в не відведених для цього місцях, а також у відведених місцях з порушенням установленого порядку.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення згідно зі ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, серед іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
В судовому засіданні досліджено: протокол про адміністративне правопоушення серії ВБА №183558 від 02.09.2026; рапортом реєстрації ЄО за №21165 від 28.08.2026; письмові пояснення ОСОБА_2 від 28.08.2026 та від 02.09.2026; письмові пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 від 28.08.2026 та від 02.09.2026; письмові пояснення ОСОБА_4 від 02.09.2026 та інші матеріали справи.
Статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться у межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
За визначенням, наведеним у статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 17 КУпАП встановлено, що особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності. Не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода (стаття 18 КУпАП).
За змістом статей 10, 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Відповідно до статті 18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини. Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, наведеною у постанові від 21 грудня 2018 року в справі №686/5225/17 (адміністративне провадження №К/9901/15521/18).
Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства. Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує». Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам. Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій. Отже, положеннями КУпАП передбачено можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності у випадках, коли вчинені нею дії, які мають ознаки правопорушення і за які КУпАП передбачена відповідальність, вчинені у стані крайньої необхідності.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що притягнення особи до адміністративної відповідальності здійснюється за умови повного з`ясування усіх обставин вчинення нею адміністративного правопорушення та виявлення причин, що спричинили його вчинення. Для притягнення особи до адміністративної відповідальності не достатньо лише встановлення факту вчинення нею порушення, оскільки застосування передбачених нормами КУпАП заходів впливу, можливе лише за умови відсутності обставин, визначених статтями 17, 247 КУпАП та у разі, якщо вина особи повністю доведена належними та допустимими доказами.
Отже, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеню вини, прийняттю рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, передує своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування усіх обставин. Вирішуючи такі спори, суд має виходити з обставин, встановлених суб`єктом владних повноважень при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, характеру виявленого проступку та мотивів, за яких його вчинено.
Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 здійснив два постріли з вогнепальної мисливської рушниці в сторону собаки з метою захисту людей, яка вела себе агресивно.
Аналізуючи у сукупності викладені в протоколі обставини, докази додані до протоколу та пояснення ОСОБА_1 , пояснення свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , суд дійшов висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв`язку з тим, що в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності, для усунення небезпеки, яка загрожувала життю та здоров`ю людей.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі вчинення дії особою в стані крайньої необхідності.
Враховуючи вищенаведене, суддя дійшов висновку, що справу належить закрити, оскільки дії ОСОБА_1 вчинені в стані крайньої необхідності.
Керуючись статтями 7,9,10, 17, 33-35, 174, 221, 245, 247, 251, 280, 284 КУпАП, суддя,
ПОСТАНОВИЛА:
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 174 КУпАП закрити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП - вчинення дії особою в стані крайньої необхідності.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Ірина БРАТКІВ
Оригінал: reyestr.court.gov.ua