Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №2-395/11 — Львівський апеляційний суд

Справа № 2-395/11 Головуючий у 1 інстанції: Едер П. Т.

Провадження № 22-ц/811/2327/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Ванівського О.М.,

суддів: Савуляка Р.В., Цяцяка Р.П.,

секретаря: Іванової О.О.

з участю: прокурора – Бучка Р.В.,

представника позивача – ОСОБА_1 ,

правонаступника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та його представника – адвоката Сухої Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони І.Шаравари на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 21 червня 2024 року в справі № 2-395/11 за заявою ОСОБА_2 про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави Міністерства оборони України в особі державного підприємства Міністерства оборони України "Львівський завод збірних конструкцій" до ОСОБА_2 , треті особи: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", Управління архітектури та урбаністики Львівської міської ради, Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу приміщення ангару та зобов`язання відповідача звільнити земельну ділянку,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 05.04.2017 у справі №2-395/11 за позовною заявою військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави Міністерства оборони України в особі державного підприємства Міністерства оборони України "Львівський завод збірних конструкцій" до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу приміщення ангару та зобов`язання відповідача звільнити земельну ділянку, просила скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.(т.2 а.с.215)

Підставами для звернення з заявою про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року у справі №2-395/11 за нововиявленими обставинами ОСОБА_2 вважала скасування постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року у справі №2а-11305/10/1370 рішень судів попередніх інстанцій і закриття провадження в адміністративній справі №2а-11305/10/1370 за позовом Військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави – Міністерства Оборони України в особі Державного підприємства Міністерства Оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» до Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», третя особа – ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, оскільки рішення у цивільній справі №2-395/11 базувалося на висновках судів в адміністративній справі №2а-11305/10/1370 щодо протиправності реєстрації Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» приміщення ангару як об`єкта нерухомого майна з видачею реєстраційного посвідчення на нерухомість (рішення в яких були скасовані Верховним Судом).

ОСОБА_2 зазначала, що Шевченківський районний суд м. Львова постановляючи своє рішення від 05 квітня 2017 року по суті справи №2-395/11 враховував вирішення спору в адміністративній справі №2а-11305/10/1370, про що свідчить мотивація відповідного рішення, в якому наявне покликання на судове рішення по справі №2а-11305/10/1370. Заявниця підкреслює, що рішення суду про демонтаж ангару як спосіб усунення перешкод колишньому власнику ангару в здійсненні права користування земельною ділянкою під ним і про звільнення такої ділянки ґрунтувалося на факті визнання протиправною реєстрацію такого об`єкта (ангару) як нерухомості й скасування реєстраційного посвідчення на нерухоме майно, що дозволяло прийти до тих висновків, які викладені в рішенні Шевченківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року у справі №2-395/11.

Однак, при скасуванні рішень судів в справі №2а-11305/10/1370, якими нівелювалася реєстрація ангару як нерухомості, відпадала відповідна аргументація рішення, що переглядається, а через встановлену категорію такого майна (який є правомірно спорудженою нерухомістю) його демонтаж за позовом користувача земельної ділянки є неможливим, що вказує на наявність нововиявленої обставини, яка призводить до ухвалення протилежного рішення по суті справи №2-395/11, аніж прийнятого 05 квітня 2017 року. За доводами заявниці на даний час відсутнє будь-яке рішення (в т.ч. суду), яким би була скасована реєстрація ангару як об`єкта нерухомості, тобто цей об`єкт є нерухомістю (спорудою), що визнано державою через здійснення компетентними органами відповідної реєстрації такого майна як нерухомості та реєстрації речових прав на таке нерухоме майно, а це в свою чергу свідчить про неможливість демонтажу такого об`єкта нерухомості всупереч волі його власника для звільнення земельної ділянки під ним, так як відповідне розташування ангару є правомірним і випливає з його природи (як нерухомості – безпосередньо та незмінно пов`язаної із землею). При цьому на такий висновок щодо нерухомої речі та безпідставність її демонтажу чи усунення в інший спосіб не може впливати й будь-які зобов`язально-правові, предметом яких не є дана нерухомість.

Крім того, ОСОБА_2 звертала увагу на постанову Львівського апеляційного суду від 12 травня 2022 року та постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 жовтня 2022 року у цивільній справі №466/8559/20 (колишня адміністративна справа №2а-11305/10/1370, що була передана Верховним Судом до суду належної юрисдикції відповідно до частини 3 статті 354 КАС України) за позовом заступника керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій сфері Західного регіону про визнання незаконними дій Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», якими відмовлено у задоволенні позову про визнання незаконними дій Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» щодо реєстрації за Українсько-Канадським спільним підприємством «КОRОNЕХ» права власності на ангар загальною площею 360,6 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна - ангар площею 360,6 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 за Українсько-Канадським спільним підприємством «КОRОNЕХ» від 19 листопада 1996 року (реєстраційний запис під номером 793 у реєстровій книзі №2), за Фірмою «STANEX RORFT S.L» від 10 липня 1998 року, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТІВІС» від 07 листопада 2002 року та за ОСОБА_2 від 14 липня 2008 року. Заявниця вважає, що встановлені тут обставини про те, що ангар є нерухомим майном, безпосередньо пов`язаним із земельною ділянкою та правомірно набутим у власність (в т.ч. ОСОБА_2 ), а також висновки судів про слідування землі за цим об`єктом (за ангаром як нерухомістю) є підтвердженням безпідставності ухвалення рішення про його демонтаж у даній справі №2-395/11, оскільки земельна ділянка законно зайнята нерухомістю та нерозривно пов`язана з нею однією юридичною долею.

Згідно доводів ОСОБА_2 , за виявлених обставин законного існування певної нерухомої споруди, правомірно зареєстрованої й облікованої як об`єкт нерухомості (що оспорювалося в судах та було відхилене остаточно), помилковим є рішення суду про її демонтаж для усунення перешкод в користуванні землею під такою нерухомістю за позовом правонаступника колишнього власника споруди, який не може таким чином вирішувати долю даної речі (нерухомого майна) та обумовлювати його своїм правом землекористування чи іншого роду зобов`язальними правовідносинами. Враховуючи ці істотні обставини (які існували фактично з часу спорудження відповідного нерухомого об`єкта – ангару, однак не могли бути використані заявницею на час ухвалення рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року у справі №2-395/11, через неправильне вирішення справи №2а-11305/10/1370) спір про демонтаж ангару як способу усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою може вирішуватися виключно в спосіб відмови у позові. Отже, відповідно до позиції ОСОБА_2 , це є підставою для перегляду рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року у справі №2-395/11, скасування такого рішення та ухвалення нового рішення протилежного змісту (про відмову в позові).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 21 червня 2024 року заяву ОСОБА_2 про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року за нововиявленими обставинами задоволено.(т.7а.с.64-76)

Скасовано за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року у справі № 2-395/11 за позовом військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави Міністерства оборони України в особі державного підприємства Міністерства оборони України "Львівський завод збірних конструкцій" до ОСОБА_2 , треті особи: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", Управління архітектури та урбаністики Львівської міської ради, Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу приміщення ангару та зобов`язання відповідача звільнити земельну ділянку.

Ухвалено нове рішення.

У задоволенні позову військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави Міністерства оборони України в особі державного підприємства Міністерства оборони України "Львівський завод збірних конструкцій" до ОСОБА_2 , треті особи: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", Управління архітектури та урбаністики Львівської міської ради, Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу приміщення ангару загальною площею 360,6 м кв та зобов`язання відповідача звільнити земельну ділянку загальною площею 583,1 кв м, що за адресою: АДРЕСА_2 відмовлено.

Рішення суду оскаржив керівник Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони І.Шаравара, подавши апеляційну скаргу.

На думку апелянта оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, при неправильному застосуванні норм матеріального права та всупереч практики застосування Верховним Судом норм права у подібних відносинах.

Заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами подано через три з половиною роки після нібито настання підстав для подання такої заяви.

Так, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2015 у справі №2а-11305/10/1370, скасована ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.07.2017, а не 29.10.2020, як зазначено у заяві.

При цьому, про скасування такої постанови заявниці було достеменно відомо, оскільки участь у судовому засідання приймали її представники, тому заявниця безпідставно пропустила строк на звернення із заявою.

Зазначає, що підставою для подання позову у цій справі, як і задоволення такого, не була постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2015 у справі №2а-11305/10/1370, як і обставини, що були встановлені у ході її розгляду, оскільки на момент подання позову такої постанови не існувало та навіть не було подано позовної заяви.

Покликається на судову практику щодо невідповідності вимогам закону рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування.

Таким чином, для суду що розглядав даний спір немає значення факт визнання чи невизнання неправомірними дій БТІ, так само, як і немає значення факт скасування чи не скасування реєстраційного посвідчення № 793.

Приймаючи рішення, суд не послався на факт скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2015, а фактично заново надав оцінку наявним у справі доказам чим порушив ст. 423 ЦПК України.

Враховуючи наведене, посилання суду на преюдиційні факти, встановлені у справі №2а-11305/10/1370, є безпідставним.

Вважає, що ухвалюючи у справі первинне рішення Шевченківський районний суд м. Львова, з яким погодилися апеляційний та касаційний суди, дійшов обґрунтованого висновку про самовільне зайняття ОСОБА_2 земельної ділянки ДП МОУ «ЛЗЗК».

Звертає увагу, що сам по собі факт правомірності реєстрації права власності на нерухоме майно не є доказом того, що особа, яка дійсно на законних підставах володіє таким майном, «автоматично» правомірно займає земельну ділянку, на якій розташоване таке майно, оскільки мова йде про землі оборони, які наділені особливим статусом.

При цьому, розглядаючи справу, суд не досліджував правову природу ангару та не встановлював, чи належав ангар до військового майна.

Просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 21.06.2024 року і ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року та залишити таке без змін. Стягнути з ОСОБА_2 суму сплаченого судового збору.

ІНФОРМАЦІЯ_1 заявник ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть(т.7 а.с.115)

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 11 листопада 2024р. було зупинено провадження у справі за апеляційною скаргою керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони І.Шаравари на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 21 червня 2024 року в справі № 2-395/11 за заявою ОСОБА_2 про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року за нововиявленими обставинами до залучення правонаступників ОСОБА_2 (т.7 а.с.136)

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 01 травня 2025р. поновлено провадження у вказаній справі. Залучено до участі в справі в якості правонаступника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 .(т.7 а.с.134-135)

19.06.2025р. від правонаступника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 та його представника - адвоката Шумського Н.М. на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону, у якому покликаючись на обставини справи, хронологію подій, а також відповідну судову практику, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.(т.7 а.с.175-188, 189-212)

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 01 грудня 2025р. провадження у справі за апеляційною скаргою керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони І.Шаравари на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 21 червня 2024 року зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати ВС у справі №361/161/13-ц, провадження №14-35цс25.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 04 вересня 2026р. відновлено провадження у вказаній справі(т.8 а.с.56-57)

В судове засідання, треті особи: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", Управління архітектури та урбаністики Львівської міської ради, Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради не з`явилися, будучи повідомленими належним чином у відповідності до ст. 128 ЦПК України.

Отже, з урахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Учасники справи мали реальну можливість реалізувати свої процесуальні права з доведенням своєї позиції по справі, у тому числі через можливість брати участь в судовому засідання в режимі відеоконференції або через представника.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "ЮніонАліментаріаСандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора Бучка – Бучка Р.В., представника позивача – Кравціва Р.Ю. на підтримання доводів апеляційної скарги, правонаступника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та його представника – адвоката Сухої Ю.О. на її заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що наявні нововиявлені обставини, котрі мають істотне значення для справи, тобто встановлення юридичних фактів, які знаходяться в зв`язку із елементами предмета доказування у спірних правовідносинах, спростовують такі та свідчать про неправильність рішення суду, яке переглядається за нововиявленими обставинами. Крім того, суд звертає увагу, що якби такі обставини (щодо віднесення ангару до кола нерухомих речей і його правомірна реєстрація за ОСОБА_2 ) оцінювалися судом та підтверджувалися на час ухвалення рішення від 05 квітня 2017 року, відповідне вирішення спору у справі №2-395/11 було би іншим, оскільки вимоги відчужувача нерухомості до його набувача (власника) стосовно демонтажу споруди, з огляду на наявність у відчужувача права користування земельною ділянкою під такою спорудою, суперечать нормам закону.

У зв`язку з чим, розглядаючи дану справу за нововиявленими обставинами, суд зазначає, що виявлені обставини щодо віднесення ангару до нерухомих речей, тобто його постійної та безпосередньої пов`язаності із земельною ділянкою під ним, а також правомірності його спорудження та відчуження такої нерухомості ще в 1995 році (задовго до укладення договору від 01 жовтня 2007 року №181-п) попередником Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» робить неспроможною такого роду мотивацію позову та рішення суду.

А тому, на переконання суду, відповідна аргументація позовних вимог у справі №2-395/11, за встановлених обставин віднесення ангару до нерухомості та правомірне визнання такого факту (що також остаточно встановлено судовими рішеннями в справі №466/8559/20), не може бути належною підставою для їх задоволення, так як суперечитиме основоположному правовому врегулюванню режиму нерухомої речі й безпідставно втручатиметься в права власника такого майна.

Враховуючи наведене, судом установлена наявність нововиявлених обставин, котрі мають істотне значення для справи №2-395/11 і призводять до іншого результату судового розгляду.

Відтак, суд погоджується із доводами заявниці про те, що вимоги відчужувача нерухомості до набувача щодо демонтажу споруди з огляду на наявність у відчужувача права користування земельною ділянкою під такою спорудою, є неспроможними та суперечать нормам закону. Отже відсутні й правові підстави для задоволення вимог позивача в цій справі, адже, відповідачка є власницею нерухомості (споруди ангару), що на даний час визнано та підтверджено в установленому законом порядку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції із врахуванням наступного.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Судом встановлено, що у березні 2009 року військовий прокурор Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Державного підприємства Міністерства оборони України “Львівський завод збірних конструкцій” звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу приміщення ангару та зобов`язання звільнити земельну ділянку.

Позовна заява була мотивована тим, що у ході проведення перевірки дотримання посадовими особами Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» вимог земельного законодавства при наданні Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТІВІС» на підставі договору від 01 жовтня 2007 року у користування виробничої площадки, площею 583,1 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , виявлено факт продовження використання виробничої площадки, хоча відповідний договір на новий строк укладений чи продовжений не був. Згодом встановлено, що на такій виробничій площадці розташований ангар, загальною площею 360,5 кв.м, що зареєстрований в Обласному комунальному підприємстві Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» як об`єкт нерухомості з видачею реєстраційного посвідчення №793. Проте, зазначений ангар знаходиться на земельній ділянці, якою на підставі Ухвали третьої сесії третього скликання Львівської міської ради від 24 грудня 1998 року №308 користується Державне підприємств Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій», що підтверджується державним актом на право постійного користування землею від 08 червня 1999 року. У зв`язку з чим рішенням Господарського суду Львівської області від 17 лютого 2009 року у справі №2/20 позов військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» задоволено, зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТІВІС» повернути відповідну виробничу площадку.

Враховуючи ж те, що на час звернення до суду з позовом у цій справі ангар був відчужений і перебував у власності ОСОБА_2 та надалі розташовувався на земельній ділянці Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій», військовий прокурор Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» просив суд зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні Державному підприємству Міністерства оборони України “Львівський завод збірних конструкцій” земельною ділянкою, загальною площею 583,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом демонтажу приміщення ангару, загальною площею 360,6 кв.м, зобов`язати ОСОБА_2 звільнити самовільну зайняту земельну ділянку Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій», загальною площею 583,1 кв.м, що знаходиться за вищевказаною адресою.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року у справі №2-395/11, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 13 липня 2017 року та постановою Верховного Суду від 20 листопада 2019 року, позов в цій справі було задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні Державним підприємством Міністерства оборони України “Львівський завод збірних конструкцій” земельною ділянкою загальною площею 583,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 шляхом демонтажу приміщення ангару загальною площею 360,6 кв.м.

Зобов`язано ОСОБА_2 звільнити самовільну зайняту земельну ділянку Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» загальною площею 583,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Вказане рішення суду першої інстанції у справі №2-395/11 мотивовано тим, що право користування Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» на земельну ділянку, загальною площею 583,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , порушено у зв`язку із самовільним зайняттям вказаної земельної ділянки ОСОБА_2 через факт розташування на ній ангару і ОСОБА_2 без достатніх правових підстав користується відповідною земельною ділянкою для розміщення такого ангару. Крім того в рішенні Шевченківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року у справі №2-395/11 вказано, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року у справі №9104/13255/13 (2а-11305/10/1370) апеляційну скаргу Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» задоволено, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року у справі №2а-11305/10/1370 скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги прокурора задоволено, визнано протиправними дії Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» щодо реєстрації ангару, площею 360,6 кв.м, по АДРЕСА_3 як об`єкту нерухомого майна з видачею реєстраційного посвідчення від 19 листопада 1996 року №793 та скасовано реєстраційне посвідчення від 19 листопада 2016 року №793, яким Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» зареєструвало право приватної власності на приміщення ангару загальною площею 360,6 кв.м, що на АДРЕСА_3 , як на об`єкт нерухомого майна.

Таким чином, судом встановлено, що рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року у справі №2-395/11 ґрунтувалося на встановленні факту невиконання зобов`язань за наслідком припинення договору користування виробничою площадкою та факту скасування реєстрації ангару як об`єкта нерухомого майна й оцінки таких дій протиправними.

29 жовтня 2020р. ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 05.04.2017, яку обґрунтовує обставинами, викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.09.2020 у справі №2а-11305/10/1370, а також у постанові Львівського апеляційного суду від 12.05.2022 року у справі №466/8559/20, які, на її думку, підтверджують факт існування її майнових/речових прав на ангар загальною площею 360,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , відтак і прав щодо земельної ділянки, на якій зазначений об`єкт розташований (т. 2 а.с. 215-224).

Вирішуючи питання про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення із підстав скасування судового рішення, яким було обґрунтоване ухвалене судове рішення, суди виходять із преюдиційного зв`язку судових рішень, зокрема, із того, що між рішеннями має існувати матеріально-правовий зв`язок, факти, встановлені в одній із справ, мають значення для іншої справи (пункт 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами»).

Таким чином, виключною правовою проблемою у контексті розгляду даної справи на відповідній стадії є необхідність встановлення матеріально-правового зв`язку та фактів, у справах на які покликається ОСОБА_2 , як на підставу своєї заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду та значення таких для цієї справи.

Так, із змісту мотивувальної частини рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05.04.2017 у даній справі № 2-395/11 (вимоги у якій зводяться до усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу приміщення ангару та зобов`язання відповідача звільнити земельну ділянку), дійсно вбачається, що таке обґрунтоване постановою колегії суддів Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2015 у справі №2а-11305/10/1370, якою постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.10.2013р. у справі № 2а-11305/10/1370 - скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними дії обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та оцінки» щодо реєстрації ангару площею 360,6 кв.м по АДРЕСА_3 як об`єкту нерухомого майна з видачею реєстраційного посвідчення від 19.11.1996 року №793.

Скасовано реєстраційне посвідчення від 19.11.1996 року №793, яким обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та оцінки» зареєструвало право власності на приміщення ангару загальною площею 360,6 кв.м по АДРЕСА_3 , як на об`єкт нерухомого майна.

Зокрема, у постанові зазначено, що договір №51 від 20.11.1995 року, на підставі якого здійснилася державна реєстрація складу із збірних металевих конструкцій, не відноситься до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація об`єктів нерухомого майна.

Враховуючи наведене та встановлюючи преюдиційний зв`язок справи №2-395/11 та справи №2а-11305/10/1370 (пізніше - № 466/8559/20), колегія суддів виходить із такого.

У грудні 2010 року заступник військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, ДП Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» звернувся до суду з адміністративним позовом до обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», третя особа – ОСОБА_2 , про визнання протиправними дій щодо реєстрації ангару площею 360,6 кв.м на АДРЕСА_1 , а також скасування реєстраційного посвідчення від 19 листопада 1996 року щодо реєстрації права власності на це майно.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.10.2013 в справі №2а-11305/10/1370 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Як зазначалося вище, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2015 скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог.

При цьому, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.07.2017 касаційну скаргу ОСОБА_2 – задоволено частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.10.2013 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду 15.04.2015 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зазначене дає підстави для беззаперечного висновку про те, що на час ухвалення рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05.04.2017 у даній справі № 2-395/11 постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2015, якою, у тому числі таке обґрунтоване, була у законній силі, однак у подальшому така була скасована.

В свою чергу, на новому розгляді, ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2017 закрито провадження у справі № 2а-11305/10/1370 за позовом Військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави – Міністерства оборони України в особі Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» до Обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», третя особа ОСОБА_2 в частині скасування реєстраційного посвідчення від 19.11.1996 № 793.

Ухвала Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2017 залишена без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2018, апеляційну скаргу Військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави - Міністерства оборони України в особі Державного підприємства Міністерства оборони України "Львівський завод збірних конструкцій" залишено без задоволення.

В свою чергу, постановою Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 касаційну скаргу заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року задоволено частково.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року змінено шляхом виключення з мотивувальної частини судових рішень посилання на право звернення до суду з цією вимогою в порядку господарського судочинства, зазначено про право на звернення до суду з позовом в порядку цивільного судочинства.

В решті ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року залишено без змін.

Зазначене також беззаперечно свідчить про відсутність на відповідний час (2018 рік) висновків чи рішення суду про протиправність дій ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та оцінки» щодо реєстрації ангару площею 360,6 кв.м на АДРЕСА_3 як об`єкту нерухомого майна з видачею реєстраційного посвідчення від 19.11.1996 року № 793, відтак чинність відповідного реєстраційного посвідчення, при цьому не спростовує наявність такого висновку на час ухвалення рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05.04.2017 у № 2-395/11, яке ОСОБА_2 просить переглянути за нововиявленими обставинами, про що зазначалося вище.

Крім цього, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року у задоволенні позову військового прокурора в інтересах Міністерства оборони України та ДП МОУ «ЛЗЗК» до Обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», третя особа - ОСОБА_2 про визнання дій щодо реєстрації ангару протиправними відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року апеляційну скаргу заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави – Міністерства оборони України в особі Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» – задоволено.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року у справі №2а-11305/10/1370- скасовано та винесено нову, якою позов задоволено.

Визнано дії Обласного комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" протиправними щодо реєстрації ангару площею 360,6 м2 по АДРЕСА_1 , як об`єкту нерухомого майна з видачею реєстраційного посвідчення № 793 від 19 листопада 1996 року.

При цьому, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року касаційні скарги Обласного комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки”, ОСОБА_2 задоволено частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.11.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 скасовано.

Закрито провадження у справі за позовом Військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави – Міністерства оборони України в особі Державного підприємства Міністерства оборони України “Львівський завод збірних конструкцій” до Обласного комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки”, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними.

Роз`яснено позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції цивільного суду, а також про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Ухвалою Верховного суду від 27.10.2020 заяву заступника військового прокурора Львівського гарнізону про направлення за встановленою юрисдикцією справи №2а-11305/10/1370 задоволено.

Справу № 2а-11305/10/1370 за позовом Військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави – Міністерства оборони України в особі Державного підприємства Міністерства оборони України “Львівський завод збірних конструкцій” до Обласного комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки”, третя особа – ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними передано до Шевченківського районного суду міста Львова.

Таким чином, дійсно лише постанова Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №2а-11305/10/1370 дає підстави для висновку про відсутність кінцевого судового рішення у адміністративній справі № 2а-11305/10/1370 щодо адміністративного позову Військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави - Міністерства оборони України в особі Державного підприємства Міністерства оборони України "Львівський завод збірних конструкцій" до Обласного комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", з участю третьої особи ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними та скасування реєстраційного посвідчення, а відтак і відповідних висновків суду.

Як вже зазначалося вище, 29.10.2020 ОСОБА_2 звернулася до Шевченківського районного суду м.Львова з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 05.04.2017 року у справі №2-395/11, тобто, протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили остаточним судовим рішенням, яким скасовано судове рішення, що містило схожі висновки, що і рішення, яке було підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду, а також було ухвалене при нових розглядах після скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2015, та не пізніше десяти років з дня набрання відповідним судовим рішенням законної сили.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що заява ОСОБА_2 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами подана у межах строків визначених процесуальним законом, а протилежні доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу.

Після надіслання справи за встановленою юрисдикцією, рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 03 вересня 2021 року, справа № 466/8559/20 позовні вимоги заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та державного підприємства «Львівський завод збірних конструкцій» до Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» та ОСОБА_2 про визнання незаконними дій Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна - задоволено повністю.

Визнано незаконними дії Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» щодо реєстрації за Українсько- канадським спільним підприємством «Коронекс» права власності на ангар загальною площею 360,6 м.кв., який розташований за адресою: м.Львів, вул.Моринецька, 5 (в подальшому Кирилівська, 5).

Скасовано державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна – ангар площею 360,6 кв.м., розташований на АДРЕСА_1 за Українсько- Канадським спільним підприємством «Коронекс» від 19 листопада 1996 року (реєстраційний запис під номером 793 у реєстровій книзі № 2), за Фірмою «STANEXRORFTS.L» від 10 липня 1998 року, за ТзОВ «ТІВІС» від 7 листопада 2002 року та за ОСОБА_2 від 14 липня 2008 року.

При цьому, постановою Львівського апеляційного суду від 12.05.2022 рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 03.09.2021 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову заступника керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій сфері Західного регіону про визнання незаконними дій Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» щодо реєстрації за Українсько-Канадським спільним підприємством «Коронекс» права власності на ангар загальною площею 360,6 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна – ангар площею 360,6 кв.м, розташований за адресою: м. Львів, вул. Курилівська, 5 за Українсько-Канадським спільним підприємством «Коронекс» від 19 листопада 1996 року (реєстраційний запис під номером 793 у реєстровій книзі №2), за Фірмою «STANEXRORFTS. L» від 10 липня 1998 року, за ТзОВ «ТІВІС» від 7 листопада 2002 року та за ОСОБА_2 від 14 липня 2008 року.

Постановою Верховного Суду від 05.10.2022 касаційну скаргу заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону задоволено частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 03.09.2021 та постанову Львівського апеляційного суду від 12.05.2022 в частині вирішення позову, поданого прокурором в інтересах держави в особі державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій», скасовано, позов прокурора в цій частині залишено без розгляду.

Постанову Львівського апеляційного суду від 12.05.2022 в частині вирішення позовних вимог заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України залишено без змін.

Разом з цим, апеляційний суд у постанові від 12.05.2022 зазначив про те, що ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» при здійсненні оскаржуваної реєстрації діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що були передбачені чинним на той час законодавством, що виключає можливість визнання таких дій незаконними з наступним скасуванням державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна - ангар площею 360,6 кв.м, розташований на АДРЕСА_1 за Українсько-Канадським спільним підприємством «КORONEX» від 19 листопада 1996 року, за Фірмою «STANEX RORFT S.L.» від 10 липня 1998 року, за ТОВ «НВП «ТІВІС» від 7 листопада 2002 року та за ОСОБА_2 від 14 липня 2008 року.

З такими висновками погодився і суд касаційної інстанції.

Таким чином, із змісту зазначених судових рішень, а саме постанови Львівського апеляційного суду від 12.05.2022 та постанови Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №466/8559/20 вбачається, що за наслідками скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2015 у справі №2а-11305/10/1370, у подальшому було ухвалено інше за змістом та правовими наслідками рішення суду щодо відповідного спору.

Колегія суддів погоджується, що постанова Львівського апеляційного суду від 12.05.2022 та постанова Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 466/8559/20 за позовом заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та державного підприємства «Львівський завод збірних конструкцій» до Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» та ОСОБА_2 про визнання незаконними дій Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна мають преюдиційний зв`язок із рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 05.04.2017 у справі № 2-395/11, яке відповідачка ОСОБА_2 просить переглянути за нововиявленими обставинами із покликанням, у тому числі на обставини й факти, установлені у вказаних рішеннях.

Таким чином, правовідносини у даній справі щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу приміщення ангару та зобов`язання відповідача звільнити земельну ділянку (предмет, підстави та вимоги) є пов`язаними із правовідносинами у справі №466/8559/20, розгляд якої завершено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2020 у справі №910/8113/16 висловила правову позицію, відповідно до якої суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Відтак, однією з умов перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотність цих обставин для вирішення спору. Тому результат перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами залежить від того, чи спростовують ці обставини факти, які було покладено в основу судового рішення.

Згідно із практикою ЄСПЛ процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, наявність доказу, недоступного раніше, який, однак, міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пункти 27-34 рішення «Праведная проти Росії» від 18 листопада 2004 року).

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду про наявність нововиявлених обставин, котрі мають істотне значення для справи, тобто встановлення юридичних фактів, які знаходяться в органічному зв`язку із елементами предмета доказування у спірних правовідносинах і спростовують такі та свідчать про неправильність рішення суду, що заявник просить переглянути за нововиявленими обставинами.

Таким чином, вимоги відчужувача нерухомості до набувача стосовно демонтажу споруди, з огляду на наявність у відчужувача права користування земельною ділянкою під такою спорудою, суперечать нормам закону та свідчать про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача, оскільки відповідачка є власницею ангару, що на даний час визнано та підтверджено в установленому законом порядку.

Зазначений висновок відповідає усталеній судовій практиці, яка склалася, зокрема правовим позиціям, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №910/18560/16, постанові Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі №910/22093/17, що стосуються єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди.

Крім того, Велика Палата у Постанові від 14 січня 2026 року у справі № 361/161/13-ц

провадження № 14-35цс25 у «п.105 зазначила, що: Суд апеляційної інстанції, як і суд першої інстанції, є судом фактів, тобто тією судовою інституцією, завданням якої є встановлення конкретних відносин сторін, подій, обставин, і застосування до них конкретних норм права.

106. В апеляційному порядку може бути оскаржене як рішення суду, ухвалене за наслідком задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та скасування попереднього судового рішення (на підставі статті 352 ЦПК України), так і окремо від рішення суду - ухвала про відмову у відкритті провадження за нововиявленими обставинами або ухвала про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (за пунктом 23 частини першої статті 353 ЦПК України).

107. При цьому суд наділений повноваженнями суду апеляційної інстанції, передбаченими статтею 374 ЦПК України, та як суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову відповідно до статті 381 цього Кодексу.

108. Апеляційний суд, перевіряючи (в апеляційному порядку) законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, ухваленого за наслідками розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами, в тому числі вирішує питання про те, чи мали місце нововиявлені обставини, чи є вони підставою для перегляду, і якщо суд першої інстанції зробив неправильні висновки щодо наявності нововиявлених обставин - має виправити відповідну судову помилку (зокрема, у спосіб ухвалення власного рішення щодо заяви, що відповідатиме пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України).

109. Переглядаючи в апеляційному порядку законність і обґрунтованість ухвал про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами або про відмову у відкритті провадження за нововиявленими обставинами, апеляційний суд на підставі пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України може скасувати відповідну ухвалу з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

110. Отже, у силу положень статті 374 ЦПК України, переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, ухваленого за наслідками задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, апеляційний суд наділений повноваженнями скасувати це рішення і ухвалити нове судове рішення на загальних підставах та в межах розгляду справи судом апеляційної інстанції, визначених у статті 367 цього Кодексу. За наслідками перегляду в апеляційному порядку ухвал, визначених у пункті 23 частини першої статті 353 ЦПК України, апеляційний суд може їх скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 цього Кодексу або застосувати інші процесуальні наслідки, визначені у цій статті, виходячи з результатів розгляду апеляційної скарги.»

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду про наявність підстав для скасування рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05.04.2017 у справі №2-395/11 за нововиявленими обставинами та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскарженому судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду першої інстанції, апеляційний суд керується тим, що в справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.

Інші доводи апеляційної скарги вказаних висновків не спростовують, вони зводяться до власного тлумачення норм права, власної оцінки доказів та незгоди з судовим рішенням і спростовуються матеріалами справи.

Суд враховує позицію ЄСПЛ, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01, пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00, пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04, пункт 58), за якою принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що в рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належно зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення в справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), пункт 29.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподілу судових витрат апеляційний суд не здійснює.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384,429 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони І.Шаравари – залишити без задоволення

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 21 червня 2024 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 22 жовтня 2026 року.

Головуючий : Ванівський О.М.

Судді: Савуляк Р.В.

Цяцяк Р.П.