Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №299/1643/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 299/1643/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21 жовтня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого судді: Джуги С.Д.

суддів : Собослоя Г.Г., Мацунича М.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Нечаєв Валерій Валерійович, на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 02 лютого 2026 року у складі судді Надопта А.А., у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

У березні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 16 травня 2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №16.05.2023-100002773, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі – 9000 грн., строком на 56 днів.

Позивач свої зобов`язання перед відповідачем виконав у повному обсязі, що підтверджується чеком про електронний переказ коштів від 16.05.2023 року. Відповідач свої зобов`язання перед позивачем не виконує, кредит та проценти не сплачує з моменту отримання коштів та в категоричній формі відмовився сплачувати отриманий кредит у будь-якому розмірі.

Станом на 10 липня 2023 року, у відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 17532,01 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 9000 грн., по процентам в розмірі 7182,01 грн. та комісії в розмірі 1350 грн..

Посилаючись на вказані обставини, ТОВ «Споживчий центр» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 17532 грн. 01 коп. та суму сплаченого судового збору у розмірі 2422 грн. 40 коп.

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 02 лютого 2026 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 16.05.2023-100002773 від 16.05.2023 у розмірі 14040.00 грн. 00 коп. У задоволенні іншої частини вимог позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 1937 грн. 92 коп..

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Нечаєв Валерій Валерійович, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на неналежну оцінку судом доводів сторони відповідача та порушення норм процесуального та матеріального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до повного заперечення відповідачем укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів. Зазначає, що суд першої інстанції не витребував оригіналів електронних доказів, не перевірив цілісність і незмінюваність наданого договору у форматі PDF, не з`ясував технічну можливість його одностороннього редагування, і це при тому, що відповідач у відзиві прямо оспорював надані позивачем докази. Вказує також на те, що позивачем у справі не надано жодного належного та допустимого доказу того, що кредитні кошти у розмірі 9 000,00 грн. були перераховані саме ОСОБА_1 .. Також зазначає, що суд не надав оцінки доводу про перебування відповідача за кордоном у момент укладення договору, що впливає на оцінку можливості та способу укладення договору та ідентифікації особи позичальника. Крім того, апелянт вказує на самостійне перерахування судом суми відсотків, застосувавши ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції Закону № 3498-ІХ від 22.11.2023, яка обмежує максимальну денну процентну ставку розміром 1%, тоді як кредитний договір було укладено 16.05.2023, тобто до набрання чинності вказаними змінами.

У відзиві на апеляційну скаргу, товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Нечаєв В.В. залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Вказує, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не підтвердженими і не можуть бути підставою для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.

Згідно ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що зазначений спір є малозначний, а тому дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом даного апеляційного перегляду, відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України, є рішення суду першої інстанції у частині задоволених позовних вимог, в іншій частині рішення суду не переглядається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16 травня 2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 16.05.2023-100002773 шляхом підписання заявки, що є невід`ємною частиною даного кредитного договору.

Кредитний договір складається з таких електронних документів, які містять всі його істотні умови: пропозиція про укладення кредитного договору (оферти); заявка сформована на сайті кредитора після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитором; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитора, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаного при його ідентифікації на сайті.

Також, позичальником підписано паспорт споживчого кредиту з інформацією про контактні дані кредитодавця, умови кредитування, реальної річної процентної ставки та орієнтовною загальною вартістю кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, а також таблицю обчислення загальної вартості кредиту.

Всі документи які складають кредитний договір підписані одноразовим ідентифікатором Р941, який було надіслано на номер телефону НОМЕР_1 , який зазначено відповідачем ОСОБА_1 у заявці.

У заявці також вказано реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для перерахування коштів позичальнику за даним та наступними договорами: 4441-11ХХ-ХХХХ-2927.

Відповідно до умов кредитного договору №16.05.2023-100002773 від 16.05.2023, які містяться у Заявці, відповідачу надано кредит на наступних умовах: сума кредиту - 9000 грн.; строк кредиту 56 днів; дата повернення кредиту 10.07.2023; період користування кредитом – кожні наступні 14 днів з дня надання кредиту (надалі – «черговий період»);

Згідно п. 6 Заявки, період користування ставкою «Економ» – період фактичного користування кредитом, протягом якого застосовується фіксована процентна ставка «Економ», який розпочинається в день наступний за днем сплати позичальником повністю всіх платежів (частини суми кредиту, нарахованих процентів комісії), нарахованих на дату платежу, та закінчується в дату поточного чергового періоду.

У пунктах 7, 8 Заявки визначено, що процентна ставка «Економ» - фіксована, незмінна та становить 1.2 % за один день користування кредитом, застосовується протягом першого чергового періоду та протягом періоду «Економ». Ставка «Стандарт» - стандартна фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,5 % за один день користування кредитом, яка застосовуються протягом всього строку на який надається кредит, окрім першого чергового періоду та періоду «Економ».

Проценти розраховуються шляхом множення Кредиту/залишку Кредиту (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.

Згідно квитанції Liqpay ID платежу 2310927530 від 16.05.2023, на картковий рахунок НОМЕР_2 було перераховано кошти у розмірі 9000 грн., призначення платежу: видача за договором №16.05.2023-100002773.

Відповідно до довідки-розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору №16.05.2023-100002773 від 16.05.2023 складає 17532,01 грн., з яких: 9000,00 – основний борг; 7182,01 грн. – проценти; 1350,00 грн. – комісія. Проценти по кредиту нараховані за період з 16 травня 2023 року по 10 липня 2023 року.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст. 610 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічна позиція наведена у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Генерація і надсилання одноразового ідентифікатора, використаного для підписання заявки і, відповідно, укладення Договору здійснюється наступним чином: клієнт на веб-сайті натискає відповідну кнопку для підписання заявки/договору, силами програмного забезпечення генерується одноразовий ідентифікатор ключа для підписання, доступу до якого працівники товариства не мають. Вказаний ключ автоматично через API-сервіс надсилається на телефонний номер клієнта, верифікований в його особистому кабінеті на сайті. Для цього використовуються послуги оператора СМС-відправлень. Після введення клієнтом згенерованого ключа у відповідне поле для підписання, програма звіряє згенерований та введений ключі, і у випадку їх співпадіння заявка/договір вважаються підписаними.

Колегія суддів звертає увагу, що без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.

Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання кредитного договору, шляхом заповнення заявки на сайті позивача, з введенням коду підтвердження Р941, який є одноразовим ідентифікатором для підписання всіх документів, що складають кредитний договір та зазначив інформацію щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем було перераховано кредитні кошти в розмірі 9000 грн.

Заперечуючи факт виникнення у відповідача будь яких договірних відносин з ТОВ «Споживчий центр», вказуючи на недоведеність належності йому карткового рахунку на який було здійснено зарахування кредитних коштів та номеру телефону, на який надсилався одноразовий ідентифікатор, відповідач всупереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України жодних належних доказів на підтвердження відсутності у нього банківської картки з номером 4441-11ХХ-ХХХХ-2927 або зарахування на цю картку/відповідний банківський рахунок у спірний період суми за кредитним договором чи не належності йому зазначеного в заявці номеру телефону не надав.

Надані позивачем докази, є достатніми, належними та такими, що підтверджують факт укладення між позивачем та відповідачем кредитного договору, досягнення згоди щодо усіх істотних умов кредитного договору, у зв?язку з чим він отримав у кредит 9000 грн.. Невиконана ухвала Виноградівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 вересня 2026 року про витребування доказів від позивача ТОВ «Споживчий центр», не змінює висновків суду першої інстанції щодо доведеності укладення кредитного договору та виконання кредитором своїх зобов`язань в повному обсязі.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо перебування відповідача за кордоном у момент укладення договору, так як укладення даного кредитного договору, його підписання одноразовим ідентифікатором та отримання кредитних коштів на картковий рахунок не передбачає та не потребує фізичної присутності клієнта та його перебування на території України.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, встановивши, що кредитні договори укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», за відсутності належних доказів про те, що договори укладено іншою особою, а грошові кошти перераховані на банківську картку, яка відповідачу не належить, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

З довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 16.05.2023-100002773 від 16.05.2023 вбачається, що у ОСОБА_1 заборгованість по кредиту становить 17532,01 грн., з яких: 9000,00 – основний борг; 7182,01 грн. – проценти; 1350,00 грн. – комісія. Проценти по кредиту нараховані за період з 16 травня 2023 року по 10 липня 2023 року.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості, свідчить про те, що відсотки нараховано у межах погодженого строку надання кредиту, в межах погоджених сторонами умов і не перевищють відповідних значень, передбачених кредитним графіком та договором.

Між тим, відповідач в апеляційній скарзі вказує на те, що судом самостійно перераховано відсотки на підставі ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції Закону № 3498-ІХ від 22.11.2023, яка обмежує максимальну денну процентну ставку розміром 1%, тоді як кредитний договір було укладено 16.05.2023, тобто до набрання чинності вказаними змінами.

Суд першої інстанції з посиланням на зміни до Закону України «Про споживче кредитування» вказав, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню за кредитним договором проценти за користування кредитними коштами протягом 56 днів у розмірі 5040 грн. 00 коп. (9000,00 грн. * 1% *56дні) в той час як позивач нарахував та просить стягнути 7182 грн. 01 коп.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо максимальної денної процентної ставки.

Так, пунктом 5 розділу I Закону України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX внесено зміни до Закону України від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII «Про споживче кредитування», зокрема статтю 8 доповнено частиною п`ятою, за правилами якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %; Прикінцеві та перехідні положення доповнено пунктом 17 такого змісту: «Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %».

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3498-IX дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

У період з 24.12.2023 по 21.04.2024 максимальна денна процентна ставка становить 2,5% в день.

У період з 22.04.2024 по 20.08.2024 максимальна денна процентна ставка становить 1,5%.

У період з 21.08.2024 по теперішній час максимальна денна процентна ставка відповідно до ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» становить 1%.

Сторони уклали кредитний договір 16 травня 2023 року, а відсотки за користування кредитними коштами нараховувалися у період з 16 травня по 2023 року по 10 липня 2023 року, тобто до набрання чинності вказаних змін до Закону України від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII «Про споживче кредитування».

Відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, щодо перерахування відсотків за ставкою 1 %, пославшись на норму, яка на момент укладення договору та нарахування відсотків за погодженою сторонами ставкою не діяла.

Разом із цим, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року у справі № 201/2288/20 (провадження № 61-7154св22) зазначено, що «рішення суду здатне бути джерелом для набуття цивільних прав і обов`язків тільки у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Рішення суду, як правомірна приватно-правова конструкція, не повинно використовуватися учасниками цивільного обороту всупереч його призначенню для набуття цивільних прав і обов`язків, за відсутності вказівки про це в актах цивільного законодавства».

Принцип заборони повороту до гіршого відомий ще з часів римського права та існував у зв`язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення).

Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

У справі, що переглядається: судом першої інстанції частково задоволено позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» у розмірі 14040,00 грн. за тілом кредиту та відсотками, тоді як задоволенню підлягала заборгованість за тілом кредиту та відсотками у розмірі 16182,01 грн..

Дане рішення суду позивачем ТОВ «Споживчий центр» не оскаржувалося, таке оскаржене лише відповідачем який просив рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Відтак, зважаючи на правило заборони повороту на погіршення становища апелянта, апеляційний суд приходить до висновку про залишення резолютивної частини рішення суду першої інстанції без змін та зміни мотивувальної частини рішення у редакції даної постанови.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки під час розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню зі зміною мотивувальної частини рішення суду першої інстанції у редакції цієї постанови.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 141, 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Нечаєв Валерій Валерійович, задовольнити частково.

Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 02 лютого 2026 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції даної постанови, резолютивну частину рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 21 жовтня 2026 року.

Головуючий:

Судді: