Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №305/4189/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 305/4189/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 жовтня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого судді: Джуги С.Д.

суддів : Собослоя Г.Г., Мацунича М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 06 лютого 2026 року у складі судді Ластовичак В.Ю., у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив :

У листопаді 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 14 березня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 14.03.2024-100000564, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на її номер мобільного телефону.

Позивачем було надано відповідачу грошові кошти у розмірі 9 000 грн., які вона повинна була у визначений договором строк повернути.

Проте, відповідач умови договору у встановлений строк не виконала та кошти не повернула, внаслідок чого у неї виникла заборгованість у розмірі 19 485 гривень, що складається із тіла кредиту - 9 000 гривень, процентів - 8 505 гривень, комісії - 1 350 гривень та неустойки - 630 гривень.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 19 485 та сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 06 лютого 2026 року відмовлено у позові повністю.

В апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» просить скасувати рішення суду першої інстанції у частині відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором, яка складається з тіла кредиту, процентів та комісії та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги у цій частині задовольнити, посилаючись на неповне встановлення судом обставин, які мають значення для справи, неправильну оцінку доказів та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору), та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджується належними доказами. Доказів протилежного матеріали справи не містять, позивачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком. Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність факту надання кредитних коштів, фактично поклавши на позивача обов`язок подання доказів, які у позивача об`єктивно не існують та не можуть існувати з огляду на правову природу спірних правовідносин і законодавчо встановлені обмеження. Лист ТОВ УПР про перерахування коштів, який міститься в матеріалах справи, є належним доказом, оскільки містить інформацію щодо предмета доказування, як доказ перерахування грошових коштів за кредитним договором. Також апелянт не погоджується з позицією суду першої інстанції, щодо визначення довідки-розрахунок заборгованості як неналежного доказу наявності заборгованості за кредитним договором, оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наведений позивачем у позовній заяві розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом даного апеляційного перегляду, відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України, є рішення суду першої інстанції у частині відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором, яка складається з тіла кредиту, процентів та комісії у загальній сумі 18855 грн., в частині відмови у стягненні пені, рішення суду не переглядається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що 14 березня 2024 року ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 14.03.2024-100000564, в електронній формі, шляхом підписання, заявки кредитного договору та додатку до кредитного договору, одноразовим ідентифікатором Е112, який було відправлено смс-повідомленням ОСОБА_1 на номер телефону, вказаний нею у заявці – НОМЕР_1 .

Крім цього, відповідачем також підписано Паспорт споживчого кредиту одноразовим ідентифікатором А112, який також було згенеровано та відправлено відповідачу смс-повідомленням на її номер телефону.

Відповідно до умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредитні кошти у сумі 9000 грн. 00 коп.; строк, на який надається Кредит - 70 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту – 22.05.2024; процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,35% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку; Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: 1,2% = (7536,95 / 9000)/70 * 100%.; Проценти (економічна сутність - плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї Суми Кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку; Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі - "Комісія", економічна сутність плата за надання Кредиту) - 15% від суми Кредиту та дорівнює 1 350 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту; Неустойка: 90 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача 4441-11ХХ-ХХХХ-8779, номер якого зазначено нею у кредитному договорі (заявці), за допомогою інтернет-еквайрингу – iPay.

Факт перерахування грошових коштів у сумі 9000 грн. на картковий рахунок НОМЕР_2 підтверджується квитанцією з номером ID операції 2437249776 від 14.03.2024 (а.с.18).

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову, посилався на те, що позивачем не доведено наявність у відповідача заборгованості та розмір такої заборгованості.

З висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

В силу частини другої статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст. 610 ЦК України).

Із положень статті 610 ЦК України слідує, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Положення ч.1 ст.205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням наведеного, встановлено, що кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Генерація і надсилання одноразового ідентифікатора, використаного для підписання заявки і, відповідно, укладення Договору здійснюється наступним чином: клієнт на веб-сайті натискає відповідну кнопку для підписання заявки/договору, силами програмного забезпечення генерується одноразовий ідентифікатор ключа для підписання, доступу до якого працівники товариства не мають. Вказаний ключ автоматично через API-сервіс надсилається на телефонний номер клієнта, верифікований в його особистому кабінеті на сайті. Для цього використовуються послуги оператора СМС-відправлень. Після введення клієнтом згенерованого ключа у відповідне поле для підписання, програма звіряє згенерований та введений ключі, і у випадку їх співпадіння заявка/договір вважаються підписаними.

Колегія суддів звертає увагу, що без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечила факт виникнення у неї будь-яких договірних відносин з ТОВ «Споживчий центр» та належності їй карткового рахунку, на який було здійснено зарахування кредитних коштів. Однак, колегія суддів звертає увагу, що відповідач самостійно зазначила номер телефону, на який позивачем відправлявся одноразовий ідентифікатор та реквізити банківської платіжної картки на яку повинні бути зараховані кошти. Всупереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України відповідач жодних належних доказів на підтвердження відсутності у неї банківської картки з номером 4441-11ХХ-ХХХХ-8779 або неперерахування на цю картку/відповідний банківський рахунок у спірний період суми за кредитним договором чи не належності їй зазначеного в заяві номеру телефону не надала.

Надані позивачем докази безсумнівно вказують на те, що 14 березня 2024 року ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір, за умовами якого товариство зобов`язалося надати відповідачу кредит, а той, у свою чергу, зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти та комісію.

До матеріалів справи долучено Довідку-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором, згідно якої заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору №14.03.2024-100000564 від 14.03.2024 складає 19485 грн. з яких: 9000 грн. основний борг, 8505 грн. – проценти, 1350 грн. комісія за надання, 630 грн. неустойка. Проценти нараховані за період з 14.03.2024 по 22.05.2024.

Відповідно до умов кредитного договору №14.03.2024-100000564 від 14.03.2024 позичальнику було надано кредит у розмірі 9000 грн. строком на 70 днів, процентна ставка за кредитом є фіксованою та становить 1.35% за кожен день користування кредитом.

Якщо провести наступний розрахунок: 70 х (9000 х 1.35%), то розмір заборгованості за процентами складає 8505 грн., що відповідає умовам договору та співпадає з нарахованою заборгованістю за процентами, зазначеними у довідці-розрахунку наданому позивачем.

Відтак, розрахунок заборгованості за кредитним договором проведений з урахуванням строку кредитування, виходячи із розміру відсотків, визначених в кредитному договорі.

Відповідач не надав жодних доказів, які б підтверджували, що ним у рахунок погашення боргу за договором здійснювались будь – які платежі, та які б спростовували наданий позивачем розрахунок.

Відтак, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про відмову у задоволенні позову за недоведеністю.

Щодо вимог про стягнення комісії колегія суддів виходить з наступного.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим згідно ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19. Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22).

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Укладаючи кредитний договір сторони погодили сплату комісії, пов`язаної з наданням кредиту у розмірі 1350 грн., яка нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту (п. 8 заявки кредитного договору).

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача комісії, передбаченої п.8 кредитного договору, відповідають вимогам Закону України «Про споживче кредитування», і така підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр».

Вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 630 грн. судом апеляційної інстанції не переглядається, так як така вимога апелянтом не ставиться.

З огляду на викладене, стягненню підлягає заборгованість з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» за договором кредиту в сумі 18855 грн., з яких: 9000 грн. – основний борг; 8505 грн. – проценти; 1350 грн. – комісія.

Згідно із п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що наявні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

За подання позовної заяви ТзОВ «Споживчий центр» сплачено 2 422,40 грн. судового збору (а.с.8). За подачу апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3633,60 грн. (а.с. 94).

Беручи до уваги розмір заявлених позовних вимог (19485 грн.) та їх часткове задоволення (18855 грн.), пропорційно судом задоволено позовні вимоги ТзОВ «Споживчий центр» на 96,76 %.

Загальний розмір судових витрат по справі становить 6056 грн., а отже на відповідача слід покласти 96,76 % від судових витрат – 5859,78 грн.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 141, 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити.

Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 06 лютого 2026 року скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833, адреса: м. Київ, вул. Саксаганського 133-А, 01032) заборгованість за кредитним договором №14.03.2024-100000564 у сумі 18855 грн., з яких: 9000 грн. основний борг; 8505 грн. проценти; 1350 грн. комісія.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833, адреса: м. Київ, вул. Саксаганського 133-А, 01032) судовий збір сплачений позивачем за подання позовної заяви та апеляційної скарги у сумі 5859,78 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 22 жовтня 2026 року.

Головуючий:

Судді: