Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №128/1958/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 128/1958/26

Провадження № 33/801/1108/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Карпінська Ю. Ф.

Доповідач: Медвецький С. К.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького апеляційного суду Медвецький С. К., за участю секретаря судового засідання Сербової А. В., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянув апеляційну скаргу адвоката Бездітної Т. В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 23 вересня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

у с т а н о в и в :

Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 23 вересня 2026 року клопотання адвоката Бездітної Т. В., подане в інтересах ОСОБА_1 , про закриття провадження у справі залишено без задоволення.

Визнано винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що 27 квітня 2026 року о 06:30 год у селищі Вороновиця по вул. Якова Гальчевського Вінницького району Вінницької області, він керував електроскутером «SP-612558 Corso Special 2900W», з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів.

Від проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а відтак вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі адвокат Бездітна Т. В. в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Також просить розглядуй питання про розстрочення сплати судового збору з огляду на матеріальне становище ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а їхав разом із сином на електроскутері. За кермом перебував його син, що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_2 ;

відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції не підтверджують факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом;

суд не врахував показання свідка ОСОБА_2 , який підтвердив, що саме він керував електроскутером;

відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння не є підставою для притягнення його до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки не доведено факту керування транспортним засобом;

матеріали справи не містять належних і допустимих доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення;

суд не з`ясував усіх обставин справи та не врахував, що сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитися на його користь.

Проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, вирішення справи в точній відповідності з законом.

За змістом ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Європейським судом з прав людини у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень.

Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків» за змістом якого, вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Лучанінова проти України» та інших.

Наведене вказує на те, що при розгляді зазначеного вище правопорушення повинні застосовуватись принципи кримінального судочинства.

У зв`язку із цим при розгляді апеляційної скарги, при наданні оцінки доказам та вирішенні питань про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, законності та обґрунтованості судового рішення, апеляційний суд вважає за необхідне застосовувати відповідні положення кримінального процесуального закону, у тому числі і щодо сутності адміністративного правопорушення, яке за своєю юридичною природою фактично є обвинуваченням.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення ґрунтується на тому, що останній відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння.

Однак, судом не повністю досліджено обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 651001 водій ОСОБА_1 27 квітня 2026 року о 06:30 год у селищі Вороновиця по вул. Якова Гальчевського Вінницького району Вінницької області, керував електроскутером «SP-612558 Corso Special 2900W», з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів.

Від проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Пунктом 2.5 ПДР України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Указана норма передбачає дві форми об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, а саме: керування особою транспортним засобом у стані сп`яніння та відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

При цьому основною ознакою суб`єкта указаного правопорушення є саме елемент керування особою транспортним засобом та зазначена обставина обов`язково належить до предмету доказування під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає необхідність обов`язкової наявності кваліфікуючих ознак цього правопорушення, зокрема щодо керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Зі встановлених у суді апеляційної інстанції обставин слідує, що на час прибуття працівників патрульної поліції ОСОБА_1 не керував транспортним засобом.

Указані обставини підтверджуються відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, який переглянутий апеляційним судом.

Інших доказів, які б підтверджували факт керування електроскутером ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

Водночас із дослідженого судом апеляційної інстанції відеозапису з камер вуличного відеонагляду слідує, що 27 квітня 2026 року о 06:30 год на електроскутері «SP-612558 Corso Special 2900W» перебували двоє осіб – ОСОБА_1 та його син ОСОБА_2 .

На початку відеозапису, зокрема позначці 00:02 год, зафіксовано, що ОСОБА_1 перебував на пасажирському місці, тоді як електроскутером керував його син. Надалі останній не впорався з керуванням, унаслідок чого відбулося падіння.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що після падіння вони із сином самостійно дісталися лікарні. Працівників поліції вони не викликали, поліцейські прибули самостійно.

Після медичного огляду ОСОБА_2 в останнього було діагностовано закритий внутрішньосуглобовий перелом дистального епіфізу правої стегнової кістки зі зміщенням, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 7384.

Цим обставинам суд першої інстанції належної оцінки не надав, безпідставно не взяв до уваги наявні докази у справі, та лише обмежився тим, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння.

Діючим законодавством передбачено, що судовий розгляд проводиться лише в межах адміністративного обвинувачення, яке міститься в протоколі про адміністративне правопорушення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.

Конкретність пред`явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.

Разом з тим, неконкретність обвинувачення не тільки не дозволяє особі, яка притягується до адміністративної відповідальності належним чином організувати ефективний захист своїх інтересів, а й позбавляє суд належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що формальний підхід до розгляду справи є неприпустимим, а самого факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння недостатньо для притягнення указаної особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки для об`єктивної сторони цього правопорушення необхідна наявність керування особи транспортним засобом, докази чого в матеріалах справи відсутні.

Указані вище обставини, на переконання апеляційного суду, у своїй сукупності свідчать про відсутність в матеріалах справи доказів того, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, зокрема факту відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року (п. 146) ЄСПЛ встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Одночасно, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи у тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

У цій справі не доведено поза всяким розумним сумнівом те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 23 вересня 2026 року слід скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 7, 247, 280, 283, 294 КУпАП,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу адвоката Бездітної Т. В. в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 23 вересня 2026 року скасувати.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду С. К. Медвецький