Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №127/16237/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/16237/26

Провадження № 22-ц/801/2237/2026

Категорія: 36

Головуючий у суді 1-ї інстанції Сичук М. М.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 рокуСправа № 127/16237/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Оніщука В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Берегового О. Ю., Панасюка О. С.,

учасники справи:

позивач – Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго»,

відповідачі – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 липня 2026 року, ухвалене у складі судді Сичука М. М. у залі суду,

встановив :

Короткий зміст вимог

У травні 2026 року Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії.

Позов обґрунтовано тим, що КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» є організацією, що надає населенню послуги з постачання теплової енергії та гарячої води відповідно до умов визначених Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VІІI, Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених Постановою КМУ від 21 вересня 2019 року за №830 (в редакції постанови КМУ від 08 вересня 2021 року №1022) та Правил надання послуг з постачання гарячої води, затверджених Постановою КМУ від 11 грудня 2019 року за №1182 (в редакції постанови КМУ від 08 вересня 2021 року №1023).

Житлове помешкання по АДРЕСА_1 , де зареєстровані та проживають відповідачі, що підтверджується Витягом з реєстру особових рахунків житлового фонду КП ОЦ житлово-комунального господарства м. Вінниці, забезпечується послугами з постачання теплової енергії та гарячої води, які надаються КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго».

Зазначений житловий будинок технічно під`єднано до зовнішніх інженерних мереж КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго», що підтверджується рішеннями виконавчого комітету Вінницької міської ради від 10 грудня 2020 року № 2634 та від 21 липня 2022 року № 1447 (із змінами рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 18 квітня 2024 року № 929), якими погоджено норми споживання теплової енергії на послугу з постачання теплової енергії та норми споживання гарячої води на послугу з постачання гарячої води для споживачів КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго».

У позові зазначено, що до 01 листопада 2021 року діяв типовий договір приєднання про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, а з 01 листопада 2021 року діють Типові індивідуальні договори приєднання на послуги з постачання теплової енергії та гарячої води. Оскільки КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» запропонувало населення публічну оферту для ознайомлення та укладення договорів про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, шляхом опублікування їх на своєму вебсайті, вважається, що такі договори укладені між КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» та кожним споживачем – фізичною особою.

Оскільки відповідачі своїх зобов`язань щодо сплати платежів за спожиті послуги з постачання теплової енергії та гарячої води не виконували, у період з 01 липня 2022 року по 31 травня 2025 року включно утворилась заборгованість в розмірі 5 398 грн, з яких 4 789,92 грн – сума заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, 130 грн – 3 % річних від простроченої суми заборгованості, 478,08 суми витрат від інфляції, яку КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» у заявленому позові просить стягнути з відповідачів, а також вирішити питання судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 06 липня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» заборгованість за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за період з 01 липня 2022 року по 31 травня 2025 року в загальному розмірі 5 398 грн, яка складається з: 4 789,92 грн – основний борг; 130 грн – три проценти річних; 478 08 грн – інфляційні втрати, а також витрати на оплату судового збору у розмірі 3 328 грн в рівних частинах по 1 109, 34 грн з кожного.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» своєчасно та у належній якості надає послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, виконує договірні зобов`язання перед споживачами, натомість останні ухиляються від виконання своїх зобов`язань, при цьому незгода останніх із наданим позивачем розрахунком заборгованості без подання власного контррозрахунку або інших доказів не свідчить про його недостовірність.

Крім того, судом зазначено, що позивачем заявлено вимоги в межах строку позовної давності, враховуючи положення пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України. Водночас позивач до звернення з даним позовом реалізував своє право на судовий захист шляхом звернення до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення цієї ж заборгованості.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову, а також стягнути з позивача на його користь понесенні судові витрати за подання апеляційної скарги.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 27 липня 2026 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Оніщук В. В., судді: Береговий О. Ю., Панасюк О. С.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 31 липня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 липня 2026 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 11 серпня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 17 серпня 2026 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 07 жовтня 2026 року строк розгляду апеляційної скарги продовжено на п`ятнадцять днів.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що первісною фактичною та юридичною підставою позову було індивідуальне споживання послуг безпосередньо в квартирі відповідачів, тоді як останні надали суду докази повного та законного відключення квартири від централізованих мереж ще у 2001 році. Однак, позивачем у відповіді на відзив на позовну заяву було змінено правову аргументацію, обґрунтовану необхідністю відшкодування витрат на опалення місць загального користування та функціонування внутрішньобудинкових систем.

Грубим порушенням принципу розподілу тягаря доказування є покладення на відповідача – мешканця відключеної від централізованої подачі тепла та гарячої води квартири – обов`язку надати контррозрахунок за складними формулами Методики № 315 в умовах, коли позивач-монополіст приховує від суду та споживачів вихідні технічні показники будинку.

В матеріалах справи відсутні первинні докази, необхідні для здійснення перевірки розрахунку за Методикою № 315, зокрема не доведено розмір спрощеної ставки та застосування коригувальних коефіцієнтів, натомість надана позивачем оборотна відомість не є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції.

Позивачем не надано жодного документа, який би підтвердив появу чи відновлення фізичної циркуляції гарячої води в квартирі, де транзитні трубопроводи гарячого водопостачання надійно ізольовані, та в період з липня 2022 року по листопад 2024 року не здійснювались нарахування за таку циркуляцію (нульові показники). Така поведінка свідчить про ручне втручання працівників тепломережі в білінгову програму з метою штучного формування (збільшення) боргу напередодні звернення до суду.

Крім того, надані позивачем акти про відпуск теплової енергії фіксують тривалу непрацездатність будинкових вузлів обліку, при цьому не надано механізму обчислення обсягу теплової енергії на увесь будинок у період повної несправності приладів обліку.

У апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що індивідуальне споживання теплової енергії та гарячої води не здійснюється, а позивач не здійснює жодного абонентського обслуговування індивідуальних послуг щодо відповідачів. Обов`язок співвласника брати участь у витратах на утримання спільного майна, не перетворює відключеного співвласника на абонента (споживача) індивідуальної послуги підприємства.

Також у своїй апеляційній скарзі ОСОБА_3 вказує, що подання заяви про видачу судового наказу не може слугувати підставою для переривання позовної давності, а також введення воєнного стану не є безумовною та автоматичною підставою для поновлення чи продовження процесуальних строків для юридичних осіб. Оскільки позов подано в травні 2026 року, відтак трирічний строк позовної давності обмежується травнем 2023 року, а усі нарахування у період з липня 2022 року по квітень 2023 року здійснені поза межами строку позовної давності.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

У відзиві представник позивача просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

На відзив надійшла відповідь.

Фактичні обставини, встановлені судом

У 2001 році квартира АДРЕСА_2 була відключена від централізованої системи опалення та гарячого водопостачання. На підтвердження зазначених обставин відповідачами до матеріалів справи надано заяву про відключення від 08 серпня 2001 року, Технічні умови №09/1583 від 27 серпня 2001 року, видані теплопостачальною організацією, відповідно до яких передбачалося виконання комплексу технічних заходів із відключення квартири від систем централізованого опалення та гарячого водопостачання, зокрема демонтаж опалювальних приладів, відключення рушникосушувача та ізоляцію транзитних стояків. (а.с.37-38).

Відповідно до Акту від 10 жовтня 2001 року, підписаного представниками теплопостачальної організації, житлово-експлуатаційної організації та власником квартири, технічні умови виконані в повному обсязі, а квартиру виключено із розрахунків за централізоване опалення та гаряче водопостачання. (а.с.39).

Актом обстеження житлового приміщення від 16 листопада 2014 року, складеного контролером КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго», повторно зафіксовано відсутність у квартирі приладів централізованого опалення, наявність автономного джерела теплопостачання та ізоляцію транзитних трубопроводів. (а.с.40)

Багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_3 від централізованої системи теплопостачання не відключений та протягом спірного періоду перебував на централізованому теплопостачанні, що підтверджується наданими позивачем актами відпуску теплової енергії, актами зняття показників вузлів комерційного обліку теплової енергії, актами опломбування приладу обліку. (а.с.55-73)

01.10.2021 між позивачем та відповідачами було укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води. Даний договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на веб-сайті КП ВМР «ВМТЕ».

Згідно п. 5 Типового договору, виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої теплової енергії, визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальноприбудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнанні індивідуальними системами опалення.

Згідно п.7 Типового договору виконавець забезпечує постачання теплоносія з гарантованим рівнем безпеки, обсягу та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги.

Відповідно до пункту 11 Типового договору, обсяг спожитої у будинку послуги визначається, як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показниками засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково-відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018р. №315.

Згідно п. 20 Типового договору у разі відсутності інформації про показання вузла (вузлів) комерційного обліку та/або недопущення споживачем виконавця до вузла (вузлів) комерційного обліку для зняття показань для визначення обсягу теплової енергії, спожитої в будинку, визначається середній обсяг споживання теплової енергії в будинку протягом попереднього опалювального періоду, а в разі відсутності такої інформації - за фактичний час споживання протягом опалювального періоду, але не менше 30 днів.

Згідно п. 30 Типового договору споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з плати за послугу; плати за абонентське обслуговування.

Також, згідно п. 34 Типового Договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Згідно ст. 36 Типового договору під час здійснення оплати споживач зобов`язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів). У разі коли споживачем не визначено розрахунковий період або коли за зазначений споживачем період виникла переплата, виконавець має право зарахувати такий платіж (його частину в розмірі переплати) в рахунок заборгованості споживача за минулі розрахункові періоди у разі її наявності (за винятком погашення пені та штрафів, нарахованих споживачеві), а у разі відсутності такої заборгованості в рахунок майбутніх платежів споживача, починаючи з найближчих періодів від дати здійснення платежу.

Крім того, згідно п. 38 Типового договору споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього договору.

Згідно п. 41 Типового договору споживач зобов`язався: забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку послуги відповідно до умов цього договору та не втручатися в їх роботу;оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строк, встановлений цим договором;допускати виконавця або його представника у своє житло для перевірки показань вузлів розподільного обліку, приладів розподілювачів теплової енергії у порядку, визначеному законом і цим договором.

Згідно п. 44 Типового договору сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього договору відповідно до цього договору або закону.(а.с. 7-8)

Відповідно до оборотної відомості за особовим рахунком № НОМЕР_1 в період з 01.07.2022 по 31.05.2025 включно встановлено заборгованість у сумі 5 398 грн, з яких 4789,92 – сума заборгованості за спожиті послуги з централізованого теплопостачання; 130 грн – сума 3% річних від суми заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання; 478,08 грн – сума втрат від інфляційних процесів. (а.с. 6)

З розрахунку вартості послуг з постачання теплової енергії по квартирі АДРЕСА_4 вбачається, що нарахування здійснювалися виходячи із загальної опалювальної площі квартири відповідачів 51,1 кв.м, загальної опалювальної площі будинку 5929,71 кв.м, фактичного обсягу теплової енергії, спожитої будинком у відповідному розрахунковому періоді, а також частки теплової енергії, визначеної для покриття загальнобудинкових потреб.

Нарахування вартості послуги здійснювалися не за теплову енергію, спожиту безпосередньо квартирою відповідачів, а за частку теплової енергії, яка розподіляється між усіма співвласниками багатоквартирного будинку незалежно від способу опалення окремого приміщення.

Матеріалами справи не підтверджено, що багатоквартирний житловий будинок по АДРЕСА_3 від`єднаний від систем централізованого теплопостачання у порядку, визначеному законодавством.

Відсутній також акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення.

Позиція суду апеляційної інстанції

Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає у повній мірі.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Як вбачається з п.2 ч.1 ст.5 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Відповідно до статті 382 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками спільного майна будинку, до якого належать, зокрема, внутрішньобудинкові інженерні мережі, місця загального користування та інше майно, що забезпечує функціонування будинку.

Відповідно до ч.5 ст.13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до зазначених норм, позивачем було запропонувало населенню публічну оферту для ознайомлення та укладення договорів про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, опублікувавши ці договори на веб-сайті підприємства https://vmte.vn.ua/public/contract.html.

Таким чином, з 01.11.2021 вступили в дію Типові індивідуальні договори приєднання на послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, і вважається, що вони укладені між КП ВМР «ВМТЕ» та кожним споживачем - фізичною особою відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» та постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води».

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Згідно правової позиції, наведеної у постанові Верховного Суду України від 10.10.2012 по справа № 6-110цс12, якщо актом цивільного законодавства передбачена обов`язковість положень цього акту для сторін договору, сторони не вправі відступити від їх положень (ч. 3 ст. 6 ЦК України). Зокрема, ст. 19, 20 Закону України від 24 червня 2004 р. № 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" передбачають обов`язок споживача житлово-комунальних послуг укласти письмовий договір з виконавцем послуг на основі типового договору. Отже, акцептування договору споживачем про надання житлово-комунальних послуг є обов`язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає Типовому договору.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону. Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг № 1671 від 09.09.2020р. «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, послугу з постачання теплової енергії та послугу з постачання гарячої води КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» встановлено тарифи на теплову енергію, на послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води для населення (які введено в дію наказами КП ВМР «ВМТЕ» від 03.01.2018 № 12, від 17.12.2018 № 411, від 09.09.2020 № 303).

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 808 установлено граничний розмір плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговування внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг. Для споживачів позивача розмір плати за абонентське обслуговування встановлено у розмірі, що є меншим від встановленого Кабінетом Міністрів України граничного розміру.

Вказані тарифи розміщено на офіційному сайті КП ВМР «ВМТЕ» https://vmte.vn.ua/price_population.html

На момент виникнення спірних правовідносин діяла ст. 67 Житлового кодексу України, якою було передбачено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) справляється за затвердженими у встановленому порядку тарифами. Оскільки заборгованість, яка є предметом спору, сформувалася у період дії зазначеної норми, саме вона підлягає застосуванню при вирішенні цього спору відповідно до принципу незворотності дії нормативно-правових актів у часі, закріпленого у статті 58 Конституції України.

Відповідно до пп.6 п.14 правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830 відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (далі - Методика розподілу).

Згідно з пп.4 п.24 вищевказаних правил обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.

Пунктом 38 цих Правил встановлено, що споживач не звільняється від оплати частини послуги щодо відшкодування витрат теплової енергії, використаної на загальнобудинкові потреби.

Аналогічні положення містяться у пункті 28 правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1182 щодо розподілу теплової енергії, необхідної для забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання.

Пунктом 12 розділу IV Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України №315 визначено, що обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби, розподіляється між усіма співвласниками приміщень незалежно від способу опалення конкретної квартири пропорційно площі належного їм приміщення.

Відповідно до частини 1 статті 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Згідно ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Приписами статті 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» визначено, що виконавець залежно від характеру і специфіки виконаної роботи (наданої послуги) зобов`язаний видати споживачеві розрахунковий документ, що засвідчує факт виконання роботи (надання послуги). Під таким розрахунковим документом слід розуміти квитанцію, яку щомісяця надсилає виконавець споживачам для оплати наданих їм житлово-комунальних послуг.

Згідно ч. 1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із положеннями Постанови від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих російською федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки.

Відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтями 257 і 258 цього Кодексу, продовжувалися на строк дії такого карантину. Карантин на всій території України діяв до 30 червня 2023 року.

Крім того, відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування строки, визначені статтями 257–259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Воєнний стан в Україні введений Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 та затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ. На час виникнення спірних правовідносин, звернення позивача до суду та розгляду цієї справи воєнний стан в Україні продовжує діяти.

Доводи скарги про те, що первісною фактичною та юридичною підставою позову було індивідуальне споживання послуг безпосередньо в квартирі відповідачів, однак, позивачем у відповіді на відзив на позовну заяву було змінено правову аргументацію, обґрунтовану необхідністю відшкодування витрат на опалення місць загального користування та функціонування внутрішньобудинкових систем, не заслуговують на увагу.

Як убачається з матеріалів справи, предметом позову з моменту звернення до суду було стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії та пов`язаних із нею платежів. Наведення позивачем у відповіді на відзив додаткових правових аргументів і детальніше обґрунтування порядку формування заборгованості саме по собі не свідчить про зміну підстав позову, а є реалізацією процесуального права сторони надати пояснення щодо доводів відповідачів та подати додаткові докази на їх спростування. При цьому встановлений факт відключення квартири відповідачів від централізованого опалення та гарячого водопостачання у 2001 році не спростовує обставини, що багатоквартирний будинок протягом спірного періоду залишався підключеним до централізованої системи теплопостачання. Відповідно, нарахування, здійснені позивачем, стосувалися не теплової енергії, спожитої безпосередньо квартирою відповідачів, а частки витрат на загальнобудинкові потреби та функціонування внутрішньобудинкових систем, які, згідно з дослідженими судом положеннями Типового договору та нормативно-правових актів, розподіляються між співвласниками багатоквартирного будинку незалежно від способу опалення окремого приміщення.

Доводи апеляційної скарги про порушення принципу розподілу тягаря доказування у зв`язку з покладенням на відповідача обов`язку надати контррозрахунок за формулами Методики № 315 не заслуговують на увагу, оскільки ґрунтуються на помилковому розумінні обставин справи та змісту заявлених позовних вимог. Відключення квартири відповідача від централізованого опалення у 2001 році не звільняє його від обов`язку оплачувати витрати на функціонування внутрішньобудинкових систем та опалення місць загального користування. Обов`язок доведення правомірності нарахувань покладено на позивача, а відсутність у відповідача контррозрахунку не спростовує наданих позивачем доказів.

Складність формул Методики № 315 чи твердження про приховування технічних показників самі по собі також не свідчать про неправильність нарахувань та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про відсутність первинних документів, необхідних для перевірки розрахунків за Методикою № 315, не заслуговують на увагу, оскільки суд першої інстанції дослідив не лише оборотну відомість, а й розрахунки заборгованості, акти про відпуск теплової енергії та документи щодо нарахування витрат на функціонування внутрішньобудинкових систем. Із наданих розрахунків убачається, що нарахування здійснювалися з урахуванням опалювальної площі квартири та будинку, фактичного обсягу спожитої будинком теплової енергії та частки, визначеної для покриття загальнобудинкових потреб.

Посилання апелянта на недоведеність застосування відповідних ставок і коригувальних коефіцієнтів не спростовують висновків суду, оскільки правильність нарахувань оцінювалася з урахуванням усієї сукупності досліджених доказів. Так само твердження про нібито втручання працівників позивача в білінгову програму з метою штучного збільшення заборгованості не підтверджене наведеними обставинами справи. Відсутність нарахувань за окремі періоди сама по собі не доводить неправомірності подальших нарахувань.

Не спростовують рішення суду й доводи щодо несправності будинкових вузлів обліку теплової енергії. Як установлено судом, у спірний період будинок залишався підключеним до централізованої системи теплопостачання, а теплова енергія фактично подавалася до нього в опалювальні періоди. Тому тимчасова несправність окремих приладів обліку сама по собі не свідчить про відсутність постачання теплової енергії до будинку.

Крім того, хоча квартиру відповідачів було відключено від централізованого опалення та гарячого водопостачання ще у 2001 році, позивач обґрунтовував нарахування також необхідністю відшкодування витрат на загальнобудинкові потреби та функціонування внутрішньобудинкових систем. Отже, відсутність індивідуального споживання теплової енергії безпосередньо у квартирі не спростовує необхідності оцінки обов`язку відповідачів як співвласників брати участь у відповідних витратах. За таких обставин наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про сплив позовної давності щодо частини заявлених вимог є необґрунтованими, оскільки не враховують положень пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, якими передбачено продовження строків позовної давності на період дії карантину та воєнного стану. Отже, визначення апелянтом травня 2023 року як граничної дати для пред`явлення вимог ґрунтується виключно на загальній 3- річній позовній давності без урахування спеціального правового регулювання.

Посилання апелянта на те, що звернення із заявою про видачу судового наказу не перериває позовної давності, не спростовує наведених висновків суду, оскільки визначальним у цій справі є те, що перебіг позовної давності продовжувався в силу положень закону. За таких обставин подання позову у травні 2026 року не свідчить про пропуск позовної давності щодо нарахувань за період із липня 2022 року по квітень 2023 року.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони, хоча пункт 1 статті 6 і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява від 09 грудня 1994 року № 18390/91, § 29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», заява від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 2).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, понесені ОСОБА_3 судові витрати слід залишити за ним.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 липня 2026 року залишити без змін.

Судові витрати, понесені ОСОБА_3 у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, залишити за ним.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий В. В. Оніщук

Судді О. Ю. Береговий

О. С. Панасюк