Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №137/506/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 137/506/25

Провадження № 22-ц/801/2416/2026

Категорія: 21

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гончарук-Аліфанова О. Ю.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 рокуСправа № 137/506/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів Панасюка О.С., Шемети Т.М., секретар Кулішко Б.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 22 липня 2026 року, ухвалене суддею Гончарук-Аліфановою О.Ю., в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправним та скасування пп. 3, 4 рішення селищної ради № 7227 від 15 листопада 2024 року (зі змінами внесеними рішенням №7401 від 19 лютого 2025 року) в частині відмови в передачі в оренду земельної ділянки та укладенні договору оренди, зобов`язання надати земельну ділянку в оренду,

встановив:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому згідно заяви про зміну предмета та підстав позову просила:

- визнати незаконними та скасувати пункти 3 та 4 рішення 49 сесії Літинської селищної ради від 15 листопада 2024 року №7227 (зі змінами внесеними рішенням 53 сесії 8 скликання Літинської селищної ради № 7401 від 19 лютого 2025 року) щодо відмови їй в передачі в оренду земельної ділянки комунальної власності, кадастровий номер 0522486400:04:000:0864, загальною площею 0,0830 га, що розташована по АДРЕСА_1 (пункт 3) та в укладанні договору оренди цієї земельної ділянки (пункт4);

- зобов`язати Літинську селищну раду надати їй в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 0522486400:04:000:0864 загальною площею 0,0830 га за адресою: АДРЕСА_1 , на якій знаходить об`єкт нерухомого майна, що перебуває у її власності, строком на 49 років, із відсотковою ставкою 3% від нормативної грошової оцінки.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що їй на праві власності належить будівля лазні з прибудовою загальною площею 93,1 кв.м, яка знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 0522486400:04:000:0864, площею 0,0830 га за адресою: АДРЕСА_1 .

06 березня 2023 року ОСОБА_1 подала до Літинської селищної ради клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під будівлю лазні, що належить їй на праві власності для передачі їй в оренду, яке задоволено. Рішенням 30 сесії Літинської селищної ради 8 скликання від 12 травня 2023 року №5321 їй було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0830 га по АДРЕСА_1 з метою передачі її в оренду.

23 вересня 2024 року позивач звернулась до Літинської селищної ради із клопотанням про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки в оренду.

Рішенням 49 сесії Літинської селищної ради 8 скликання від 15 листопада 2024 року №7227 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка розташована в межах населеного пункту АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0522486400:04:000:0864, загальною площею 0,0830 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Пунктом 3 цього рішення позивачу відмовлено у надані в оренду на неконкурентних засадах вказаної земельної ділянки комунальної власності, у зв?язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а саме рішенню 32 сесії 8 скликання Літинської селищної ради № 5446 від 14 березня 2023 року «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Літинської селищної територіальної громади», Закону України «Про оренду землі», п.12.3.7. ст. 12 Податкового кодексу.

Пунктом 4 даного рішення позивачу відмовлено в укладанні договору оренди на вказану земельну ділянку, у зв?язку з непогодженням позивачем розміру ставки орендної плати, визначеної рішенням 32 сесії 8 скликання Літинської селищної ради № 5446 від 14 березня 2023 року «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Літинської селищної територіальної громади», Закону України «Про оренду землі».

Позивач вказує, що за її ініціативою, незважаючи на те, що про це нічого не написано в тексті рішення, рішенням 53 сесії Літинської селищної ради 8 скликання від 19 лютого 2025 року № 7401 внесено зміни в рішення 49 сесії Літинської селищної ради 8 скликання від 15 листопада 2024 року №7227, в тексті останнього змінено цільове призначення спірної земельної ділянки з будівництва та обслуговування будівель торгівлі на будівництво та обслуговування закладів побутового обслуговування, що суттєво впливає на нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, оскільки воно визначає, який потенціал рентного доходу має ділянка.

Питання надання позивачу в оренду земельної ділянки та укладення із нею договору оренди взаємопов?язані, та повинні мати однакові підстави для відмови. Прийняття рішення про ненадання їй в оренду земельної ділянки на одних підставах, виключає прийняття рішення про неукладення з нею договору оренди на інших. Чинне законодавство України, у тому числі те, на яке посилається відповідач, не містить підстав для відмови їй у наданні в оренду земельної ділянки під об?єктом нерухомого майна, що належить їй на праві власності, у разі затвердження проекту землеустрою. А вказані в оскаржуваному рішенні підстави відмови в наданні в оренду земельної ділянки, передбачені ч. 15 ст. 123 ЗК України та стосуються підстав для відмови в затверджені документації із землеустрою, а не оренди.

Вказане стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 22 липня 2026 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано незаконними та скасовано пункти 3, 4 рішення 49 сесії Літинської селищної ради №7227 від 15 листопада 2024 року (зі змінами внесеними рішенням 53 сесії 8 скликання Літинської селищної ради № 7401 від 19 лютого 2025 року) щодо відмови ОСОБА_1 в передачі в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 0522486400:04:000:0864, загальною площею 0,0830 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та в укладанні договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0522486400:04:000:0864, загальною площею 0,0830 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області на користь ОСОБА_1 605 (шістсот п`ять) грн. 60 (шістдесят) коп. сплаченого судового збору.

Не погодившись із вказаним рішенням, Літинська селищна рада Вінницького району Вінницької області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та винести в цій частині нову постанову, якою відмовити повністю в задоволені позову. Також просить здійснити розподіл понесених судових витрат.

У скарзі зазначає, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки оскаржуваним рішенням було затверджено, отже ті положення закону, на які посилається суд першої інстанції і які визначають підстави для відмови у затверджені проекту землеустрою були враховані Літинської селищною радою, а посилання суду на їх порушення при розгляді питання щодо передачі в оренду земельної ділянки є помилковими. При розгляді вказаного питання підлягали застосуванню інші норми матеріального права зокрема, ніж ті, які застосовані судом. Визначення розміру орендної плати, зокрема ставки, є істотною умовою договору оренди і має бути зазначено саме в рішенні органу місцевого самоврядування при розгляді заяви потенційного орендаря і не досягнення згоди з приводу вказаної істотної умови є самостійною підставою для прийняття рішення орендодавцем про відмову в укладанні договору оренди. Вказаних обставин суд першої інстанції не врахував, норм матеріального права не застосував, внаслідок чого в цій частині було ухвалене незаконне та необґрунтоване судове рішення.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить будівля лазні (літ А.) з прибудовою (літ. а1), загальною площею 93,1 кв. м, яка знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 0522486400:04:000:0864, площею 0,0830 га за адресою: АДРЕСА_2 , яку вона придбала 22 лютого 2023 року (а.с. 10-12, 85-88, 89-94 т.1).

06 березня 2023 року позивач звернулась до Літинської селищної ради із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1000 га на території Літинської селищної ради в межах населеного пункту АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування, з метою передачі її в оренду із земель запасу комунальної власності терміном на 49 років, із відсотковою ставкою 3 % від нормативно грошової оцінки (а.с.18, 95, Т.1).

Відповідно до акту комісії щодо визначення орієнтовної площі та конфігурації земельної ділянки під об`єктом нерухомого майна - лазня, що розташована в АДРЕСА_1 , затвердженого головою Літинської селищної ради, від 31 березня 2023 року, комісія вирішила визначити орієнтовну площу та конфігурацію земельної ділянки під об`єктом нерухомого майна - лазня, що розташована в АДРЕСА_1 згідно додатку 1 (а.с. 96-97 т.1).

Згідно з рішенням 30 сесії 8 скликання Літинської селищної ради від 12 травня 2023 року №5321, позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0830 га, яка розташована в межах населеного пункту АДРЕСА_1 , з метою передачі її в оренду для розміщення та обслуговування власного об`єкта нерухомого майна - лазня з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування (код по КВЦПЗ 03.13) за рахунок земель комунальної власності не наданих у власність чи користування (а.с. 13, 98 т.1).

ФОП ОСОБА_2 було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 0,0830 га, в оренду ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування, в межах АДРЕСА_1 (а.с. 27-49, 99-120 т.1).

23 вересня 2024 року позивач звернулась до Літинської селищної ради із клопотанням про розгляд та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,0830 га, кадастровий номер 0522486400:04:000:0864, що розташована в межах АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування та надання зазначеної земельної ділянки в оренду, строком на 49 років, із ставкою орендної плати у розмірі 3 відсотків в рік від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с. 17, 121 т.1).

Відповідно до рішення 49 сесії 8 скликання Літинської селищної ради від 15 листопада 2024 року №7227, селищна рада вирішила:

1) Затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка розташована в межах населеного пункту АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0522486400:04:000:0864 загальною площею 0,0830 га, за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (КВЦПЗ 03.07).

2) Зареєструвати право комунальної власності на земельну ділянку, вказану в пункті 1 цього рішення на Літинську селищну територіальну громаду в особі Літинської селищної ради.

3) Відмовити ОСОБА_1 у надані в оренду на неконкурентних засадах земельної ділянки комунальної власності кадастровий номер 0522486400:04:000:0864 загальною площею 0,0830 га, за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (КВЦПЗ 03.07), що розташована в межах населеного пункту АДРЕСА_1 , на якій розміщено об`єкт нерухомого майна, власником якого є ОСОБА_1 за погодженими нею умовами оренди землі - строком оренди 49 років, ставка орендної плати за землю 3 відсотки в рік від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а саме рішенню 32 сесії 8 скликання Літинської селищної ради №5446 від 14 березня 2023 року «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Літинської селищної територіальної громади», Закону України «Про оренду землі», п.12.3.7. ст. 12 Податкового кодексу.

4) Відмовити ОСОБА_1 в укладанні договору оренди землі на земельну ділянку комунальної власності кадастровий номер 0522486400:04:000:0864 загальною площею 0,0830 га, за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (КВЦПЗ 03.07), що розташована в межах населеного пункту АДРЕСА_1 , у зв`язку з непогодженням ОСОБА_1 розміру ставки орендної плати, визначеної рішенням 32 сесії 8 скликання Літинської селищної ради № 5446 від 14 березня 2023 року «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Літинської селищної територіальної громади», Закону України «Про оренду землі» (а.с.14, 63 -64, 122, т.1).

Згідно з рішенням 32 сесії 8 скликання Літинської селищної ради від 14 червня 2023 року №5446, селищна рада, зокрема, вирішила встановити на території Літинської селищної територіальної громади місцеві податки і збори. Пунктом 1.2 рішення встановлено плату за землю. Додатком 5 до даного рішення встановлено ставки земельного податку та орендної плати для юридичних і фізичних осіб, зокрема для 03.07 «для будівництва та обслуговування будівель торгівлі» та 03.13 «для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування», ставка орендної плати становить 12 відсотків від нормативної грошової оцінки. Дане рішення набуло чинності 01 січня 2024 року (а.с. 169-203 т.1).

20 січня 2025 року позивач звернулась до Літинської селищної ради із клопотанням про надання відповіді про прийняття рішення відносно її клопотання від 23 вересня 2024 року про затвердження проекту відведення земельної ділянки з кадастровим номером 0522486400:04:000:0864 (а.с. 19 т.1).

Літинською селищною радою було надано відповідь на дане клопотання 22 січня 2025 року, зокрема надано примірники рішень Літинської селищної ради №7401 від 16 лютого 2025 року та №7227 від 15 листопада 2024 року (а.с.20-21 т. 1).

18 лютого 2025 року позивач зверталась до Літинської селищної ради із запитом щодо надання інформації про проведення службового розслідування щодо самовільної зміни цільового призначення спірної земельної ділянки у рішенні селищної ради №7227, у задоволенні даного клопотання їй було відмовлено (а.с. 22-23, 210-211 т.1).

Згідно з рішенням 53 сесії 8 скликання Літинської селищної ради від 19 лютого 2025 року №7401, селищна рада вирішила внести зміни в рішення 49 сесії 8 скликання №7227 від 15 листопада 2024 року, змінивши у всьому тексті визначення виду цільового призначення земельної ділянки кадастровий номер 0522486400:04:000:0864 загальною площею 0,0830 га, яка розташована в межах населеного пункту АДРЕСА_1 , з «03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі» на «для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування» (КВЦПЗ 03.13) (а.с. 15, 62, 123 т.1).

Відповідні зміни було відображено у рішенні 49 сесії 8 скликання Літинської селищної ради від 15 листопада 2024 року №7227 (зі змінами, внесеними згідно рішення 53 сесії 8 скликання Літинської селищної ради від 19 лютого 2025 року) (а.с. 16, 124 т. 1).

27 лютого 2025 року позивач звернулась до Літинської селищної ради із запереченнями, відповідно до яких просила внести повні зміни до рішення 49 сесії 8 скликання №7227 від 15 листопада 2024 року і надати в оренду на неконкурентних засадах, земельну ділянку комунальної власності кадастровий номер № 0522486400:04:000:0864 загальною площею 0,0830 га, код 03.13, що розташована в межах населеного пункту с. Сосни Вінницького району Вінницької області, на якій розміщено об`єкт нерухомого майна власником якого вона є, з погодженими нею умовами оренди землі - строк оренди 49 років, ставка орендної плати 1,5 % в рік від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, відповідно до регулятивного акту рішення селищної ради №605 від 30 червня 2021 року 8 сесії 8 скликання (а.с. 50,125 т.1).

Відповідно до витягу із Державного земельного кадастру про земельну ділянку, кадастровий номер 0522486400:04:000:0864, що розташована по АДРЕСА_1 , категорія земель - землі житлової та громадської забудови, вид цільового призначення - 03.13 «для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування» (а.с. 126-131 т.1).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки із кадастровим номером 0522486400:04:000:0864 станом на 21 лютого 2024 року становила 63 451,10 грн, станом на 14 січня 2025 року - 448 384,33 грн, станом на 26 травня 2025 року - 501 988,17 грн (а.с. 24-25, 132-133, 167-168 т.1).

Ці обставини сторонами не заперечувалися.

Суд першої інстанції, задовольняючи першу вимогу позову (про визнання незаконним та часткового скасування рішення селищної ради), дійшов до висновку, що позивач зі своєї сторони виконала вимоги нормативно-правових актів для отримання земельної ділянки під належним їй нерухомим майном в оренду. Натомість, мотивація відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення щодо відмови у наданні в оренду земельної ділянки та в укладанні договору оренди зазначеної земельної ділянки щодо невідповідності місця розташування земельної ділянки вимогам законів та прийнятим відповідно до них нормативно-правових актів, яким відповідач вважає рішення Літинської селищної ради №5446 від 14 березня 2023 року, не відповідають вимогам законодавства, оскільки зазначена підстава відмови, згідно ст.ст. 123, 128 ЗК України являється підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, що було предметом розгляду відповідача 12 травня 2023 року, та відмови в погодженні та затвердженні документації із землеустрою, що було предметом розгляду відповідача в п. 1 рішення від 15 листопада 2024 року. Отже, з огляду на те, що відповідачем в березні 2023 року надано позивачу дозвіл на розроблення документації з землеустрою, а в листопаді 2024 року затверджено відповідний проект землеустрою, відмова у наданні цієї земельної ділянки в оренду та в укладенні договору з цих підстав є незаконною. Посилання відповідача на неузгодженість розміру орендної плати не являється підставою для відмови в надані в оренду земельної ділянки та укладанні відповідного договору, оскільки така підстава законодавством не передбачена.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, адже він суперечить принципам (засадам) цивільного судочинства, а судове рішення, яке базується на них, не захистить чи відновить права позивача.

Так, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 ЦК України, до загальних засад цивільного законодавства відноситься судовий захист цивільного права та інтересу.

Судовий захист цивільних прав та інтересів є юрисдикційною формою захисту порушених або оспорюваних суб`єктивних прав та інтересів. Суть такої форми захисту полягає в тому, що особа, яка вважає, що її права й законні інтереси порушені неправомірними діями інших осіб чи органів, звертається за захистом до суду як державного органу, уповноваженого вирішувати спори з метою відновлення порушеного права й припинення правопорушення.

Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

У даній справі значущим при розгляді вимог позову є позиція позивача, яка викладена у заяві про зміну підстав та предмету позову, яка прийнята судом першої інстанції.

За змістом ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Зокрема, позиція позивача складається з двох частин, перша з яких стосується права позивача на передачу їй у користування земельної ділянки внаслідок придбання нерухомого майна (лазня), розташованого на ній (ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України).

Друга частина мотивів позову – це незаконність відмови у передачі в оренду та в укладенні договору оренди землі на умовах, які, на думку позивача, є законними та такими, що прийняті відповідачем в цілому (строк оренди 49 років, ставка орендної плати – 3%).

Позовні вимоги про визнання незаконним та скасування пунктів 3 та 4 рішення 49 сесії Літинської селищної ради від 15 листопада 2024 року №7227 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

По-перше, мотивація цієї вимоги (перша частина) не узгоджується з обставинами справи, за яких позивачу було відмовлено в передачі земельної ділянки в оренду та в укладенні з нею договору оренди.

ОСОБА_1 стверджує, що Літинська селищна рада Вінницького районну Вінницької області неправомірно відмовила їй у передачі в оренду земельної ділянки, на якій розташована придбана нею лазня, адже вона має законне на те право, передбачене чинним законодавством.

Апеляційний суд погоджується з позицією позивача в частині наявності у неї права на передачу їй земельної ділянки, на якій розташоване належне їй нерухоме майно, та укладенні з нею договору оренди.

У ч. 11 ст. 122 ЗК України зазначено, що якщо об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об`єкта нерухомого майна зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом.

За змістом статті 123 ЗК України, рішення органу місцевого самоврядування приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі , зокрема, формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) (частина перша).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (частина друга).

Відповідний орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність та користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина третя) .

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою (частина п`ятнадцята).

Отже, позивач вважає, що з цієї підстави відповідач не мав права відмовити їй у передачі в оренду земельної ділянки та в укладенні договору оренди.

Однак, як встановлено апеляційним судом при перегляді справи, відповідач і не заперечував право позивача на отримання в оренду земельної ділянки з вищеописаних підстав, але заперечував умови, на яких позивач просила передати їй в оренду земельну ділянку, а саме розмір орендної плати (3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки).

ОСОБА_1 вважає, що вона має право на встановлення орендної плати в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Літинська селищна рада Вінницького районну Вінницької області заперечує такий розмір орендної плати, посилаючись на рішення 32 сесії 8 скликання Літинської селищної ради від 14 червня 2023 року №5446 щодо встановлення ставки орендної плати в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідного цільового призначення. І саме незгода з таким розміром орендної плати послугувала причиною відмови у передачі земельної ділянки в оренду та в укладенні договору оренди землі.

Відповідач наголошує на тому, що саме рішенням селищної ради, як колегіальним органом, було вирішено клопотання позивача в тому обсязі, в якому просила остання.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передача земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб належить до повноважень сільських, селищних, міських рад.

На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції зробивши вищеописаний висновок, не взяв до уваги позицію відповідача, яка викладена в самому рішенні селищної ради від 15 листопада 2024 року №7227 (витяг): «Відмовити ОСОБА_1 у наданні в оренду … земельної ділянки комунальної власності … у зв`язку з невідповідністю … вимогам … прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а саме рішення 32 сесії 8 скликання Літинської селищної ради №5446 від 14 березня 2023 року «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Літинської селищної територіальної громади»…» (п.3); « Відмовити ОСОБА_1 в укладанні договору оренди землі….у зв`язку з не погодженням ОСОБА_1 розміру ставки орендної плати визначеної рішенням 32 сесії 8 скликання Літинської селищної ради №5446 від 14 березня 2023 року «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Літинської селищної територіальної громади»…» (п.4).

Суд першої інстанції взяв до уваги іншу мотивацію відмови селищної ради у передачі земельної ділянки та у відмові укласти договір оренди: «невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів та прийнятим відповідно до них нормативно-правових актів», що на думку суду першої інстанції, не може бути підставою для відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_1 ..

Дійсно, така обставина (без згадування рішення щодо податків) може бути підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та затвердженні проекту землеустрою. Але в даному випадку апеляційний суд вважає, що причиною відмови була не згадана обставина, а інше – саме неузгодження між орендодавцем та потенційним орендарем розміру орендної плати.

Зазначення в оспорюваному рішенні селищної ради про відмову у наданні в оренду земельної ділянки через невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів та нормативно-правових актів є недоречним, адже пунктом 1 цього ж рішення технічна документація (проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки) була затверджена.

З другої частини мотивації позову вбачається, що позивач підтверджує суть спірних правовідносин, про які зазначив представник відповідача.

Представник відповідача – Літинської селищної ради, як органу місцевого самоврядування, зазначив, що саме рішенням селищної ради, яке приймається на сесії, повинно бути розглянуто клопотання ОСОБА_1 , що і було зроблено.

Апеляційний суд погоджується з цим, адже відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

У ст. 16 Закону України «Про оренду землі» зазначено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами земельних торгів.

За змістом ч. 1, 3 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб (ч. 2 ст. 134 ЗК України).

Отже, на думку колегії суддів, у такому ж порядку відбувається і відмова у наданні земельної ділянки особі у користування.

Крім цього, апеляційний суд вважає, що наявність в пункті 3 оспорюваного рішення селищної ради посилання на «…невідповідність місця розташування земельної ділянки…», є помилковим, адже, по-перше, це суперечить пункту 1 спірного рішення, яким затверджено технічну документацію із землеустрою.

По-друге, суперечить дійсному характеру спірних правовідносин – неузгодження між сторонами розміру орендної плати.

По-третє, ці мотиви не узгоджуються з посиланням в пунктах 3 та 4 оспорюваного рішення на рішення 32 сесії 8 скликання Літинської селищної ради №5446 від 14 березня 2023 року «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Літинської селищної територіальної громади».

Порядок укладення договору оренди землі передбачений Главою 53 ЦК України «Укладення, зміна і розірвання договору».

Зокрема, у ч. 1 ст. 641 ЦК України зазначено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч. 1 ст. 642 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 646 ЦК України, відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Згідно зі ст. 649 ЦК України, розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом. Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.

Колегія суддів вважає, що саме такий порядок може бути застосований позивачем для досягнення мети – отримання в оренду земельної ділянки.

Підсумовуючи, апеляційний суд вважає, що підстав для визнання незаконними пунктів 3, 4 спірного рішення селищної ради немає, адже селищна рада в межах своєї компетенції та у належний спосіб вирішила клопотання ОСОБА_1 щодо передачі в оренду земельної ділянки та укладення з нею договору на бажаних для ОСОБА_3 умовах, які, на думку селищної ради, суперечать вимогам її рішення 32 сесії 8 скликання Літинської селищної ради №5446 від 14 березня 2023 року «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Літинської селищної територіальної громади».

Скасування спірних пунктів рішення селищної ради жодним чином не захистить права ОСОБА_1 , адже при наявності обґрунтованої відмови, зрозумілої для ОСОБА_1 , остання не позбавлена права повторно звертатися з клопотанням про укладення договору оренди на умовах орендодавця, або вирішувати спір в судовому порядку в разі не досягнення позитивних для неї результатів при перемовинах щодо укладення договору оренди, тобто при розбіжностях, що виникають між сторонами в процесі укладення договору.

Колегія суддів вважає, що значущим при розгляді апеляційної скарги є те, що відповідач не заперечує проти передачі земельної ділянки ОСОБА_1 в оренду, а судове рішення, яке не містить зобов`язального способу захисту прав позивача, лише констатує право ОСОБА_1 на отримання земельної ділянки у користування, яке передбачене законом, і не оспорюється відповідачем.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи .

Таким чином, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції в частині визнання незаконним та скасування пунктів 3, 4 рішення 49 сесії Літинської селищної ради №7227 від 15 листопада 2024 року підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги.

У частині відмови в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання надати в оренду земельну ділянку рішення суду підлягає залишенню без змін, оскільки в цій частині рішення не оскаржувалося сторонами, а відтак в силу ч.1 ст. 367 ЦПК України не переглядалося апеляційним судом.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Оскільки за результатами апеляційного перегляду відмовлено у задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та часткового скасування рішення селищної ради, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача судового збору в розмірі 605,60 грн підлягає скасуванню, а такі витрати в силу ч. 1 ст. 141 ЦПК України покладаються на позивача.

Також у зв`язку із задоволенням вимог апеляційної скарги, судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги в розмірі 1 816,80 грн, підлягає стягненню з позивача на користь відповідача.

В апеляційній скарзі Літинська селищна рада Вінницького району Вінницької області зазначила, що орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу складає 10 000 грн.

19 жовтня 2026 року від Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області надійшла заява, в якій вона просить здійснити розподіл судових витрат при ухваленні судового рішення.

На підтвердження витрат на правову допомогу заявником надано, а також в матеріалах справи наявні:

- ордер на надання правничої допомоги серії АВ №1345356 від 13 жовтня 2026 року, відповідно до якого Літинська селищна рада на підставі договору про надання правничої допомоги №91 від 12 серпня 2026 року уповноважила адвоката Путіліна Є.В. надавати їй правничу допомогу у Вінницькому апеляційному суді;

- договір №91 надання правничої допомоги від 12 серпня 2026 року, укладений між адвокатом Путіліним Є.В. та Літинською селищною радою Вінницького району Вінницької області, у пункті 2.1 якого сторони погодили ціну договору, яка становить 10 000 грн;

- платіжну інструкцію №379 від 14 вересня 2026 року про сплату Літинською селищною радою Путіліну Є.В. коштів в розмірі 10 000 грн;

- детальний опис робіт №ПЄ-00001 від 19 жовтня 2026 року здачі-прийняття робіт (наданих послуг), відповідно до якого адвокатом Путіліним Є.В. були надані наступні послуги: підготовка заяви про вступ у справі в якості представника та ознайомлення з матеріалами справи через систему електронний суд – 3 години роботи; підготовка апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції – 2 години 20 хвилин; участь в судових засіданнях апеляційного суду з урахуванням часу прибуття – 1 година роботи; підготовка документів та направлення сторонам і в суд заяви про компенсацію витрат – 40 хвилин роботи; замовлення та отримання копії рішення суду апеляційної інстанції – 20 хвилин. Разом 7 години 20 хвилин роботи, що становить 10 000 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України зазначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У частині шостій вказаної статті зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Не зважаючи на те, що в договорі про надання правничої допомоги сторони погодили фіксований розмір витрат на правничу допомогу, який становить 10 000 грн, у детальному описі робіт адвокат навів перелік робіт (наданих послуг), які ним були вчинені і включаються у вказану суму.

При визначенні розміру витрат на правничу допомогу апеляційний суд бере до уваги, що у судовому засіданні Ничипорук Н.І. заперечила щодо розміру витрат на правничу допомогу і вважала, що, у разі наявності для того підстав, до стягнення підлягає лише 3 000 грн таких витрат

У поданій заяві про розподіл судових витрат сторона відповідача просила стягнути витрати, які були понесені саме на стадії розгляду апеляційної скарги.

При цьому, апеляційна скарга підписана не адвокатом Путіліним Є.В., а селищним головую Бичком А.І..

Адвокат Путілін Є.В. на стадії апеляційного перегляду не подавав заяви про вступ у справу в якості представника та ознайомлення з матеріалами справи через систему електронний суд, про що ним в казано в детальному описі.

Два судових засідання у суді апеляційної інстанції загалом тривали менше однієї години.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з того, що факт надання адвокатом Путіліним Є.В. відповідачу правничої допомоги у даній справі є беззаперечним, враховуючи заперечення позивача ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла висновку, що витрати на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, слід визначити у розмірі 5 000 гривень.

Керуючись ст. 137, 141, 367, 374, 381-384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області задовольнити.

Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 22 липня 2026 року в частині визнання незаконним та часткового скасування рішення селищної ради, а також в частині стягнення судового збору скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та скасування пунктів 3, 4 рішення 49 сесії Літинської селищної ради № 7227 від 15 листопада 2024 року (зі змінами внесеними рішенням 53 сесії 8 скликання Літинської селищної ради № 7401 від 19 лютого 2025 року) щодо відмови ОСОБА_1 в передачі в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 0522486400:04:000:0864, загальною площею 0,0830 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та в укладанні договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0522486400:04:000:0864, загальною площею 0,0830 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 - відмовити.

У решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області (ЄДРПОУ 04325963) судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, в розмірі 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 80 копійок, а також витрати на правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 жовтня 2026 року.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді О.С. Панасюк

Т.М. Шемета