Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №686/12311/26 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/12311/26

Провадження № 2/686/7838/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

у складі: головуючої судді – Хараджі Н.В.,

при секретарі судових засідань – Мельник А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Хмельницькому цивільну справу за позовом ТОВ «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Романенко Михайло Едуардович, який діє в інтересах ТОВ «ВІН ФІНАНС», через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 14.12.2009 року Хмельницький міськрайонний Хмельницької області ухвалив рішення по справі № 2-7157/09, за яким вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11139061000 від 06.04.2007 р. у розмірі 202778,36 грн.

З моменту набрання рішенням законної сили вчинялись дії щодо примусового виконання рішення, але воно так і не було виконане в розумінні чинного законодавства.

Таким чином, рішення, яке ухвалив Хмельницький міськрайонний Хмельницької області не виконувалось Відповідачем у період з 25.02.2019 року до 23.02.2022 року.

Рішення суду не виконувалось Відповідачем у період з 25.02.2019 року до 23.02.2022 року, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням і право на стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

У зв`язку з чим, Позивачем було розраховано, виходячи із загальної суми заборгованості, 3% річних у розмірі 18233,38 грн. та інфляційні збитки у розмірі 44340,42 грн. (разом становить 62573,80 грн.), що підлягають сплаті Відповідачем за прострочення виконання рішення суду.

З огляду на викладене представник позивача просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача збитки в якості відповідальності за несвоєчасне виконання рішення суду у справі № 2-7157/09 у розмірі 62573,80 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2026 року, головуючим суддею визначено суддю Хараджу Н.В.

Ухвалою судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11.05.2026 року, прийнято та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача надав суду заяву, в якому позов підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечує, просить справу розглядати без його участі.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про місце, день та час слухання справи відповідач був повідомлений належним чином згідно з порядком, встановленим ст.128 ЦПК України. Відповідач про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності не надходило, відзив на позов не подав, а тому суд відповідно до ст. 280 ЦПК України за наявності згоди позивача розглядає справу при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки представник позивача та відповідач не з`явилися до зали судового засідання.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 14 грудня 2009 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області ухвалено рішення у справі № 2-7157/09, яким постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11139061000 від 06 квітня 2007 року в розмірі 202 778,36 грн.

Наказом №55-к від 25.07.2024 року перейменовано з 25.07.2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» у ТОВ «ВІН ФІН».

Згідно протоколу № 1706 загальних зборів учасників ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» від 25.07.2024 року змінено найменування товариства на Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС».

Доказів про те, що станом на день звернення до суду рішення не виконано, суду не надано.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу, якою передбачено право кредитора вимагати сплати суми боргу з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) зроблено висновок, що «у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) вказано, що «нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання».

Враховуючи, що рішення суду є обов`язковим та з огляду на те, що відповідач порушив грошове зобов`язання з виплати суми заборгованості, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України.

Право позивача вимагати від відповідача сплатити інфляційні втрати та 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Таким чином стягнення коштів, втрачених внаслідок інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Проте позивачем не надано належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження того, що станом на час розгляду справи відповідач не виконав своїх грошових зобов`язань перед позивачем. Крім того, до матеріалів справи не долучено належним чином засвідченої копії рішення суду, на підставі якого у ОСОБА_1 виникло грошове зобов`язання, а також належних і допустимих доказів набуття позивачем права вимоги до відповідача.

Долучені до матеріалів справи копії рішення суду та ухвали суду містять знеособлені відомості про учасників справи, що унеможливлює належне встановлення їхнього зв`язку з відповідними правовідносинами та перевірку обставин, на які позивач посилається на обґрунтування своїх позовних вимог. У зв`язку з цим суд не бере зазначені документи до уваги як належні та допустимі докази на підтвердження відповідних обставин.

За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити, у зв`язку із недоведеністю позову належними та допустимим доказами.

Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. 15, 625 ЦК України, ст. 4, 5, 10, 11-13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ТОВ «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, неподані заяви про перегляд заочного рішення, або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Дата виготовлення повного тексту рішення суду 21.10.2026 року.

Суддя Хмельницького

міськрайонного суду Н.В. Хараджа