Суд: Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата: 21 жовтня 2026 р.
Справа: №683/720/26
Суддя: Хараджа Н. В.
Справа № 683/720/26
Провадження № 2-а/686/177/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2026 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі: головуючої судді Хараджі Н.В., за участю секретаря судового засідання Мельник А.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , подану представником Куцом Віталієм Віталійовичем, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
встановив:
До Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області надійшла вказана позовна заява про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення від 26.02.2026 року № R378589, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на те, що позивач є військовозобов`язаною особою, хоча й вибув на постійне місце проживання за кордон та став на консульський облік, що підтверджується відомостями в паспорті (Додаток 2), закордонному паспорті, довідкою військкомату та довідкою про зняття з реєстрації за місцем проживання в Україні. Відповідно до чинного законодавства, він стоїть на військовому обліку, в тому числі встановив додаток Резерв+, за допомогою якого вчасно оновив свої дані. Однак, 14.01.2026 після того, як він сформував Військово-обліковий документ в додатку Резерв+, він виявив, що знаходиться в розшуку ТЦК та СП за порушення правил військового обліку через не прибуття за повісткою в ТЦК та СП. Дані обставини підтверджуються змістом Військово-облікового документа. Разом із цим, ніхто його в ТЦК та СП за повісткою не викликав, будь-яких повідомлень чи викликів не вручав, протокол про адміністративне правопорушення щодо нього не складав та не притягував до адміністративної відповідальності. Більше того, це неможливо було б зробити фізично, оскільки він весь час, з початку повномасштабної війни – перебуває за кордоном. Внесення даних щодо розшуку позивача ТЦК та СП є протиправними, тому було оскаржено до Хмельницького окружного суду та ухвалою від 21.01.2026 призначено до судового розгляду в письмовому провадженні по справі № 560/775/26. Разом із цим, оскільки позивачу необхідно поновити документи на право перебування в Польщі, він намагався записатися на прийом до консула. Такий запис здійснюється виключно до електронної черги. Однак, він не зміг цього зробити, оскільки на етапі реєстрації йому таку можливість було заблоковано через дані системи "Оберіг" про його розшук. Оскільки позивач обмежений в часі для запису в чергу, він змушений був скористатися можливістю додатку Резерв+ щодо сплати штрафу та виключення на цій підставі з реєстру розшукуваних осіб. 26.02.2026 він подав запропоновану системою заяву шляхом натискання в додатку відповідної кнопки. Через кілька хвилин після цього, в додатку Резерв+ з`явився файл "Документ" та він виявив, що на нього накладено штраф в розмірі 17000 грн. та запропоновано сплатити його в розмірі 50% протягом 10 днів, після чого його буде знято з розшуку. Він одразу сплатив цей штраф і був знятий із розшуку. Після цього зміг скористатися можливістю записатися до електронної черги в консульство. 26.02.2026 він зміг завантажити Постанову по справі про адміністративне правопорушення № R378589 від 26.02.2026 року, яку 27.02.2026 зміг завантажити, відкрити та ознайомитися із її змістом. Дана обставина підтверджується Протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 27.02.2026. Постанова по справі про адміністративне правопорушення № R378589 від 26.02.2026 року (надалі Постанова) винесена за відсутності правопорушення, без участі особи, яка притягується до відповідальності, без складання протоколу, без роз`яснення прав, з грубим порушенням моїх прав, а тому підлягає скасуванню. Як видно із змісту постанови, особою, яка її виносила встановлено, що позивач не прибув(ла) за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”), чим допустив(ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин (громадянка) ОСОБА_1 скоїв(ла) адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 Ст. 210-1 КУпАП. Однак, позивач жодних повісток не міг отримати, а тому з його боку відсутнє таке порушення. Таким чином, відповідачем не доведено, що у позивача виник обов`язок з`явитися до ТЦК та СП у строк, зазначений у повістці, і що від виконання цього обов`язку він ухилився. У зв`язку з зазначеним просить оскаржувану постанову скасувати, в провадження по справі закрити, а також стягнути з відповідача сплачену суму штрафу та комісію в розмірі 8610, 50 грн..
Ухвалою судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Палінчака О.М. від 30.03.2026 року прийнято до розгляду, відкрито провадження у адміністративній справі за вказаною позовною заявою. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження. Копію ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження у справі направлено учасникам справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку з відставкою судді Палінчака О.М. від 14.08.2026 року визначено головуючою суддю Хараджу Н.В.
Ухвалою судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Хараджа Н.В. від 18.08.2026 року прийнято справу до розгляду та витребувано матеріали адміністративного провадження відносно ОСОБА_1 за ч. З ст. 210-1 КУпАП.
Ухвалою судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Хараджа Н.В. від 15.09.2026 року за клопотанням позивача замінено відповідача з ІНФОРМАЦІЯ_2 на ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Сторони, повідомлені належним чином в судове засідання не з`явились. Від позивача надійшла заява щодо розгляду справи за його відсутності та підтримання позовних вимог.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався. Проте надіслав витребувані судом матеріали адміністративного провадження.
Відповідно до частини першої, другої та восьмої статті 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до пунктів 1 8 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
З матеріалів справи вбачається, що предметом оскарження є акт територіального центру комплектування про притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення обов`язків військовозобов`язаного в період мобілізації.
Згідно оскаржуваної постанови від 26.02.2026 року № R378589, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, за що притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 201-1 КУПАП та накладено страв 17000 грн.
Диспозиція частини третьої статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Тобто диспозиція наведеної норми є бланкетною, тобто лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших галузей права або інших підзаконних актів (інструкцій, переліків, статутів, положень, наказів, правил тощо).
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначені Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Відповідно до абзацу 12 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Статтею 210-1 КУпАП встановлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідно до якої в редакції на час виникнення спірних правовідносин: Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.1 ст.210-1 КУпАП).
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.3 ст.210-1 КУпАП).
При цьому, відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.
Отже, на дату винесення відповідачем спірної постанови в Україні діяв особливий період, що є підставою для застосування ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 280 КУпАП встановлює обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Зі змісту спірної постанови відповідача вбачається, що позивача притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП.
Проте будь-яких доказів скерування повістки та отримання її відповідачем відповідно до вимог законодавства України матеріали справи не містять.
В свою чергу, відповідно до пункту 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, рекомендовані листи з позначкою Повістка ТЦК під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК.
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Відповідно до положень пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 року № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Крім цього згідно з Приміткою ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Судовим розглядом встановлено, що оскаржуваною постановою про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що ОСОБА_1 , який перебуває на військовому обліку не з`явився до ТЦК та СП, чим порушив вимоги ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до ч. 5 ст. 33 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 затверджено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (в подальшому Порядок № 1487).
Порядком № 1487 передбачено перелік державних органів, від яких органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді персональні відомості призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Електронна інформаційна взаємодія, у тому числі надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною, здійснюється відповідно до законів України "Про публічні електронні реєстри", «Про розвідку» та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом.
Судовим розглядом встановлено, що відповідачем не зазначено ані у постанові про адміністративне правопорушення, ані в інших наданих матеріалах, з якою метою викликався позивач до ТЦК та СП, та коли він мав з`явитися до ТЦК та СП. При цьому, обставин, які підтверджують неможливість отримання відповідачем відомостей щодо персональних даних позивача у спосіб, установлений у примітці до ст. 210 КУпАП, відповідачем не надано.
Із урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що, оскільки відповідач не надав доказів наявності вказаної повістки, її скерування позивачу, а також неможливості отримання з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних ОСОБА_1 , якого викликали до ТЦК та СП, відсутні підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КупАП.
Інші доводи позову в цій частині судом не досліджуються, оскільки вони не впливають на суть ухваленого рішення.
Вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 14 лютого 2008 року у справі Кобець проти України зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм поза розумним сумнівом. Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем допущено неповноту розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача, а оскаржувана постанова прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, а провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Вирішуючи вимогу про стягнення з відповідача коштів суми сплаченого штрафу суд виходить з положень частини 1 статті 296 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою передбачено, що скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення тягне за собою повернення стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, зв`язаних з цією постановою.
Крім того згідно ч. 3 ст. 286 КАСУ за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Тож в суду відсутні під час розгляду такої категорії справ повноваження щодо ухвалення рішення щодо стягнення сплачених сум штрафу та комісій.
Зважаючи на викладене та з урахуванням положень частини 3 статті 286 КАС України вимога про стягнення з відповідача коштів суми штрафу, сплаченого за оскаржуваною постановою, та комісій, є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 9,72-74,77,121, 229,242,244-246,286 КАС України, суд,
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення від 26.02.2026 року № R378589, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу розміром 17000 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП скасувати, провадження по справі закрити.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя Хмельницького
міськрайонного суду Н.В. Хараджа
Оригінал: reyestr.court.gov.ua