Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №686/9517/26 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/9517/26

Провадження № 2/686/6880/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2026 м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді – Стефанишина С.Л.,

при секретарі судового засідання – Морозу А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницький цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

В березні 2026 року ТзОВ «Фінансова компанія «Позика» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №69956085 у розмірі 17680 грн.

В обґрунтування вимог зазначено, що 07.09.2021 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання кредиту №69956085, за умовами якого відповідачу надано у кредит грошові кошти в розмірі 5200,00 грн., на засадах строковості, які останній зобов`язався повернути зі сплатою відсотків за користування позикою.

01.09.2025 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «Позика» відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №01092025/1, згідно якого відбулося відступлення прав вимоги, в тому числі і за кредитним договором №69956085 від 07.09.2021 року.

Разом з тим, ОСОБА_2 не належним чином виконував свої кредитні зобов`язання, у нього утворилася заборгованість у розмірі 17680 грн., з яких: 5200 грн. - тіло кредиту, 12480 грн. - нараховані проценти.

У зв`язку з викладеним вище, просить суд стягнути з відповідача на користь ТзОВ «ФК «Позика» заборгованість за Договором про надання кредиту №69956085 від 07.09.2021 року в загальному розмірі 17680 грн. разом із судовими витратами.

Ухвалою суду від 22.04.2026 року відкрито провадження та справу призначено у спрощеному позовному провадженні до судового розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві вказав про розгляд справи без виклику сторін.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, подала до суду заяву про застосування строку позовної давності. Також, відповідачкою подано клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи, яке не береться судом до уваги у зв`язку з неодноразовою подачею останньою до суду заяв про відкладення розгляду справи, та можливість такого ознайомлення протягом тривалого часу розгляду справи.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 07.09.2021 року між ТзОВ «ФК «ІРБІС» та ОСОБА_2 укладено договір про надання кредиту № 69956085, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 3.1 договору, кредитодавець надає позичальникові кредит у розмірі 5200,00 грн. з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно п. 3.2 даного договору, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити передбачені цим Договором проценти у строки та на умовах даного договору.

Відповідно до п.3.2 вказаного договору за користування кредитом клієнт зобов`язаний сплатити Товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3%. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у п.4.2 цього Договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, що відбулось продовження строку кредитування за ініціативою Клієнта.

Як вбачається із п.4.2 Договору клієнт зобов`язується повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за кредитом до 29.12.2021 року, шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства.

Згідно договору факторингу №01092025/1 від 01.09.2025 року ТОВ «ФК «ІРБІС» відступило ТОВ «ФК «ІРБІС» право вимоги за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами і в тому числі за кредитним договором № 69956085 від 07.09.2021 року.

Первісний кредитор свої зобов`язання за Договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 5200,00 грн., шляхом перерахування на банківську картку позичальника, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №3152_251023163820 від 23.10.2025 року.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом, у відповідача наявна заборгованість за Договором про надання кредиту №69956085 від 07.09.2021 року, яка складає 17680 грн., з яких: 5200 грн. - тіло кредиту, 12480 грн. - нараховані проценти.

За змістом статей 626, 628, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до статті 3 цього Закону електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до статті 12 указаного Закону, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За умовами договору його невід`ємною частиною є Правила надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту, які розміщені на сайті Товариства за посиланням, наведеним у договорі.

Вказані правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні статей 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відтак, після підписання кредитного договору №69956085 від 07.09.2021 року у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у позичальника виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов`язання повернення кредитних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Судом, при розгляді справи також, приймаються до уваги висновки зроблені Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року (справа № 6-979цс15), згідно яких боржник, що отримав повідомлення про передачу прав вимоги за договором не звільняється обов`язку погашення заборгованості, повідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє останнього від обов`язку щодо погашення заборгованості.

Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зібрані у справі докази вказують на те, що первинним кредитором ТзОВ «ІРБІС» та ОСОБА_2 був укладений в електронній формі кредитний договір, який підписаний сторонами електронним підписом, при цьому вчинений правочин містить накладення одноразового ідентифікатора, який направлявся кредитодавцем на телефонний номер відповідача. Вказане підтверджується інформацією в розділах «Реквізити та підписи сторін, які містять повну інформацію щодо позичальника, персональні дані (ПІБ, РНОКПП, номер ID-картки, адресу, номер телефону та електронної адреси).

З матеріалів наданого АТ «Універсал Банк» листа та виписки про рух коштів встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 було емітовано банківську картку № НОМЕР_1 , та на вказаний картковий рахунок відповідачки дійсно були зараховані кошти у сумі 5200 грн., тобто ТзОВ «ФК «Ірбіс» було належним чином виконано вимоги кредитного договору щодо надання коштів у кредит.

Вказані докази відповідачкою не спростовані.

Крім того, відповідачка, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, мала змогу власноруч отримати виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування/ отримання кредитних коштів, однак не надала суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог позивача, а саме того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок позичальника, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок їй не належить.

Таким чином, відповідачка ОСОБА_1 ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань, заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав нового кредитора ТОВ «ФК «Позика».

Також, суд звертає увагу на те, що нарахування заборгованості за відсотками, здійснене первісним кредитором, повністю відповідає умовам укладеного договору, здійснене в межах строку кредитування, та є таким, що ґрунтується на законних та договірних підставах, а відтак підлягає стягненню з відповідачки у повному обсязі.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року №392, враховуючи зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року № 500.

Тобто, з березня 2020 року строки позовної давності продовжені.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Окрім того, згідно розділу «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 19, за змістом якого, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу продовжуються на строк його дії.

З урахуванням викладеного, позов подано в межах строку позовної давності відповідно до вимог чинного законодавства, а тому суд приходить до висновку, що строки позовної давності не пропущені, та заява ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позичальником не виконані зобов`язання щодо повернення коштів за кредитним договором, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню та з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Позика» слід стягнути заборгованість за кредитним договором №69956085 від 07.09.2021 року у розмірі 17680 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано копію Договору про надання правової допомоги №39493634/03 від 02.01.2026 року, додаткової угоди до нього, акт надання послуг від 16.02.2026 року та детальний опис робіт (наданих послуг) від 16.02.2026 року на суму 5500 грн.

Суд також зауважує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (п.268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що розмір понесених позивачем витрат на правову допомогу підтверджено відповідними документами, а тому вони підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Однак, зважаючи на предмет позовних вимог та категорію справи, яка є малозначною та однотипною за своїм змістом, розгляд справи за відсутності сторін та їх представників на підставі наявних матеріалів, а також враховуючи обсяг виконаної роботи адвокатом, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу саме у заявленому позивачем розмірі.

Таким чином, з урахуванням принципів розумності, співмірності, пропорційності та справедливості, зважаючи на складність справи, фактично витрачений адвокатом час на підготовку документів, а також те, що позов задоволено повністю, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Також, відповідно до положень ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача 2662,40 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 512, 514, 516, 525, 526, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 76-80, 81, 89, 141, 264, 265, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (07406, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ 39493634) заборгованість за кредитним договором №69956085 від 07.09.2021 року у розмірі 17680 грн., судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Хмельницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 21.10.2026 року.

Суддя Сергій Стефанишин