Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №464/7084/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/7084/26

пр.№ 2-а/464/60/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2026 м. Львів

Сихівський районний суд м. Львова

у складі: головуючої судді - Сабари Л.В.,

секретаря судового засідання - Гуцул В.С.,

за участю: позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Сороки О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 7915279 та закриття справи про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП,

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, поданим представником Сорокою О.Є., до відповідача Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 7915279 від 20.09.2026, а справу про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП закрити у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 20.09.2026 він керував автомобілем марки «TOYOTA», р.н. НОМЕР_1 , та був зупинений працівницею поліції Сипливою А.І., за нібито проїзд регульованого пішохідного переходу на заборонений червоний сигнал світлофора, та порушення п. 8.7.3.е ПДР України – порушення проїзду на заборонений червоний сигнал світлофора, внаслідок чого було винесено постанову серії ЕНА № 7915279 та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. Стверджує, що вказана постанова є незаконно, оскільки позивач жодних порушень ПДР не вчиняв, а відповідачем були допущені порушення при розгляді справи, зокрема, такий позбавив його можливості скористатися своїми правами, було порушено вимоги щодо процедури розгляду справи, йому не було надано докази вчинення правопорушення (фото-відео матеріалів). З огляду на наведене, вважає, що таке рішення підлягає скасуванню.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 07.10.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, встановлено відповідачу десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали про відкриття провадження від 07.10.2026 скеровано учасниками справи.

19.10.2026 через систему «Електронний суд» представницею відповідача Забродоцькою Я.Р. подано відзив на позовну заяву, згідно котрого з позовною заявою остання не погодилася. Крім того, підтвердила, що інспектором поліції складено оскаржувану постанову за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено на позивача адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. Факт правопорушення стверджується відеоматеріалами, зафіксованими на технічні прилади працівників поліції. З урахуванням викладеного, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовну заяву в повному обсязі. Надав пояснення у справі. Підтвердив, що 20.09.2026 по вул. Шевченка, 103 у м. Львові дійсно керував автомобілем, після чого був зупинений працівниками поліції за допомогою проблискових маяків та сигналу. Інспектор, підійшовши до автомобіля заявив, що ним порушено ПДР, оскільки проїхав на червоний сигнал світлофору, що не відповідало дійсності. Жодних доказів працівник поліції на його вимогу не надав, від підписання постанови відмовився, таку отримав поштовим зв`язком. До матеріалів позову жодних доказів, про те, що заперечував факт вчинення правопорушення не долучав, оскільки тягар доведення законності винесення постанови лежить на відповідачу, а тому посилається тільки на свої доводи.

Представник позивача Сорока О.Є., в судовому засіданні повністю підтримав доводи викладенні в позовній заяві, надав пояснення, аналогічні його змісту. Просив оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Представниця відповідача в судове засідання не прибула, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, у прохальній частині відзиву просила здійснювати розгляд справи за її відсутності.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7915279 від 20.09.2026 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн.

Відповідно до оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 20.09.2026 о 11:07 год по вул. Шевченка, 103 у м. Львові, керуючи транспортним засобом проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушив вимоги п. 8.7.3е Правил дорожнього руху.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Частиною 1 статті 9 КУпАП закріплено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст.122 КУпАП, передбачена адміністративна відповідальність, зокрема за проїзд на заборонний сигнал світлофора.

З цього слідує, що диспозиція вказаної норми являється бланкетною, оскільки називає склад правопорушення, але для визначення його ознак відсилає до норм іншої галузі права або нормативних (підзаконних) актів – правил, положень, інструкцій.

Суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань) регулюються Законом України «Про дорожній рух».

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху, серед інших, належать водії. При цьому, учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3. Правил дорожнього руху передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно з п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 8.7. Правил дорожнього руху визначено, що світлофори призначені для регулювання руху транспортних засобів і пішоходів, мають світлові сигнали зеленого, жовтого, червоного і біло-місячного кольорів, які розташовані вертикально чи горизонтально. Сигнали світлофора можуть бути з нанесеною суцільною чи контурною стрілкою (стрілками), із силуетом пішохода, X-подібні.

Пунктом 8.7.3.е. Правил дорожнього руху встановлено, що червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.

У відповідності до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, в тому числі про порушення правил дорожнього руху, визначених ч. 2 ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів та підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.

Пунктом 4 Розділу І «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015 передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

При досліджені доказів, судом встановлено наступне.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7915279 від 20.09.2026, винесеної поліцейським 2 взвод 3 рота 4 бат. Управління патрульної поліції у Львівській області Сипливою А.І., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, з огляду на те, що останній 20.09.2026 о 11.07 год. на вул. Шевченка, 103 у м. Львові керуючи транспортним засобом здійснив проїзд регульованого пішохідного переходу на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3.е. ПДР України.

З матеріалів відео фіксації, долучених до відзиву на позовну заяву встановлено, що працівники поліції, керуючи службовим автомобілем виявили факт порушення ПДР, після чого зупинили автомобіль. Підійшовши до водійських дверей, поліцейський вказав на порушення ОСОБА_1 ПДР, в частині не виконання вимог світлофора, оскільки останній проїхав на червоний сигнал. На зауваження працівників поліції, водій, не впевнено ствердив, що світло світлофора було зелене, однак поліцейський вказав, що зелене світло світлофора було увімкненим для сусідніх смуг руху, тоді як ОСОБА_1 керував транспортним засобом по смузі руху, для котрої був червоний сигнал світлофора. Після чого, водій запропонував обійтися попередженням, на що працівники поліції вказали, що санкція ч. 2 ст. 122 КУпАП не передбачає стягнення у виді попередження, та виноситься постанова за наслідками вчинення правопорушення. Будь яких заперечень щодо вчинення правопорушення, наявності доказів водій не висловлював, окрім зауважень на дотримання його прав, зокрема забезпечення участі безоплатного адвоката.

Згідно з вищевказаною постановою, працівник поліції встановив, що ОСОБА_1 є водієм, оскільки отримав посвідчення водія серії НОМЕР_2 та є власником транспортного засобу марки «TOYOTA LAND CRUISER 200», р.н. НОМЕР_1 , яким керував.

При цьому, як вбачається з доводів позовної заяви, позивач визнає факт керування транспортним засобом 20.09.2026 об 11:07 год в м. Львові по вул. Шевченка, 103.

Одночасно, зважаючи на обґрунтування викладені у позовній заяві вбачається, що працівники поліції зупинили автомобіль позивача та повідомили про обставини інкримінованого правопорушення. Вказане підтверджено відеоматеріалами.

Доказів, про те, що автомобіль позивача було зупинено з інших підстав до позову не долучено, доводів з даного приводу у позовній заяві не наведено.

З огляду на це, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Згідно ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» визначено основні повноваження поліції, в структуру котрої входить патрульна поліції, в межах котрих, відповідно до покладених на неї завдань, припиняє виявлені адміністративні правопорушення, у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Статтею 30 вказаного Закону передбачено, що поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходів реагування на правопорушення, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі та в порядку, визначених законом. Поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом.

Зупинення транспортного засобу, являється превентивним запобіжним заходом у відповідності до ст. 31 Закону.

Згідно ст. 35 цього ж Закону визначено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Таким чином, дії працівників поліції, з приводу застосування до автомобіля марки «TOYOTA LAND CRUISER 200», р.н. НОМЕР_1 , превентивного заходу у виді зупинки транспортного засобу суд розцінює, як відповідну негайну реакцію уповноваженої особи, на візуально сприйняті обставини, що могли свідчити про порушення у сфері дорожнього руху.

При цьому, доводи позивача про відсутність доказів, які підтверджують те, що останній порушив правила переїзду регульованого, суд оцінює критично, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Статтею 258 КУпАП, а також Інструкцією № 1395 від 07.11.2015, визначено випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається.

Водночас, відповідно до ч. 6 ст. 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

При цьому ж, відповідно до п. 2.14.д. Правил дорожнього руху, водій має право оскаржити дії поліцейського в разі порушення ним законодавства, а згідно зі ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасник дорожнього руху може оскаржити дію працівника відповідних підрозділів Національної поліції, військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України у разі порушення з його боку чинного законодавства.

Таким чином, встановлено, що у справі про адміністративне правопорушення, в якій оскаржується постанова, протокол працівником патрульної поліції не складався в силу відсутності оспорювання правопорушення водієм, а отже докази останнім не збиралися.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази про те, що позивачем оскаржено дії поліцейської Сипливої А.І., котрою винесено оскаржувану постанову, зокрема щодо порушення нею вимог ч. 6 ст. 258 КУпАП, а саме не виконання обов`язку щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення у випадку оспорення факту порушення, чи розміру накладеного стягнення.

Як вбачається з відео матеріалів, позивач висловлював обурення з приводу не застосування щодо нього попередження, однак такий вид стягнення не передбачений санкцією інкримінованої норми, а тому не може судом братися до уваги як обставина оспорення призначеного стягнення.

Згідно ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Крім того, згідно ч. 4 ст. 161 КАС України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до роз`яснень, викладених в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення", суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

При цьому, суд зважає, що матеріали справи підтверджують правомірність винесення відповідачем оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення згідно порядку встановленого законом та якими спростовуються твердження позивача щодо відсутності в його діях складу правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, котрі судом визнаються належними і допустимими у розумінні статті 70 КАС України.

З урахування вищевикладеного та того, що працівником поліції на місці розгляду справи про адміністративне правопорушення та складання постанови про накладення адміністративного стягнення встановлено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом марки «TOYOTA», НОМЕР_1 , у м. Львові по вул. Шевченка, 103 з порушенням вимог ПДР в частині проїзду регульованого пішохідного переходу на червоне світло світлофора, за відсутності оспорення порушення водієм, що підтверджується відеомаеріалами наданими відповідачем, а позивачем не спростовано такий факт належними та допустимими доказами, у зв`язку із чим суд приходить до переконання про те, що оскаржувану постанову слід залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.

Згідно ст. 95 КАС України, оригінали письмових доказів до набрання судовим рішенням законної сили повертаються судом за клопотанням осіб, які їх подали, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи.

В судовому засіданні судом отримано у позивача оригінал постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7915279 від 20.09.2026, котрий слід повернути останньому.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 72-74, 77, 139, 229, 241-246, 250, 255, 286 КАС України, суд,

ухвалив:

постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7915279 від 20.09.2026, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн залишити без змін, а позовну заяву - без задоволення.

Оригінал постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7915279 від 20.09.2026 повернути ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 жовтня 2026 року.

Головуюча Людмила САБАРА