Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №463/6053/26 — Личаківський районний суд м. Львова

Суд: Личаківський районний суд м. Львова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо

Дата: 11 жовтня 2026 р.

Справа: №463/6053/26

Суддя: Яворський С. Й.

Справа № 463/6053/26

Провадження № 2-а/463/59/26

РІШЕННЯ

іменем України

12 жовтня 2026 року м. Львів

Личаківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Яворського С.Й.,

секретар судового засідання Станько Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львів у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови,,

встановив:

Адвокат Винниченко М.П., в інтресах Жидачевського З.С. звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.

Позов обґрунтовано тим, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №R365937 від 19.02.2026 року, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн., за ч.3 ст.210-1 КУпАП. Постановою встановлено, що за результатми вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 у строк та місце, зазначені в повістці, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. 18.08.2026 через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста поступила від особи заява, в якій вона зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за відсутності. Зміст заяви: Повідомлення про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з порушенням правил військового обліку (законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію).

Представник позивача заперечує факт вчинення адміністративного правопорушення, зазначає, що позивач має законну відстрочку до завершення мобілізації (тип відстрочки п.13 ч.1 ст.23), що підтверджується витягом з РЕЗЕРВ+, проте ІНФОРМАЦІЯ_4 начебто виявив факт порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію військовозобов`язаним ОСОБА_1 і наклав безпідставний штраф. На підставі вказаного вище командуванням ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ІПН НОМЕР_1 ) було винесено постанову, складену ІНФОРМАЦІЯ_4 про притягнення Позивача до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення штрафу в сумі 36 595,88 грн. Тобто в разі відсутності повідомлення (повістки), обов`язку з`явитися до ТЦК та СП не виникає. Види повісток в Україні: для уточнення облікових даних; для проходження медкомісії; повістка-призов до ЗСУ; мобілізаційне розпорядження. ІНФОРМАЦІЯ_6 не було враховані наступні обставини 1) ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ІПН НОМЕР_1 ) ПОВІСТКУ рекомендованим листом через Укрпошта з явкою на прибуття в ІНФОРМАЦІЯ_4 НЕ ОТРИМУВАВ. З даного приводу Позивач звернувся зі скаргою щодо порушення Закону України «Про поштовий зв`язок», який передбачає, що поштові оператори зобов`язані доставляти поштові відправлення в установлені строки; Правилам надання послуг поштового зв`язку, які передбачають, що поштовий оператор зобов`язаний повідомити відправника про неможливість доставки поштового відправлення. Згідно з Законом України «Про поштовий зв`язок» за втрату, недостачу або пошкодження вкладень поштових відправлень, порушення контрольних строків доставки поштових відправлень персонал оператора, з вини якого завдані збитки, несе відповідальність у порядку, передбаченому законодавством України. За втрату (пошкодження) міжнародних поштових відправлень і посилок оператори несуть відповідальність відповідно до вимог актів Всесвітнього поштового союзу та законодавства України, за невиплату міжнародних поштових переказів — відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до Порядку та умов надання послуги з пересилання міжнародних поштових відправлень у разі ненадання або неналежного надання послуг з пересилання реєстрованих міжнародних поштових відправлень відправник (адресат) має право протягом шести місяців, починаючи з наступного дня після подання відправлення для пересилання звернутися до ПАТ «Укрпошта» для наведення відповідної довідки або з вимогою про відшкодування завданих йому збитків (згідно із вимогами Актів Всесвітнього поштового союзу). У заяві скарзі зазначаються вид, категорія та номер поштового відправлення, місце та дата прийняття, прізвище, ім`я та по батькові (для юридичних осіб – найменування) і поштова адреса відправника та адресата, а у відповідних випадках – сума оголошеної цінності поштового відправлення, сума післяплати. У разі, коли це стосується посилки, дрібного пакета, листа, бандеролі, у заяві зазначається вид упаковки, детальний перелік та вартість вкладення. У разі, коли це стосується згрупованих поштових відправлень, то до заяви також долучається їх список. Під час подання заяви відправник повинен пред`явити розрахунковий документ. У відповідності до вимог Актів Всесвітнього поштового союзу рекламація (запит) може розглядатися призначеним оператором країни призначення, якому було направлено цю рекламацію, протягом 2 місяців від дня подання початкової рекламації чи протягом 30 днів від цієї дати, якщо рекламація була передана з використанням електронного засобу. За збитки, завдані внаслідок ненадання чи неналежного надання послуг з пересилання реєстрованого міжнародного поштового відправлення, прийнятого для пересилання ПАТ «Укрпошта», відшкодування виплачується відправникові. ЧОМУ ПРАЦІВНИКИ УКРПОШТА з відділення не повідомили ні ПО ТЕЛЕФОНУ НІ ПОВІДОМЛЕННЯ позивача про надходження листа — повістки? ЧОМУ ПРАЦІВНИКИ ВІДПОВІДАЧА ІНФОРМАЦІЯ_7 НЕ БУЛО ВЗЯТО ДО УВАГИ той факт, що ПОЗИВАЧ має ЗАКОННУ ВІДСТРОЧКУ ДО ЗАВЕРШЕННЯ МОБІЛІЗАЦІЇ (тип відстрочки п.13 ч.1 ст.23), що підстверджується витягом з РЕЗЕРВ+. ДОЛУЧАЄМО ВИТЯГ (електронний військово-обліковий документ) Позивача з Резерв +. ТОБТО НЕ ЗРОЗУМІЛО, В ЧОМУ ПОРУШЕННЯ В ДІЯХ ПОЗИВАЧА? Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року , у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час. При цьому звертає увагу на те, що на момент складання постанови про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП , він відстрочку отримав ще до вручення повістки, персональні дані оновив 26.06.2024 року, та надав на підтвердження військово-обліковий документ з Резерв +. Крім того Позивач повідомив, що має право на відстрочку на підставі ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» . З огляду на викладене, відповідач здійснив розгляд справи не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП та виніс Постанову №1275 необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення по справі, що є підставою для визнання постанови протиправною та її скасування із закриттям провадження у справі - за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КупАП.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого в задоволенні позову просить відмовити. У відзиві зазначає, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 з 05.02.2024 року. 18.12.2025 року на адресу місця проживання (реєстрації) Позивача: АДРЕСА_1 , була скерована повістка № 6003654 про необхідність явки 02.01.2026 року о 09 год. 00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 ) для уточнення облікових даних. Однак Позивач покладений на нього Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ від 21.10.1993 року (далі – Закон № 3543-ХІІ) обов`язок не виконав, до ІНФОРМАЦІЯ_3 не прибув, про причини неявки не повідомив. Поштове відправлення повернуто до ІНФОРМАЦІЯ_3 з відміткою «адресат відсутній», що підтверджується конвертом повернутого поштового відправлення з відповідною відміткою. Причини неприбуття військовозобов`язаного за викликом ТЦК та СП з`ясовуються саме при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Слід зазначити, що поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка). У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів. Тобто, законодавцем чітко визначено перелік причин, які є поважними. ОСОБА_1 був належним чином оповіщеним згідно повістки №6003654 з терміном прибуття на 02.01.2026 року. Внаслідок вищезазначеної бездіяльності Позивача Центр, з метою реалізації повноважень, визначених частиною 1 ст. 27 Закону № 3543-ХІІ та пункту 79 Порядку №1487, 29.01.2026 року звернувся до органів Національної поліції для доставлення позивача, як такого, що порушив правила військового обліку, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою розгляду справи про адміністративне правопорушення (номер звернення Е4554864). 18.02.2026 року на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшла сформована і підписана через застосунок «Резерв+» заява позивача, в якій він повідомляв, що ним допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: не прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим порушено вимоги зазначеного законодавства. Відповідальність за такі дії передбачена статтею 2101 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Позивач визнав факт вчинення адміністративного правопорушення та надав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за персональної відсутності. На підставі зазначеної заяви 19.02.2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 винесена постанова № R365937 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 ст. 2101 КУпАП. Позивач був повідомлений про дату, час та місце розгляду щодо нього справи про адміністративне правопорушення (що підтверджено даними, які зазначені у протоколі №228 від 03.04.2026 року), для участі у розгляді справи не прибував, не подавав клопотань щодо необхідності відкладення розгляду справи. Адміністративне стягнення на Позивача було накладено начальником ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_2 відповідно до вимог ст. 235 КУпАП. Таким чином, зібрані матеріали свідчать про наявність у діях Позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 2101 КУпАП. Щодо наявності у Позивача права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період: Дійсно Позивачу надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 13 частини 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до якого не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю. Однак відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (АІТС «Оберіг») відстрочка від призову на військову службу відповідно до пункту 13 частини 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» була надана Позивачу 26.02.2026 року. Раніше Позивачу надавалась відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період як особі, зайнятій постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду (абзац 10 частини 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»). Дана відстрочка надавалась позивачу з 05.02.2024 року по 16.05.2024 року. Отже в період, коли стосовно позивача була сформована і скерована на його домашню адресу повістка № НОМЕР_2 , а саме: 18.12.2025 року, Позивач, якщо й мав право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, то із заявою про її оформлення не звертався.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явились. Від представника позивача поступила заява про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить позов задоволити. Крім цього, в даній заяві вказав, що заперечує отримання ним повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 і матеріали справи не містять відомостей про отримання ним повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідачем так і не було долучено належних доказів, ні витягу з реєстру поштових відправлень, ні номер відправлення. Відповідач долучає лише копію повістки, та опис вкладення, проте не має ні доказів проте що дана повістка була направлена позивачу, ні доказів що дана повістка повернулась. Докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення в матеріалах адміністративної справи відсутні. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Матеріали справи не містять належних доказів наявності підстав про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КупАП.

Представник відповідача до судового засідання подав заяву про розгляд справи у його відсутності, проти позову заперечує, в задоволенні позову просить відмовити.

Дослідивши матеріали по справі, суд прийшов до наступного.

За приписами частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Судом встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №R365937 від 19.02.2026 року, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн., за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Постановою встановлено, що за результатми вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

18.08.2026 через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста поступила від ОСОБА_1 заява, в якій він зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за відсутності. Зміст заяви: Повідомлення про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з порушенням правил військового обліку (законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію).

До матеріалів справи представником відповідача долучено: копію облікової картки ОСОБА_1 ; заповнений бланк повістки № 6003654 про виклик ОСОБА_1 на 02 січня 2026 року о 09 год.00 хв до територіального ЦК та СП для уточнення даних; опис вкладення до рекомендованого поштового відправлення АТ «УКРПОШТА» № R067059956768; заяву ОСОБА_1 про допущення порушення від 18.02.2026.

Не погоджуючись із спірною постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами про її скасування.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За змістом статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 та частини 3 статті 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до абзацу 2 пункту 56 «Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2002 року № 352 (далі - Положення № 352) оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями керівників районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за формою згідно з додатком 17.

Конкретні строки явки до призовних дільниць установлюються районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки в повістках за формою згідно з додатком 18, вручення яких проводиться через відповідні органи місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти, незалежно від підпорядкування і форми власності. Повістки громадянам можуть також вручатися безпосередньо посадовими особами районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Розпорядження керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки розсилається відповідним органам місцевого самоврядування, керівникам підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти.

Відповідно до пункту 1 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно із пунктом 8 Положення № 154 завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

На виконання пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Отже, саме на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки законодавцем покладено обов`язок здійснювати заходи оповіщення та призову громадян.

Згідно з абзацом 3 частини 9 статті 29 Закону № 2232-XII поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов`язаного чи резервіста до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для призову на збори в пункт і в строк, установлені його керівником, які підтверджені відповідними документами, визнаються перешкоди стихійного характеру, сімейні обставини та інші поважні причини, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Переліку поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов`язаного чи резервіста для призову на збори, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2010 року № 673, поважною причиною неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов`язаного чи резервіста для призову на збори в пункт і в строк, установлені керівником відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки визнається, зокрема, хвороба, підтверджена відповідними документами (довідками).

З аналізу наведених норм слідує, що громадянин повинен прибути за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, вказані у повістці, а у разі неможливості прибуття, повідомити територіального центру комплектування та соціальної підтримки про поважність причин не прибуття за повісткою.

Адміністративна відповідальність за частиною третьою статті 210-1 КУпАП настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період і тягне накладення штрафу у розмірі від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Диспозиція цієї статті є бланкетною та відсилає до спеціального законодавства та підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють правила виконання військового обов`язку.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).

Відповідно до абзацу 2 частини 1 та частини 3 статті 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідальність за порушення правил ведення військового обліку визначає Кодекс України про адміністративні правопорушення. Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються приписами КУпАП.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

За визначенням, наведеним у ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Тобто притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена відповідно до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також установлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

В силу ч. 5 ст. 33 Закону №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі- Порядок №560).

Вказаний Порядок визначає, зокрема, процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних, організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби, процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Згідно з підпунктом 1 пункту 27 Порядку №560 під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

Відповідно до пункту 28 Порядку №560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Відповідно до пункту 34 Порядку № 560 повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.

У разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних.

У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов`язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.

За правилами пункту 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Отже, наведений нормативно-правовий акт дійсно у певних випадках дозволяє констатувати належне оповіщення військовозобов`язаного чи резервіста про обов`язок прибути за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки навіть у разі неотримання ним повістки, проте виключно у випадках:

-відмови військовозобов`язаного чи резервіста від отримання такого документа, зафіксованої належним чином;

-повернення відповідної поштової кореспонденції, адресованої військовозобов`язаному чи резервісту, з відміткою відділення поштового зв`язку про відсутність його за місцем проживання, зареєстрованим у встановленому законом порядку або зазначеним особою під час оновлення військово-облікових даних.

Змінами, внесеними Постановою уряду від 8 жовтня 2024 року №1147 до Правил надання послуг поштового зв`язку передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). Рекомендовані листи з позначками «Повістка ТЦК», «Вручити особисто» підлягають врученню особисто адресатам.

У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».

Якщо ж протягом 3 робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Виходячи з викладених обставин, обов`язковою умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ТЦК необхідна сукупність обставин, що підтверджують факт належного оповіщення: 1) направлення повістки за адресою, повідомленою військовозобов`язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов`язаного, та 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.

Разом з тим, будь яких належних доказів стосовно того, що районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, у встановленому законом порядку, здійснювався виклик ОСОБА_1 відповідачем не надано.

Вказана обставина є суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов`язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов`язку.

У розглядуваному випадку відсутні докази, що повістка була вручена позивачу. Матеріали справи не містять ні копії конверту з відміткою Укрпошти, ні трекінгу такого відправлення, а також доказів належного повідомлення позивача про необхідність отримання рекомендованого листа.

Згідно доводів позивача, він не отримував повістку про виклик, оскільки не знав про її існування.

На таких ж обставинах, а саме щодо відсутності сповіщень від працівників відділення поштового зв`язку про необхідність отримання зазначеного листа, наголошує і сам позивач.

За таких обставин суд позбавлений можливості констатувати поінформованість позивача про виникнення у нього обов`язку прибути за таким викликом, а, отже, і спрямованість умислу на його невиконання. Зазначене свідчить про недоведеність складу інкримінованого позивачу адміністративного правопорушення.

Так, представник відповідача до матеріалів відзиву також долучив заяву ОСОБА_1 від 18 лютого 2026 року.

Згідно змісту заяви ОСОБА_1 , підписаної шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису 08:34:41 18 лютого 2026 року, адресованої начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 , такий повідомив, що ним допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме не прибув за повісткою до ТЦК та СП, чим порушив вимоги зазначеного законодавства. Факт вчинення ним адміністративного правопорушення визнає та надає згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Підписанням цієї заяви підтверджує, що він ознайомлений зі ст. 65 Конституції України та попереджений керівником ТЦК та СП про кримінальну відповідальність, передбачену ст. ст. 336, 337 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ст. 279-9 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Тобто, така заява передбачає розгляд справи ТЦК без особи (заочно) з автоматичним винесенням штрафу.

Водночас слід зазначити, що із заяви позивача неможливо зрозуміти з яким саме правопорушенням він погодився, не конкретизовано за якою повісткою позивач не прибув до ТЦК та СП, відсутня дата на яку він мав прибути, не вказано до якого саме ТЦК та СП, не зазначено яким саме чином здійснювалося оповіщення позивача.

Навіть, якщо особа написала пояснення або заяву, це не звільняє ТЦК від обов`язку надати докази вручення повістки (поштою, особисто) та докази вчинення порушення.

Окрім того, заява про визнання провини у неявці за повісткою не є беззаперечним доказом правопорушення, оскільки в адміністративних справах щодо рішень суб`єктів владних повноважень (ТЦК) обов`язок доказування правомірності покладено на відповідача.

Дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні. Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 337/3389/16, від 17 липня 2019 у справі № 295/3099/17 та від 5 березня 2020 року у справі № 607/7987/17.

Проте відповідачем до суду першої не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують дотримання відповідачем процедури притягнення до адміністративної відповідальності та забезпечення гарантій, передбачених статтею 268 КУпАП.

ЄСПЛ поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. ЄСПЛ зазначає, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (рішення у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008).

У той же час у ч. 3 ст. 62 Конституції України наголошується, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, оскільки позивач заперечує порушення ним вимог ч.3 ст.210-1 КУпАП, а інших доказів вчинення останнім відповідного адміністративного правопорушення відповідачем не надано, у той час як доказування (а так само обвинувачення) не може ґрунтуватися на припущеннях, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність винесення оскаржуваної постанови, оскільки викладені у ній обставини належними та допустимими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП та ст. 72 КАС України не підтверджені. Більше того, такі спростовані представником позивача належними та допустимими доказами.

Суд також зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

У контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку працівником поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на встановлені судом обставини, оскільки відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, у зв`язку з чим вважає за необхідне скасувати оскаржувану постанову та закрити відповідну справу про адміністративне правопорушення, що з огляду на положення ч. 2 ст. 9 та ч. 3 ст. 286 КАС України буде належним та ефективним способом захисту прав позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Судом встановлено, що під час звернення з позовом до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 532.48 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, понесені та доведені позивачем судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 532,48 грн, суд вважає за необхідне стягнути на користь останнього за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке є відповідачем у справі, і посадовою особою якого була винесена оскаржена позивачем постанова.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 6, 9, 14, 16, 72-77, 79, 132, 139, 241-246, 286 КАС України, суд,

вирішив:

Позовну заяву– задовольнити.

Скасувати постанову №R365937 по справі про адміністративне правопорушення від 19.02.2026 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000 грн., а відповідну справу про адміністративне правопорушення – закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Воського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів із дня його складення.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ), реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 21.10.2026.

Суддя С. Й. Яворський

Оригінал: reyestr.court.gov.ua