Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №489/3525/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/3525/26

Номер провадження 2/489/2221/26

РІШЕННЯ

Іменем України

21 жовтня 2026 року місто Миколаїв

Інгульський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

за участі секретаря судового засідання Ковальової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Інгульського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" (далі - ТОВ ФК"Ейс" або позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" про визнання недійсними умов кредитного договору

встановив

В квітні 2026 року представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 30.05.2023 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 223202740 на суму 500,00 грн. Проте, в подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 20 000,00 грн. Отже, Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується Платіжним дорученням.

28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1.

27.05.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 27/0524-01.

15.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 15/07/25-Е, відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 223202740.

Загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить 101 990,28 грн, яка складається з: 19 999,20 грн - заборгованість по тілу кредиту; 81 991,08 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

З цих підстав просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Кредитним договором № 223202740 від 30.05.2023 у розмірі 101 990,28 грн., судові витрати.

15.05.2026 від ОСОБА_1 надійшов до суду зустрічний позов про визнання недійсними умов кредитного договору. Просив суд визнати недійсними (несправедливими) умови Кредитного договору №223202740 від 30.05.2023 року, укладеного між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 , а саме: 4.1. Пункт 6.1 Договору (в частині права на отримання додаткових траншів без підписання відповідної згоди електронним підписом одноразовим ідентифікатором); 4.2. Пункт 8.4 Договору (щодо встановлення після закінчення Дисконтного періоду процентної ставки на рівні 2,98% в день, що становить 1087,70% річних); 4.3. Пункт 12.4 Договору (щодо нарахування після закінчення строку дії договору процентів за користування чужими грошовими коштами за ставкою 1087,70% річних); 4.4. Положення Договору та Паспорта споживчого кредиту в частині визначення реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту, які розраховані на базі несправедливої ставки 2,98% на день (1087,70% річних).

Ухвалою суду від 25.06.2026 об`єднано в одне провадження позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" про визнання недійсними умов кредитного договору з первісними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Представник позивача позов підтримав, просив відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Відповідач надав суду відзив, в якому вказав про відсутність договірного боргу (Підстава для повної відмови): Електронним підписом (OTP-паролем) було підписано виключно суму 500 грн. Відповідач сплатив 4 804 грн, чим повністю виконав і перевиконав договірні зобов`язання. Збільшення ліміту ще на 19 500 грн відбулося без ЕЦП (договір в цій частині є неукладеним/нікчемним). Ці кошти не можуть стягуватися в рамках позову про "виконання договору", що є підставою для повної відмови у позові. Недоведеність переходу права вимоги (Дефект факторингу): Договір факторингу є реальним. Позивач не надав суду належних фінансових доказів (виписок), які б підтверджували фактичну сплату коштів за придбання права вимоги за цим конкретним кредитом попереднім факторам, що нівелює його статус належного кредитора. Левова частка процентів (понад 70 000 грн) безпідставно нарахована після закінчення пролонгованого строку кредиту (13.07.2023). Згідно з практикою ВП ВС (№ 444/9519/12), після цієї дати кредитор повністю втратив право нараховувати договірні проценти. У період дії воєнного стану позичальник імперативно звільнений від відповідальності за ст. 625 ЦК України та сплати неустойок (п. 18 Перехідних положень ЦК України). Нарахування 2,98% на день (1087% річних) є несправедливою умовою (ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів»). Така умова є нікчемною в силу ст. 203, 215 ЦК України. Наданий Позивачем односторонній "Розрахунок заборгованості" не відповідає вимогам Закону «Про бухгалтерський облік...» і не підтверджує реальність формування боргу. Відсутні докази належного письмового повідомлення відповідача про багаторазовий перехід прав вимоги до факторингових компаній, що виключає вину Відповідача в простроченні. Просив задовольнити вимоги за зустрічним позовом.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказав, що при заповненні Заявки на кредит Відповідач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами Договору перед його підписанням. Відповідач підписав Договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отримав свій примірник електронного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту та мав змогу у будь-який час самостійно ознайомитися з Договором на Сайті Товариства в Особистому кабінеті. Враховуючи вищевикладене, Позивач надав беззаперечні докази того, що Відповідач підписав Договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором. 15.08.2023 відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги 244 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до Відповідача. Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги. З урахуванням викладених обставин, можна зробити висновок, що Сторони виконали умови договору факторингу №28/1118-01 належним чином, зокрема: підписали договір факторингу №28/1118-01; уклали відповідний реєстр прав вимоги та здійснили фінансування за відступлення прав вимоги відповідно до умов договору факторингу. Позивач долучив до позовної заяви всі належні докази, а саме: договір факторингу 28/1118-01 від 28.11.2018 р. та витяг з реєстру прав вимоги 244 від 15.08.2023 до Договору факторингу № 28/1118- 01 від 28.11.2018. реєстр прав вимоги, підписаний сторонами, містить всі необхідні дані (сума вимоги, боржник, дата переходу, підписи), то він є достатнім доказом передачі права вимоги. Відповідно до ст. 203 ЦКУ, правочин є дійсним, якщо він відповідає волевиявленню сторін та не суперечить закону. Позивач не зобов`язаний направляти письмове повідомлення боржнику щодо врегулювання спору в досудовому порядку. Отже, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання грошового зобов`язання жодному з кредиторів не є підставою для звільнення Відповідача від виконання зобов`язань. Також, Відповідач у жодному разі не спростовує факт отримання кредиту та наявності зобов`язання щодо його сплати. Предметом спору Відповідач вважає правильність визначення кредитора, якому належить виконати своє зобов`язання. Всі нарахування відсотків нараховувались в межах погоджених умов Кредитного договору. Таким чином, за умовами кредитного договору та обставинами справи існувало два періоди нарахування процентів: За користування кредитними коштами згідно з ст. 1048 ЦК України визначеному договором; За користуванням кредитними коштами відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України і, за весь час прострочення.

Від відповідача надійшла відповідь на відзив, в якій вказав, що у відповіді на відзив (на стор. 18-19) Позивач прямо визнав, що стягує кошти після спливу строку договору саме як міру майнової відповідальності. Позивач маніпулятивно посилається на постанови ВП ВС, намагаючись обґрунтувати застосування ставки 1087,70% річних як "відповідальності". Позивач намагається переконати суд, що всі 20 000 грн тіла кредиту були підписані та видані належним чином, проте ці твердження повністю спростовуються ключовими доводами Відзиву, які Позивач так і не зміг спростувати. QR-код не є електронним підписом. Позивач так і не надав суду банківських виписок чи інформації від банку-емітента, що картка з маскованим номером НОМЕР_1 належить Відповідачу. Доказів фактичного отримання коштів Відповідачем немає.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Постановою Верховного Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11, провадження № 61-175сво21, роз`яснено, що при ухваленні рішення суду, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це відповідає вимогам ЦПК України і не є порушенням прав сторін.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

30.05.2023 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 223202740, відповідно до умов якого розмір кредитного ліміту 20000 грн., кредитодавець надає позичальнику перший транш в сумі 500 грн. 30.05.2023, другий та решта траншів за Договором складається з сум кредиту за всіма наданими траншами, що отримані позичальником протягом всього строку дії Договору; кінцева дата повернення кредиту 29.06.2028; за період видачі кредиту до 13.06.2023 проценти нараховуються за процентною ставкою 748,25% річних, що на день укладення договору становить 2,05% від суми кредиту за кожен день користування кредитом; після закінчення дисконтного періоду проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70% річних; сторони погодили, що за користування грошовими коштами після закінчення строку дії договору чи його дострокового розірвання позичальник зобов`язаний сплачувати на користь кредитодавця проценти за користування чужими грошовими коштами за ставкою 1087,70% річних. Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України (п. 12.4 Договору).

Вказаний договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з листом АТ "Універсал Банк" від 10.06.2026 на ім`я ОСОБА_1 Банком були зараховані всі платежі в запиті за період з 30.05.2023 до 17.06.2023. Номер телефону НОМЕР_2 був фінансовим номером телефону за картковим рахунком платіжної картки № НОМЕР_3 та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 .

Як встановлено судом, Банком надано суду виписку по рахунку на ім`я відповідача за період з 30.05.2023 по 17.06.2023, з якої слідує, що відповідачу перераховано кошти протягом вказаного періоду у розмірах: 500 грн., 1000 грн., 950 грн., 900 грн., 1050 грн., 800 грн., 2600 грн., 1800 грн., 1600 грн., 1550 грн., 100 грн., 100 грн., 500 грн., 350 грн., 800 грн., 100 грн., 1700 грн., 2450 грн.

28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА»та ТОВ «Таліон плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1, відповідно до яких ТОВ «Таліон плюс» набуло право грошової вимоги до відповідача, що підтверджується реєстром боржників.

27.05.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 27/0524-01, відповідно до кого останньому перейшло право грошової вимоги відповідача, що підтверджується реєстром боржників.

15.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 15/07/25-Е, відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 223202740.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (ч.1 ст. 1056-1 ЦК України).

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №561/77/19 від 16.12.2020 зазначено, що особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з ч.ч. 1, 3, 4, 8, 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті . Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 12 Закону України"Про електронну комерцію"якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 514 ЦК України).

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

В ч.2 ст. 517 ЦК України зазначено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 681/44/15-ц від 18.06.2020 аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.

Представник позивача зазначає, що сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором Кредитним договором № 223202740 від 30.05.2023 станом на 22.04.2026 складає 101 990,28 грн, яка складається з: 19 999,20 грн - заборгованість по тілу кредиту; 81 991,08 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Підписання кредитного договору № 223202740 від 30.05.2023, Паспорту споживчого кредиту здійснювалось електронним підписом одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 . Відповідно до вимог законодавства, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Факт отримання кредитних коштів відповідачем у загальному розмірі 20000 грн. підтверджено дослідженими в судовому засідання доказами, а саме випискою по рахунку відповідача, наданою АТ "Універсал Банк" на виконання ухвали суду. Тому суд критично ставиться до твердження відповідача, що ним не підписано збільшення ліміту на 19500 грн. тому ці кошти не можуть стягуватись з нього, оскільки умовами договору сторони погодили загальний розмір кредиту до 20000 грн., який видавався окремими траншами та не потребував самостійного підписання електронним підписом.

Що стосується твердження відповідача про те, що позивач не надав суду належних фінансових доказів (виписок), які підтверджували б фактичну сплату коштів за придбання права вимоги факторами, то суд зазначає, що матеріали електронної справи містять надані представником позивача копії платіжних інструкцій про сплату за відступлення прав вимоги за договорами факторингу, а також Акти звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2023 року зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги та Протоколи узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог. Тому доводи представника відповідача в цій частині спростовуються матеріалами справи.

Відповідач також вказав, що позивач мав право нараховувати відсотки лише в межах встановленого строку кредитування, а відсотки за ст.625 ЦК України взагалі нараховані всупереч вимогам законодавства.

Як слідує з наданого суду розрахунку заборгованості, заборгованість за відсотками нараховувалася відповідачу за період з 30.05.2023 по 09.11.2023, в той час як в кредитному договорі сторони погодили строк кредитування - до 29.06.2028. Представник відповідача вказує на той факт, що проценти мали б нараховуватись лише в межах 14-денного строку (дисконтного періоду), проте це суперечить п.7 Кредитного договору, з якого слідує, що рекомендована ( не обов`язкова ) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма траншами є дата закінчення дисконтного періоду - 13.06.2023; в обов`язковому порядку основна сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї з обставин: закінчення строку дії договору (5 років), дострокове припинення дії договору.

Тобто, відсотки позивачем нараховувалися позивачем в межах встановленого строку дії кредитного договору.

Умовами вказаного договору також передбачено, що протягом дії дисконтного періоду відсотки нараховуються за ставкою 2,05% в день. При чому пролонгації вказаного періоду, на підставі п. 3.2 Договору відповідачем не здійснено, тому нарахування відсотків після 13.06.2023 (згідно з умовами договору) мало відбуватись за ставкою 2,98% в день від суми залишку кредиту.

З наданого суду розрахунку заборгованості (а.с. 48-49) слідує, що відсотки нараховувались за ставкою 2,05% за день за період з 30.05.2023 по 12.06.2023. Також за період з 16.06.2023 по 13.07.2023 нараховувались відсотки у розмірі 2,05% за день. Починаючи з 17.07.2023 відсотки почали нараховуватись за процентною ставкою - 2, 98. Тобто, відсотки за період з 17.07.2023 нараховувались у відповідності до п. 8.4 Кредитного договору, а не у відповідності до ст.625 ЦК України, на що посилається відповідач.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначається Закону України «Про споживче кредитування».

Стаття 8 згаданого закону регулює питання реальної річної процентної ставки, денної процентної ставки та загальної вартості кредиту для споживача

Вищезазначену статтю було доповнено частиною п`ятою згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ від 22 листопада 2023 року, якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Цим Законом Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» також було доповнено пунктом 17, відповідно до якого тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:- протягом перших 120 днів - 2,5 %;- протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

З урахуванням змін до Закону України «Про споживче кредитування», які набрали чинності з 24 грудня 2023 року, розмір денної процентної ставки за договорами про споживчий кредит з 25 грудня 2023 року по 22 квітня 2024 року (120 днів перехідного періоду) мають нараховуватися в розмірі денної процентної ставки не більше 2,5 %, з 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року (наступні 120 днів перехідного періоду) - не більше 1,5 %, а з 21 серпня 2024 року - не більше 1%.

Таким чином, законодавством встановлено обмеження денної процентної ставки не більше 2,5%, починаючи з 25.12.2023. В той час як заборгованість за відсотками кредитором нараховувалась за період до 09.11.2023.

В зустрічному позові ОСОБА_1 вказав, що п.12.4 договору містять приховану санкцію та після закінчення строку дії договору сплачується проценти за користування чужими грошовим коштами за ставкою 1087,70% річних (2,98% в день). За первісним позовом ТОВ «ФК «ЕЙС» просить стягнути 81 991,08 грн процентів при сумі тіла кредиту 19 999,20 грн. Нарахування здійснювалося на підставі пункту 8.4 Договору, згідно з яким після закінчення дисконтного періоду проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 2,98% в день, що становить 1087,70% річних. Зазначена умова є відверто кабальною та несправедливою з огляду на наступне: Порушення Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу. Встановлення ставки на рівні 1087,70% річних створює "боргове ярмо", коли сума процентів у понад 4 рази (на 400%) перевищує суму самого кредиту. Це призвело до того, що зі сплачених Відповідачем 4 804,00 грн кредитор зарахував у погашення тіла боргу лише 0,80 грн, штучно позбавляючи споживача можливості виконати зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статей 11,18 Закону України «Про захист прав споживачів`до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Суд відхиляє доводи позивача за зустрічним позовом щодо надмірно завищеного розміру процентів за користування кредитом, несправедливості договору в пунктах про встановлення таких відсотків та їх невідповідності вимогам п.5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки ОСОБА_1 , уклавши договір в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, погодився з умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, відтак укладання кредитного договору у запропонованій формі відповідало його внутрішній волі. ОСОБА_1 мав можливість не вступати у кредитні відносини із позивачем, якщо дійсно вважав встановлений розмір відсотків за користування коштами несправедливими, натомість він погодився зі своєї сторони на такі умови договору та підписав його зміст без будь-яких застережень. Підписавши кредитний договір ОСОБА_1 засвідчив, що погодився на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором. Не може погодитись суд із вимогою позивача за зустрічним позовом щодо визнання недійсною умови договору про отримання додаткових траншів без підписання відповідної згоди електронним підписом, оскільки в п. 2 Кредитного договору сторони погодили загальний розмір кредитного ліміту - 20000 грн. Суд зазначає, що транші, які видавалися кредитором позичальнику, сумарно відповідали погодженому сторонами положенню про сукупний розмір кредиту та не перевищували таке обмеження. А відтак, відсутні підстави для визнання такого пункту договору недійсним. Більше того, надана суду виписка по рахунку відповідача свідчить про активне використання Зюськіним всіма наданими траншами.

За такого, у суду відсутні підстави для задоволення вимог за зустрічним позовом.

Враховуючи наявність Договорів факторингу, а також невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором № 223202740, суд вважає, що первісний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

В задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити в повному обсязі.

На підставі ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Відповідно до ч.3, 4 ст. 137 ЦПК для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт ; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №362/3912/18 від 02.07.2020 зазначено, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат (додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 201/14495/16-ц від 30.09.2020).

Позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. (договір про надання правничої допомоги 20/08/25-01 від 20.08.2025, Акт прийому-передачі наданих послуг, Додаткова угода до договору про надання правничої допомоги від 01.09.2025). Суд враховує заперечення представника відповідача щодо розміру витрат на правову допомогу, кількість поданих представником письмових документів, пояснень та приходить до висновку, що необхідно зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу і стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2-13, 89, 259, 263-265 ЦПК України суд

вирішив

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" заборгованість за Кредитним договором № 223202740 від 30.05.2023, яка станом на 22.04.2026 складає 101990,28 грн. (сто одна тисяча дев`ятсот дев`яносто гривень двадцять вісім копійок), з яких: 19 999,20 грн - заборгованість по тілу кредиту; 81991,08 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок) та витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.(п`ять тисяч гривень нуль копійок).

В задоволенні зустрічного позову відмовити в повному обсязі.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС", код ЄДРПОУ 42986956, адреса: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, каб. 13.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з моменту складення повного тексту рішення

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 21.10.2026. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суддя В. В. Кокорєв