Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №243/4044/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 243/4044/26 Номер провадження 33/814/1019/26Головуючий у 1-й інстанції Соловйова О. О. Доповідач ап. інст. Корсун О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 рокум. Полтава

Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Корсун О.М.,

за участю секретаря судового засідання Алексеєнко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Бутенка Д.В., на постанову Київського районного суду м. Полтава від 09 вересня 2026 року,

в с т а н о в и в:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 665 гривень 60 копійок судового збору.

За постановою місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 16 квітня 2026 року о 15 годині 21 хвилині по вул. Барвінківській, 314 у м. Слов`янськ керував транспортним засобом «Daewoo Lanos», н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння у вигляді: запаху алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, та в порушення вимог п.2.5 ПДР України відмовився від проходження у встановленому законодавством порядку огляду на стан названого сп`яніння: огляду із застосуванням спеціального технічного засобу на місці зупинки та медичного огляду.

В апеляційній скарзі адвокат Бутенко Д.В. просить скасувати постанову Київського районного суду м. Полтава від 09 вересня 2026 року та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції не врахував те, що: працівниками поліції не було надано належних і допустимих доказів факту порушення ОСОБА_1 положень ПДР України, які би давали право зупинити транспортний засіб, під його керуванням, у зв`язку з чим, усі наступні вимоги поліцейських водій не зобов`язаний був виконувати, а всі складені процесуальні документи щодо нього не є належними й допустимими доказами його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП; поліцією було порушено порядок, передбачений ст.266 КУпАП, положення законодавства щодо направлення осіб для огляду на стан сп`яніння, приписи Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України №1026 від 18 грудня 2018 року, якими передбачено, що в процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати й часу; відеозаписами не зафіксовано проведення поліцейським огляду ОСОБА_1 ; протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений із порушенням положень законодавства, в матеріалах справи відсутні докази того, що перед оформленням матеріалів провадження про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 були роз`яснені права, передбачені ст.ст.55, 56, 59, 63 Конституції України, ст.268 КУпАП, фабула протоколу заповнена нерозбірливим почерком, а тому вказаний протокол про адміністративне правопорушення є неналежним доказом; ОСОБА_1 на момент складання протоколу не перебував у стані алкогольного сп`яніння, відмовився від огляду, оскільки думав, що працівники поліції доставлять його до ТЦК та СП.

Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , і його представнику - адвокату Бутенку Д.В., було належним чином повідомлено про місце, дату, час апеляційного розгляду та в судове засідання апеляційного суду вони не з`явились, причини неявки не повідомили, клопотань про відкладення апеляційного розгляду від них не надходило. Водночас адвокат Бутенко Д.В. просив здійснювати апеляційний розгляд без його та ОСОБА_1 участі.

Суд апеляційної інстанції вивчив матеріали справи, проаналізував доводи апеляційної скарги та дійшов висновку про таке.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - відмови ним як особою, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, підтверджується наявними в матеріалах справи належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності достатніми та взаємозв`язаними доказами, і є правильним.

Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії АБА №066826 16 квітня 2026 року о 15 годині 21 хвилині водій ОСОБА_1 по вул. Барвінківській, 314 у м. Слов`янськ керував транспортним засобом «Daewoo Lanos», н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння у вигляді: запаху алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, та в порушення вимог п.2.5 ПДР України відмовився від проходження у встановленому законодавством порядку огляду на стан названого сп`яніння: огляду із застосуванням спеціального технічного засобу на місці зупинки та медичного огляду (а.с.4).

Наведені вище обставини об`єктивно підтверджуються даними відеозаписів, записаних на технічному носієві інформації, зі змісту яких убачається те, що 16 квітня 2026 року о 15 годині 21 хвилині по вул. Барвінківській, 314 у м. Слов`янськ Краматорського р-ну Донецької обл. ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Daewoo Lanos», н.з. НОМЕР_1 , й був зупинений поліцією. Після здійсненої зупинки поліцією встановлено наявність підстав уважати, що водій ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння та, зокрема, повідомлено йому про виявлений у нього запах алкоголю з порожнини рота. При цьому, сам ОСОБА_1 на запитання поліцейського підтвердив факт вживання ним алкоголю. Однак ОСОБА_1 на вимоги поліції словесно відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння: як на місці зупинки з використанням спеціального технічного засобу, який здійснюється поліцейським, так і в медичному закладі. Поліцейським було повідомлено ОСОБА_1 про те, що за вчинення вказаних вище дій (відмови особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння) щодо ОСОБА_1 передбачено складання протоколу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, за фактом порушення вимог п.2.5 ПДР України. Перед складанням протоколу про адміністративне правопорушення поліцейським було роз`яснено ОСОБА_1 його права, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП. На запитання поліцейського ОСОБА_1 підтвердив зрозумілість роз`яснених йому прав (а.с.5).

Отже, наведені вище докази безперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та об`єктивних обставин не довіряти їм немає. Підстав для висновку про недопустимість, недостовірність чи неналежність цих доказів не встановлено.

Пунктом 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, визначено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Саме ці дискреційні повноваження поліцейського дають йому право самостійно визначати наявність чи відсутність підстав для проведення огляду водія на стан сп`яніння.

Як убачається з матеріалів провадження, після зупинки поліцейським установлено наявність підстав уважати, що водій ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння та, зокрема, повідомлено йому про виявлений у нього запах алкоголю з порожнини рота (ознаку алкогольного сп`яніння). При цьому, сам ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу підтвердив факт вживання ним алкоголю. Наявність у ОСОБА_1 , зокрема, цієї ж ознаки алкогольного сп`яніння зафіксовано й у протоколі про адміністративне правопорушення (а.с.4).

Наявність же ознак алкогольного сп`яніння не є тотожним наявності стану алкогольного сп`яніння, який можливо встановити лише за результатами відповідного огляду на стан названого сп`яніння, та згадана/згадані ознака/ознаки не вказують на перебування особи, яка керувала транспортним засобом, у цьому стані, але є однією з передумов, які на вимогу поліцейського зобов`язують особу, яка керувала транспортним засобом, пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння відповідно до встановленого законодавством порядку. Однак у порушення вимог законодавства ОСОБА_1 від проходження такого огляду відмовився.

У силу приписів ч.1 ст.130, ст.266 КУпАП, п.2.5 ПДР України проходження особою, яка керувала транспортним засобом (водієм), огляду на стан алкогольного сп`яніння на вимогу поліцейського, який установив наявність підстав для висновку про перебування водія в стані алкогольного сп`яніння, відповідно до встановленого законодавством порядку є безумовним обов`язком особи, яка керувала транспортним засобом (водія), в той час як мотиви відмови від огляду особистого характеру не впливають на необхідність і правильність кваліфікації дій порушника за ч.1 ст.130 КУпАП.

Отже, з урахуванням викладених вище обставин і вимог законодавства, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для висновку про необґрунтованість чи безпідставність висування поліцією ОСОБА_1 вимог щодо проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Перевіркою матеріалів справи, в тому числі даних відеозапису не встановлено наявності обставин, які би нівелювали обов`язок виконання цих вимог, ставили би під сумнів наявність у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Окрім того, з відеозапису вбачається, що відразу після оголошення поліцейським наявності в ОСОБА_1 запаху алкоголю з порожнини рота та висловлених поліцейським вимог з приводу проходження огляду ОСОБА_1 висловив відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння і така його відмова була добровільною та виключно результатом його волевиявлення, не пов`язана з наявністю інших дій поліцейського, аніж тих, що передбачені ст.266 КУпАП.

На твердження сторони особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про те, що ОСОБА_1 не перебував у стані алкогольного сп`яніння, апеляційний суд зауважує, що місцевим судом у межах протоколу про адміністративне правопорушення притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а за відмову від проходження відповідно до встановленого законодавством порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння особою, яка керувала транспортним засобом, що є порушенням вимог п.2.5 ПДР України та утворює самостійну альтернативну форму об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

На тверження апелянта про нероз`яснення ОСОБА_1 прав, передбачених ст.ст.55, 56, 59, 63 Конституції України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст.268 КУпАП при складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені ст.268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі.

Ці вимоги поліцією було виконано в повному обсязі, оскільки в ході оформлення матеріалів провадження поліцією роз`яснено ОСОБА_1 його права, передбачені ст.63 Конституцією України та ст.268 КУпАП, у тому числі право на юридичну допомогу, що підтверджено даними відеозапису та підписом ОСОБА_1 у відповідній графі протоколу про адміністративне правопорушення.

Статтею 55 Конституції України унормовано, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Кожному гарантується право звернутись із конституційною скаргою до Конституційного Суду України з підстав, установлених цією Конституцією, та у порядку, визначеному законом.

Кожен має право після використання всіх національних засобів юридичного захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно зі ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст.59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Водночас, що стосується прав, передбачених ст.ст.55, 56 Конституції України, то ОСОБА_1 та його представником не зазначено, яким із наведених вище прав він бажав скористатись, але був позбавлений можливості це зробити, та, яким чином, це вплинуло на встановлення його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, чи зміст, властивості доказів по справі, їх належність, допустимість або достовірність. Не встановлено такого впливу й судом апеляційної інстанції перевіркою матеріалів провадження.

При цьому, в будь-якому випадку право на відшкодування шкоди є похідним від учинених дій, прийнятих рішень і спрямоване на отримання відповідної компенсації, сатисфакції, але не має жодного впливу на правильність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а про право на правничу допомогу ОСОБА_1 було повідомлено при роз`ясненні йому поліцейським прав, передбачених ст.268 КУпАП.

Водночас суд апеляційної інстанції зазначає, що можливість реалізації прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, ОСОБА_1 було надано під час провадження в судах першої та апеляційної інстанцій, якими вони й скористалися в повному обсязі в спосіб, який уважали за необхідне. У ході провадження в місцевому суді та апеляційного провадження ОСОБА_1 та його представник, зокрема, мали можливість навести аргументи щодо безпідставності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. Разом з тим, наведені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження.

У ході розгляду справи ОСОБА_1 у двох судових інстанціях був представлений професійним адвокатом.

Тому підстави вважати, що право ОСОБА_1 на захист було порушене під час притягнення його до адміністративної відповідності відсутні.

Отже, зазначені вище посилання апелянта є необгрунтованими та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Усупереч доводам апелянта, матеріалами справи підтверджено те, що поліцією було забезпечено безперервну відеофіксацію, яка містить повні відомості про обставини вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та щодо процедури оформлення матеріалів провадження поліцією. Дата й час, що містяться на відеозаписах зі службового відеореєстратора та нагрудних камер поліцейських є актуальними та відповідають дійсним обставинам. Порушень поліцією вимог законодавства при здійсненні відеофіксації, які би ставили під сумнів законність та обґрунтованість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, не вбачається.

Не знайшли свого підтвердження і доводи апелянта про те, що фабула протоколу заповнена нерозбірливим почерком, адже наведені поліцейським власноруч у складеному щодо ОСОБА_1 протоколі відомості, в тому числі обставини вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є в повному обсязі розбірливими, читабельними та доступними для розуміння і сприйняття.

Водночас доводи представника щодо підстав та обставин зупинки автомобіля, під керуванням ОСОБА_1 , за своїм змістом не стосуються конструктивних ознак диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, не утворюють достатню підставу для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, адже не спростовують факт керування ним транспортним засобом та його відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, тобто наявність у його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і, враховуючи викладене вище, також самі по собі не обумовлюють недопустимість чи неналежність доказів по справі з огляду на відсутність безпосереднього прямого зв`язку між цими питаннями та обставинами, які мають місце в межах складу вказаного вище адміністративного правопорушення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної постанови й закриття провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, не знайшли свого підтвердження.

Зважаючи на викладене вище, з урахуванням положень ст.23, 33 КУпАП, суд першої інстанції правильно наклав на ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП, яка є безальтернативною.

Отже, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Бутенка Д.В., залишити без задоволення, а постанову Київського районного суду м. Полтава від 09 вересня 2026 року щодо ОСОБА_1 – без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя Полтавського

апеляційного суду О.М. Корсун