Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №707/1920/26 — Черкаський районний суд Черкаської області

707/1920/26

2-др/707/32/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 р. м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області в складі :

головуючого судді Тептюка Є.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Заруби Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Черкаського районного суду Черкаської області заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Михальчук О.В. про ухвалення додаткового рішення суду у цивільній справі № 707/1920/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за угодою про мирне врегулювання спору, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Черкаського районного суду Черкаської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за угодою про мирне врегулювання спору.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 07.10.2026 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за угодою про мирне врегулювання спору відмовлено в повному обсязі. Судові витрати позивача покладено на нього.

12.10.2026 на електронну адресу суду в системі «Електронний суд» надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Михальчук О.В., про ухвалення додаткового рішення, в якій представник просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката, у зв`язку із розглядом даної справи в розмірі 30000,00 гривень.

Заява мотивована тим, що Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 07 жовтня 2026р. в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за угодою про мирне врегулювання спору ,- відмовлено в повному обсязі.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Під час підготовки та розгляду справи ОСОБА_1 понесено витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу, яка надана адвокатом Михальчук О.В.

Докази, що підтверджують розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 141 ЦПК).

В позовній заяві Позивачем зроблено заяву про попередній розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і очікує понести в зв`язку з розглядом справи, а також заявлено, що витрати на правову допомогу адвоката будуть визначені та надано суду розрахунок після завершення розгляду справи.

Також, до закінчення судових дебатів у справі представник Позивача – адвокат Михальчук О. зробила про це відповідну заяву в судовому засіданні. Можливість вирішення питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті передбачають і ч. 3 ст. 259 ЦПК (порядок ухвалення судових рішень) і п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК (додаткове рішення суду).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу на розгляд суду надаються такі докази:- договір про надання правничої допомоги;- документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку;- детальний розрахунок, що підтверджує обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Згідно з Договором доручення на виконання дій щодо оплати за договором від 10 травня 2026 року, укладеним між ОСОБА_1 (Довіритель) та ФОП ОСОБА_3 (Повірений), остання зобов`язалася здійснити від імені, в інтересах та за рахунок Довірителя оплату в розмірі 20 000,00 (двадцять тисяч гривень 00 коп.) на рахунок Адвокатського бюро «Ольги Михальчук».

Внесення грошових коштів Повіреним згідно з умовами вказаного Договору є належним виконанням грошового зобов`язання Відповідача щодо оплати послуг за договором про надання правничої допомоги від 13.05.2026р.

Загальна сума витрат на професійну правничу допомогу адвоката Михальчук Ольги Вікторівни становить: 30 000,00 грн. (тридцять тисяч гривень 00 коп.)..

13.10.2026 від представника позивача адвоката Бакуліна Д.О. надійшло заперечення, в якому представник просить відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі. Також представник відповідача зазначив, що у разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для компенсації витрат, то представник відповідача просить суттєво зменшити їхній розмір до розумної та співмірної суми відповідно до вимог статей 137 та 141 ЦПК України. В обґрунтування заперечень вказав.

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, сплаченої або такої, що підлягає сплаті відповідною стороною. Частиною третьою цієї статті на сторону покладено обов`язок подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат. Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони. У разі недотримання цих вимог суд за клопотанням іншої сторони може зменшити розмір витрат (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України). Частиною третьою статті 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи та чи є їх розмір обґрунтованим і пропорційним до предмета спору. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц зазначила, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат з урахуванням заперечень іншої сторони щодо їх неспівмірності та критеріїв, визначених статтями 137, 141 ЦПК України. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 виснувала, що відшкодуванню підлягають лише витрати, які мають характер необхідних, фактично понесених і розумних у розмірі. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 підтвердила право суду відмовити у відшкодуванні витрат або зменшити їх розмір, якщо вони не відповідають критеріям обґрунтованості, пропорційності та розумності. Аналогічного підходу дотримується Європейський суд з прав людини: заявник має право на компенсацію судових витрат лише за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактично понесені, необхідні і розумні щодо розміру (рішення від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, п. 268).

Основну частину заявленої суми (20 000,00 грн з 30 000,00 грн) сплатила не відповідач, а третя особа - ФОП ОСОБА_3 (квитанція від 15.05.2026, інформаційне повідомлення № 949844928.1). На обґрунтування того, що ця оплата є витратами відповідача, заявник посилається на Договір доручення на виконання дій щодо оплати за договором від 10 травня 2026 року. Цей документ не може бути прийнятий як належний і достовірний доказ (статті 77, 79 ЦПК України) з огляду на таке.

Договір доручення датований 10 травня 2026 року, однак у пунктах 1.3, 2.1.2 та 3.2 він посилається на Договір про надання правничої допомоги від 13.05.2026, тобто на договір, якого на дату підписання доручення ще не існувало. Сторони доручення не могли 10 травня знати дату майбутнього договору та визначати його як «Основний договір». Наведене свідчить, що документ складено пізніше дати, яка в ньому зазначена, з метою обґрунтування вже здійсненого платежу третьої особи. Окрім того, 10.05.2026 є неділею.

Відповідно до пункту 1.3 Договору доручення «Основним договором» є договір про надання правничої допомоги від 13.05.2026, «укладений між Довірителем та ФОП ОСОБА_3 ». Отже, за власним змістом Договір доручення стосується іншого договору - укладеного між відповідачем і самою ФОП ОСОБА_3 , а не Договору № 13/26 від 13.05.2026 з Адвокатським бюро «Ольги Михальчук». Жодних посилань на номер Договору № 13/26 Договір доручення не містить; не містить його і призначення платежу у квитанції від 15.05.2026.

Згідно з пунктом 2.2.1 Договору доручення довіритель зобов`язаний відшкодувати повіреному фактичні витрати, понесені у зв`язку з виконанням доручення. Доказів того, що ОСОБА_1 відшкодувала ФОП ОСОБА_3 сплачені 20 000,00 грн, до заяви не додано. За таких обставин зазначені кошти є витратами третьої особи, яка не є учасником справи, а не судовими витратами сторони у розумінні статей 133, 137 ЦПК України. З огляду на викладене, у стягненні 20 000,00 грн належить відмовити як у витратах, факт понесення яких відповідачем не доведено.

Опис містить вигадане судове засідання. У пункті 4 Детального опису зазначено участь адвоката в судовому засіданні 26.07.2026. Ця дата є неділею, у вихідний день судові засідання не призначаються та не проводяться. Водночас квитанція від 28.07.2026 (інформаційне повідомлення № 992094320.1), якою заявник підтверджує оплату цієї послуги, має призначення платежу «С/з 28.07.2026». Отже, опис і платіжний документ суперечать один одному щодо того самого засідання, що ставить під сумнів достовірність Детального опису загалом. Витрати за пунктом 4 опису (2 000,00 грн) не підтверджені.

Пункт 1 Детального опису об`єднує в одну позицію разом вісім різнорідних дій («консультація, збір доказів, аналіз судової практики, підготовка та направлення адвокатських запитів, підготовка, оформлення та подання відзиву…, заперечення на відповідь на відзив») із загальним зазначенням «8,0 годин» і вартістю 20 000,00 грн. Час, витрачений на кожну дію, не зазначено, що позбавляє суд і позивача можливості перевірити співмірність витраченого часу обсягу роботи. Такий опис не є детальним у розумінні частини третьої статті 137 ЦПК України.

Консультування клієнта, вивчення документів, збір доказів та аналіз судової практики не є самостійними послугами, відокремленими від підготовки відзиву: це складові підготовки процесуального документа, вартість яких охоплюється вартістю його складення. Самостійне врахування таких дій призводить до подвійного обліку.

До заяви не додано жодного адвокатського запиту, доказів його направлення чи відповіді на нього. Включення до опису «підготовки та направлення адвокатських запитів» не підтверджено. За пунктом 1 опису вартість години роботи адвоката фактично становить 2 500,00 грн (20 000,00 грн / 8 год), тоді як за пунктами 2-6 - 1 000,00 грн (2 000,00 грн / 2 год). Така різниця не має пояснення та підтверджує, що зазначення годин у описі є формальним: Договором № 13/26 погоджено фіксований гонорар у розмірі 20 000,00 грн, сплачуваний авансом «до початку надання правничої допомоги» (пункт 3.3 Договору), а не погодинну оплату. Кількість годин у описі визначена заднім числом під заздалегідь визначену суму.

У пунктах 2-6 опису на кожне судове засідання вказано по 2,0 години. Згідно з пунктом 3.3.1 Договору № 13/26 адвокат брав участь у засіданнях у режимі відеоконференції, тобто без витрат часу на прибуття до суду. Фактична тривалість кожного засідання зафіксована в журналах судових засідань і технічних записах (стаття 247 ЦПК України). Зазначення двох годин на кожне засідання без урахування їх фактичної тривалості не відповідає критерію часу, фактично витраченого адвокатом (частина четверта статті 137 ЦПК України). Позивач просить суд перевірити зазначені відомості за журналами судових засідань.

Квитанції від 16.09.2026 (зарахування о 22:45, призначення платежу «за догоаором наданння правничої допомоги 13.05.26») та від 29.09.2026 (призначення платежу «Шащук правова допомога») не містять ні номера договору, ні посилання на конкретне судове засідання, а тому не дозволяють співвіднести платежі з послугами, зазначеними в описі. 3.8. Пунктом 2.2 Договору № 13/26 на клієнта покладено обов`язок прийняти виконану роботу або письмово мотивувати відмову. Акт приймання-передачі наданих послуг, підписаний клієнтом, до заяви не додано. Детальний опис складено та підписано одноособово адвокатом 09.10.2026, тобто вже після ухвалення рішення, і клієнтом не погоджений. Отже, обсяг фактично наданих послуг не підтверджений самою відповідачем суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести. Для відповідача першою заявою по суті спору є відзив. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суд може відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат (частина друга статті 134 ЦПК України). Заява не містить посилання на попередній розрахунок, поданий відповідачем разом із відзивом, і не зазначає його суми. Натомість заявник стверджує, що «в позовній заяві Позивачем зроблено заяву про попередній розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс», а також іменує адвоката Михальчук О.В. «представником Позивача». Ці твердження не відповідають дійсності: позивач не робив і не міг робити заяв про витрати відповідача, а адвокат Михальчук О.В. ніколи не представляла позивача. Наведене свідчить про формальний, шаблонний характер заяви.

Справа не є складною: спір стосувався виконання однієї угоди про мирне врегулювання спору, обставини справи підтверджувались обмеженим колом письмових доказів, правова позиція відповідача не вимагала дослідження значного обсягу законодавства чи судової практики. Обсяг процесуальних документів, складених адвокатом відповідача, обмежується відзивом та запереченням на відповідь на відзив. За таких обставин заявлена сума 30 000,00 грн не є співмірною зі складністю справи та обсягом фактично виконаної роботи, не відповідає критеріям реальності, необхідності та розумності витрат і за своєю суттю має на меті не компенсацію фактично понесених витрат, а покладення на позивача надмірного фінансового тягаря. З урахуванням наведеного у розділах 2-4, навіть за умови визнання судом доведеності решти витрат, обґрунтованим міг би вважатися розмір не більше 8 000,00 грн (участь у чотирьох судових засіданнях, дати яких не суперечать платіжним документам), за умови підтвердження фактичної участі адвоката в цих засіданнях за журналами судових засідань.

19.10.2023 року від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, щодо заперечень на заяву. Представник зазначає наступне.

Договір доручення від 10 травня 2026 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 було укладено саме з метою здійснення оплати професійної правничої допомоги в інтересах відповідача. На момент укладення договору доручення сторони вже планували укладення договору про надання правничої допомоги з Адвокатським бюро «Ольги Михальчук», у зв`язку з чим у договорі доручення було зазначено реквізити майбутнього договору. Дійсно, у тексті договору доручення допущено окремі технічні описки та неточності у формулюваннях і реквізитах. Водночас такі неточності не змінюють дійсного змісту домовленостей сторін, мети укладення договору та факту виконання доручення. Зміст договору доручення, його предмет, визначена сума оплати, фактичне перерахування коштів на рахунок Адвокатського бюро «Ольги Михальчук» та подальше надання професійної правничої допомоги ОСОБА_1 у сукупності підтверджують, що платіж у розмірі 20 000,00 грн було здійснено саме в інтересах відповідача на виконання її зобов`язань щодо оплати правничої допомоги. Сам по собі факт здійснення оплати через повірену особу не свідчить про відсутність відповідних витрат у відповідача. Відповідно до умов договору доручення довіритель зобов`язаний відшкодувати повіреному витрати, понесені у зв`язку з виконанням доручення. Крім того, відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України розподілу підлягають витрати на професійну правничу допомогу, які стороною сплачені або підлягають сплаті. Отже, відсутність доказів фактичного відшкодування відповідачем коштів повіреному на момент подання заяви сама по собі не є підставою для відмови у відшкодуванні таких витрат.

У детальному описі наданої правничої допомоги дійсно допущено технічну описку щодо дати одного із судових засідань. Послуга з представництва інтересів відповідача була фактично надана та оплачена. Оплата за участь у відповідному судовому засіданні може бути здійснена наступного дня після його проведення, що не суперечить умовам надання та оплати правничої допомоги. Таким чином, помилкове зазначення дати в детальному описі робіт не спростовує факту проведення судового засідання, участі в ньому адвоката, фактичного надання правничої допомоги та понесення відповідних витрат. Зазначені обставини також можуть бути перевірені судом безпосередньо за матеріалами справи, зокрема журналами судових засідань та іншими процесуальними документами.

Не погоджуюся з доводами позивача про недоведеність обсягу наданої правничої допомоги та неспівмірність заявлених витрат. Професійна правнича допомога відповідачу надавалася протягом розгляду справи та включала аналіз обставин спору, вивчення документів і доказів, формування правової позиції, підготовку процесуальних документів, участь у судових засіданнях та інші необхідні дії, безпосередньо пов`язані із захистом інтересів відповідача. При цьому підготовка правової позиції, аналіз судової практики, робота з доказами та консультування клієнта є складовими професійної правничої допомоги, які потребують часу та відповідних професійних знань. Наявність фіксованого гонорару не означає, що фактична вартість наданої правничої допомоги повинна визначатися виключно шляхом множення кількості витрачених годин на однакову погодинну ставку. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 звернула увагу на відмінність фіксованого та погодинного порядку визначення адвокатського гонорару, а також на необхідність урахування умов договору під час вирішення питання про компенсацію витрат. Отже, наведені позивачем математичні розрахунки вартості однієї години роботи адвоката самі по собі не доводять неспівмірності заявлених витрат. Також слід врахувати, що фактична тривалість судового засідання не завжди тотожна загальному часу, необхідному адвокату для підготовки до нього, участі в засіданні та виконання інших пов`язаних процесуальних дій. Надані суду документи підтверджують правові підстави надання правничої допомоги, погоджений розмір винагороди, фактичне виконання робіт та здійснення відповідних платежів. Крім того, сама лише наявність технічних описок в окремих документах не є доказом того, що правнича допомога не надавалася, а заявлені витрати не були понесені. Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення. Вважаю, що наведені позивачем доводи не спростовують реальності витрат на правничу допомогу та не є достатніми підставами для зменшення заявленої до стягнення суми з 30 000,00 грн до 8 000,00 грн.

У зв`язку з тим, що розгляд заяви відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, приходить до наступного.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»(далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону№ 5076-VI).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21) зроблено висновок, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ціна позову по вказаній справі визначена позивачем в розмірі 527520,00 грн. та рішенням суду в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що стороною відповідача було заявлено вимогу про компенсацію витрат на правничу допомогу. В обґрунтування якої додано договір про надання правничої допомоги;- документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку;- детальний розрахунок, що підтверджує обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Так, судом встановлено, що правничу допомогу відповідачу ОСОБА_1 надавала адвокат Михальчук О.В. Отримання грошових коштів представником адвокатом Михальчук О.В. підтверджується копіями квитанцій про виконання платіжної інструкції на загальну суму 30000,00 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі №923/726/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права.

Суд, зазначає, що визначення співмірності із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), здійснюється з огляду на принципи диспозитивності та змагальності, з урахуванням статті 83 ЦПК України у взаємозв`язку із оцінкою таких критеріїв як складність справи (обсяг опрацьованого законодавства, судової практики, кількість та тривалість судових засідань, тощо). Подібні за змістом висновки, викладені і у постановах Верховного Суду від 18.01.2022 у справі №915/1473/20, від 27.01.2022 у справі №910/17733/20 та від 15.12.2021 у справі №910/2166/21.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки щодо правил підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), від 08.06.2021 у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Матеріалами справи дійсно підтверджується факт отримання відповідачем послуг адвоката Михальчук О.В. з надання правової допомоги. Зокрема, адвокатом в інтересах відповідача подано відзив на позовну заяву, заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, клопотання про забезпечення участі в судових засідання в режимі відеконференції, клопотання про виклик свідка, зроблено ряд адвокатських запитів.

Також адвокатом Михальчук О.В. здійснено представництво інтересів ОСОБА_1 у Черкаському районному суді Черкаської області у режимі відеоконференції у п`яти судових засіданнях.

У постанові від 18 березня 2024 року у справі № 459/2350/23 (провадження № 61-1802св24) Верховний Суд зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов`язковою складовою як позовної заяви (апеляційної та касаційної скарг), так і відзиву, оскільки з огляду на положення процесуального закону попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи. При цьому слід зауважити, що поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Разом з тим, при визначенні розміру судових витрат, що підлягають відшкодуванню, суд виходить з того, що дана справа про припинення права на частку майна, стягнення грошової компенсації для кваліфікованого юриста не є спором значної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів та залучення багатьох учасників, фактично адвокатом складено лише два процесуальні документи у справі відзив на позов та заперечення на відповідь на відзив, які містять велику кількість прикладів судової практики, не є складними за змістом. З урахуванням категорії справи складання відзиву не потребує від професійного адвоката значної кількості часу і зусиль. У судових засіданнях за розглядом справи по суті адвокат приймав участь три рази з нетривалим часом та фактичним розглядом справи протягом одного судового засідання.

Отже, враховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі, з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих відповідачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, за наявності заяви представника позивача про зменшення розміру витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 30 000,00 грн. за правову допомогу, надану в ході розгляду справи у суді першої інстанції.

Щодо посилання представника позивача на те, що 20000,00 грн. сплачено адвокату Михальчук О.В. не відповідачем ОСОБА_1 , а її повіреною особою ФОП ОСОБА_3 , яка діяла в інтересах ОСОБА_1 , а відповідно не є понесеними відповідачем витратами, суд зазначає наступне.

Сам по собі факт здійснення оплати через повірену особу не свідчить про відсутність відповідних витрат у відповідача. Відповідно до умов договору доручення довіритель зобов`язаний відшкодувати повіреному витрати, понесені у зв`язку з виконанням доручення. Крім того, відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України розподілу підлягають витрати на професійну правничу допомогу, які стороною сплачені або підлягають сплаті. Отже, відсутність доказів фактичного відшкодування відповідачем коштів повіреному на момент подання заяви сама по собі не є підставою для відмови у відшкодуванні таких витрат.

Що стосується ряду неточностей в документах долучених до заяви, суд важає, що вони носять технічний характер, а не врахування доказів на підтвердження судових витрат з вказаних підстав, буде свідчити про формальний підхід суду до розгляду даної заяви.

За таких обставин суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення, яким задовольнити вимоги представника відповідача - адвоката Михальчук О.В.. про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 137, 270, 280-284 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Михальчук О.В. про ухвалення додаткового рішення суду у цивільній справі № 707/1920/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за угодою про мирне врегулювання спору - задовольнити.

Ухвалити додаткове рішення по цивільній справі № 707/1920/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за угодою про мирне врегулювання спору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 (тридцяти тисяч) гривень.

Додаткове рішення може бути оскаржено позивачем у встановленому порядку до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

На додаткове рішення суду першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Черкаського апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього додаткового рішення, а у випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя: Є. П. Тептюк