Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №706/1340/26 — Христинівський районний суд Черкаської області

Суд: Христинівський районний суд Черкаської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування

Дата: 20 жовтня 2026 р.

Справа: №706/1340/26

Суддя: Школьна А. В.

Справа № 706/1340/26 3/706/384/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 року м. Христинівка

Суддя Христинівського районного суду Черкаської області Школьна А.В., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Підліснюка В.Ю., потерпілої ОСОБА_2 , розглянула справи про адміністративні правопорушення, які надійшли від ВПД № 3 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, учасника бойових дій, одруженого, працюючого слюсарем у Локомотивному депо, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст. 173-2, ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИЛА:

31.07.2026 до Христинівського районного суду Черкаської області надійшли складені відносно ОСОБА_1 протоколи про адміністративні правопорушення за ч.1 ст. 173-2, ч. 1 ст. 173-2 та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно із датованим 28.07.2026 протоколом серії № АПР18 № 349633, ОСОБА_1 08.07.2026 близько 14 год під час спілкування телефоном зі своєю дружиною ОСОБА_2 , погрожував їй фізичною розправою, через декілька хвилин прибув у приміщення будівлі АДРЕСА_2 , де висловлював образи нецензурною лайкою в адресу ОСОБА_2 , після чого прибув до відділу поліції по АДРЕСА_2 , біля входу до якого завдав два удари правою рукою в обличчя ОСОБА_2 , а також висловлював в її адресу нецензурну лайку, внаслідок чого ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_2 : психологічного характеру, що спричинило душевне хвилювання, почуття безпорадності, страху за особисту безпеку, та фізичного характеру, що не спричинило фізичного болю і тілесних ушкоджень.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковані поліцейським за ч. 2 ст. 173 – 2 КУпАП.

Відповідно до складеного 28.07.2026 протоколу про адміністративне правопорушення серії № АПР18 № 349635, ОСОБА_1 23.07.2026 близько 12 години в приміщенні будівлі АДРЕСА_2 кричав на свою дружину ОСОБА_2 , висловлюючи претензії, докори щодо начеб то маніпуляціями з її боку спільною дитиною, вимагав віддати йому малолітнього ОСОБА_4 , 2018 року народження, незважаючи на заперечення ОСОБА_2 , що син бажає залишитися з нею, таким чином вчинив домашнє насильство психологічного характеру, що виражалось у психологічному тиску та маніпуляціях відносно ОСОБА_2 , внаслідок чого спричинив шкоду психологічному здоров`ю ОСОБА_2 , яка відчула почуття страху за своє майбутнє, відчуття безпорадності, незахищеності, очікування ускладнення та більшої шкоди від наступного конфлікту з боку ОСОБА_1 .

Дії ОСОБА_1 ДОП СП ВПД №3 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_5 кваліфікував за ч. 1 ст. 173 - 2 КУпАП.

Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серії № АПР18 № 349636, що складений 28.07.2026 щодо ОСОБА_1 , останній 23.07.2026 близько 12 години в приміщенні будівлі № 52 по вулиці Шевченка в м. Христинівка та біля нього кричав на свою дружину ОСОБА_2 у присутності малолітнього сина ОСОБА_4 , 2018 року народження, смикав його та намагався забрати сина з обіймів матері, обмежував її пересування, коли ОСОБА_4 перебував на руках у матері, психологічно тиснув на сина, таким чином вчинив психологічне насилля відносно ОСОБА_4 , що спричинило стан залякування дитини та фізичне насилля без спричинення фізичного болю та тілесних ушкоджень.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані поліцейським за ч. 2 ст. 173 - 2 КУпАП.

Справи щодо трьох адміністративних правопорушень відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 173-2, ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП постановою судді від 12.08.2026 об`єднані в одне провадження з присвоєнням ЄУН 706/1340/26.

Передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП права ОСОБА_3 роз`яснені.

У судовому засіданні 15.10.2026 ОСОБА_1 свою вину у вчиненні вищевказаних правопорушень не визнав, заперечив факти систематичного вчинення психологічного та фізичного насильства стосовно своєї дружини ОСОБА_2 та пояснив, що твердження дружини про його протиправну поведінку є неправдивими й надуманими. Зазначив, що сім`ю з будинку не виганяв, а відомості повідомлені в поясненнях потерпілою про його щоденне перебування у стані алкогольного сп`яніння не відповідають дійсності. За його словами, упродовж тривалого часу, від кількох днів до двох тижнів, він перебував у знервованому та пригніченому стані через постійні телефонні дзвінки, образи й погрози, внаслідок чого не мав можливості нормально спати та був змушений приймати заспокійливі препарати. Алкогольні напої, як стверджує ОСОБА_1 , вживав лише один або два рази. Ініціатором розірвання шлюбу він не був, оскільки прагнув зберегти сім`ю, однак під час розмови з дружиною зазначив, що в разі запрошення нею додому сторонніх чоловіків вона повинна самостійно ініціювати розлучення. Після відповідної розмови, за участю тітки, ОСОБА_2 у липні 2026 року подала заяву про розірвання шлюбу.

Також ОСОБА_1 пояснив, що на його телефон систематично телефонував невідомий йому чоловік на ім`я « ОСОБА_6 », який насміхався з нього, висловлювався нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, зокрема словами «поріжу» та «уб`ю». Крім того, зазначений чоловік неодноразово погрожував забрати їхнього малолітнього сина ОСОБА_4 та вивезти його в невідомому напрямку. За словами ОСОБА_1 , дружина обмежувала його спілкування з дитиною, а під час його спроб зателефонувати синові слухавку брав сторонній чоловік, який забороняв їм спілкуватися. У зв`язку з цим останній звертався до Служби у справах дітей, з метою врегулювання питання щодо порядку спілкування з дитиною. Працівники відповідної служби здійснили обстеження умов його проживання напередодні судового засідання.

Стосовно інциденту біля відділу поліції ОСОБА_3 пояснив, що прибув туди самостійно на велосипеді, дізнавшись від дружини про її намір відвідати поліцію, оскільки хотів повідомити правоохоронців про погрози фізичною розправою на його адресу з боку чоловіка. Факт поштовху дружини він визнав, однак стверджував, що це сталося на тлі конфлікту та було спровоковано її поведінкою і черговим телефонним дзвінком чоловіка на ім`я « ОСОБА_6 ». Коли ОСОБА_2 нахилилася до телефону, у слухавці сторонній чоловік знову висловлював погрози зарізати його та забрати дитину, після чого останній штовхнув дружину. Заяву до поліції він не подав через виснажений стан, нервове напруження та тривале очікування.

Щодо події за місцем роботи дружини ОСОБА_1 пояснив, що прийшов туди щоб забрати речі, необхідні для дитини, зокрема чистий одяг, надувні круги та матрац для відпочинку біля ставка, оскільки сина повернули від родичів у брудному одязі. Зв`язатися з дружиною телефоном він не міг, оскільки його номер було внесено до «чорного списку». ОСОБА_7 заперечив, що вчиняв нецензурну лайку, ображав дружину або силоміць відбирав у неї дитину. Стверджував, що після прибуття працівників поліції малолітнього сина було опитано, і той висловив бажання їхати з батьком, після чого поліцейські передали дитину батьку. Оформлення термінового заборонного припису він вважає спланованою провокацією з боку дружини, можливо, за порадою її юриста або працівника правоохоронного органу. За його твердженням, патрульні поліцейські, які прибули на виклик, безпосередніх ризиків не виявили та припису не складали, натомість відповідний документ було оформлено лише наступного дня.

Стосовно епізоду із сокирою ОСОБА_1 пояснив, що прямував до свого батька та мав при собі набір господарських інструментів, зокрема сокиру, молоток і пилку. Після чергового телефонного дзвінка від знайомого дружини, під час якого лунали погрози, він під`їхав до будинку та стукав у двері, однак йому ніхто не відчинив. Перебуваючи в емоційно збудженому стані, він зопалу сказав сусідці, що приїхав «зарубати». При цьому чоловіка, який зайшов у двір та виявився братом дружини ОСОБА_8 , ОСОБА_1 спочатку сприйняв за сторонню особу, яка телефонувала йому та погрожувала, у зв`язку з чим вимагав, щоб той назвався. Водночас ОСОБА_1 категорично заперечив, що застосовував сокиру, бігав за братом дружини, рубав двері або вчиняв інші дії з її використанням. Зазначив, що після того, як упізнав чоловіка, жодних претензій до нього не мав.

Узагальнюючи свої пояснення, ОСОБА_1 наполягав на тому, що його дії були зумовлені тривалим нервовим напруженням, конфліктними сімейними обставинами та погрозами з боку стороннього чоловіка, а не наміром систематично вчиняти психологічне чи фізичне насильство стосовно дружини. Вважав звинувачення на свою адресу безпідставними та просив оцінити обставини подій з урахуванням наданих ним пояснень.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Підліснюк В.Ю. у судовому засіданні 15.10.2026 висловив думку, що провадження у справі підлягає закриттю з підстав відсутності в діях його підзахисного складу адміністративних правопорушень, передбачених за ч.1 ст. 173-2, ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та недоведеності самої події. Зауважив на тому, що в порушення ст. 254 КУпАП протоколи складені через тривалий проміжок часу від самих подій, а тому є незаконними.

Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні 21.10.2026 пояснила, що 08.07.2026 її син ОСОБА_9 перебував із батьком - ОСОБА_1 . Коли потерпіла вирішила забрати дитину, ОСОБА_1 відмовив у поверненні сина, оскільки дізнався про її нові стосунки. Він кричав, словесно ображав її та заявив, що не пустить дитину до сторонньої особи. Протягом дня ОСОБА_1 постійно телефонував потерпілій на роботу. Перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, погрожував прийти на її робоче місце та вчинити розправу («бити, убивати»). У зв`язку із чим, побоюючись за своє життя, вона вирішила звернутися до поліції за захистом. ОСОБА_1 спочатку прибіг на її робоче місце, дізнався від колег, що вона пішла до правоохоронців, і наздогнав її біля відділку. Вона намагалася заспокоїти його, однак ОСОБА_1 сильно її штовхнув. Протиправні дії чоловіка були припинені працівником поліції, після чого потерпіла подала відповідну заяву. До кінця дня ОСОБА_1 продовжував телефонувати та висловлювати образи.

Щодо подій 23.07.2026 потерпіла повідомила, що за рекомендацією та під гарантії органу опіки вона погодилася передати дитину батькові на обумовлений час – до 24.07.2026. На той час син перебував у бабусі в с. Ягубець. Коли ОСОБА_1 забрав дитину, він все рівно продовжував телефонувати їй на роботу, а згодом прийшов під будівлю та вимагав вийти. Її колега на ім`я ОСОБА_10 здійснювала відеофіксацію подій на мобільний телефон. ОСОБА_1 спровокував суперечку через порвані гумові капці дитини. Син ОСОБА_11 пошепки попросив потерпілу залишитися з нею. Коли вона запропонувала залишити дитину з нею на кілька годин, ОСОБА_1 почав силою відтягувати хлопчика. Батько разом із дідусем почали виривати дитину з рук матері, при цьому ОСОБА_1 тягнув сина за голову. Дитина кричала, а на шум позбігалися перехожі.

Також потерпіла повідомила, що протиправні дії ОСОБА_1 (психологічний тиск, приниження, переслідування в безлюдних місцях, спроби вирвати мобільний телефон) мають систематичний характер. Раніше ОСОБА_1 приходив до будинку потерпілої із сокирою з метою розправи (свідком цього була її сусідка). Також він неодноразово незаконно вдирався до її оселі, відмовлявся виходити та вимагав роздягатися перед ним, у зв`язку із чим доводилося викликати поліцію. ОСОБА_1 травмує дитину сімейними конфліктами, налаштовує сина проти неї та її цивільного партнера. У телефонних розмовах вживає нецензурну лайку. Наразі сторони перебувають у процесі розлучення. Потерпіла наголошує на необхідності встановлення чіткого офіційного графіка спілкування батька з дитиною через постійні погрози і конфлікти.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 , думку захисника Підліснюка В.Ю., дослідивши матеріали справи, долучені документи, переглянувши відеозаписи, суддя дійшла таких висновків.

Згідно із ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами.

Згідно із ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення

Відповідно до протоколів про адміністративні правопорушення серії АПР18 № 349635 від 28.07.2026 та АПР18 № 349636 від 28.07.2026 ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2 та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, а саме вчинення психологічного та фізичного насильства щодо своєї дружини ОСОБА_2 та свого малолітнього сина – ОСОБА_4 .

Подія, як зазначено у протоколах, мала місце 23.07.2026 близько 12 години в приміщенні будівлі № 52 по вулиці Шевченка в м. Христинівка та біля неї.

На підтвердження вини ОСОБА_1 ДОП СП ВПД №3 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області Савченко С.О. долучив до протоколів:

- датовану 23.07.2026 копію рапорту про надходження від ОСОБА_12 на лінію 102 повідомлення про конфлікт щодо дитини;

- копію рапорту від 23.07.2026, зі змісту якого слідує, що невідомий чоловік із номеру телефона НОМЕР_1 повідомив про конфлікт (у судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив, що даний номер телефону належить йому і це він викликав працівників поліції);

- копію протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію від 23.07.2026, в якій ОСОБА_2 просить прийняти міри до її чоловіка – ОСОБА_1 , який починаючи із 08.07.2026 на постійній основі вчиняє відносно неї психологічний тиск, погрожує, принижує її честь та гідність, маніпулює дитиною;

- копію пояснень ОСОБА_2 , в яких вона повідомляє, що починаючи із липня 2025 року вона із чоловіком ОСОБА_1 не проживає, спільного побуту не ведуть, перебувають у стані розлучення. Вони мають спільну дитину – ОСОБА_4 23.07.2026 за участю ОСОБА_1 в органі опіки відбулася спільна бесіда, в ході якої вона погодилася віддати сина батькові до 17 год 24.07.2026. ОСОБА_1 забрав дитину, проте 23.07.2026 близько 12 год приїхав до неї на роботу та запитував про дитяче взуття. Почався словесний конфлікт і син виявив бажання залишитися із матір`ю, проте ОСОБА_1 тягнув його силою за одяг, руки, шию, у зв`язку із чим було викликано працівників поліції;

- копію пояснень ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 ;

- копію свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно якого батьками дитини є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- копію заяви ОСОБА_12 про видачу відеофайлів із її телефону, де вона зафіксувала події 23.07.2026;

- диск із відеозаписом;

- форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства;

- копію термінового заборонного припису стосовно кривдника від 23.07.2026.

Відповідальність за частиною 1 статті 173-2 КУпАП настає за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Частина друга статті 173 – 2 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за вчинення тих самих дій стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому при її застосуванні слід керуватися положеннями Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», який визначає домашнє насильство як діяння (дія або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство в сім`ї - насильство, пов`язане з дією одного члена сім`ї на психіку іншого члена сім`ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров`ю.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи (п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Отже, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, підпадають такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї.

Законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов`язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із них, дії особи не можна розцінювати як насильство.

Наявність усіх елементів правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Беззаперечні докази вчинення ОСОБА_1 23.07.2026 домашнього насильства психологічного та фізичного характеру по відношенню до свої дружини та малолітнього сина, у матеріалах справи відсутні.

Як свідчать надані учасниками події пояснення та досліджений відеозапис, конфліктна ситуація 23.07.2026 виникла між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з приводу місця перебування спільної дитини – ОСОБА_4 . Подія відбувалася у громадському місці та на прохання потерпілої фіксувалася її знайомою на мобільний телефон.

Відтворений в судовому засіданні відеозапис підтверджує, що ОСОБА_1 дій фізичного чи психологічного характеру з метою нанесення шкоди здоров`ю ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не вчиняв, між подружжям мала місце суперечка щодо місця перебування сина. При цьому, погроз, словесних образ ОСОБА_1 не висловлював та фізичного насильства не чинив. Підстав для кваліфікації його поведінки як домашнього насильства суддя у даній ситуації не вбачає та зауважує, що виданий ОСОБА_12 і долучений до матеріалів справи відеозапис є інформативним, носить безсторонній характер, позбавлений упередження та суб`єктивного ставлення і надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини інкримінованих ОСОБА_1 правопорушень, відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку учасників конфлікту.

З огляду на ці обставини, суддя виснує, що провадження у справі за ч. 1 та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП щодо подій, які мали місце 23.07.2026, підлягає закриттю з мотивів відсутності події і складу означених правопорушень.

Водночас суд вважає доведеним факт вчинення 08.07.2026 ОСОБА_1 домашнього насильства фізичного та психологічного характеру щодо дружини ОСОБА_2 , яке проявлялося у висловлених в її адресу образах, нецензурній лайці та погрозах фізичною розправою, а також у штовханині та нанесенні удару біля приміщення відділу поліцейської діяльності №3. Такі дії ОСОБА_1 спричинили душевне хвилювання потерпілої, почуття безпорадності, страху за особисту безпеку, а відтак суддя кваліфікує їх за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Вчинення ОСОБА_1 зазначеного правопорушення доводиться наданими в судовому засіданні його поясненнями, поясненнями потерпілої ОСОБА_2 та дослідженими матеріалами справи, у тому числі: відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 №349633 від 28.07.2026, зміст якого наведено вище; датованим 08.07.2026 рапортом про те, що від ОСОБА_2 надійшло повідомлення на лінію 102 про погрози зі сторони її чоловіка ОСОБА_1 фізичною розправою; протоколом про прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 08.07.2026; наданими 08.07.2026, 23.07.2026 потерпілою ОСОБА_2 поясненнями; поясненнями ОСОБА_12 ; поясненнями ОСОБА_1 від 23.07.2026; відеозаписом події із камери відеоспостереження ВПД №3 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області та наданими потерпілою аудіозаписами.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, підвідомчих суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення.

Оскільки адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП ОСОБА_1 вчинив 08.07.2026, строк накладення адміністративного стягнення за ним минув, тому провадження в цій частині підлягає до закриття з підстав, передбачених п. 7 ст. 247 КУпАП.

У зв`язку із закриттям провадження у справі, судовий збір із ОСОБА_1 суддя не стягує.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1, 7, 9, 22, 23, 33 - 36, 38, 173-2, 245, 247, 251, 252, 276, 283 - 285 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні 08.07.2026 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173 – 2 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 173 – 2 КУпАП щодо подій 08.07.2026 закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо подій 23.07.2026 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173 – 2 та ч. 2 ст. 173 – 2 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги через Христинівський районний суд Черкаської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Альона ШКОЛЬНА

Оригінал: reyestr.court.gov.ua