Суд: Придніпровський районний суд м. Черкас
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: дарування
Дата: 21 жовтня 2026 р.
Справа: №711/5140/25
Суддя: Кондрацька Н. М.
Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/5140/25
Номер провадження2/711/122/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2026 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
Головуючого: судді - Кондрацької Н.М.
За участі:
секретаря судового засідання - Мелещенко О.В.
представника позивача Смоляра А.О.
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Геращенка В.В.
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Смоляр Андрій Олександрович, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , третя особа: Перша Черкаська державна нотаріальна контора про визнання договору дарування недійсним,
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Смоляр А.О., звернувся до Придніпровського районного суду міста Черкаси з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , третя особа: Перша Черкаська державна нотаріальна контора про визнання договору дарування недійсним.
Свої вимоги мотивує тим, що на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського нотаріального округу Вінніченко Ж.В. 27.11.2018 за № 1-4400 він став власником житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 , житловий будинок з підвалом під літерою «А-2», житловою площею 139, 2 кв. м, та надвірні споруди: гараж під літ. «Б», сарай під літ. «В», вбиральня під літ. «Г», огорожа під № 1-6. Право власності на вказаний будинок зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.11.2018, номер запису про право власності: 29137359, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 271975971000. Указаний будинок розташований на земельній ділянці площею 0,1000 га, яка також була придбана ним на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Першою черкаською нотаріальною конторою 27.11 2018 року за р. № 1-4402, право власності на яку також зареєстровано.
Зазначає, що він був тісно пов`язаний із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , оскільки був одружений з 1984 року з їх матір`ю. Під час цього проживання у них склались теплі сімейні відносини, вони проявляли турботу один до одного, будували дачу, їздили до батьків, допомагали грошовими коштами. ОСОБА_6 одружився на доньці позивача від першого шлюбу ОСОБА_7 .
Коли в 2014 році ОСОБА_8 придбавав будинок АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу, то частину коштів на покупку будинку дав йому позивач, а частину і сім`я ОСОБА_9 . Так склалося, що ОСОБА_8 дуже тяжко захворів і йому порекомендували кардинально змінити клімат для проживання, та порекомендували придбати житло в Іспанії, а тому він вимушений був придбати житло в Іспанії. Також у зв?язку з нехваткою у його сім`ї коштів, позивач та сім`я його брата разом з дочкою позивача, надали частину коштів.
Оскільки стан здоров`я ОСОБА_10 не покращувався, на його лікування витрачалися значні кошти, то в 2018 році він запропонував позивачу придбати у нього будинок і таким чином він вважав поверне кошти, які йому надавали сім`єю, а також частина коштів буде йому на прожиття та лікування.
Таким чином після цього за договором купівлі-продажу від 28 квітня 2018 року, він продав, а позивач купив у нього будинок. Після укладення договору, як ОСОБА_8 , так і його дружина ОСОБА_11 та їх неповнолітня донька ОСОБА_12 були зняті з реєстрації у вказаному будинку, а всі особисті рахунки по будинку позивач перевів на себе і оплачував всі необхідні платежі.
Після смерті ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи у своєму розпорядженні квартиру, позивач вирішив подарувати будинок всім своїм внукам, а дітям покійного ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від його першого шлюбу, ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та внукам, та дітям ОСОБА_9 та його доньки ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Після поминального дня, який відбувся на сороковий день після смерті ОСОБА_10 , позивач поділився з ОСОБА_17 про те, що має намір подарувати будинок по АДРЕСА_1 на всіх онуків, щоб ніхто з онуків не тримав на нього образи.
Сама ОСОБА_18 стала говорити що це буде правильно, а також настояла на тому, що у неї є всі документи на всіх дітей та, що вона знайома з нотаріусом Першої черкаської нотаріальної контори Починок Юлією Вадимівною, так як вже оформляла з нею і раніше певні договори, а тому зможе з нею вирішити всі питання, щодо оформлення такого договору.
Оскільки після смерті ОСОБА_13 з ОСОБА_17 були нормальні стосунки, то нічого не підозрюючи погодився на її прохання, оскільки не міг подумати, що вона може обманути.
ОСОБА_18 приїхала до позивача через декілька днів і сказала, що вона занесла документи нотаріусу і коли вона підготує Договір дарування на будинок із земельною ділянкою, як і домовлялися на всіх онуків, то вони повинні будемо прийти та підписати його до нотаріальної контори. Сказала також, що вона домовилася з нотаріусом, що при цьому не потрібна присутність нікого із онуків, окрім ОСОБА_19 , бо вона неповнолітня, то потрібна присутність її самої як матері.
Потім вона сказала, що вони повинні прийти до нотаріуса чотирнадцятого липня 2020 року та підписати Договір дарування.
Позивач повністю довіряв ОСОБА_20 , а тому коли прийшли до нотаріуса, то вона зайшла до нотаріуса про щось розмовляла з нею, а потім вийшла сказала, що Договір готовий, вона з ним ознайомилася і він такий є, як і домовлялися. Самого Договору ні нотаріус, ні ОСОБА_18 позивачу не показували, він з ним не знайомився особисто. Коли зайшли до нотаріуса, то вона запитала чи погоджується позивач на дарування будинку та чи розуміє, що дарується будинок на всіх онуків, то він сказав, що це його воля і що про це домовилися як з ОСОБА_17 . Після цього позивачу показали документ, та сказали де повинен підписатися, він нічого не підозрюючи підписав там, де сказали і вийшов від нотаріуса, та дочекавшись коли від нього вийде ОСОБА_18 , поїхав додому. Вона також сказала, що копії самого Договору дарування не повинні видавати, а інші копії вона передасть внукам, оскільки вони вже всі повнолітні, окрім ОСОБА_19 .
Через деякий час з ОСОБА_2 погіршилися стосунки, але коли російська федерація 24 лютого 2022 року, розпочала збройну агресію проти України, то ОСОБА_18 прийшла та попросила, щоб ОСОБА_1 дав їй доручення на автомобіль, який належав йому, щоб вона мала змогу вивезти внучку ОСОБА_21 та необхідні речі до Іспанії, де в них залишився будинок.
Вона сказала, що автомобіль великий і вона зможе помістити в нього багато речей необхідних для неї та доньки і казала, що при першій можливості поверне його позивачу. ОСОБА_1 нічого не підозрюючи, дав їй доручення на право керування автомобілем і вони на ньому поїхали до Іспанії. Через деякий час ОСОБА_1 стало відомо, що ОСОБА_18 не має наміру повернути автомобіль, а тому він вимушений був анулювати в нотаріуса доручення на право управляти автомобілем та звернувся 31.10.2024 року до правоохоронних органів про те, що вона шляхом обману заволоділа автомобілем. В даний час порушено кримінальне провадження та проводяться слідчі дії.
Крім того, ОСОБА_18 у лютому місяці 2025 року, звернулася до ОСОБА_1 з позовом про повернення коштів за автомобіль, хоча він його офіційно купив і сплатив відповідні кошти. До цього позову надала вимогу про повернення йому коштів за автомобіль та якийсь договір-купівлі транспортного засобу, а саме, автомобіля "Тойота" моделі "Ланд Крузер 200, які по суті були грубо сфальшовані Лепською Лесею, така поведінка ОСОБА_22 обурила, оскільки вона стала на шлях обману, а тому подумав, що вона могла обманути і при оформленні договору дарування будинку.
Також він дізнався із розмов по місту та з преси, що нотаріус ОСОБА_23 , яка оформляла договір дарування, займалася у своїй діяльності нехорошими справами, а тому вона була звільнена і позбавлена ліцензії на зайняття нотаріальною практикою.
Відповідно до даних протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2025 головуючим у справі визначена Кондрацька Н.М.
Ухвалою суду від 10.06.2025 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 10.06.2025 було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Від третьої особи Першої Черкаської державної нотаріальної контори надійшла заява з проханням розглядати справу без представника нотаріальної контори. У вирішенні справи покладаються на компетентність суду.
Відповідач ОСОБА_2 скористалась своїм правом та 03.07.2025 подала відзив на позовну заяву, де зазначає що договір дарування було викладено в письмовій формі з нотаріальним посвідченням, позивач вчиняв з власної волі та ініціативи, попередньо ознайомившись в присутності нотаріуса з його змістом та чітко підтвердивши нотаріусу свою волю щодо дарування відповідного будинку ОСОБА_3 . Вважає, що договір дарування від 17.07.2020 року є цілком законним за своєю суттю, та таким що вчинений у встановлених законом порядку і формі.
Твердження щодо договір був вчинений внаслідок обману з боку відповідача не відповідають дійсності. На бажання позивача подарувати будинок ні ОСОБА_2 , ні її донька не впливали.
Не відповідає дійсності твердження про те, що вона приймала участь у складанні тексту договору та обмежила право позивача на ознайомлення з ним перед підписанням, оскільки цим питанням займався безпосередньо нотаріус, який декілька раз уточнив у позивача чи дійсно він хоче подарувати квартиру саме її доньці.
Звертає увагу, що до позовної заяві не додано жодного доказу в обґрунтування вимог. Вважає, що вимоги ґрунтуються на голослівних твердженнях позивача, який через п`ять років після укладання договору передумав його укладати. Висловила припущення, щодо враховуючи вік позивача, виникають сумніви в його обізнаності зі змістом позову, його розуміння та наявності у нього волевиявлення щодо визнання недійсним оскаржено договору.
Крім того, зважаючи на те, що на момент звернення до суду минув визначений ст. 257 ЦК України трирічний строк позовної давності, що є окремою підставою для відмови у відповідній частині позову.
Просить відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Смоляр А.О. 22.10.2025 подав до суду заяву про збільшення позовних вимог та просив визнати не дійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,1000 га (нуль цілих одна десята гектарів) на якій розташований житловий будинок з надвірними спорудами, кадастровий номер земельної ділянки 71101136400:02:062:0078, що розташована у АДРЕСА_1 , який був укладений 14.07.2020 (чотирнадцятого липня дві тисячі двадцятого) року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 в інтересах якої, діяла її мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та посвідчений державним нотаріусом Першої черкаської нотаріальної контори Починок Ю.В. та зареєстровано в реєстрі за № 1-2055.
Ухвалою суду від 11.11.2025 із занесенням до протоколу судового засідання закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача адвокат Смоляр А.О. у судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги та надав пояснення суду по суті позову. Додатково повідомив, що на поминальному обіді ОСОБА_1 повідомив усім, що подарує будинок усім онукам. Відповідач запропонувала свої послуги в оформленні даного договору. Це все було погоджено на сімейній раді. Відповідач привезла позивача до нотаріуса, позивач погодився на пропозицію відповідача і підписав документи нічого не підозрюючи, оскільки вважав, що договір складено на усіх онуків. Нотаріус також запевнила його в цьому. Договір на руки нотаріус не надала. Через деякий час відносини погіршились, розпочались погрози від відповідача та її сина, від відповідача надійшла вимога про відшкодування шкоди за умовами Договору купівлі-продажу автомобіля. Така поведінка відповідача обурила позивача та у нього у 2022 році виникла підозра, що його обманули. Від дітей та онуків він дізнався, що будинок і земельна ділянка до них не перейшли. Також позивач врахував репутацію нотаріуса, що дало поштовх до сумнівів щодо укладання Договору дарування. Вважає, що строки позовної давності не пропущені, оскільки позивач довідався про укладання договору без його волі перед поданням позовної заяви.
Також, адвокат Смоляр А.О. зазначив, що позивач в силу віку та довіри підписав договір дарування не читаючи, де йому указали, при цьому йому не роз`яснювали положення законодавства. Просив стягнути з відповідача судовий збір за подання позовної заявив до суду, оскільки, при розгляді справи позивач поніс витрати за надання йому правничої допомоги, то він має намір подати відповідну заяву після ухвалення рішення.
Позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та суду пояснив, що Договір був укладений під впливом обману, оскільки він бажав подарувати нерухомість усім онукам, а не одній. У нотаріуса запитали чи на всіх дарує і він поставив підпис, було написано мілко і українською мовою.
Представника відповідача ОСОБА_2 адвокати Капітоненко А.Ю., Геращенко М.В. надали пояснення по суті позову з урахуванням відзиву та просили відмовити у повному обсязі. Додали, що докази вчинення Договору під впливом омани відсутні. Всім було відомо, що Договір дарування укладений на онуку ОСОБА_21 . Повідомив, що спочатку будинок і земельна ділянка були у власності ОСОБА_24 та ОСОБА_25 . Зазначили, що про існування саме такого договору можна було дізнатись з відкритих реєстрів. Просили також застосувати строк позовної давності.
Відповідач ОСОБА_2 надала суду пояснення по суті позову, пояснила що ОСОБА_1 за будинок не платив кошти, а договір купівлі-продажу був формальним, оскільки треба було в Іспанії довести законність отриманих коштів. Відповідач ОСОБА_26 пояснила що під час укладення договору купівлі-продажу житлового будинку ОСОБА_1 не був присутній її чоловік, представником був його брат, кошти за будинок вона не отримувала і від брата перерахування коштів за будинок не було. Також не заперечувала, що підписала дозвіл на продаж будинку, бо так сказав їй зробити чоловік, це було його рішення. Не заперечувала щодо того, що ті кошти, які перераховувались братом чоловіка на рахунок її чоловіка, як матеріальна допомога особі за кордоном, це були особисті кошти її чоловіка. Повідомила також, що кошти задекларовані, декларації у неї є, але вважає що це немає відношення до справи. Коштів від ОСОБА_1 за придбання будинку не було, оскільки таких коштів він не мав, бо є пенсіонером. Додала, що будинок повернувся до законної спадкоємиці померлого – неповнолітньої доньки, шляхом укладання Договору дарування. Ідея оформлення договорів виникла спільно з ОСОБА_1 після смерті чоловіка, хто запропонував, що це буде дарування не пам`ятає. Позивачу це було відомо і він це робив свідомо. Договір був укладений та посвідчений нотаріально, позивач був на усе згідний і підписав договори, оскільки так було фінансового вигідно, всі податки були сплачені, але кошти ОСОБА_1 не сплачував і в договорі не зазначено, що вся сума сплачена покупцем. Подробиць укладання договору не пам`ятає. Як проводилась оцінка будинку і ділянки не знає. Також повідомила, що була в тяжкому емоційному стані після смерті чоловіка. Повідомила, що з 2014 року у будинку проживала їхня сім`я, тобто, вона, чоловік та донька, позивач в будинку ніколи не проживав, не доглядав за будинком, не сплачував ніяких коштів за послуги, ключів не мав. Доглядали за будинком весь час наймані люди.
Свідок ОСОБА_27 пояснила що позивач є її батьком, відповідач ОСОБА_2 - невістка, відповідач ОСОБА_3 - племінниця. Батько є заможною людиною, він добре заробляв, має велику пенсію, кошти йому також давала сестра з-за кордону. Брат чоловіка захворів і йому порадили переїхати до Іспанії. Його сім`я хотіла продати будинок, але щоб він не дістався іншим - її батько вирішив його придбати. Чи передавались кошти за будинок вона не знає. Після придбання будинку був складений заповіт на неї (свідка). Коли ОСОБА_10 помер, то батько вирішив подарувати будинок усім онукам. ОСОБА_2 погодилась на це. Саме вона відносила документи до нотаріуса і займалась оформленням. Про укладений Договір дарування їй сказав батько в той же день чи наступний. Батько був при умі та пам`яті, нормально спілкувався. Чому не було її дітей під час укладання договору дарування вона не знає. Коли син ОСОБА_2 став дзвонити і погрожувати, то вона про це розповіла батькові, а він попросив подивитись що з будинком, тоді і побачили, що будинок подарований ОСОБА_28 .
За клопотанням представника позивача адвоката Смоляра А.О був допитаний як свідок позивач ОСОБА_1 , який пояснив, що його друга дружина – мати ОСОБА_29 та ОСОБА_10 , від першого шлюбу має доньок ОСОБА_30 та ОСОБА_7 . Сім`я була дружна. ОСОБА_1 мав гарну заробітну плату, наразі отримує пенсію, має заощадження, зокрема від продажу дачі, від продажу отримав 20 тисяч доларів США. Також кошти передавала з-за кордону донька, приблизно 50 тисяч доларів США. Коли захворів ОСОБА_10 , то йому запропонували переїхати в Каталонію, щоб змінити клімат. Йому повідомив ОСОБА_31 , що брат продає будинок, а він захотів його придбати, бо були кошти і діти з онуками. Договір укладали у нотаріуса, кошти за будинок віддав ОСОБА_32 , бо він був довіреною особою брата. Усі документи були у ОСОБА_33 після придбання будинку. Потім він на цей будинок оформив заповіт на свою доньку, чому одразу не онуків не знає. Про смерть ОСОБА_10 йому повідомив ОСОБА_31 , та те, що ОСОБА_18 надала дозвіл на наркоз, що призвело до смерті. На похоронах повідомив, що подарує будинок усім онукам, це всі чули. ОСОБА_18 запропонувала свою допомогу в оформленні. Вона його привезла до нотаріуса і він усе підписав, де казали, підписи у документах його, коли його питала нотаріус, то він «кивав» головою, нічого не чув, а перепитувати було не зручно і він довіряв, казав, що хоче подарувати онукам, їх даних не повідомляв, окулярів не мав. Згодом дізнався, що будинок подарований доньці ОСОБА_34 та ОСОБА_10 . Чому інші онуки не цікавились будинком не знає, він не питав їх чи вони бажають мати цей будинок. Додав, що придбав також у ОСОБА_13 автомобіль, потім Леся попросила машину, щоб перевезти речі і переоформила машину на себе і її не повертає.
Ухвалою суду від 17.09.2026 заяву позивача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Кондрацької Н.М. від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Смоляр Андрій Олександрович, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , третя особа: Перша Черкаська державна нотаріальна контора про визнання договору дарування недійсним - визнано необґрунтованою та передано заяву про відвід головуючої судді Кондрацької Н.М. до канцелярії Придніпровського районного суду міста Черкаси з метою визначення судді для розгляду питання про відвід, відповідно до ст.. 33 ЦПК України.
Відповідно до даних протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2026, суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Піковський В.Ю. визначений для розгляду заяви про відвід в судовій справі 711/5140/25, номер провадження 2-ві/711/7/26.
Ухвалою суду від 21.09.2026 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Кондрацької Н.М. від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Смоляр Андрій Олександрович, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , третя особа: Перша Черкаська державна нотаріальна контора про визнання договору дарування недійсним відмовлено у зв`язку з його необґрунтованістю та безпідставністю.
Ухвалою суду від 14.10.2026 з занесенням до протоколу судового засідання відмовлено представнику позивача адвокату Смоляру А.О. в усному клопотанні про витребування у ОСОБА_2 декларацій щодо наявності коштів у її чоловіка для дослідження їх у судовому засіданні.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінюючи в сукупності зібрані по справі докази, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що копії договору дарування житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 від 14.07.2020 зареєстрованого в реєстрі за № 1-2054 та договору дарування земельної ділянки площею 0,1000 га (нуль цілих одна десята гектарів) на якій розташований житловий будинок з надвірними спорудами, кадастровий номер земельної ділянки 71101136400:02:062:0078, що розташована у АДРЕСА_1 , який був укладений 14.07.2020 (чотирнадцятого липня дві тисячі двадцятого) року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 в інтересах якої, діяла її мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та посвідчений державним нотаріусом Першої черкаської нотаріальної контори Починок Ю.В. та зареєстровано в реєстрі за № 1-2055, ОСОБА_1 безоплатно передав у власність а ОСОБА_3 прийняла у дар указану земельну ділянку та житловий будинок з надвірними спорудами.
У п. 14 договору дарування земельної ділянки зазначається, що дарувальник та представник обдарованого стверджують, що правочин відповідає дійсним наміром сторін створити юридичні наслідки. Змість ст.ст. 234, 235 ЦК України роз`яснено.
Пункт 17 указаного договору визначає, що сторони свідчать, що в тексті договору зафіксовані усі істотні умови, що стосуються дарування частки земельної ділянки.
У п. 24 договору зазначається, що ст.ст. 81,90, 91, 103-109, 120, 125, 126, 131,132,202 Земельного Кодексу, ст.ст. 229-231, 233-235, 377, 721 ЦК України, ст.ст. 57,61 СК України, ст. 174, 179 та п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України нотаріусом роз`яснено.
У п.9, 10, 13 договору дарування житлового будинку зазначається, що даний правочин не є фіктивним та удаваним, і відповідає дійсним намірам сторін створити для себе юридичні наслідки. Зміст ст.ст.234, 235 ЦК України, ст. ст. 120,125,126 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України роз`яснено. Дарувальник стверджує, що дарування здійснюється без будь-яких погроз, примусу чи насильства, як фізичного так і морального, і гарантує, що на момент укладення цього договору вищезазначений житловий будинок з надвірними спорудами не перебуває під арештом чи забороною, щодо нього не ведуться судові спори, не встановлені сервітути, тобто право на користування цим житлом членів сім?ї дарувальника (в тому числі малолітніх та неповнолітніх дітей, та непрацездатних громадян), не обтяжений, він не заставлений, не обтяжений іпотекою, у податковій заставі не перебуває, відносно нього не укладено будь-яких договорів відчуження чи щодо користування з іншими особами (в тому числі за договорами оренди (найму), шлюбного договору (контракту), інших), як юридична адреса він не використовується. На момент підписання договору інших осіб, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на це житловий будинок (його частку), в тому числі відповідно до статей 65, 74, 97 Сімейного кодексу України, немає. Дарувальник несе відповідальність за надання неправдивої інформації стосовно прав третіх осіб на відчужуване майно.
Копія спадкової справи містить також підписані заяви ОСОБА_1 від 14.07.2020 про те, що в житловому будинку з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , малолітні та неповнолітні діти не проживають і незареєстровані, належним йому будинком не користуються, про те, що самовільні перепланування чи самовільна зміна технічних конструкцій у вищезазначеному будинку відсутні, про те, що ОСОБА_1 в зареєстрованому шлюбі та фактичних шлюбних відносинах не перебував та не перебуває; рішення служби у справах дітей Черкаської міської ради від 09.07.2020 №285, яка розглянувши звернення ОСОБА_2 , яким надано дозвіл матері прийняти в дар житловий будинок із земельною ділянкою на ім`я ОСОБА_3 ; інформаційна довідка з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів від 14.07.2020 №160710234; інформаційна довідка з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів від 14.07.2020 № 160710257; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.11.2018 №147094865; висновок ТОВ «Агентство нерухомості «Домовой» про вартість об`єкта оцінки від 09.07.2020, де замовником зазначено ОСОБА_1 .
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно з частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Статтею 717 ЦК України передбачено, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
Відповідно до ст. 718 ЦК України, дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі. Дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому.
У відповідності до положень ст. 719 ЦК України, договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Договір дарування майнового права та договір дарування з обов`язком передати дарунок у майбутньому укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми цей договір є нікчемним.
Статтею 722 ЦК України передбачено, що право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття. Прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка.
Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
У відповідності до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до статей 229-233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.
У позовній заяві, позивач ОСОБА_1 зазначає про те, що ОСОБА_2 ввела його в оману і замість договору дарування на чотирьох онуків, як він бажав, надала у нотаріуса підписати договір на одну онуку ОСОБА_3 , які документи готовились для укладання договору він не знав, йому не було роз`яснені норми законодавства, не надано можливості прочитати договір.
Згідно ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення (абзац 2 частини першої статті 229 ЦК України).
Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.
Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Виходячи із змісту зазначеної норми, правочин визнається вчиненим внаслідок обману у разі навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.
Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на обман чи помилку, - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення.
Згідно висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №165/1368/17, від 05.09.2021 у справі №161/17523/16-ц , вирішуючи справи такої категорії, суди мають виходити з того, що наступна зміна свого рішення або ставлення до його наслідків в результаті переусвідомлення його значення для себе, що настали у майбутньому, тобто після укладення такого правочину, не повинні створювати уявлення про наявність такої помилки станом на момент укладення оспорюваного правочину. Підстави недійсності правочину повинні існувати саме на момент його укладення, усі сумніви та зміна намірів і ставлення до укладеного правочину, що виникли після моменту укладення, не впливають на його дійсність, а можуть слугувати виключно підставами для його розірвання, якщо це передбачено законом для такої правової ситуації.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 липня 2022 року у справі № 760/21633/15 (провадження № 61-4464св21) зазначено, що "тлумачення норм статті230 ЦК України дає підстави для висновку про те, що під обманом розуміють умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Встановлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов`язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею230 ЦК України. Подібні висновки викладені у поставах Верховного Суду від 28 серпня 2019 року у справі № 753/10863/16-ц (провадження № 61-34575св18, від 20 січня 2021 року у справі № 522/24005/17 (провадження № 5213св20)".
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
У судовому засіданні сторони та свідки почергово повідомляли, що родинні відносини тривалий час були дружніми, однак після смерті чоловіка відповідача та пасинка позивача ОСОБА_26 - погіршились (висловлювання думок щодо причин смерті ОСОБА_26 , стороною позивача зазначається про факти погроз, сторонами не заперечується існування спорів щодо транспортного засобу, існують різні трактування природи договору купівлі-продажу).
Таким чином, подальший конфлікт між родичами та зміна взаємовідносин сторін після укладення договору не свідчать про наявність обману щодо правової природи правочину на момент його укладення.
При цьому позивачем та його представником не надано належних, допустимих та достатніх доказів того, що під час укладення договору дарування як житлового будинку, так і земельної ділянки, ОСОБА_1 перебував у стані, за якого не міг усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними, чи діяв під впливом помилки, обману або примусу, тощо.
Більш того, у судовому засідання представник позивача повідомляв, що ОСОБА_1 не має проблем зі здоров`ям, однак у подальшому повідомляв, що в силу віку, довіри та відсутності окулярів підписав договори не читаючи, у той же час сам позивач зазначає, що він не чув, що йому казали, він не читав, що підписував.
Отже, не дивлячись на те, що пояснення сторони позивача є дещо суперечливими, суд зауважує, що саме по собі посилання на похилий вік, стан здоров`я або наявність усних домовленостей між законним представником обдарованої та дарувальником - не є безумовною підставою для визнання правочину недійсним.
Крім того, є сумнівним той факт, що при обізнаності членів сім`ї (а це принаймні 4 повнолітніх особи) щодо бажання дарувати будинок усім онукам позивача, протягом тривалого часу - 5 років, жоден з потенційних обдарованих не цікавився своїм дарунком та чи було реалізований цей намір.
Дослідивши зміст договорів дарування та обставини їх укладення, суд установив, що вони укладені у письмовій формі, посвідчено нотаріусом із дотриманням вимог частини другої статті 719 ЦК України, у договорах визначено майно, що передається у дар, встановлено особи дарувальника та законного представника обдарованої, а також прямо зазначено про безоплатну передачу майна обдарованій, що відповідає правовій природі договору дарування, визначеній статтею 717 ЦК України.
При посвідченні договору нотаріус з`ясувала дійсні наміри сторін та відповідність цим намірам умов договору. Сторонам роз`яснено зміст правочину, їхні права й обов`язки та наслідки укладення договору дарування. Проведення зазначених дій передбачене статтями 5, 43, 44, 54 Закону України «Про нотаріат».
Відомості про виконання цих вимог відображено в тексті договору та посвідчувальному написі нотаріуса.
Зі змісту договору вбачається, що дарувальник передає у дар житловий будинок з надвірними спорудами та земельну ділянку саме зазначеній в ньому обдарованій, умов щодо передачі будинку іншим особам або виникнення в них права власності договір не містить. Текст договору підписано сторонами після ознайомлення з його умовами та роз`ясненнями правових наслідків.
Наведені обставини в сукупності з іншими дослідженими доказами дають суду підстави дійти висновку, що при укладенні договору було дотримано вимог щодо його форми, змісту та волевиявлення сторін. Належних і достатніх доказів того, що на час підписання договору дарувальник не розумів його змісту або мав намір передати будинок у власність інших осіб, суду не надано.
Самі лише попередні висловлювання про намір подарувати будинок усім онукам не спростовують волевиявлення, вираженого дарувальником під час укладення оспорюваного договору.
Доказом, на який посилається позивач, як на доведення вчинення правочину під впливом обману – є покази свідка та свічення позивача як свідка.
Суд не може покласти в основу рішення пояснення позивача, допитаного як свідка, щодо факту вчинення правочину, оскільки зазначені показання по суті є єдиним доказом на підтвердження указаних обставин, при цьому інших належних та допустимих доказів, які б об`єктивно підтверджували вчинення відповідачем таких дій, які б давали позивачу вчиняти їх, розуміючи і бажаючи при цьому інше, матеріали справи не містять.
За таких обставин показання позивача, який є безпосередньо заінтересованою особою у позитивному результаті розгляду справи, без підтвердження іншими об`єктивними доказами, не можуть бути визнані достатніми для висновку про доведеність факту вчинення правочину під впливом обману.
Крім того, суд оцінює критично покази свідка ОСОБА_27 , доньки позивача, враховуючи їх близькі стосунки. Однак, водночас сама спорідненість не може слугувати підставою для відхилення її показів, тому суд оцінює їх у сукупності з іншими доказами.
Встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у справі доказам, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання договору дарування недійсним за статтею 230 ЦК України, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження факту введення його в оману з боку відповідача щодо обставин, які мають істотне значення для укладення договору, відсутності вільного волевиявлення, у той час як процесуальний закон покладає саме на позивача обов`язок доказування наявності умислу в діях відповідача, істотності значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст.4,12,13,141,263,265 ЦПК України, суд,-
в и р і ш и в :
Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Смоляр Андрій Олександрович, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , третя особа: Перша Черкаська державна нотаріальна контора про визнання договору дарування недійсним – залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення виготовлено 22.10.2026.
Головуючий: Н. М. Кондрацька
Оригінал: reyestr.court.gov.ua