Вирок від 21 жовтня 2026 р. у справі №711/10890/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/10890/26

Номер провадження 1-кп/711/581/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 року м.Черкаси

Придніпровський районний суд м.Черкаси в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

представника потерпілої ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Придніпровського районного суду м.Черкаси кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026250310002084 від 21.07.2026, стосовно:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Михайлівка, Черкаського району Черкаської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, який не має на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштований, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, не є депутатом та учасником АТО (ООС), бойових дій, не є особою з інвалідністю, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_7 , 21.07.2026 близько 00:50 год., перебуваючи за адресою: м. Черкаси, вул. Припортова, поблизу будинку №8, реалізуючи свій умисел, направлений на пошкодження чужого майна, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно облив автомобіль марки «Audi A6» д.н.з. НОМЕР_1 , сірого кольору, 2015 року випуску, який на праві власності належить ОСОБА_4 , легкозаймистою рідиною, яку заздалегідь взяв із собою, та за допомогою запальнички підпалив дану рідину, внаслідок чого пошкодив вказаний автомобіль шляхом підпалу, та з місця вчинення злочину зник.

Відповідно до висновку експерта від 06.10.2026 №СЕ-19/124-26/11968-ПТ технічною причиною виникнення пожежі стало займання імовірно легкозаймистої рідини в осередку пожежі, внаслідок дії на неї стороннього (вогневого) джерела запалювання із ознаками спеціальної підготовки.

Вказаними протиправними діяннями ОСОБА_7 , відповідно до висновку експерта від 25.09.2026 № СЕ-19/124-26/10314-АВ спричинив потерпілій матеріального збитку в сумі 46 375,93 грн.

Дії ОСОБА_7 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч.2 ст.194 КК України, а саме в умисному пошкодженні чужого майна, вчиненому шляхом підпалу.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 , свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину, викладених в обвинувальному акті, які відповідають дійсності і він їх у повному обсязі підтверджує. Пояснив, що він дійсно все, що зазначено вчинив. В нього було скрутне матеріальне становище та йому в телеграмі запропонували гроші за підпал автомобіля, які він не отримав. 21.07.2026 близько 00:50 год., він перебуваючи поблизу будинку №8 по вул. Припортова, облив автомобіль марки «Audi A6», легкозаймистою рідиною, яку взяв із собою, а за допомогою запальнички підпалив рідину, та втік.

У скоєному щиро кається, засуджує свої дії та усвідомлює протиправність своїх дій, та негативні наслідки для себе. Просив врахувати, що він з 6 років перебував на вихованні у бабусі, так як його мати була позбавлена батьківських прав, а батька він не знає. Бабуся померла у 2025 році, і в нього залишився тільки старший рідний брат, який є військовослужбовець. Він усвідомив та повністю визнав свою провину, зробивши для себе належні висновки, засуджує свою поведінку. Готовий нести відповідальність за свої злочини, але просить не позбавляти його свободи, надати шанс для виправлення та відшкодування завданий потерпілій збитків. Він повністю визнає цивільний позов та зобов`язується все відшкодувати потерпілій. Допомогти в цьому обіцяв його старший брат, і він сам влаштується на роботу. Просить у потерпілої вибачення за свої злочинні дії.

Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що вона особисто не бачила яким чином все відбувалося. Вона є власником автомобіля марки «Audi A6» д.н.з. НОМЕР_1 , сірого кольору, 2015 року випуску, який обвинувачений пошкодив шляхом підпалу. На даний час їй не відшкодована майнова та моральна шкода. Просить задовольнити її цивільний позов про стягнення з обвинуваченого на її користь майнову шкоду, завдану внаслідок протиправних дій обвинуваченого у розмірі 46 375,93 гривень 93 копійки, моральну шкоду в розмірі 80 000 гривень та витрати на правничу допомогу в розмірі 25 000 гривень. Пояснила, що дії обвинуваченого призвели до негативних змін у її емоційному стані, здоров`я та звичній діяльності. Просить призначити покарання обвинуваченому на розсуд суду, не наполягаючи на покаранні пов`язаному з позбавленням волі.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_7 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз`яснивши йому положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстав вважати, що обвинувачений себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає під примусом.

Заперечень з приводу оголошених фактичних обставин, встановлених в ході досудового розслідування в кримінальному проваджені, від сторін не надійшло, учасники погодилися із кваліфікацією вчинених діянь, будь-які заперечення відсутні.

Вина обвинуваченого ОСОБА_7 підтверджується доказами, які були зібрані органами досудового розслідування і які він визнав в судовому засіданні, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.

Це узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, покази якого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позицій, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_7 вірно кваліфіковані за ч.2 ст.194 КК України, які виразилися в умисному пошкодженні чужого майна, вчиненому шляхом підпалу.

За змістом статей 50, 65 КК України та п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р., особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України, який відповідно ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, неодружений, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей не має, офіційно не працевлаштований, на обліку у лікарів – нарколога та психіатра не перебуває, не є особою з інвалідністю, щиро розкаявся у вчиненому.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно зі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття. Про цю обставину, на думку суду, свідчать показання обвинуваченого, які не спростовані стороною обвинувачення, зокрема, що він визнав вину, щиро покаявся у вчинених кримінальних правопорушеннях.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся, зауважив на тому, що готов нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України, згідно якої - при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті, у якості обставини, що пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає вчинення злочину у молодому віці, перебуваючи у важкій життєвій ситуації, коли залишився без підтримки та порад з боку дорослих, що заважало критично оцінювати можливі наслідки скоєного ним.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а також суспільну небезпеку злочинного діяння та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд вважає необхідним призначити покарання ОСОБА_7 у виді позбавлення волі.

Разом з тим, суд також враховує: загальні засади призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості; вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; поведінку обвинуваченого до та після вчинення кримінальних правопорушень, який усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, при цьому не намагаючись нічого спотворити або будь-яким чином перешкоджати проведенню необхідних слідчих дій, надав правдиві свідчення про обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, які повністю викривають його у вчинені злочину, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, в судовому засіданні вибачався за вчинене, а також враховуючи позицію потерпілої, яка не наполягала на призначенні покарання, пов`язаного з позбавленням волі, що свідчить про його щире каяття.

Виходячи з принципу гуманізму, суд вважає, що при зазначених вище обставинах призначення ОСОБА_7 навіть мінімального покарання у виді позбавлення волі в межах санкції вказаної норми було б явно несправедливим.

Згідно ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

З урахуванням вищевикладених обставин по справі, враховуючи відомості про особу обвинуваченого, обставин, що пом`якшують покарання, також враховуючи думку потерпілої, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, шляхом звільнення від відбування покарання з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України, а також вважає необхідним покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 обов`язки у відповідності з п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України.

Призначення ОСОБА_7 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст.50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.

У даному кримінальному провадженні згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, обвинуваченого було затримано 21.07.2026 та ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 липня 2026 року щодо обвинуваченого було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Однак враховуючи те, що судом прийнято рішення про призначення обвинуваченому покарання з випробуванням, тобто звільнення його від відбуття покарання на підставі статті 75 КК України, тому, відповідно до ч. 1 ст. 377 КПК України, це є підставою для звільнення ОСОБА_7 з - під варти в залі суду. При цьому, суд не вбачає підстав для обрання стосовно обвинуваченого іншого більш м`якого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, оскільки не доведено наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_7 за даним вироком покарання, строк попереднього ув`язнення обвинуваченого у межах даного кримінального провадження, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, починаючи з 21 липня 2026 року по 22 жовтня 2026 року.

В ході судового розгляду представник потерпілої адвокат ОСОБА_5 , який діє в інтересах потерпілої ОСОБА_4 звернувся з позовною заявою до ОСОБА_7 про відшкодування майнової, моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та витрат на правничу допомогу, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 : майнову шкоду, завдану внаслідок протиправних дій відповідача у розмірі 46 375,93 (сорок шість тисяч триста сімдесят п`ять) гривень 93 (дев`яносто три) копійки; моральну шкоду 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень; витрати на правничу допомогу в розмірі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень.

В ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_7 цивільний позов визнав в повному обсязі.

При вирішенні цивільного позову, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 62 КПК України визначено, що цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична чи юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) обвинуваченого, однак згідно частини другої цієї статті, права та обов`язки цивільного відповідача виникають з моменту подання позовної заяви до суду.

Відповідно до ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.

Згідно правової позиції висловленої Верховним Судом України при розгляді справи № 6-183цс14 від 03.12.2014, законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен довести факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Частиною першою статті 1177 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Так, у даному кримінальному провадженні доведено вину обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.194 КК України, яка виразилась в умисному пошкодженні майна, шляхом підпалу.

В судовому зсіданні встановлено, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_7 потерпілій ОСОБА_4 завдана матеріальна шкода в розмірі 46 375,93 (сорок шість тисяч триста сімдесят п`ять) гривень 93 (дев`яносто три) копійки, яка підлягає повному відшкодуванню, шляхом стягнення з обвинуваченого, на користь потерпілої, а саме: стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_4 , в рахунок відшкодування матеріальної шкоди суму в розмірі 46 375,93 (сорок шість тисяч триста сімдесят п`ять) гривень 93 (дев`яносто три) копійки.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (стаття 23 ЦК України).

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Отже, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, про що було роз`яснено в п.3 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Слід звернути увагу, що моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.

При оцінці обґрунтованості вимог у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди, слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.

Діями обвинуваченого ОСОБА_7 потерпілій ОСОБА_4 завдано моральну шкоду.

З урахуванням фактичних обставин справи та матеріалів провадження, вбачається причинний зв`язок між заподіяною потерпілій ОСОБА_4 шкодою та протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_7 .

З викладеного слідує, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_7 потерпілій ОСОБА_4 спричинено моральну шкоду, яка проявилася в душевних переживаннях, негативних емоціях, що призвело до порушень і її емоційному стані та звичній її життєдіяльності.

Вирішуючи доведеність позовних вимог про відшкодування моральної шкоди з обвинуваченого на користь потерпілої в розмірі 80 000 суд приймає до уваги доводи зазначені в позовній заяві та вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

При оцінці обґрунтованості вимог про відшкодування моральної шкоди суд керується принципом розумності, виходить з об`єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди.

З урахуванням викладеного, враховуючи глибину душевних страждань позивача ОСОБА_4 , характер, тяжкість та наслідки завданої шкоди, майновий стан обвинуваченого ОСОБА_7 , виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також враховуючи те, що відшкодування моральної шкоди не може бути засобом збагачення, суд вважає, що цивільний позов заявлений представником потерпілої ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 в частині стягнення моральної шкоди, підлягає повному задоволенню, а саме: стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_4 , в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 80 000 гривень.

Розглядаючи позов в частині стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_4 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 грн., суд приходить до наступних висновків.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Так, згідно ст.118 КПК України процесуальні витрати складаються із витрат на правову допомогу. До вказаних витрат, згідно ч.2 ст.120 КПК України, належать витрати на правову допомогу, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором та їх несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до ч.1 ст.124 КПК України - у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. Правовою підставою відшкодування таких витрат є договір, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що з одного боку процесуально підтверджують надання правових послуг представником, а з іншого боку свідчать про сплату вартості зазначеної правової допомоги.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Судом встановлено, що відповідно до договору б/н від 23.07.2026, ОСОБА_4 уклала угоду з адвокатом ОСОБА_8 про надання правничої допомоги.

Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного вище Закону).

Згідно з п.3 ч.1 ст.91 КПК розмір процесуальних витрат, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

На підтвердження понесення вказаних витрат на правничу допомогу, суду надано квитанцію № б/н від 21.07.2026 про сплату ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 25 000 грн. понесених витрат на правничу допомогу.

Обвинувачений в ході судового розгляду визнав заявлений розмір належних до оплати витрат на правову допомогу.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Таким чином, керуючись принципами справедливості та верховенства права, враховуючи обставини кримінальної справи, матеріальний стан обвинуваченого, суд вважає, що розумний та справедливий розмір витрат на правову допомогу понесених потерпілою ОСОБА_4 , які підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_9 , становить 25 000 (двадцять тисяч) гривень

Згідно ч.4 ст.174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Так, ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси № 712/10098/26 від 24.07.2026 накладений арешт на речі, які були вилучені у ОСОБА_7 під час затримання на підставі ст.208 КПК України, а саме: кофту з капюшоном чорного кольору, спортивні штани з написом «Студіо» на лівій штанині, футболка бордового кольору; мобільний телефон маки «Реалмі» моделі «С64», з наявною у ньому сім – карткою мобільного оператора «Водафон», моб. номер НОМЕР_2 , ІМЕП НОМЕР_3 , IMEI2 НОМЕР_4 , заборонивши власнику/користувачу та третім особам користуватися та розпоряджатися речовими доказами, які стали об`єктом кримінально-протиправних дій.

Крім того, ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси № 712/10097/26 від 24.07.2026 накладений арешт на речі, які були вилучені у ОСОБА_10 після затримання в порядку ст.208 КПК України, а саме: мобільний телефон маки «Redmi» моделі «9С», з наявною у ньому двома сім-картками мобільного оператора «Лайфсел», моб. номер НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , ІМЕІ1 НОМЕР_7 , IMEI2 НОМЕР_8 ; майка - боді чорного кольору «Sinsay», розміром XS, спортивна кофта з капюшоном чорного кольору «DIVIDSD», розмір М, спортивні штани бежевого кольору, розміру 42, кросівки білого кольору, розміру 38, заборонивши власнику/користувачу та третім особам користуватися та розпоряджатися речовими доказами, які стали об`єктом кримінально-протиправних дій.

Із змісту ухвал встановлено, що цей захід забезпечення кримінального провадження застосовано з метою збереження речових доказів. Мета вказаного заходу досягнута, арешт з метою забезпечення цивільного позову не накладався і таке клопотання до суду не надходило, тому є всі підстави для скасування арешту на майно.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.

Питання процесуальних витрат підлягає вирішенню в порядку статей 118-124 КПК України, а саме вони підлягають стягненню в дохід держави з обвинуваченого, оскільки витрачені на доведення його винуватості.

Керуючись ст.ст.7, 100, 124, 174, 368-371, 373, 376, 392, 395 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.2 ст.194 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки;

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід ОСОБА_7 – тримання під вартою, скасувати, звільнивши ОСОБА_7 з - під варти в залі суду негайно.

Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили - не обирати.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_7 за даним вироком покарання, строк попереднього ув`язнення обвинуваченого у межах даного кримінального провадження, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі за період його затримання з 21 липня 2026 року по 22 жовтня 2026 року.

Цивільний позов представника потерпілої адвоката ОСОБА_5 поданого в інтересах потерпілої ОСОБА_4 до обвинуваченого ОСОБА_7 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 (банківські реквізити: рахунок НОМЕР_9 , ІПН НОМЕР_10 , АТ «Універсал Банк») майнову шкоду, завдану внаслідок протиправних дій відповідача у розмірі 46 375,93 (сорок шість тисяч триста сімдесят п`ять) гривень 93 (дев`яносто три) копійки.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 (банківські реквізити: рахунок НОМЕР_9 , ІПН НОМЕР_10 , АТ «Універсал Банк») моральну шкоду 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 (банківські реквізити: рахунок НОМЕР_9 , ІПН НОМЕР_10 , АТ «Універсал Банк») витрати на правничу допомогу в розмірі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси № 712/10098/26 від 24.07.2026 на речі, які були вилучені у ОСОБА_7 під час затримання на підставі ст.208 КПК України, а саме: кофту з капюшоном чорного кольору, спортивні штани з написом «Студіо» на лівій штанині, футболка бордового кольору; мобільний телефон маки «Реалмі» моделі «С64», з наявною у ньому сім – карткою мобільного оператора «Водафон», моб. номер НОМЕР_2 , ІМЕП НОМЕР_3 , IMEI2 НОМЕР_4 .

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси № 712/10097/26 від 24.07.2026 накладений арешт на речі, які були вилучені у ОСОБА_10 після затримання в порядку ст.208 КПК України, а саме: мобільний телефон маки «Redmi» моделі «9С», з наявною у ньому двома сім-картками мобільного оператора «Лайфсел», моб. номер НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , ІМЕІ1 НОМЕР_7 , IMEI2 НОМЕР_8 ; майка - боді чорного кольору «Sinsay», розміром XS, спортивна кофта з капюшоном чорного кольору «DIVIDSD», розмір М, спортивні штани бежевого кольору, розміру 42, кросівки білого кольору, розміру 38.

Речові докази по кримінальному провадженню:

-пожежне сміття; пластикова пляшка з-під розпалювача; пластикова пляшка з розпалювем вилучена в ході огляду місцевості; два недопалки та пачка з-під цигарок з недопалками; сліди папалярних візерунків №1 та №2, які вилучені в ході огляду місця події, які поміщено до кімнати зберігання речових доказів при Черкаському РУП, знищити;

-автомобіль «Audi A6» д.н.з. НОМЕР_1 та ключі від нього, які передано на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_4 , залишити у потерпілої ОСОБА_4 ;

-DVD-R диск лазерного зчитування, на якому містяться відеозаписи з камер відеонагляду магазину «АТБ»; DVD-R диск лазерного зчитування, на якому містяться відеозаписи з камер відеонагляду системи «Безпечне місто»; DVD-R диск лазерного зчитування, на якому містяться відеозаписи з камер відеонагляду будинку, який розташований за адресою: м. Черкаси, вул. Припортова 8, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, залишити в матеріалах провадження протягом всього часу їх зберігання;

-особисті речі, вилучені в ОСОБА_10 : мобільний телефон маки «Redmi» моделі «9С», з наявною у ньому двома сім-картками мобільного оператора «Лайфсел», моб. номер НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , ІМЕІ1 НОМЕР_7 , IMEI2 НОМЕР_8 , поміщено до сейф - пакету NPU 5931394; майку - боді чорного кольору «Sinsay», розміром XS, спортивну кофту з капюшоном чорного кольору «DIVIDSD», розмір М, спортивні штани бежевого кольору, розміру 42, кросівки білого кольору, розміру 38, поміщено до сейф - пакету QНУ 0119579, які поміщено до кімнати зберігання речових доказів при Черкаському РУП, повернути власнику;

-особисті речі, вилучені в ОСОБА_7 : кофту з капюшоном чорного кольору, спортивні штани з написом «Студіо» на лівій штанині, футболка бордового кольору, поміщено до сейф - пакету QHY 0119578; мобільний телефон маки «Реалмі» моделі «С64», з наявною у ньому сім – карткою мобільного оператора «Водафон», моб. номер НОМЕР_2 , ІМЕП НОМЕР_3 , IMEI2 НОМЕР_4 , поміщено до сейф - пакету NPU 5931395, які поміщено до кімнати зберігання речових доказів при Черкаському РУП, повернути власнику.

Процесуальні витрати, загальний розмір яких складає 27 918 гривень 88 копійки на залучення експертів у зв`язку з проведенням експертиз, відповідно до висновків експертів:

-№СЕ-19/124-26/10055-Д від 22.07.2026, становить 1925 гривень 44 копійки; №СЕ-19/124-26/10171-Д від 27.07.2026, становить 3369 гривень 52 копійки; №СЕ-19/124-26/10314-АВ від 25.09.2026, становить 4813 гривень 60 копійок; №СЕ-19/124-26/10378-ФХД від 25.09.2026, становить 4332 гривень 24 копійок; №СЕ-19/124-26/11968-ПТ від 06.10.2026, становить 13478 гривень 08 копійок, стягнути з ОСОБА_7 в дохід держави.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м.Черкаси протягом 30 днів - учасниками процесу з дня його проголошення.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч.2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Згідно ст.376 ч.6 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

СуддяОСОБА_1