Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №569/13330/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Суд: Рівненський міський суд Рівненської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення

Дата: 21 жовтня 2026 р.

Справа: №569/13330/26

Суддя: Панас О. В.

Справа № 569/13330/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року

Рiвненський мiський суд Рівненської області

в особi головуючої судді Панас О.В.

при секретарі судового засідання Алексейчук Ю.М.

з участю:

представника відповідача адвоката Коробової Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засiданнi в мiстi Рiвному у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в: У провадженні Рівненського міського суду перебуває цивільна справа за позовом, вимоги за яким були збільшені згідно поданої заяви 30.07.2026 №54377/26-вх., ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням моральної шкоди.

У пред`явленому до суду позові ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на його користь 30 000,00 грн. на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 23.01.2025 словесний конфлікт між ним та відповідачкою ОСОБА_2 переріс у бійку в ході якої ОСОБА_2 заподіяла йому легкі тілесні ушкодження. В наслідок неправомірних дій відповідачки, які підтверджені вироком суду, йому було заподіяно моральну шкоду.

Заподіяння моральної шкоди було наслідком не випадкового конфлікту, а умисних, активних та агресивних дій відповідачки.

Як встановлено обвинувальним вироком суду, відповідачка умисно заподіяла позивачу легкі тілесні ушкодження.

Протиправні дії полягали не лише у нанесенні ударів.

Вони включали: умисне проникнення на територію, де перебував позивач; фізичний напад; нанесення численних ударів гілками по обличчю в районі очей, руками по тулубу та по мобільному телефону, яким здійснювалася відеофіксація; продовження побиття після падіння позивача на бетонні сходи; приниження честі та гідності шляхом словесних образ; створення атмосфери страху та психологічного тиску.

Умисний характер таких дій значно підвищує ступінь моральних страждань потерпілого.

У наслідок протиправних дій відповідачки позивач зазнав реального фізичного болю, душевних страждань, приниження честі та людської гідності.

Після нападу моральні страждання не припинилися, та продовжуються донині. Вважає, що моральна шкода не обмежилася днем побиття, та триває вже тривалий час.

До початку судового засідання позивач ОСОБА_1 подав заяву № 7232/26-вх. від 12.10.2026, згідно якої просив проводити судовий розгляд у його відсутність, позов підтримав та просив задовольнити, при ухваленні рішення врахувати подані ним до суду медичні документи.

Суд визнав з можливе провести судовий розгляд у відсутність позивача.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, до початку судового засідання подала письмові пояснення (№72718/26-вх від 14.10.2026) згідно яких позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні повністю. Справу розглянути у її відсутність за участю її представника адвоката Коробової Т.М.

Окрім того, у поясненні зазначила, що під час конфлікту ОСОБА_1 наніс їй тілесні ушкодження, проте, через відсутність свідків, вона даний факт не може довести. Щодо погіршення стану здоров`я позивача після події, то зазначила що позивач сам вказував на той факт, що і до події вживав ліки від тиску, а швидку допомогу викликав після того, як це зробила вона. Ніяких медичних документів, які б підтверджували заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди, не надано.

У судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Коробова Т.М., яка діє згідно ордеру Серія ВК № 1227224 від 17.08.2026, підтримала правову позицію своєї довірительки, позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні за недоведеністю позовних вимог.

Ухвалою суду від 05.06.2026 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , призначене судове засідання з викликом сторін.

30.07.2026 ОСОБА_1 подав до суду позовну заяву згідно якої збільшив позовні вимоги, до позову долучив докази на обґрунтування позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника відповідачки, дослідивши письмові матеріали справи і наявні в них докази, та оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

У відповідності до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Верховний суд України в п. 9 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4 (з подальшими змінами та доповненнями) звернув увагу судів на те, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

У відповідності до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» від 31.03.1995 р. № 4, позивачем має бути доведено в чому полягає ця шкода, з яких міркувань він виходив визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справи «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).

Статтею 15 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другоїстатті 16 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини 2статті 11 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Конвенції Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо винає підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Визначення розміру відшкодування моральної шкоди по своєму характеру є доволі складним процесом. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що оцінка моральної шкоди за своїм характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (§ 62 рішення від 12 липня 2007 рокув справі «Stankov v. Bulgaria, заява № 68490/01).

У постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 362/15/16-ц (провадження № 61-5805св20) зазначено, що «згідно з частиною першоюстатті9 Конституції Україничинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Ефективність національного засобу правового захисту за змістом статті 13 Конвенції не залежить від упевненості в сприятливому результаті провадження. Ефективність має оцінюватися за можливістю виправлення порушення права, гарантованого Конвенцією, через поєднання наявних засобів правового захисту.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних наслідків, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судом встановлено, що вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 03 липня 2025 року ОСОБА_2 визнано винною та засуджено за ч. 1 ст. 125 КК до покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Судом частково задоволено цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 та стягнуто з ОСОБА_2 на його користь 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Згідно з вироком суду, 23.01.2025, о 13 год. 30 хв., ОСОБА_2 , перебуваючи на подвір`ї будинку АДРЕСА_1 , усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, на грунті неприязних відносин, що виникли раптово, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, умисно нанесла ОСОБА_1 декілька ударів гіллям дерев в область обличчя та голови потерпілого, внаслідок чого спричинила ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді множинних забоїв та осаднення обличчя, які згідно висновку експерта відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 19.05.2026 року апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_3 задовольнено частково. Вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 03 липня 2025 року стосовно ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову щодо відшкодування моральної шкоди скасовано в цій частині та повернуто на новий судовий розгляд у суд першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

З оглянутої судом сигнальної карти (виклик №210) вбачається, що 23.01.2025 о 14.53 год мав місце виклик до ОСОБА_1 . Діагноз – множитті забої та осаднення обличчя, забій грудної клітки. ОСОБА_1 вімовився від лікування. Рекомендована консультація сімейного лікаря.

Згідно висновку експерта № 146 від 21.02.2025 року, оцінку якому було дано вироком суду. Так, у розділі «Підсумки» зазначено 1.2.4. Згідно з наданими медичними документами, у гр. ОСОБА_1 лікарями відмічені тілесні ушкодження: множинні забої та осаднення обличчя (без вказування точної кількості та локалізації), які могли виникнути від дії тупого(их) предмету(ів) з обмеженою контактуючою поверхнею, яким могла бути рука, нога чи інші тупі предмети, могли утворитися у вказаний в обставинах термін, а саме 23.01. 2025 р. і, згідно п.2.3.5 «Правил судового-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затве5рджених Наказом МОЗ України від 17.01.1005р № 6, відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Окрім того, позивач на підтвердження зподіяння моральної шкоди подав до суду епікризи № 1190 від 22.01.2026 та № 6919 від 11.05.2026. Зазначені епікризи підтверджують факт лікування ОСОБА_1 , проте не містять підтвердження щодо причинно- наслідкового зв`язку з подією, яка мала місце 23.01.2025 в ході якої йому було заподіяно легкі тілесні ушкодження.

Свідок ОСОБА_1 був допитаний в ході розгляду кримінальної справи, його показання враховані у вироці суду та дана оцінка доказу в ході встановлення винуватості відповідачки у вчиненні кримінального правопорушення, та є доказом у кримінальному провадження. Позивачем не заявлялося клопотання про допит його свідком у цивільному провадженні. Відтак, суд не приймає даний доказ.

При визначенні розміру моральної шкоди, суд виходив з такого.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 , отримавши тілесні ушкодження легкого ступеню тяжкості, в результаті винних дій відповідача, на момент вчинення відносно нього злочину поза всяким розумним сумнівом зазнав моральних та душевних страждань, у зв`язку із злочином проти життя та здоров`я.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди позивачу, суд виходить із встановлених у судовому засіданні обставин справи та відповідно до ч.2 ст.23 ЦК України, п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди враховує глибину та тривалість фізичних страждань позивача, які виразились у відчуттях болю, враховує глибину душевних страждань позивача, які виразились у його приниженні внаслідок вчинення стосовно нього злочину, а також враховуючи що 23.01.2025 року мав місце факт заподіяння позивачу фізичних ушкоджень іншою особою, дії якої спричинили позивачу моральні страждання.

Відтак є правові підстави для відшкодування моральної шкоди, яка була спричинена йому умисними неправомірними діями відповідача. Виходячи зі принципів розумності, виваженості та справедливості, вищевказаних обставин справи та наслідків, що наступили для позивача, суд вважає що позов підлягає до задоволення частково та стягнення на його користь з відповідачки шкоду в сумі 4323,50 грн, що становить 0,5 розміру мінімальної заробітної плати, розмір якої визначений ст.8 ЗУ «Про Державний бюджет України» та з 01.01.2026 становить 8647,00 грн..

При подачі позову до суду позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до ч. 6 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ст. 141 ЦПК України на відповідача покладаються судові витрати, які стягуються на користь держави відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір" пропорційно до задоволеної суми . Доказів наявності у відповідачки пільги щодо оплати судового збору, суду не надано.

Таким чином, оскільки позов підлягає задоволенню частково, судові витрати підлягають до стягнення з відповідачки у прибуток державного бюджету відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 191,85 грн. ( 1331,20 грн. х 4 323,50 грн. : 30 000,00 грн.). На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 81, 82, 141, 259, 263-268, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,- в и р і ш и в: Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 323 (чотири тисячі триста двадцять три ) грн. 50 коп. на відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави в розмірі 191 (сто дев`яносто одна ) грн. 85 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлено 22.10.2026.

Суддя О.В.Панас

Оригінал: reyestr.court.gov.ua