Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №569/14414/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/14414/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді О. Левчука,

за участі секретаря судового засідання А. Бугайчук,

представника позивача І. Пилипіва, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 60 000, 00 грн.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 22.08.2014 відповідач ОСОБА_2 отримала від нього у позику грошові кошти розмірі 60 000 грн, які зобов`язувалася повернути. У зв`язку зі скрутним матеріальним становищем він висунув відповідачу вимогу повернути суму боргу, проте в добровільному порядку відповідач позичені кошти не віддає. Факт передання коштів стверджується свідками та перепискою в месенджерах.

Ухвалою суду від 11.08.2026відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, хоч про час, дату та місце судового розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, заяв чи клопотань про перенесення розгляду справи до суду не подавала.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд встановив таке.

Як стверджує позивач, 22.08.2014 відповідач ОСОБА_2 отримала від нього у позику грошові кошти розмірі 60 000 грн, які зобов`язувалася повернути.

Відповідно до положень статей 526,530,598,599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень статі 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з статтею 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша стаття 1049 ЦК України).

Вимогами ч.4 ст. 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так згідно з правовими висновками про застосування статей 1046, 1047 ЦК України, які викладені в постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 2 липня 2014 року у справі № 6- 79цс14 та від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17 і підтримані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі №464/3790/16-ц (провадження №14-465цс18), за своїми характеристиками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою і у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання.

З метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

У свою чергу, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 серпня 2019 року у справі №369/3340/16-ц (провадження №61-7418св18) останній звертає увагу на те, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця. Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.

З огляду на вищезазначені висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, суд досліджуючи та оцінюючи зміст розписки наявної у матеріалах справи приходить до висновку про те, що вона не містить відомостей щодо отримання відповідачем від позивача грошових коштів у позику, тобто не підтверджує факт передачі у ній зазначених коштів.

У свою чергу, на порушення приписів ст.81 ЦПК України, позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту передачі коштів відповідачу.

Суд зазначає, що за своєю правовою природою договір позики є реальним договором, який вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, від позикодавця до позичальника. Відтак, сам по собі письмовий документ, який формально підтверджує укладення договору позики, не є беззаперечним доказом виникнення зобов`язання, якщо відсутній факт передання грошових коштів.

Поняття «безгрошевості договору позики» означає відсутність фактичної передачі грошових коштів позичальнику, що виключає виникнення обов`язку щодо їх повернення. Така обставина може свідчити про удаваність правочину або його вчинення без наміру створення реальних правових наслідків.

Суд звертає увагу, що обов`язок доведення факту передачі грошових коштів покладається на позикодавця як сторону, яка посилається на існування відповідного зобов`язання. За відсутності належних і допустимих доказів передання коштів (розписок, платіжних документів, банківських переказів тощо) твердження про існування договору позики не можуть вважатися доведеними.

Сама по собі переписка в месенджерах, за відсутності належних та допустимих доказів фактичної передачі грошових коштів позичальнику, не є підтвердженням отримання позичальником грошових коштів.

Отже, встановлення безгрошевості договору позики є підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення заборгованості, оскільки відсутній сам предмет зобов`язання. Суд у кожному конкретному випадку оцінює докази в їх сукупності з урахуванням принципів належності, допустимості, достовірності та достатності, дійшовши висновку щодо реальності чи формальності спірного правочину.

Посилання позивача як на доказ передачі коштів показання свідків, судом до уваги не приймаються, адже відповідно до висновку викладеному у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 вересня 2023 року у справі №369/7355/21 (провадження № 61-992св23), показаннями свідків не може доводитися факт укладення між сторонами договору позики та виконання зобов`язання за ним.

При таких обставинах та з огляду на не доведеність позивачем факту передання відповідачу грошових коштів в розмірі 60 000, 00 грн та відповідно укладення договору позики, суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРIШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - відмовити.

Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Повне судове рішення складене та підписане 22.10.2026.

Суддя О. Левчук