Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №559/1595/26 — Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/1595/26

Провадження № 2/559/1503/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року місто Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі головуючої судді Жуковської О.Ю., з участю секретаря судового засідання Джигирей В.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача.

Представник ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов мотивовано тим, що 11.09.2025 між ТОВ ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №71143111. Даний договір укладений у відповідності до вимог чинного законодавства у електронній формі. 26.01.2026 між ТОВ ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №26/01/26, відповідно до якого ТОВ ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за виплату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 26.01.2026 до Договору факторингу, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором позики №71143111 у розмірі 19 800 грн. Після відступлення позивачу права грошової вимоги, відповідач не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попередніх кредиторів. На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов`язань і заборгованість не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «ФК «ЄАПБ», у зв`язку з чим позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь суму заборгованості у розмірі 19 800 грн. та судові витрати у справі.

Представниця відповідача адвокат Шелудько О.О. подала відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач вважає позовні вимоги незаконними та необґрунтованими. У відзиві вказує, що матеріали справи не містять доказів належного ознайомлення з умовами кредиту, позивач не надав жодних підтверджень, що одноразовий ідентифікатор, яким ніби то було підписано кредитний договір, був направлений у вигляді повідомлення відповідачу на електронну адресу. Також, позивачем не надано доказів, що під час створення між первісним кредитором на відповідачем кредитних документів, вони були захищені від редагування будь-якими особами, посилаючись на постанову ВСУ від 04.02.2026 у справі №758/14925/23. Вважає, що при розгляді даної справи необхідно дослідити оригінал кредитного договору. Також, матеріали справи не містять доказів проходження відповідачем процедури верифікації. Щодо факту перерахування кредитних коштів відповідачу зазначає, що з наданої довідки ТОВ «Європейська платіжна система» неможливо встановити приналежність вказаного у ній номеру картки до відповідача та ідентифікувати особу отримувача коштів. У зв`язку з чим відсутня можливість перевірити як факт наявності заборгованості у відповідача, так і встановити її розмір. Таким чином, жодних доказів на підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів позивачем не надано. Крім того, вважає, що позивачем не підтверджено факту відступлення права вимоги за кредитним договором №71143111, оскільки Договір факторингу не містить даних про особу боржника, відомостей щодо суми заборгованості та інші відомості. Витяг з реєстру боржників не є належним доказом відступлення права вимоги, оскільки у ньому не вказано станом на яку дату нараховано заборгованість, залишок заборгованості на початок та кінець кожного періоду, суми коштів, що сплачені відповідачем та відсутні відомості про те, що матеріали кредитної справи передавалися новому кредитору. Також заперечує щодо нарахування пені посилаючись на п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, за якими позичальник звільняється від сплати неустойки у період дії в Україні воєнного стану. Вважає неправомірною вимогу про стягнення з відповідача комісії за надання кредиту, зазначаючи, що умови договору, яким передбачено сплату комісії за видачу кредиту є нікчемною. Просить відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Представниця відповідача подала відповідь на відзив, згідного якої що матеріали справи містять достатньо доказів, які підтверджують факт укладення ОСОБА_1 кредитного договору у електронній формі, відповідач через особистий кабінет підписав заяву на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, після чого первісний кредитор на зазначений номер телефону надіслав йому одноразовий ідентифікатор, який відповідач використав для підписання кредитного договору. Верифікація та ідентифікація позичальника здійснюється через ІТС первісного кредитора. Для укладення кредитного договору необхідно здійснити певну послідовність дій направлених на реальне укладення договору та отримання коштів, нездійснення чи не завершення дії унеможливлює укладення договору. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, строк та умови користування кредитними коштами, що свідчить про наявність волі відповідача на укладення договору. Без отримання листа на адресу електронної пошти або смс повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт первісного кредитора за допомогою логіна і пароля до особистого кабінету, кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не був би укладений. Доказів протилежного відзив не містить. Відповідачем не надано суду доказів на спростування позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ», а саме того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок позичальника, вказаний у договорі, або що вказаний картковий рахунок йому не належить. На підтвердження перерахування кредитних коштів позивачем надано до суду довідку ТОВ «Європейська платіжна система», яка є первинним документом, сформованим безпосередньо учасником платіжної системи під час здійснення переказу коштів та містить відомості про конкретну господарську операцію. При цьому відповідачем не надано жодного доказу на спростування факту здійснення вказаної транзакції. Щодо доказів відступлення прав вимоги первісним кредитором позивачу, що наданий до матеріалів справи договір факторингу укладений у відповідності до вимог чинного законодавства та ніяким чином не порушує права та законні інтереси відповідача. Також, вважає необґрунтованими доводи відповідача про неправомірність нарахування штрафних санкцій та зазначає, що нарахування неустойки здійснено на підставі умво укладеного договору та відповідно до чинної редакції ЗУ «Про споживче кредитування», яка застосовується до договорів, укладених після 24.01.2024. Відтак вимоги про стягнення неустойки є законними та обгрунтованими. Зазначає, що після укладення кредитного договору позичальник здійснював платежі на погашення кредитної заборгованості, чим фактично визнав існування кредитного договору та погодився з його умовами. Тому, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У наданих до суду додаткових поясненнях представниця відповідача зазначила, що відповідач підтримує, заперечення на позовну заяву, надані у відзиві та наполягає на тому, що позовна заява не підлягає до задоволення.

Представниця позивача у наданих додаткових поясненнях позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 05.05.2026 відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач ухвалу про відкриття провадження отримав, свою позицію висловив у наданому до суду відзиві на позовну заяву та додаткових письмових поясненнях.

За вказаних обставин, з підстав, визначених ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 11.09.2025 ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора підписав заявку клієнта на отримання фінансового кредиту (а.с.13 зворот).

Також, 11.09.2025 між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 був укладений Договір позики №71143111, у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов вказаного Договору, відповідачу було надано кредит у розмірі 6000,00 грн. Строк кредитування 30 днів (п.2.2.1-2.2.2 Договору). Згідно п. 2.2.3 Договору процентна ставка фіксована та складає 0,500% від суми кредиту за кожен день користування. Комісія за надання кредиту 15% суми кредиту, що в грошовому виразі становить 900 грн. Дата повернення кредиту 10.10.2025.

Згідно п. 3.1-3.2 Договору для отримання кредиту позичальник має бути зареєстрований в ІКС, для чого він проходить процедуру реєстрації на Сайті. При реєстрації позичальник вказує дані своєї банківської картки, на яку він хоче отримати кредит. Зазначена картка проходить прив`язку до особистості позичальника і верифікацію. При проходженні верифікації позичальник вводить у відповідне поле код операції, отриманий від свого банку та надає згоду на обробку своїх персональних даних. Результатом проходження всіх етапів реєстрації є створення особистого кабінету позичальника, при вході в який позичальник використовує особистий логін і пароль.

У розділі 12 договору «у графі «Позичальник» містяться персональні дані ОСОБА_1 , зокрема: адреса реєстрації та проживання, РНОКПП, паспортні дані та номер електронного платіжного засобу (а.с.5-12).

Згідно Додатку №1 до Договору позики, сторонами визначено розмір та дату внесення позичальником платежів та встановлено, що загальна вартість кредиту становить 7800 грн.(а.с.12 зворот).

В матеріалах справи міститься Паспорт споживчого кредиту, який підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором, в якому містяться дані позичальника, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови (а.с.15-16).

ОСОБА_1 отримав грошові кошти в сумі 6000 грн. шляхом перерахування на платіжну картку № НОМЕР_1 ТОВ «Європейська платіжна система» відповідно до умов договору про переказ коштів, що підтверджується довідкою про успішність операції: дата 11.09.2025; сума 6000 грн., отримувач ОСОБА_2 (а.с.17).

При цьому, реквізити платіжної карти № НОМЕР_1 збігаються із номером платіжного засобу, який був зазначки й відповідачем при укладені Договору позики у розділі 12 «Юридичні адреси та реквізити сторін».

Відповідно до наданого первісним кредитором ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» розрахунку заборгованості за кредитом, станом на 28.01.2026 у ОСОБА_1 наявна заборгованість за Договором позики №71143111, яка становить 19800 грн., з яких 6 000 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту, 900 грн. - сума прострочених платежів по процентах, 900 грн. - комісія та 12 000 грн. - пеня (а.с.19-21).

26.01.2026 між ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія ««Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №26/01/26, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за виплату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників (а.с.22-26).

Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акти прийому - передачі Реєстру боржників від 26.01.2026 підтверджує факт переходу від ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною Договору факторингу (а.с.27).

На виконання умов Договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» сплатило ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» грошову суму у розмірі 8 723 637,84 грн. відповідно до платіжної інструкції №23757 від 30.01.2026 (а.с.28).

Відповідно до Витягу з реєстру боржників №2 від 26.01.2026 до Договору факторингу, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором позики №71143111 від 11.09.2025 у розмірі 19800 грн., з яких 6000 грн. - заборгованість за основним боргом, 900 грн. - заборгованість за відсотками, 900 грн. - комісія та 12000 грн. - заборгованість за пенею (а.с.29).

IV. Норми права, які застосував суд.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договір та інші правочини.

В частині 1 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»(в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно з ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Як регламентовано в ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк та інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно ст. 536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у Цивільному Кодексі України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісіями суд застосовує наступні норми права.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

«Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача» - ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених в постанові від 16 листопада 2016 року, справа № 6-1746цс16, та в постанові від 4 червня 2018 року, справа № 758/8481/15-ц, з посиланням на пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а відповідні умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16.

Згідно позиції Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року, висловленої під час розгляду справи № 6-2071цс16, обслуговування кредиту не є послугою зі споживчого кредитування у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

V. Мотивована оцінка і висновки суду.

Суд робить висновок, що між первісним кредитором ТОВ ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів та відповідачем виникли правовідносини у зв`язку з укладенням 11.09.2025 Договору позики №71143111. Згідно вказаного договору відповідачу було надано кредит у розмірі 6000 грн. строком на 30 днів. ОСОБА_1 , будучи вільним в укладенні вказаного кредитного договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, будучи обізнаним з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, підписав електронним одноразовим ідентифікатором кредитні документи, таким чином погодивши умови сплати процентів за користування кредитними коштами. Даний договір укладено в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог ст.12 вказаного Закону. Суд критично оцінює доводи відповідача викладені у відзиві, що Договір позики укладено з порушенням вимог винного законодавства та відсутність доказів використання саме відповідачем одноразового ідентифікатора, оскільки такі не підтверджені жодними належними доказами. Відповідачем заперечується факт укладення кредитного договору в цілому, однак такі твердження спростовуються встановленими обставинами справи та дослідженими доказами. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснені всі дії, які чітко свідчать про його свідомий вибір щодо укладення кредитного договору. Без відповідних дій з боку відповідача укладення договору було б неможливим, а саме: без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на веб-сайт кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, кредитний договір між сторонами по справі не був би укладений, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Щодо заперечень відповідача, які обґрунтовані відсутністю в матеріалах справи оригіналу кредитного договору та неможливістю його дослідження в судовому засіданні, суд зазначає таке. Позивачем надано паперову копію електронного кредитного договору, а також письмові докази, які в сукупності підтверджують факт реєстрації відповідача в інформаційно-комунікаційній системі кредитора, ознайомлення з умовами договору, підписання договору шляхом введення СМС-коду (одноразового ідентифікатора) та подальше реальне отримання кредитних коштів на платіжну картку відповідача. За наявності у справі належних, допустимих та взаємопов`язаних доказів укладення договору та перерахування коштів, а також за відсутності доказів неправомірного використання персональних даних відповідача третіми особами, твердження відповідача про необхідність дослідження «оригіналу» договору є безпідставними та розцінюються судом як спосіб ухилення від виконання зобов`язання.

Суд також вважає безпідставними та відхиляє доводи відповідача про те, що позивачем не надано доказів захищеності тексту електронного кредитного договору від редагування будь-якими особами після його укладення та зазначає, що факт підписання електронного документа сторонами створює презумпцію його цілісності. Сам по собі факт відсутності у матеріалах справи окремого технічного підтвердження чи сертифіката про захист файла від редагування не свідчить про те, що позивач або треті особи вносили будь-які зміни до тексту договору. При цьому, відповідач, заперечуючи проти наданої позивачем паперової копії електронного договору, не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх слів. На переконання суду припущення відповідача не є достатньою правовою підставою для спростування дійсності цього правочину. Таким чином, позивачем доведено, що між сторонами був укладений електронний кредитний договір шляхом застосування одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам законодавства про електронні правочини.

Кредитні кошти було надано безготівково шляхом зарахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 через платіжного провайдера ТОВ ТОВ «Європейська платіжна система», що також підтверджується матеріалами справи. При цьому, реквізити банківської картки збігаються із номером платіжного засобу, зазначеним у кредитному договорі у розділі 12 «Юридичні адреси та реквізити сторін». Відтак, ОСОБА_1 отримав кредитні кошти і у нього виникло зобов`язання повернути їх, у розмірах та у строки, зазначеними в кредитному договорі.

Наданий позивачем розрахунок в частині тіла кредиту та нарахованих відсотків повністю відповідає умовам Договору позики, у ньому відображена фактична сума кредиту, нарахування процентів, які здійснювались за фактичну кількість календарних днів користування кредитом в межах строку дії Договору, а саме протягом 30 календарних днів за процентною ставкою 0,5% в день, яка була погоджена сторонами у п. 2.2.3 Договору. Крім того, відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розмір заборгованості в частині тіла кредиту та нарахованих відсотків за користування кредитом, а у відповідності до Постанови Верховного Суду від 11.07.2018 р. по справі № 753/7883/15 доводи сторони про необґрунтованість розрахунку заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку. Відтак наданий позивачем розрахунок за відсутності заперечень щодо такого розрахунку від відповідача, приймається судом як достовірний.

Наявними в матеріалах справи договором факторингу, витягом з реєстру боржників і прав вимоги, які належно засвідчені печатками та підписами сторін, а також наданими доказами оплати за договором підтверджується перехід права вимоги до позивача та спростовується твердження сторони відповідача про те, що позивач не набув права вимоги по кредитному договору. Відтак, ТОВ «ФК «ЄАПБ» є правонаступником первісного кредитора, що свідчить про належні правові підстави для переходу права вимоги до ОСОБА_1 і товариство вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку, тому суд дійшов висновку про наявність заборгованості відповідача за тілом кредиту та нарахованими відсотками. Доказів повної або часткової сплати заборгованості суду не надано.

Щодо стягнення з відповідача комісії за надання кредиту у розмірі 900 грн. згідно Договору позики №71143111, суд враховує чинну судову практику і положення законодавства про захист прав споживачів, про що детально вказано в розділі IV: включення позивачем до розрахунку заборгованості комісії за послуги, що супроводжують кредит, або послуги, що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього) є неправомірним, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення неустойки, суд погоджується з доводами сторони відповідача та вважає, що позивач при заявлені даних вимог не врахував положень пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Указом Президента України № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжений та діє на даний час. Враховуючи наведене, суд вважає, що стягнення з відповідача неустойки в період дії правового режиму воєнного стану, суперечитиме п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України. При цьому, твердження представника позивача, що до спірних правовідносин підлягають до застосування норми ЗУ «Про споживче кредитування» як спеціального закону, а не положення ЦК України, судом відхиляються. Відповідно до ст. 4 ЦК України, основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Велика Палата Верховного Суду неодноразово робила висновки про те, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанова від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)). Тому, в цій частині суд відмовляє у задоволені позовної вимоги.

У підсумку суд задовольняє позовні вимоги частково.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню сума судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 927,81 грн. (6900 х 2662,40 / 19800 грн.).

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 158, 259, 263-265, 354 ЦПК України, 525, 526, 626,629, 63, 633, 1054 ЦК України, ЗУ «Про електронну комерцію суд -

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково: стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Договором позики №71143111 у розмірі 6 900 (шість тисяч дев`ятсот) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» витрати по сплаті судового збору у розмірі 927 (дев`ятсот двадцять сім) гривень 81 копійка.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання до Рівненського апеляційного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, ЄДРПОУ 35625014, IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк».

Представник позивача: Грибанов Денис В`ячеславович, адреса вул. Лісова, 2 поверх 4, м. Бровари, Київська область, електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Представниця відповідача: адвокат Шелудько Оксана Олександрівна, РНОКПП НОМЕР_4 , адреса пр. Соборний, 60/33, м. Запоріжжя, електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_3

Суддя О.Ю. Жуковська