Суд: Шевченківський районний суд міста Полтави
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про приватну власність, з них:
Дата: 12 жовтня 2026 р.
Справа: №554/17354/25
Суддя: Материнко М. О.
Дата документу 13.10.2026Справа № 554/17354/25
Провадження № 2/554/245/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 жовтня 2026 року м. Полтава
Шевченківський районний суд міста Полтави в складі:
головуючого судді – Материнко М.О.,
за участю секретаря судового засідання – Ківшик Я.О.,
представника позивача- адвоката Гринько П.О.,
представника відповідача - адвоката Остапенко І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (представник – адвокат Гринько Павло Олександрович) до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 (представник – адвокат Остапенко Ірина Олександрівна) до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю
В С Т А Н О В И В:
05.12.2025 року до суду надійшла позовна заява адвоката Гринька Павла Олександровича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
29.12.2025 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави відкрито провадження у справі.
11.03.2026 року ухвалою суду до спільного розгляду з первісним позовом прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 04.08.2026 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
Стислий виклад позицій сторін:
В обґрунтування первісних позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 11.05.2012 по 07.11.2025 (шлюб розірвано рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави від 07.11.2025). Від шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Фактичні шлюбні відносини припинено у липні 2024 року.
За час перебування у шлюбі за спільні кошти подружжям було набуто:
1.Земельну ділянку площею 0,0568 га (кадастровий номер 5310137000:19:007:0121) за адресою: АДРЕСА_1 ;
2.Житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами (А-1 загальною площею 76,8 кв.м, житловою 40,9 кв.м) за адресою: АДРЕСА_1 ;
3.Автомобіль марки Ford Explorer, 2011 року випуску (д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 ).
ОСОБА_1 зазначила, що 20.08.2024 ОСОБА_2 без її згоди відчужив вказаний автомобіль в період існування конфліктних відносин, коли вона з дитиною перебувала за кордоном, а отримані кошти використав на власний розсуд поза потребами сім`ї. Оскільки нерухоме та рухоме майно набуте у шлюбі, ОСОБА_1 просить суд поділити нерухоме майно, визнавши за кожним право власності на 1/2 частку та припинивши право спільної сумісної власності на нього, а також стягнути з відповідача 1/2 частини ринкової вартості відчуженого автомобіля у розмірі 297 500,00 грн і судові витрати.
02.02.2026 року представником ОСОБА_2 – адвокатом Остапенко І.О. подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що спірна земельна ділянка та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 були придбані за його власні кошти, отримані від продажу 27.05.2020 належної йому на праві особистої приватної власності квартири АДРЕСА_2 . Щодо автомобіля Ford Explorer відповідач зазначив, що його продаж відбувся за погодженням із ОСОБА_1 , а отримані кошти використані в інтересах сім`ї.
Зустрічний позов ОСОБА_2 обґрунтований аналогічними обставинами щодо придбання нерухомого майна за власні кошти від продажу особистої квартири, у зв`язку з чим він просив визнати житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами й земельну ділянку по АДРЕСА_1 його особистою приватною власністю.
27.03.2026 року представник ОСОБА_1 – адвокат Гринько П.О. подав відзив на зустрічну позовну заяву, у якому заперечив проти її задоволення, вказавши, що ОСОБА_1 також продала належну їй на праві особистої приватної власності частку будинку в с. Щербані, а кошти були спрямовані на ремонт квартири по АДРЕСА_3 та придбання і облаштування спірного будинку по АДРЕСА_1 . Також наголошено, що надання платіжних інструкцій про перекази коштів після серпня 2024 року підтверджує виконання обов`язку батька щодо утримання дитини (ст. 180 СК України), а не витрачання коштів від продажу авто в інтересах сім`ї.
У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом адвокат Гринько П.О. первісні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти зустрічного позову заперечував. Представник відповідача за первісним позовом адвокат Остапенко І.О. проти первісного позову заперечувала, зустрічні вимоги підтримала.
Фактичні обставини спірних правовідносин, встановлені судом:
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 11.05.2012 року по 07.11.2025 року.
Під час шлюбу, а саме 27.05.2020 року, за договорами купівлі-продажу на ім`я ОСОБА_2 було придбано:
?земельну ділянку площею 0,0568 га (кадастровий номер 5310137000:19:007:0121) за адресою: АДРЕСА_1 ;
?житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Також під час шлюбу сторонами було набуто автомобіль марки Ford Explorer, 2011 року випуску (д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 ).
З липня 2024 року фактичні шлюбні відносини між сторонами припинено. ОСОБА_1 разом із неповнолітньою донькою з 01.08.2024 року по 09.12.2024 року перебувала за межами України.
20.08.2024 року ОСОБА_2 відчужив автомобіль Ford Explorer. Отримані кошти від реалізації транспортного засобу позивачу за первісним позовом передані не були.
Мотиви суду та норми застосованого права:
Згідно з ч. 1, 2 ст. 60 Сімейного кодексу України (далі – СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17 закріплено презумпцію спільності права власності подружжя. Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована, і один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Частиною 1 статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Щодо вимог зустрічного позову: Аналізуючи вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання житлового будинку та земельної ділянки його особистою приватною власністю, суд виходить із правової позиції Верховного Суду (постанови від 24.05.2017 у справі № 6-843цс17, від 06.02.2018 у справі № 235/9895/15-ц), згідно з якою сам по собі факт збігу в часі продажу особистого майна одного з подружжя та купівлі нового майна не є беззаперечним доказом того, що нове майно придбане за особисті кошти. Для спростування презумпції спільності майна необхідно довести прямий та беззаперечний причинно-наслідковий зв`язок між відчуженням особистого майна та використанням саме цих коштів для придбання нового об`єкта.
ОСОБА_2 не надав суду належних та допустимих доказів (зокрема, банківських документів про безпосередній рух та перерахування коштів з рахунку від продажу квартири на оплату придбаної нерухомості), які б підтверджували розрахунок за новий будинок виключно його особистими коштами. Отже, презумпцію спільності права власності подружжя відповідачем за первісним позовом не спростовано, у зв`язку з чим у задоволенні зустрічного позову слід відмовити, а первісний позов у частині поділу нерухомого майна в рівних частках (по 1/2 частці) – задовольнити.
Щодо стягнення компенсації за відчужений автомобіль: Згідно з ч. 2 ст. 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19, та постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі № 127/21002/21, у разі коли один із подружжя здійснив відчуження спільного майна проти волі іншого з подружжя та не в інтересах сім`ї або приховав його, таке майно не підлягає поділу в натурі, а інший з подружжя має право на грошову компенсацію 1/2 частки ринкової вартості відчуженого майна. Подання позову про стягнення компенсації є належним та ефективним способом захисту порушеного права без необхідності визнання правочину недійсним.
Судом установлено, що автомобіль Ford Explorer був набутий під час шлюбу та належить до спільної сумісної власності. ОСОБА_2 відчужив вказаний автомобіль 20.08.2024 року в період припинення фактичних шлюбних відносин та перебування позивачки з дитиною за кордоном, не надавши доказів використання отриманих від продажу коштів на потреби сім`ї. За таких обставин позивачка ОСОБА_1 має право на отримання грошової компенсації 1/2 частки ринкової вартості відчуженого транспортного засобу.
Щодо визначення ринкової вартості автомобіля: Відповідно до практики Верховного Суду (постанова від 03 травня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц) вартість майна, що підлягає поділу, визначається виходячи з його дійсної (ринкової) вартості на час розгляду справи.
Позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 визначено ринкову вартість відчуженого автомобіля Ford Explorer 2011 року випуску у розмірі 595 000 грн (відповідно 1/2 частка становить 297 500 грн).
Згідно з положеннями статей 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідач ОСОБА_2 , заперечуючи проти розміру заявленої позивачем вартості автомобіля, наданий позивачкою розрахунок належними та допустимими доказами не спростував, клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи для визначення дійсної ринкової вартості транспортного засобу не заявляв, власного висновку оцінки майна суду не надав.
З огляду на засади змагальності судового процесу, суд вважає за можливе покласти в основу рішення розрахунок ринкової вартості автомобіля у розмірі 595 000 грн, та вважає доведеними вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсації 1/2 частки вартості автомобіля у розмірі 297 500 грн.
Щодо судових витрат: Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 та ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Разом з тим, ч. 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов?язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов?язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача; у разі відмови в позові – на позивача; у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв?язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п?яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Аналізуючи викладені вище норми права, слід зазначити, що підставою для відшкодування відповідних судових витрат є детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Суд приходить до висновку, що позивачем надано розрахунок (детальний опис) наданих адвокатом послуг із зазначенням виду послуги, витраченого адвокатом часу на кожну послугу та вартість кожної наданої послуги окремо, договір про надання правничої допомоги, квитанцію про сплату авансового платежу. Згідно з рішенням ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited проти України» (заява № 19336/04) та постановами ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц і від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, заявлені витрати мають бути фактичними, неминучими та обґрунтованими. Витрати на адвоката, здійснені ОСОБА_1 є співмірними зі складністю справи та обсягом наданих послуг.
Керуючись ст.ст. 57, 60, 65, 70, 71 СК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 137, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 (представник – адвокат Гринько Павло Олександрович) до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 (представник – адвокат Остапенко Ірина Олександрівна) до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю – задовольнити в повному обсязі.
-Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами (загальною площею 76,8 кв.м, житловою 40,9 кв.м) за адресою: АДРЕСА_1 ;
-Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0568 га (кадастровий номер 5310137000:19:007:0121) за адресою: АДРЕСА_1 ;
-Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами (загальною площею 76,8 кв.м, житловою 40,9 кв.м) за адресою: АДРЕСА_1 ;
-Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0568 га (кадастровий номер 5310137000:19:007:0121) за адресою: АДРЕСА_1 .
Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами й земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) грошову компенсацію 1/2 частини вартості відчуженого автомобіля Ford Explorer у розмірі 297 500 (двісті дев`яносто сім тисяч п`ятсот) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 9 084 (дев`ять тисяч вісімдесят чотири) грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 55 000 (п`ятдесят п`ять тисяч) грн 00 коп.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю – відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлений 22.10.2026 року.
Учасники справи:
Позивач за первісним позовом / Відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач за первісним позовом / Позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя М.О. Материнко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua