Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №554/244/26 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Суд: Шевченківський районний суд міста Полтави

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 21 жовтня 2026 р.

Справа: №554/244/26

Суддя: Савченко Л. І.

Дата документу 22.10.2026Справа № 554/244/26

Провадження № 2/554/1853/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(З А О Ч Н Е )

22 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді - Савченко Л.І.

за участю секретаря судового засідання - Титаренко Д.В.

за участю представника позивача – Воропай Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві в режимі відео конференції цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» до ОСОБА_1 про стягнення суми простроченої заборгованості за кредитними договорами,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «ФК «Поліс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути суму простроченої заборгованості за період 23.02.2019 року по 23.02.2022 року згідно з кредитним договором № 22.80-20/08-СК від 29 квітня 2008 року та кредитним договором № 22.95-20/08-СК від 27 червня 2008 року у сумі 988 769 грн. 07 коп., яка складається із 16 % річних, а також судові витрати..

В обґрунтування позову вказав, що 29.04.2008 року між ВАТ «ВТБ БАНК», правонаступником якого є ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 було укладено Генеральну угоду №20, в рамках якої було укладено Кредитний договір №22.80-20/08-СК від 29.04.2008 року та Кредитний договір №22.95-20/08-СК від 27.06.2008 року. Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору від 29.04.2008 року Банк надав Позичальнику кредит в розмірі 20 000, 00 дол. США, з процентною ставкою 16 % річних. Строк кредитування був встановлений по 28.04.2015 року. Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору від 27.06.2008 року Банк надав Позичальнику кредит в розмірі 29 500,00 дол. США, з процентною ставкою 16 % річних. Строк кредитування був встановлений по 26.03.2015 року. Позичальник не сплачував грошові кошти на повернення кредиту у строки, що були встановлені Кредитним договором, у зв`язку із чим Банк звернувся до суду з позовом. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 18.03.2011 року у справі №2- 2534/11 позов Банку задоволений, стягнуто з Відповідача заборгованість за Кредитними договорами в розмірі 54 068, 96 доларів США 96 центів, що еквівалентно 426 998 грн. 80 коп.

В подальшому, між Банком та ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» було укладено Договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами №21МБ від 18.11.2015 року та Додаткову угоду №4 від 26.02.2016 року до нього, відповідно до яких Банк передав Позивачу право вимоги до Відповідача за Кредитними договорами. Зокрема, за договором від 29.04.2008, загальна сума заборгованості якого становить 19 168, 17 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 522 306, 60 гривень, та Кредитним договором від 27.06.2008, загальна сума заборгованості якого становить 29 492, 31 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 803 625, 40 гривень. Таким чином, всі права та обов`язки за Кредитними договорами перейшли до ТОВ «ФК «Поліс» на підставі Договору про відступлення прав вимоги.

Проте заборгованість за Кредитними договорами Відповідачем в повному обсязі не погашена ані в примусовому, ані в добровільному порядку. Банківськими виписками за період з 01.01.2020 року по 24.11.2025 року підтверджується, що ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Поліс» не було сплачено жодних коштів на повернення кредиту. Позивач зазначає, що зобов`язання за Кредитними договорами не були припиненні, ні шляхом їх виконання Відповідачем, ні в будь-який інший спосіб, отже, такі зобов`язання є діючими на момент подання позовної заяви. Внаслідок невиконання Відповідачем Кредитних договорів та Рішення суду, Позивач має право на стягнення процентів річних у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України у розмірі 16 % річних від суми невиконаного Відповідачем грошового зобов`язання, адже Кредитними договорами встановлено саме такий розмір процентів річних, як плату за користування кредитом, яка підлягає стягненню не залежно від настання строку виконання зобов`язання. Зокрема, в п. 1.1. Кредитних договорів визначено, що надання Банком Позичальникові грошових коштів здійснюється на таких умовах: строк користування кредитом до 28.04.2015 року, плату за користування кредитом у розмірі 16 % річних. Разом з тим, відповідно до п. 5.5. Кредитних договорів Позичальник зобов`язаний повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти за користування кредитом не залежно від настання строку виконання зобов`язання у випадках невиконання Позичальником зобов`язань за Кредитним договором. Отже, умовами Кредитних договорів визначено можливість Позивача стягнути з Відповідача проценти за користування кредитом поза межами строку кредитування (закінчився 28.04.2015 року), у разі порушення Відповідачем своїх зобов`язань за цими договорами. Отже, встановлена в умовах Кредитних договорів можливість стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 16 % річних поза межами строку кредитування є мірою відповідальності Відповідача за неналежне виконання свого зобов`язання, яка стягується у відповідності до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Розрахунок 16 % річних здійснений Позивачем за період з 23.02.2019 року по 23.02.2022 року, зважаючи на те, що у відповідності до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, в період дії воєнного стану Позичальник звільнений від правових наслідків порушення грошового зобов`язання, що передбачені ст. 625 ЦК України. Невиконання Відповідачем грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право Позивача на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення та обмежується останніми трьома роками, які передували даті введення воєнного стану (24.02.2022 року). Згідно з п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, строк позовної давності зупиняється на період дії воєнного стану в Україні, який введено Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року. В свою чергу, п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України виключено на підставі Закону України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо

поновлення перебігу позовної давності» № 4434-IX від 14.05.2025 року, який набрав чинності 04.09.2025 року. Тобто, період з 24.02.2022 року по 04.09.2025 року не зараховується до періоду розрахунку 16% річних та інфляційних втрат з підстав зупинення строку позовної давності на час дії воєнного стану. Таким чином, з метою ефективного захисту порушених майнових прав Позивача шляхом компенсації втрат останнього у зв`язку із невиконанням Відповідачами свого грошового зобов`язання, розрахунок 16% річних та інфляційних витрат здійснюється Позивачем з урахуванням трирічного строку позовної давності, які передували даті звільнення Позичальника від правових наслідків невиконання грошового зобов`язання, а також даті зупинення строку позовної давності у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні (до 24.02.2022 року), а саме за період з 23.02.2019 року по 23.02.2022 року. Заборгованість Відповідача перед Позивачем, яка нарахована на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України становить 988 769, 07 гривень, яка складається з 16

% річних. З цих підстав, звернувся до суду з позовом.

Ухвалою суду від 09 січня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 04 лютого 2026 року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 12 лютого 2026 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 26 травня 2026 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду справи по суті.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 29 червня 2026 року ухвалу Шевченківського районного суду міста Полтави від 04 лютого 2026 року залишено без змін.

У судовому засіданні представник позивача Воропай Т.І. позов підтримала, з підстав наведених у позові.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилися, про дату розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток рекомендованими повідомленнями, однак останні повернулись до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.150-151, 157-158), що є належним повідомленням згідно п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України.

Згідно ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, якщо відповідач не з`явився без поважних причин або без повідомлення причини, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. З цих підстав, суд, відповідно до ч.4 ст. 223, 280 ЦПК України, розглянув справу у заочному порядку та ухвалив рішення.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 29.04.2008 року між ВАТ «ВТБ БАНК», правонаступником якого є ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 було укладено Генеральну угоду №20 в рамках якої було укладено: Кредитний договір №22.80-20/08-СК від 29.04.2008 року (а.с.29-34) та Кредитний договір №22.95-20/08-СК від 27.06.2008 року (а.с.23-28).

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору від 29.04.2008 року Банк надав Позичальнику кредит в розмірі 20 000, 00 дол. США, з процентною ставкою 16 % річних. Строк кредитування до 28.04.2015 року.

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору від 27.06.2008 року Банк надав Позичальнику кредит в розмірі 29 500,00 дол. США, з процентною ставкою 16 % річних. Строк кредитування до 26.03.2015 року.

Позичальник не сплачував грошові кошти на повернення кредиту у строки, що були встановлені Кредитним договором , у зв`язку із чим Банк звернувся до суду з позовом про стягнення з Позичальника заборгованості за Кредитними договорами.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 18.03.2011 року у справі № 2- 2534/11 позов Банку задоволений, стягнуто з Відповідача заборгованість за Кредитними договорами в розмірі 54 068, 96 доларів США, що еквівалентно 426 998 грн. 80 коп., а саме заборгованість за Кредитним договором №22.80-20/08-СК від 29 квітня 2008 року у сумі 21 481 доларів США 45 центів, що еквівалентно 169 545, 46 грн., та заборгованість за Кредитним договором №22.95-20/08-СК від 27 червня 2008 року у сумі 32 587 доларів США 51 цент, що еквівалентно 257 353, 34 грн., судові витрати у розмірі 1820 грн. (а.с.35-36).

В подальшому, між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» було укладено Договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами №21МБ від 18.11.2015 року та Додаткову угоду №4 від 26.02.2016 року до нього, відповідно до яких Банк передав Позивачу право вимоги до Відповідача за Кредитними договорами (а.с.37-41).

Зокрема, в п. п. 1, 2 Реєстру прав вимоги №1, який є додатком № 1 до Додаткової угоди №4 від 26.02.2016 року, вказується про передачу Банком на користь Позивача права вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором від 29.04.2008, загальна сума заборгованості якого становить 19 168, 17 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 522 306, 60 гривень та Кредитним договором від 27.06.2008, загальна сума заборгованості якого становить 29 492, 31 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 803 625, 40 гривень. (а.с.42).

Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, всі права та обов`язки за Кредитними договорами перейшли до ТОВ «ФК «Поліс» на підставі Договору про відступлення прав вимоги.

Судом встановлено, що заборгованість за Кредитними договорами Відповідачем в повному обсязі не погашена, що вбачається із наступного.

Листом Шевченківського ВДВС у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 05.12.2025 року №117815 повідомлено, що на примусовому виконанні у Шевченківському ВДВС у м. Полтаві перебували виконавчі провадження у межах зведеного виконавчого провадження №50998363 боржником яких є ОСОБА_1 , а саме: 1. Виконавче провадження № 49727196 з примусового виконання виконавчого листа №2-2534/11 від 19.09.2011 року, виданого Октябрським районним судом м. Полтави, про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВТБ Банк», в особі Відділення «Полтавська регіональна дирекція», у розмірі 1 820, 00 грн. Згідно з наявними в автоматизованій системі виконавчих проваджень даними, розмір стягнутої суми боргу становить 0,00 грн. 28.09.2017 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.7 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». 2. Виконавче провадження №49727249 з примусового виконання виконавчого листа №2-2534/11 від 19.09.2011 року, виданого Октябрським районним судом м. Полтави, про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВТБ Банк», в особі Відділення «Полтавська регіональна дирекція», у розмірі 267 200, 80 грн. Згідно з наявними в автоматизованій системі виконавчих проваджень даними, розмір стягнутої суми боргу становить 0,00 грн. 28.09.2017 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.7 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Загальний розмір заборгованості в межах зведеного виконавчого провадження №50998363 становить 269 020, 80 грн. (а.с.43).

При цьому, даних про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованості за кредитним договором №22.80-20/08-СК від 29.04.2008 року у розмірі 21 481 дол. США 45 центів Шевченківським ВДВС у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не надано, що слідує із листа Шевченківського ВДВС від 26.12.2025 року №124733, з якого вбачається, що рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18.03.2011 року у справі №2-2534/11 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованості за кредитним договором №22.80-20/08- СК від 29.04.2008 року у розмірі 21 481 доларів США 45 центів, що еквівалентно 169 545, 46 грн., на виконання Шевченківського відділу державної виконавчої служби не надходило (а.с.44)..

Із листа Шевченківського районного суду м. Полтави від 30.12.2025 року № 01.2- 10/993 вбачається, що у цивільній справі №2-2534/11 за позовом ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відсутні відомості чи заяви щодо отримання або направлення виконавчих листів на виконання рішення Шевченківського (Октябрського) районного суду м. Полтави від 18.03.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованості за кредитними договорами у розмірі 21 481 доларів США 45 центів, що еквівалентно 169 545, 46 грн. (а.с.45).

Викладене також підтверджується витягом з Автоматизованої системи виконавчих проваджень, звідки вбачається, що у відповідній системі відносно ОСОБА_1 наявна інформація про два вже завершені виконавчі провадження №49727249 та №49727196, де Боржником є, Відповідач, а Стягувачем – ПАТ «ВТБ Банк» (а.с.46).

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що ані ПАТ «ВТБ Банк», ані його правонаступник ТОВ «ФК «Поліс» виконавчий лист про стягнення з Відповідача заборгованості у розмірі 21 481 доларів США 45 центів не отримували та до виконання не пред`являли.

З Витягу з АСВП станом на 31.12.2025 року (а.с.46), вбачається, що ТОВ «ФК «Поліс» не зверталося із заявами про заміну стягувача у виконавчих провадженнях та не пред`являло повторно виконавчі листи до виконання.

Крім того, банківськими виписками за період з 01.01.2020 року по 24.11.2025 року підтверджується, що ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Поліс» не було сплачено жодних коштів на повернення кредиту (а.с.47-50).

Отже, станом на сьогодні Відповідач має невиконане грошове зобов`язання перед Позивачем, що виникло із Кредитних договорів та підтверджується Рішенням суду.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності так умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.ст. 524, 533-535, 625 ІІК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземні валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому права кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, які регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

Відповідно до Правової позиції Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у справі №6-369цс15: «У разі неповернення позичальником суми позики своєчасно його борг складатиме: суму позики з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов`язання; проценти за позикою, якщо інше не встановлено договором або законом, нараховані відповідно до договору позики або облікової ставки НБУ за весь строк користування позиченими коштами; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.»

Нараховані на суму боргу інфляційні втрати та три процента річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (тати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Наведене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах: від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18), від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Вирішення питання щодо одночасного стягнення процентів, визначених статтями 536, 1048, 1056-1, 1061 ЦК України і 3 % річних від простроченої суми відбувається відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

При розгляді цього питання слід мати на увазі, що проценти, визначені статтями 536, 1048, 1056-1, 1061 ЦК України, є платою за користування чужими грошовими коштами, яка, за відсутності іншої домовленості сторін, сплачується боржником за весь період користування грошовими коштами, у тому числі після настання терміну їх повернення.

Поряд з цим за порушення виконання грошового зобов`язання на боржника покладається відповідальність відповідно до ст. 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги різну правову природу процентів, передбачених статтями 536, 1048, 1056-1, 1061 ЦК України, і процентів, що стягуються у відповідності до ст. 625 ЦК України, а також відсутність в чинному законодавстві обмежень, одночасне стягнення процентів, передбачених ст. 536 ЦК України та іншими статтями, та відшкодування інфляційних збитків за весь час прострочення, а також сплата трьох процентів річних від простроченої суми, передбачених ст. 625 ЦК України, є правомірним (за умов, що такі вимоги заявлені кредитором).

Ця позиція підтверджується практикою Верховного Суду України (постанова ВСУ від 29 травня 2013 р. у справі № 6-39цс13), відповідно до якої правильним є стягнення з відповідача на користь позивача процентів за банківськими вкладами за прострочений строк до дня фактичного повернення коштів вкладнику, а також 3 % річних та суми відповідно до індексу інфляції за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Позивач прохає стягнути з відповідача заборгованість у сумі 988 769 грн. 07 коп., яка нарахована на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України, виходячи із 16 % річних, за період 23.02.2019 року по 23.02.2022 року, що підтверджує проведеним розрахунком (а.с.110-111).

При цьому, позивач посилається на п.1.1 Кредитних договорів, згідно яких плата за користування кредитом становить 16 % річних, та п.5.5 Кредитних договорів, згідно яких Позичальник зобов`язаний повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти за користування кредитом не залежно від настання строку виконання зобов`язння у випадках невиконання Позичальником зобов`язаннь за Кредитним договором.

Разом з тим, суд вважає, що позивач помилково застосовує при розрахунку заборгованості, нарахованої відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, розмір відсотків 16 % річних, оскільки такий розмір відсотків для застосуванні ч.2 ст. 625 ЦК України (як міра відповідальності за прострочення грошового зобов`язання) Кредитними договорами не передбачений. Натомість Кредитні договори містять таку умову договору (п.5.5) як сплата відсотків ( 16 % річних ) за користування кредитом незалежно від настання строку виконання зобов`язання ( як плата за користування грошовими коштами).

Так, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.35).

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.22)).

Компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за "користування кредитом" (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за "користування кредитом", до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Посилання позивача на правові висновки Верховного Суду, зокрема, на постанову від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16 не є релевантими до даних правовідносин, оскільки Кредитними договорами не встановлювався інший розмір відсотків для застосування ч.2 ст. 625 ЦК України, ніж встановлений цією нормою (3 % річних), а тлумачення умов Кредитного договору про застосування у разі прострочення повернення кредиту того ж розміру процентів, що застосовується і як плата за користування кредитом ( 16 % річних), на думку суду є хибним.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та на користь позивача із відповідача підлягає стягненню заборгованість у сумі 185 394, 20 грн.(52 776, 45 грн. ( з 23.02.2019 по 31.12.2019) + 61 741, 68 грн. ( з 01.01.2020 по 31.12.2020) + 61 741, 68 грн. ( з 01.01.2021 по 13.12.2021) + 9 134, 39 грн. ( з 01.01.2022 по 23.02.2022)) , що становить 3 % річних від суми боргу 2 058 056 грн. 08 коп. (станом на момент подачі позову до суду 05.01.2026 року – 48 660, 48 доларів США) за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 року.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України та стягує з відповідача на користь позивача 2224 грн. 73 коп. судового збору ( 18, 75 % задоволено від заявлених позовних вимог).

Керуючись ст.ст. 223,259,263-265, 280, 354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» заборгованість за період 23.02.2019 року по 23.02.2022 року за кредитним договором № 22.80-20/08-СК від 29 квітня 2008 року та за кредитним договором № 22.95-20/08-СК від 27 червня 2008 року у сумі 185 394 грн. 20 коп.

У задоволенні іншої частини позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» суму сплаченого судового збору в розмірі 2224 грн. 73 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358цього Кодексу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс», 01024 м. Київ, вул. Шовковична, буд.42-44, оф.13-В, код ЄДРПОУ 38994463.

Відповідач – ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП- НОМЕР_1 .

Суддя Л.І.Савченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua