Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №686/20190/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/20190/25

Провадження № 22-ц/820/2063/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,

секретар судового засідання Сурник І.О.

за участю: позивачки ОСОБА_1 та її представника – адвоката Афадєєва В.В., представника відповідача Скородинської О.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою Хмельницької регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 червня 2026 року та додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 червня 2026 року (суддя Мазурок О.В.).

Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи та представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Хмельницької регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини доходу (інфляційних втрат) та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначала, що з 03.12.1991 працювала у Обласній державній лабораторії ветеринарної медицини Хмельницької області (в подальшому назва установи була змінена на Хмельницька регіональна державна лабораторія ветеринарної медицини), спочатку на посаді лаборанта ІІ категорії, а з 01.04.2000 – на посаді лаборанта І категорії.

29.08.2008 її призначено в порядку переводу лаборантом І категорії станції по боротьбі зі сказом Хмельницької регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини (ХРДЛВМ).

01.01.2015 ОСОБА_1 переведено на посаду лаборанта ветеринарної медицини І категорії сектору реєстрації патологічного матеріалу та видачі результатів досліджень ХРДЛВМ.

15.02.2018 згідно з наказом Держпродспоживслужби №355 від 31.10.2017 установу Хмельницька регіональна державна лабораторія ветеринарної медицини було перейменовано у Хмельницька регіональна державна лабораторія Держпродспоживслужби.

31.01.2019 посада, яку займала позивачка, лаборант ветеринарної медицини І категорії перейменовано на посаду лаборант (ветеринарна медицина) І категорії сектору реєстрації патологічного матеріалу та видачі результатів досліджень патоморфологічного відділу Хмельницької регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби.

03.04.2023 ОСОБА_1 переведено на посаду лаборанта (ветеринарна медицина) І категорії патоморфологічного відділу Хмельницької регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби.

02.10.2023 назву посади ОСОБА_1 - лаборант (ветеринарна медицина) І категорії змінено на лаборант І категорії патоморфологічного відділу.

17.04.2024 ОСОБА_1 переведено на посаду лаборанта І категорії відділу з реєстрації патологічного/біологічного матеріалу.

14.04.2025 позивачку звільнено з займаної посади за власним бажанням згідно з ст. 38 КЗпП України на підставі наказу №81-к від 31.03.2025.

З урахуванням викладеного, місце роботи ОСОБА_1 протягом її трудової діяльності не змінювалось, лише 2018 році відбулася зміна назви роботодавця та зміна назви посади позивача. Однак, суть займаної посади (професії) – лаборант І категорії ветеринарної медицини з 2000 року і аж до звільнення позивача з роботи залишилась незмінною.

Вказувала, що маючи сумніви щодо виплати роботодавцем при звільненні усіх належних їй сум, що відноситься до фонду заробітної плати, звернулася за правничою допомогою.

У відповідь на адвокатський запит відповідачем надано лист від 22.05.2025 за змістом якого повідомлено, що у відповідності до переліку посад спеціалістів державних установ ветеринарної медицини, які проводять лабораторно-діагностичні дослідження, ветеринарно-санітарну експертизу на ринках, лікувально-профілактичні роботи, здійснюють ветеринарно-санітарний контроль та нагляд на державному кордоні і транспорті викладеному у постанові КМУ №972 від 25.07.2007 «Про затвердження порядку встановлення надбавок за вислугу років спеціалістам державних установ ветеринарної медицини» (далі Порядок № 972) нібито «не передбачено надбавку за вислугу років для займаних ОСОБА_1 посад».

Проте, з таким висновком позивачка категорично не погоджується, оскільки даною постановою КМУ №972 від 25.07.2007 були введені з 01.08.2007 спеціалістам державних установ ветеринарної медицини залежно від стажу роботи надбавки до заробітної плати, зокрема, 20% щомісячної надбавки до посадового окладу при стажі роботи понад 10 років.

При цьому, зазначала, що трудова діяльність ОСОБА_1 розпочалась ще у 1989 році.

Тому, на момент чинності Порядку № 972 в неї вже був наявний стаж роботи за фахом, як спеціаліста державних установ ветеринарної медицини, більше як 10 років, що надавало їй право на одержання надбавки за вислугу років згідно з даним Порядком.

Позивачка з 09.03.1989 і до дати звільнення (14.04.2025) працювала на посадах спеціалістів ветеринарної медицини, передбачених Додатком до Порядку №972 (лаборант ІІ категорії та лаборант І категорії). Крім того, позивачка має освіту за спеціальністю «ветеринарія» та кваліфікацію «ветеринарний фельдшер».

Також, виконувані позивачкою згідно з посадовою інструкцією обов`язки були складовою частиною проведення відповідачем (державною лабораторією) відповідних лабораторно-діагностичних досліджень та експертиз, а також здійснення ветеринарно-санітарного контролю.

При цьому зауважувала, що за весь період роботи позивачки на посаді лаборанта І категорії ветеринарної медицини надбавка за вислугу років їх нараховувалася лише у період з жовтня 2007 року по березень 2008 року.

Крім того, вказувала, що мала право на доплату за шкідливі умови праці, зокрема, за роботу із особливо важкими та особливо шкідливими умовами праці – 24%.

Вважала, що мала законне право на нарахування та виплату їй протягом роботи у державній лабораторії як доплати за шкідливі умови праці (24% від посадового окладу), так і надбавки за вислугу років (20 та 30% від окладу), однак роботодавцем такі нарахування та виплати не проводилися (проводилися частково), тому у відповідача перед позивачкою на дату звільнення (14.04.2025) існувала заборгованість по вказаним доплатам та надбавці, які є складовими частинами заробітної плати. Так, за період з 01.08.2007 по 14.04.2025 борг по надбавці за вислугу років за вказаний період становить 143766,60 грн і борг по доплаті за шкідливі умови праці – 6581,76 грн.

Звертала увагу суду, що через порушення відповідачем трудових прав позивачки, зокрема права на своєчасну та належну оплату праці, позивачка має право на стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, яка становить 172702,59 грн.

Крім того, вказувала, що протиправна бездіяльність відповідача у вигляді ухилення від виплати позивачу протягом тривалого періоду обов`язкових до сплати сум складових заробітних плати, призвела до заподіяння позивачці також і моральної шкоди у розмірі 50000 грн.

Враховуючи викладене вище, позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість по невиплаченій заробітній платі, в тому числі невиплачену надбавку за вислугу років як спеціалісту державних установ ветеринарної медицини згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 972 в розмірі 143766,60 грн, невиплачену доплату за шкідливі умови праці в розмірі 6581,76 грн, та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (інфляційні втрати) відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-ІІІ в розмірі 172702,59 грн, а також заподіяну їй внаслідок протиправної поведінки відповідача моральну шкоду у розмірі 50000 грн та просила вирішити питання судових витрат.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 червня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з Хмельницької регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби на користь ОСОБА_1 заборгованість по невиплаченій надбавці за вислугу років в розмірі 143766,60 грн, невиплачену доплату за шкідливі умови праці в розмірі 6581,76 грн, компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (інфляційні втрати) в розмірі 172702,59 грн, моральну шкоду у розмірі 50000 грн та 1781,62 грн сплаченого судового збору.

08.06.2026 ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просила включити до складу судових витрат у цивільній справі № 686/20190/25 витрати позивачки на професійну правничу допомогу в розмірі 49000 грн та стягнути зазначені витрати з відповідача Хмельницької регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби на користь позивача ОСОБА_1 .

В обґрунтування зазначала, що в позовній заяві, серед іншого, було зазначено, що позивачкою буде понесено витрати на професійну правничу допомогу адвоката, орієнтований розмір яких становитиме 20000 грн. Вказувалося, що детальний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу разом із підтверджуючими документами буде наданий суду додатково, але не пізніше п`яти днів після ухвалення судом рішення. Крім того, 03 червня 2026 року, під час судових дебатів, представником позивачки зроблено заяву про те, що докази понесених позивачкою витрат на професійну правничу допомогу будуть надані суду протягом 5-ти днів після ухвалення рішення.

Відповідно до акта про надання правничої допомоги від 05.06.2026, загальна вартість наданої замовнику правничої допомоги (комплексу платних юридичних послуг), пов`язаної із представництвом та захистом інтересів замовника під час провадження у справі № 686/20190/25 становить 49000 грн.

Зазначала, що суттєве збільшення розміру вказаних витрат (в порівнянні із вказаним у позовній заяві) пов`язане із тривалістю розгляду даної справи судом та значною кількістю проведених судових засідань (чого сторона позивача не могла передбачити на етапі пред`явлення позову), а також із позицією відповідача, який проти позову заперечував, що викликало необхідність надання суду додаткових пояснень та додаткових доказів з метою спростування аргументів відповідача.

Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 червня 2026 року заяву задоволено частково.

Доповнено рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 червня 2026 року, що ухвалене у справі за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсацію втрати частини доходу (інфляційні втрати), стягнення моральної шкоди наступним: стягнути з Хмельницької регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби на користь ОСОБА_1 20000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та додатковим рішенням суду першої інстанції, Хмельницька регіональна державна лабораторія Держпродспоживслужби подала апеляційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі та про відмову у задоволенні заяви про стягнення судових витрат на правничу допомогу. При цьому, посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Вказує, що суд першої інстанції неправомірно зробив висновок про доведеність тих обставин, що за посадою та характером виконуваної фактично роботи позивача, посада лаборанта віднесена до категорії спеціалістів ветеринарної медицини, яким згідно з Постановою КМУ №972 від 25.07.2007 встановлюється надбавка за вислугу років, адже такі обставини не підтверджено належними та достовірними доказами.

Суд першої інстанції, визначивши, що позивачка з 09.03.1989 і до дати звільнення (14.04.2025) працювала на посадах спеціалістів ветеринарної медицини, передбачених додатком до Порядку № 972 (лаборант 1 та 2 категорії), не врахував, що за характером виконуваної фактичної роботи згідно з посадової інструкції, позивачка не здійснювала/не проводила лабораторні - діагностичні дослідження.

Суд першої інстанції залишив поза увагою, що у матеріалах справи відсутні докази, що за своїми посадовими обов`язками позивачка проводила лабораторні-діагностичні дослідження, ветеринарно-санітарну експертизу на ринку.

Вважає, що суд першої інстанції безпідставно відхилив надані відповідачем Положення про патоморфологічний відділ та Положення про відділ з реєстрації патологічного/біологічного матеріалу. Оскільки, відповідно до вказаних положень, до основних функцій та завдань даних підрозділів не належить проведення лабораторно-діагностичних досліджень або ветеринарно-санітарної експертизи. Зокрема, до основних функцій відділу з реєстрації патологічного/біологічного матеріалу належить: приймання патологічного матеріалу, оформлення актів про непридатність зразків, проведення реєстрації зразків у програмі «LIMS Браво Лабораторія», надсилання завдання на випробування патологічого/біологічного матеріалу, що направляються у відділи для випробування, отримання звітів з відділу по проведених дослідженнях, оформлення протоколів або експертних висновків та аналізів запиту, проведення розтину трупів тварин. Крім того, до основних функцій відділу патологічного/біологічного матеріалу належить: приймання патологічного біологічного) матеріалу, патологоанатомічні розтини трупів, встановлення причин загибелі тварин.

Таким чином, на думку скаржника, позивач не здійснювала лабораторно-діагностичні дослідження у вищевказаних відділах, оскільки до основних функції та завдань відділів (у яких перебувала на посаді лаборанта позивачка) не належить проведення лабораторно-діагностичних досліджень та проведення ветеринарно-санітарної експертизи.

За позицією скаржника, позивачкою не надано докази про фактичне виконання нею робіт з проведення лабораторно-діагностичного дослідження за своїми посадовими обов`язками, отже суд першої інстанції помилково вважав доведеною вказану обставину.

Зазначає, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача компенсації втрати частини доходів позивача у розмірі 172702,59 грн не ґрунтуються на вимогах Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Відповідно до положень вказаного Закону, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Вважає, що судом першої інстанції залишено поза увагою, що надбавка за вислугу років позивачці не нараховувалась, а тому відсутні підстави для здійснення компенсації позивачу втрати частини доходів.

На думку скаржника, суд першої інстанції не звернув увагу, що у відповідності до Постанови КМУ від 11.12.1998 № 1960 «Про умови оплати праці працівників підприємств, установ і організацій державної ветеринарної медицини» лаборантам відділу з реєстрації патологічного/біологічного матеріалу не передбачено доплату на роботі за шкідливі умови праці (24 % від окладу).

Зазначає на помилковість висновків суду, щодо доведеності обставин, що посада, яку займала позивачка з 01.11.2024 передбачає безпосередню зайнятість на роботах із шкідливими умовами праці з мікроорганізмами II групи патогенності для людей, адже матеріали справи таких доказів не містять.

Звертає увагу апеляційного суду на те, що позивачкою не надано докази, які моральні страждання та у зв?язку з чим позивачка їх понесла, а також обґрунтування розміру компенсації, отже суд першої інстанції помилково вважав доведеною вказану обставину.

Вважає, що висновок суду першої інстанції у додатковому рішення про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу зроблено без надання оцінки доказам та аргументам відповідача, а висновок суду про наявність підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 20000 грн є необґрунтованим.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачка, через свого представника – адвоката Афадєєва В.В., просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін. Вказує, що перелік посад спеціалістів державних установ ветеринарної медицини, які мають право на надбавку до заробітної плати за вислугу років (до яких відносяться, зокрема, посади лаборантів І та ІІ категорії), чітко визначений Кабінетом Міністрів України у Додатку до Порядку № 972. При цьому, даним нормативним документом не передбачено будь-якої диференціації (розмежування) в залежності від певного структурного підрозділу державної установи ветеринарної медицини, в якому працює такий спеціаліст, що переконливо вказує на неспроможність правової позиції відповідача у справі. Вважає, що право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Наголошує на тому, що протиправна бездіяльність відповідача у вигляді ухилення від виплати позивачу протягом тривалого періоду часу обов`язкових до сплати сум складових заробітної плати, призвела до заподіяння позивачу також і значної моральної шкоди, а тому цілком обґрунтовано задоволено позовні вимоги в цій частині.

Крім того, вважає, що суд належним чином оцінив роботу адвоката у справі та понесені позивачем витрати у зв`язку з наданими послугами, а відповідач не надав суду доказів на підтвердження невідповідності або не співмірності таких витрат фактично наданим послугам.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник – адвокат Афадєєв В.В. заперечили проти доводів апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача Скородинська О.Ю. підтримала доводи апеляційної скарги.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає в повній мірі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за посадою і характером виконуваної фактично роботи у визначених посадовими обов`язками повноважень, посада лаборанта лабораторії державної ветеринарно-санітарної медицини віднесена до категорії спеціалістів ветеринарної медицини, яким згідно з Постановою КМУ від 25.07.2007 №972, встановлені надбавки за вислугу років. Крім того, позивачка мала право на надбавку за шкідливі умови праці. Тому, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по виплаті складових заробітної плати, а саме: за надбавкою за вислугу років за період з 01.08.2007 по 14.04.2025 та за доплатою за шкідливі умови праці за цей же період в загальному розмірі 150348,36 грн, з яких 143766,60 грн - борг по надбавці за вислугу років за вказаний період, і 6581,76 грн - борг по доплаті за шкідливі умови праці. Разом з тим, оскільки надбавка за вислугу років та доплата за шкідливі умови праці позивачці не нараховувалась, тому слід стягнути з відповідача на користь позивачки компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 172702,59 грн, за період з 01.01.2008 по 31.05.2025. Крім того, оскільки права позивачки порушені, тому вона має право на відшкодування моральної шкоди, яку слід визначити у розмірі 50000,00 грн.

Задовольняючи частково заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції врахував складність справи, виконані адвокатом роботи, витрачений на них час адвоката, обсяг наданих послуг, ціну позову, значення справи для сторони та клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу та визначив розмір таких витрат в сумі 20000,00 грн.

З такими висновками суду першої інстанції не можна повністю погодитися з огляду на наступне.

Суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що відповідно до диплома НОМЕР_1 , виданого 25 лютого 1989 року, ОСОБА_1 закінчила Кам`янець-Подільський радгосп-технікум по спеціальності «ветеринарія» та їй присвоєно кваліфікацію ветеринарного фельдшера (т.1 а.с. 24).

Згідно з відомостями трудової книжки ОСОБА_1 , 09.03.1989 ОСОБА_1 була прийнята на посаду ветеринарного фельдшера Гвардійської дільничої ветлікарні Хмельницької районної станції по боротьбі з хворобами тварин (запис в трудовій книжці № 1) (т.1 а.с.25-26).

25.11.1991 ОСОБА_1 звільнена з посади ветфельдшера Гвардійської дільничої ветлікарні Хмельницької районної станції по боротьбі з хворобами тварин за власним бажанням (ст. 38 КЗпП) (запис в трудовій книжці № 2).

03.12.1991 ОСОБА_1 прийнята на посаду лаборанта ІІ категорії хіміко-міко-токсикологічного відділу Обласної державної лабораторії ветеринарної медицини Хмельницької області. 04.02.1997 ОСОБА_1 звільнена з посади лаборанта ІІ категорії хіміко-міко-токсикологічного відділу Обласної державної лабораторії ветеринарної медицини Хмельницької області та одночасно зарахована на посаду лаборанта ІІ категорії станції по боротьбі зі сказом тварин в зв`язку зі зміною штатного розпису (запис в трудовій книжці № 4).

З 01.04.2000 у зв`язку зі змінами у штатному розписі – лаборант ІІ категорії станції по боротьбі зі сказом тварин рахується лаборантом І категорії, що підтверджується записами в її трудовій книжці серії НОМЕР_2 (запис в трудовій книжці № 3).

29.08.2008 ОСОБА_1 призначено в порядку переводу лаборантом І категорії станції по боротьбі зі сказом Хмельницької регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини (ХРДЛВМ).

01.01.2015 ОСОБА_1 переведено на посаду лаборанта ветеринарної медицини 1 категорії сектору реєстрації патологічного матеріалу та видачі результатів досліджень ХРДЛВМ (запис № 7 в трудовій книжці).

Відповідно до наказу Держпродспоживслужби № 355 від 31.10.2017 установу Хмельницька регіональна державна лабораторія ветеринарної медицини перейменовано у Хмельницька регіональна державна лабораторія Держпродспоживслужби (запис № 8 в трудовій книжці).

31.01.2019 посада ОСОБА_1 - лаборант ветеринарної медицини 1 категорії перейменовано на посаду лаборант (ветеринарна медицина) 1 категорії сектору реєстрації патологічного матеріалу та видачі результатів досліджень патоморфологічного відділу Хмельницької регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби (запис № 9 в трудовій книжці).

03.04.2023 ОСОБА_1 переведено на посаду лаборанта (ветеринарна медицина) 1 категорії патоморфологічного відділу Хмельницької регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби (запис № 10 в трудовій книжці).

02.10.2023 назву посади ОСОБА_1 – лаборант (ветеринарна медицина) 1 категорії змінено на лаборант 1 категорії патоморфологічного відділу (код класифікації професії 3212) (запис № 11 в трудовій книжці).

17.10.2024 ОСОБА_1 переведено на посаду лаборанта 1 категорії відділу з реєстрації патологічного/біологічного матеріалу (запис № 12 в трудовій книжці).

Відповідно до наказу № 81-к від 31.03.2025 року ОСОБА_1 - лаборанта І категорії відділу з реєстрації патологічного/біологічного матеріалу з 14.04.2025 звільнено за власним бажанням згідно зі ст. 38 КЗпП України (т.1 а.с. 27).

Згідно з інформацією про розмір і складові частини заробітної плати ОСОБА_1 вбачається, що за період з січня 2007 року по жовтень 2024 року нараховувалося 24% за шкідливі умов праці, в період з листопада 2024 по квітень 2025 року така надбавка не нараховувалась. Крім того, надбавка за вислугу років нараховувалась ОСОБА_1 лише у жовтні, листопаді, грудні 2007 року, у січні, лютому, березні 2008 року, в решта періоду роботи позивачки така надбавка не нараховувалась. (т. 1 а.с. 30-37).

Згідно з наказом № 12-в від 03.01.2024 Хмельницької регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби «Про встановлення доплати за шкідливі умови праці та за роботу в нічні години» встановлено доплату за шкідливі умови праці працівникам Хмельницької регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби на 2024 рік згідно з Додатку № 1 (т.2 а.с.54).

Відповідно до Додатку 1 до вказаного наказу визначено доплату за шкідливі умови праці працівникам Хмельницької РДЛ Держпродспоживслужби, зокрема, лаборанту І категорії ОСОБА_1 встановлено 24% доплати (т.2 а.с.55-56).

Згідно з посадовою інструкцією лаборанта І категорії ветеринарної медицини сектору реєстрації патологічного матеріалу і видачі результатів досліджень патоморфологічного відділу (КП 32.12), до обов`язків лаборанта І категорії ветеринарної медицини сектору реєстрації патологічного матеріалу і видачі результатів досліджень відносилось:

-проводити первинний огляд, прийом патологічного/біологічного матеріалу, що надійшов на дослідження, перевірку на відповідність зразка наданому опису чи описані необхідні дослідження достатньо докладно;

-при виробничій необхідності проводити реєстрацію зразків;

-підтримувати систему управління якості на своєму робочому місці та забезпечує її постійне виконання;

-у випадку виявлення невідповідності матеріалу повідомляти сектор;

-дотримуватись умов конфіденційності;

-контролювати ведення журналу відвідувачів;

-вести журнал видачі протоколів випробувань патологічного/біологічного матеріалів;

-вести реєстрацію карток контролю температурного режиму холодильника;

-слідкувати за санітарним станом і своєчасним зневаженням свого робочого місця після реєстрації патологічного матеріалу;

-надавати допомогу при обробці звітів і інших документів, а також при підготовці і проведенні семінарів і стажувань;

-дотримуватись правил роботи з інфікованим або підозрілим на інфікування матеріалом;

-дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку, охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, протипожежної безпеки;

-слідкувати за недопущенням сторонніх осіб на територію лабораторії;

-виконувати інші роботи, пов`язані з виробничою необхідністю по розпорядженню директора чи заступника директора.

Аналогічні обов`язки визначені посадовою інструкцією лаборанта І категорії відділу з реєстрації патологічного/біологічного матеріалу Хмельницької регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби (відповідно до к.п. 3212).

Відповідно до посадової інструкції лаборанта І категорії патоморфологічного відділу, до завдань та обов`язків лаборанта входить:

-приймання патоморфологічного матеріалу; проведення його огляду;

-проведення реєстрації зразків;

-повідомлення відділів про надходження матеріалу на дослідження;

- контроль ведення журналу реєстрації відвідувачів;

-ведення журналу видачі протоколів випробовувань патологічного/біологічного матеріалу;

-ведення реєстрації карток контролю температурного режиму холодильника;

-слідкувати за санітарним станом свого робочого місця;

-дотримуватись правил роботи з інфікованим або підозрілим на інфікування матеріалом;

-дотримуватись правил охорони парці, виробничої санітарії, електро- та пожежної безпеки;

-слідкувати за недопущенням сторонніх осіб на територію лабораторії.

Згідно з Положенням про відділ з реєстрації патологічного/біологічного матеріалу, основними функціями відділу є, зокрема: прийняття патологічного матеріалу, перевірка відповідності зразків опису, проведення розтину трупів тварин з оформленням протоколу паталого-анатомічного розтину трупів (пакування патологічного матеріалу).

Положенням про патоморфологічний відділ визначено основними функціями відділу є, зокрема: приймання патологічного (біологічного) матеріалу, патологоанатомічні розтини трупів сільськогосподарських тварин та птиці, встановлення причини загибелі тварин за результатами розтину трупів.

Також, Положенням про хіміко-токсикологічний відділу визначено, що відділ здійснює проведення лабораторних досліджень з лабораторної діагностики та профілактики захворювання тварин та птиці, оцінки якості та безпеки продукції тваринного та рослинного походження, кормів та кормових добавок; до складу цього відділу входить і лаборант І категорії.

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до ч.4 ст.102 Закону України «Про ветеринарну медицину» (зі змінами), розміри посадових окладів, порядок встановлення кваліфікаційних категорій на надбавок за вислугу років спеціалістам державних установ ветеринарної медицини визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ від 25 липня 2007 року №972 затверджено Порядок встановлення надбавок за вислугу років спеціалістами державних установ ветеринарної медицини (далі - Порядок).

Згідно з пунктами 1, 2 Порядку надбавки за вислугу років установлюються з 1 серпня 2007 року спеціалістам державних установ ветеринарної медицини залежно від стажу роботи в такому розмірі: за стаж роботи 3 роки - 10% від посадового окладу; понад 10 років - 20% від посадового окладу; понад 20 років - 30% від посадового окладу.

Відповідно п. 2 Порядку, надбавки за вислугу років установлюються спеціалістам державних установ ветеринарної медицини, які проводять лабораторно-діагностичні дослідження, ветеринарно-санітарну експертизу на ринках, здійснюють ветеринарно-санітарний контроль та нагляд на державному кордоні і транспорті.

Згідно з п. 3 Порядку, до стажу роботи, що дає право на встановлення надбавок за вислугу років, зараховується, зокрема: час роботи в державних установах ветеринарної медицини на посадах, зазначених у переліку згідно з додатком.

Надбавки за вислугу років спеціалістам державних установ

ветеринарної медицини обчислюється з посадового окладу без

урахування інших надбавок і доплат (п. 5 Порядку).

Відповідно до Переліку посад спеціалістів державних установ ветеринарної медицини, які проводять лабораторно-діагностичні дослідження, ветеринарно-санітарну експертизу на ринках, лікувально-профілактичні роботи, здійснюють ветеринарно-санітарний контроль та нагляд на державному кордоні і транспорті, що є додатком до Порядку встановлення надбавок за вислугу років спеціалістам державних установ ветеринарної медицини, посади лаборанта І категорії, лаборанта ІІ категорії, лаборанта віднесені до таких, що мають право на надбавку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про ветеринарну медицину», спеціалістами ветеринарної медицини є: лікарі та фельдшери ветеринарної медицини, які мають відповідний диплом та здійснюють діяльність з профілактики, оздоровлення, діагностики і лікування тварин, проведення ветеринарно-санітарної експертизи або іншу ветеринарну діяльність; ветеринарно-санітарна експертиза - це комплекс необхідних лабораторних та спеціальних досліджень (вірусологічних, бактеріологічних, хіміко-токсикологічних, патолого-анатомічних, гістологічних, паразитологічних, радіологічних), які проводяться спеціалістами державної служби ветеринарної медицини або офіційними ветеринарними лікарями, щодо безпечності продуктів тваринного походження, а на агропродовольчих ринках - і рослинного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів та кормів, включаючи аналіз виробничої технології та технологічного обладнання щодо відповідності ветеринарно-санітарним заходам.

Лабораторія ветеринарної медицини – належним чином обладнана та акредитована Національною агенцією з акредитації або відповідним органом з акредитації іноземної країни лабораторія, укомплектована спеціально підготовленим персоналом, компетентним здійснювати відповідні технічні процедури, та очолювана лікарем ветеринарної медицини.

Згідно з ч. 1 ст. 62 Закону України «Про ветеринарну медицину», лабораторну діагностику хвороб тварин та оцінку ветеринарно-санітарного стану продуктів тваринного походження, неїстівних продуктів тваринного походження, кормових добавок, преміксів, кормів, ґрунту, води для тварин, а також періодичного контролю за показниками якості та безпечності здійснюють Державний науково-дослідний інститут з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи і його філіали в Автономній Республіці Крим, областях, а також регіональні, міжобласні, міські, районні, міжрайонні державні лабораторії ветеринарної медицини та інші лабораторії, уповноважені на проведення необхідних досліджень відповідно до порядку, встановленого Департаментом. Дослідження проводяться згідно з рекомендаціями, інструкціями та стандартами відповідних міжнародних або вітчизняних організацій.

Наказом Міністерства аграрної політики України від 07.11.2006 №653 впроваджено із 01 березня 2007 довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 79 "Ветеринарна діяльність", який затверджений Міністерством аграрної політики України та погоджений Міністерством праці та соціальної політики України і Державним департаментом ветеринарної медицини, які є обов`язковим для застосування відповідно до Загальних положень Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників Випуску 1.

За визначенням кваліфікаційної характеристики, за посадовими обов`язками лаборант ветеринарної медицини відбирає зразки продукції тваринного, рослинного та біохімічного походження, необхідні для проведення відповідних досліджень, приймає, реєструє, готує матеріал для дослідження, проводить його первинну обробку, виконує технічну роботу із розтину трупів, робить первинні посіви матеріалу та культур на живильні середовища, готує препарати для мікроскопічних та інших досліджень, готує розчини хімреактивів і фарб, живильні середовища, центифугує та визначає рН розчинів, асистує під час проведення досліджень, проводить лабораторні та інші дослідження з метою оцінки якості та безпечності продукції тваринного походження, кормів і води.

Оцінивши докази про справі в їх сукупності, суд першої інстанції, з врахуванням визначених посадовими інструкціями обов`язків, положеннями про відділи, правильно виходив з того, що фактично виконувана позивачкою робота на посаді лаборанта ІІ категорії, І категорії відповідних відділів віднесена до робіт та посад, що дають право на щомісячну надбавку за вислугу років.

Позивачкою доведено порушення її права на отримання надбавки за вислугу років, а відповідачем наявність в останньої такого права та правильності розрахунків щодо надбавки за вислугу років не спростовано ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді, що є його процесуальнми обов`язком, а тому висновок суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог в цій частині є правильним.

Щодо позовних вимог в частині стягнення надбавки за шкідливі умови праці в заявленому розмірі, колегія суддів зауважує.

Відповідно до ст. 100 КЗпП України, на важких роботах, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я встановлюється підвищена оплата праці. Перелік цих робіт визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 №1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Типовим положенням про оцінку умов праці на робочих місцях і порядок застосування галузевих переліків робіт, на яких можуть встановлюватися доплати робітникам за умовами праці, затвердженим постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 03.10.1986 №387/22-78 (далі - Типове положення), визначено, що доплати за умови праці застосовуються на робочих місцях, на яких виконуються роботи, передбачені галузевим переліком робіт з важкими та шкідливими, особливо важкими та особливо шкідливими умовами праці. При цьому вказані доплати передбачені лише за неможливості усунення шкідливих виробничих чинників.

Конкретні розміри доплат за роботу в шкідливих і важких умовах праці встановлюються на основі атестації робочих місць пропорційно фактично відпрацьованому часу в несприятливих умовах праці (згідно з підпунктом 1.7 Типового положення).

Розмір доплат за шкідливі умови праці обраховують у відсотках до тарифної ставки (окладу):

- на роботах із важкими та шкідливими умовами праці - 4, 8, 12%;

- на роботах із особливо важкими та особливо шкідливими умовами праці - 16, 20, 24%.

Віднесення робіт до категорії зі шкідливими та важкими умовами праці здійснюється за результатами атестації відповідних робочих місць за умовами праці в Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442, та Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених постановою Міністерства праці України і Головним державним санітарним лікарем України від 01.09.1992 № 41.

З урахуванням віднесення виконуваних позивачкою робіт до категорії зі шкідливими та важкими умовами праці, що дає їй право на отримання надбавки за шкідливі умови праці у розмірі 24% від посадового окладу, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в даній частині повністю, при цьому у мотивуальній частині рішення вказав, що доплата за шкідливі умови праці (24 % від окладу) - нараховувалася позивачці у період з січня 2007 року по жовтень 2024 року включно, за виключенням вересня місяця 2007 року, та періоду з листопада 2024 року до дати звільнення 14.04.2025.

Разом з тим, судом першої інстанції не взято до уваги, що надбавка за шкідливі умови праці за вересень 2007 року не виплачувалась позивачці у зв`язку з перебуванням у відпустці, в решта місяців за період з січня 2007 року по жовтень 2024 року нараховано та виплачено таку надбавку в повному обсязі, за виключенням періоду з листопада 2024 року по квітень 2025 року, що становить 3464,84 грн ((276,90*24%)+(276,90*24%)+ (5022,05*24%)+(5815,00*24%)+(3045,95*24%)), тому рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення надбавки за шкідливі умови праці слід змінити, зменшивши суму невиплаченої надбавки за шкідливі умови праці до 3464,84 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати слід зазначити таке.

Стаття 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІІ передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

За приписами ст. 2 Закону № 2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Відповідно до ст. 3 Закону України № 2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі Порядок № 159).

Пункти 1, 2 Порядку № 159 відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Згідно з абз. 1 п. 4 Порядку № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Разом з тим, встановлено, що відповідні надбавки позивачці не нараховувались. І з цього приводу є підставними доводи апеляційної скарги.

Враховуючи наведене вище, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої ст.2 Закону №2050-ІІІ, є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів. За відсутності фактичного нарахування даних сум, вимога про стягнення з відповідача на користь позивачки компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є передчасною, тому в даній частині позовних вимог слід відмовити.

А тому, рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом в цій частині нового судового рішення про відмову задоволенні цих позовних вимог.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог в цій частині.

Проте, колегія суддів не може погодитися із визначеним судом розміром моральної шкоди, виходячи із наступного.

Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. (ст. 237-1 КЗпП України)

Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку з посяганням на її права та інтереси.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Разом з тим, з огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, апеляційний суд погоджується із твердженнями позивачки щодо того, що вона зазнала моральної шкоди внаслідок порушення її прав. При цьому, доводи відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивачкою не надано доказів факту заподіяння їй моральної шкоди є безпідставними.

Разом з тим, вирішуючи питання про розмір компенсації ОСОБА_1 моральної шкоди, колегія суддів враховує, що позивачка не отримувала протягом тривалого періоду обов`язкових до сплати надбавок до заробітної плати, на які за законом мала право, що викликало необхідність докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Разом з тим, з урахуванням принципів розумності і справедливості, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зменшення розміру стягнутої з відповідача на користь позивачки моральної шкоди з 50000 грн до 20000 грн, що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, та не приведе до безпідставного збагачення. У зв`язку з чим, рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди підлягає зміні.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розподіл судових витрат є імперативною нормою для суду. Суд зобов`язаний здійснити належний розподіл як за заявою учасника, так і з власної ініціативи, забезпечуючи захист майнових інтересів позивача та державного бюджету.

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Пільги, надані цим Законом особі, відповідно до її статусу та у пов`язаних з його реалізацією справах, не розповсюджуються на подання позовів, відмінних за характером спору.

З огляду на викладене, з урахуванням того, що позивачка в частині позовних вимог про стягнення надбавки за вислугу років та за шкідливі умови праці звільнена від сплати судового збору в силу закону, та виходячи з пропорційності задоволених позовних вимог щодо стягнення надбавки за вислугу років та за шкідливі умови праці, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1177,88 грн.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, підлягає зменшенню сума судового збору (сплачена позивачкою за позовні вимоги про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та моральної шкоди), яка стягнута з відповідача на користь позивачки, до 160,00 грн.

Разом з тим, за подачу апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 5595,77 грн, тому враховуючи пропорційність позовних вимог у задоволенні яких відмовлено, звільнення позивачки від сплати судового збору за позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по невиплаченій надбавці за вислугу років, невиплаченої доплати за шкідливі умови праці, слід компенсувати відповідачу сплачений судовий збір у розмірі 2637,22 грн за рахунок держави в порядку, визначеному КМУ.

Крім того, слід стягнути з позивачки на користь відповідача 450 грн судового збору, пропорційно розміру позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди в задоволенні яких відмовлено.

Також, з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог, що становить 44,83%, слід змінити суму витрат на професійну правничу допомогу, стягнуту додатковим рішенням суду першої інстанції, зменшивши суму витрат на професійну правничу допомогу, яка стягнута з відповідача на користь позивачки до 8966,00 грн ((20000*44,83%)/100%).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Хмельницької регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 червня 2026 року в частині стягнення з Хмельницької регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби на користь ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову задоволенні цих позовних вимог.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 червня 2026 року в частині стягнення з Хмельницької регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби на користь ОСОБА_1 невиплаченої надбавки за шкідливі умови праці та загальної суми виплат змінити, зменшивши суму невиплаченої надбавки за шкідливі умови праці до 3464 грн 84 коп та визначивши загальну суму виплат, яка підлягає стягненню з Хмельницької регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби на користь ОСОБА_1 , в розмірі 147231 грн 44 коп.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 червня 2026 року в частині стягнення з Хмельницької регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби на користь ОСОБА_1 моральної шкоди та в частині стягнення з Хмельницької регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби на користь ОСОБА_1 судового збору змінити, зменшивши розмір моральної шкоди до 20000 грн та судового збору до 160 грн.

Стягнути з Хмельницької регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби на користь держави 1177 грн 88 коп судового збору.

Додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 червня 2026 року змінити, зменшивши суму витрат на професійну правничу допомогу, яка стягнута з Хмельницької регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби на користь ОСОБА_1 , до 8966 грн.

Компенсувати Хмельницькій регіональній державній лабораторії Держпродспоживслужби судовий збір в розмірі 2637 грн 22 коп в порядку, визначеному КМУ.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Хмельницької регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби 450 грн судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П. Корніюк

О.І. Талалай