Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №463/5515/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 463/5515/26 Головуючий у 1 інстанції: Головатий Р.Я.

Провадження № 33/811/1361/26 Доповідач: Маліновська О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року суддя Львівського апеляційного суду Маліновська О.В., з участю представника особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 адвоката Карпінської Олени Борисівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника - адвоката Карпінської О.Б. на постанову судді Личаківського районного суду м. Львова від 14 липня 2026 року,

встановив:

постановою судді Личаківського районного суду м. Львова від 14 липня 2026 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 665 грн 60 коп судового збору.

Відповідно до оскаржуваної постанови, водій ОСОБА_1 03.06.2026 о 14 год. 38 хв. у м. Львів на вул.Б. Хмельницького, 292, керуючи транспортним засобом «Toyota Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння: поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість шкірного покриву. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На зазначену постанову захисник-адвокат Карпінська О.Б. подала апеляційну скаргу, у якій просить поновити строк апеляційного оскарження; скасувати постанову судді Личаківського районного суду м. Львова від 14 липня 2026 року та провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження зазначає, що розгляд справи відбувся без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Про наявність особи захисник мав змогу довідатися з ЄДРСР лише 17.04.2026.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що постанова судді є незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, без з`ясування усіх обставин справи.

Вважає, що суддею безпідставно обмежено право особи на захист, гарантоване КУпАП та Конституцією України, та безпідставно відмовлено у наданні адвокату Карпінській О.Б. можливості ознайомитися з матеріалами справи та розглянув справу у відсутності адвоката лише з тих підстав, що адвокат ОСОБА_2 та адвокат Кольбенко Г.С., який раніше ознайомлювався зі справою, здійснюють адвокатську діяльність за однією адресою. Зауважує, що адвокати Кольбенко Г.С. та ОСОБА_2 здійснюють індивідуальну адвокатську діяльність, є самостійними суб`єктами адвокатської діяльності, кожен із яких незалежно реалізує професійні права та обов`язки.

На думку апелянта, у працівників поліції були відсутні законні підстави для направлення ОСОБА_1 на медичний огляд у зв`язку з відсутністю об`єктивно встановлених ознак наркотичного сп`яніння. Звертає увагу, що відеозаписи з нагрудних камер не підтверджують існування жодної із зазначених в протоколі ознак.

Вважає протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 682889 від 03.06.2026 неналежним та недопустимим доказом, оскільки такий не відповідає вимогам Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС України від 06.11.2015 №1376.

Стверджує, що рапорт поліцейського також не може вважатися належним доказом з тих підстав, що такий фактично є документом внутрішнього користування, зміст якого полягає у інформуванні начальника відділення поліції про правомірність дій працівників поліції щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Зазначає, що наявні у матеріалах справи відеозаписи не можуть братися судом до уваги, оскільки кожен з них не є безперервним, є розділеним на окремі файли із значними перервами у фіксуванні події.

Заслухавши пояснення захисника Карпінської О.Б. щодо поданої апеляційної скарги, Мірошніченка С.О., який підтримав подану захисником апеляційну скаргу, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції права на захист у зв`язку з розглядом даної справи без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та його захисника, то право на захист та доступ до правосуддя було відновлено судом апеляційної інстанції шляхом поновлення строку на апеляційне оскарження та прийняття апеляційної скарги до розгляду.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.

Так, пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Разом з тим, ст. 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у випадку невиконання водієм вимог п. 2.5 ПДР полягає у відмові особи, яка здійснювала керування транспортним засобом та якій працівник поліції висловив вимогу пройти огляд на стан сп`яніння, пройти такий огляд.

Відповідно до ст. 2, 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 9 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного сп`яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Вищевказане обґрунтовує, що, всупереч твердженням апелянта, при скеруванні ОСОБА_1 на огляд для визначення стану сп`яніння працівник поліції не порушив вимог Інструкції, позаяк визначення ознак сп`яніння та подальше направлення на огляд здійснюється на розсуд поліцейського.

Так, з протоколу серії ЕПР1 № 682889 від 03 червня 2025 року (а.с. 1) вбачається, що такими ознаками у ОСОБА_1 були: поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, неприродня блідість шкірного покриву.

З огляду на наведені ознаки, у поліцейського виникли підстави вважати, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп`яніння, наслідком чого стала вимога поліцейського до ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі.

Наявним у матеріалах справи відеозаписом з камер спостереження патрульних підтверджується, що працівники поліції зупинили транспортний засіб марки засобом «Toyota Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 за порушення ПДР – не виконав вимогу дорожнього знаку 5.16, здійснивши рух праворуч по смузі, яка дозволяє рух лише прямо, на підтвердження чого ОСОБА_1 працівниками поліції було надано відеозапис з відео реєстратора службового автомобіля поліції та складено відповідну постанову. В ході розмови ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, оскільки у працівників поліції виникла підозра, що ОСОБА_1 може перебувати у стані наркотичного сп`яніння у зв`язку з виявленими в останнього ознаками такого, на що останній кілька разів категорично відмовився.

Надуманими є твердження апелянта щодо невідповідності протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 682889 від 03.06.2026 вимогам Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06.11.2015 №1376, у зв`язку з чим такий протокол слід вважати неналежним та не допустимим доказом.

З метою прискорення роботи та зменшення паперового навантаження, а також повною автоматизацією робочих процесів, Національною поліцією України запроваджено систему оформлення адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху за допомогою електронних протоколів. Електронні протоколи мають абсолютно рівнозначну юридичну силу порівняно з традиційними паперовими бланками.

Пунктом 1 Розділу ІІ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» від 07.11.2015 №1395 зокрема передбачено, що за наявності технічної можливості протокол про адміністративне правопорушення складається в електронній формі з автоматичним присвоєнням йому відповідної серії та номера, який роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що наявний у справі протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а також вимогам, передбаченим Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, містить усі необхідні реквізити та є належним і допустимим доказом.

Апеляційний суд не погоджується з доводами сторони захисту про неможливість врахування судом рапорта поліцейського, як доказу з наступних підстав.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, поясненнями свідків.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Як наслідок, при дослідженні доказів у їх взаємосукупності суд надає оцінку кожному з них на предмет належності, допустимості, достовірності та перевіряє, чи перебувають вони у логічному зв`язку.

Окрім цього, жоден із доказів не має наперед встановленої сили, а тому суд однаковою мірою оцінює як рапорт поліцейського, так і пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про допустимість та належність рапорта поліцейського офіцера громади СВГ ВП ЛРУП №1 ГУ НП у Львівській області Богдана Майхера від 03.06.2026, оскільки такий перебуває у взаємозв`язку з іншими доказами по справі, у тому числі з відеозаписом з нагрудних камер поліцейських.

Доводи апеляційної скарги про те, що долучений до матеріалів справи відеозапис не є безперервним не може бути підставою для скасування постанови, оскільки на такому зафіксовано в повному обсязі обставини, що підлягають з`ясуванню та дають можливість встановити в діях особи наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколах про адміністративні правопорушення та додатках до нього матеріали справи не містять.

Таким чином, наявні у справі докази, яким суддя першої інстанції надав належну оцінку, у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, за ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).

При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

При розгляді справи суддею першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП.

Ураховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час апеляційного перегляду, оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -

постановив:

поновити строк апеляційного оскарження.

Апеляційну скаргу адвоката Карпінської Олени Борисівни – залишити без задоволення.

Постанову Личаківського районного суду м. Львова від 14 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Оксана МАЛІНОВСЬКА