Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №462/4289/25 — Львівський апеляційний суд

Суд: Львівський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:

Дата: 19 жовтня 2026 р.

Справа: №462/4289/25

Суддя: Ніткевич А. В.

Справа № 462/4289/25 Головуючий у 1 інстанції: Бориславський Ю.Л.

Провадження № 22-ц/811/1270/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого судді - Ніткевича А.В.

суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.

секретаря Гаврилюк Я.Ю.

з участю позивачки ОСОБА_1 , представника позивачки Юнко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Юнко Марії Василівни на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 19 березня 2026 року в складі судді Бориславського Ю.Л. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у майні та визнання права власності,-

встановив:

У червні 2025 року представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Юнко М.В. звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про припинення права на частку у майні та визнання права власності, просила:

- припинити право власності відповідача на 9/100 частку у праві власності на будинок за адресою АДРЕСА_1 ;

- припинити право власності відповідача на 1/3 частку у праві власності на присадибну земельну ділянку площею 0,0699 за адресою АДРЕСА_1 ;

- визнати за позивачем право власності на 9/100 частку у будинку за адресою АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_2 ;

- визнати за позивачем право власності на 1/3 частку у праві власності на присадибну земельну ділянку площею 0,0699 за адресою АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_2 ;

- виплатити відповідачу вартість 9/100 частки у будинку за адресою АДРЕСА_1 в сумі 225183,69 грн. та вартість 1/3 частки у праві власності на земельну ділянку площею 0,0699 за адресою АДРЕСА_1 в сумі 235999,67 грн., в загальній сумі – 461183,36 гривень.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 01.07.2025 провадження у справі відкрито, розгляд справи постановлено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням /викликом/ сторін.

Оскаржуваною ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 19 березня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у майні та визнання права власності залишено без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України.

Роз`яснено позивачу, що залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.

Ухвалу суду оскаржила представник ОСОБА_1 - адвокат Юнко М.В., вважає, що така постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що у підсистемі «Електронний суд» відсутній протокол судового засідання від 17.02.2026, як і докази виклику сторін на інший час у судове засідання.

При цьому, 17.02.2026 неодноразово оголошувалася повітряна тривога.

Обов`язком суду є сприяти учасникам судового процесу у реалізації ними процесуальних прав, зокрема на участь у судовому розгляді та виходити у даному випадку з того, що відсутній учасник справи не з`явився в судове засідання з поважних причин, за відсутності клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У цьому контексті покликається на постанову Верховного Суду від 26 лютого 2025 року у справі № 752/8937/24.

Щодо неявки у судове засідання призначене на 19.03.2026, то представником було подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю надання медичної допомоги домашньому вихованцю.

Звернення до медзакладів було зумовлене станом тварини та потребувало невідкладної медичної допомоги, тому не вважає неявку у судове засідання 19.03.2026 такою, що була без поважних причин, оскільки докази звернення та лікування додано.

Зазначає, що при застосуванні процесуальних норм, суду слід уникати, як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості.

Просить скасувати ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 19 березня 2026 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивачки та її представника на підтримку доводів скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення виходячи з такого.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до приписів частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на судовий захист, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка та її представник про судові засідання 17.02.2026 та 19.03.2026 були повідомлені належним чином.

19.03.2026 Залізничним районним судом м. Львова зареєстровано клопотання представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Юнко М.В., надіслане через електронну пошту, а не через підсистему «Електронний суд», тобто у спосіб не передбачений процесуальним законодавством, про відкладення розгляду справи у зв`язку із необхідністю звернення з котом до ветеринара, однак не надала суду доказів існування обставин, наведених у клопотанні.

В свою чергу, процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Таким чином, сторона позивача повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи, у судові засідання, призначені на 17.02.2026 та 19.03.2026 повторно не з`явилася, заяви про розгляд справи у відсутності позивача /її представника/ не подано, повідомлень про те, що позивачем припинено договір про надання правничої допомоги з адвокатом Юнко М.В., суду не надано.

Враховуючи положення п. 3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, а також строки розгляду справи, неприпустимість зловживання процесуальними правами, повторні неявки позивача та її представника, неподання стороною позивача заяви про розгляд справи у її відсутності, суд прийшов висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у майні та визнання права власності не може бути розглянута по суті за відсутності позивача /її представника/, тому позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

При постановленні ухвали суд врахував правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 та від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. При цьому учасники справи зобов`язані, зокрема, виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; та виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки (пункт 3 частини першої статті 43 ЦПК України).

Відповідно до статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони правовідносин (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц тощо), зокрема процесуальних.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише за сукупності певних установлених законом умов: а) належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; б) повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; в) ненадходження від позивача клопотання (заяви) про розгляд справи за його відсутності; г) його нез`явлення перешкоджає розгляду справи.

Колегія звертає увагу, що повторною є друга поспіль неявка позивача, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Вирішуючи питання про залишення позову без розгляду, суд повинен врахувати всі умови залишення заяви без розгляду у сукупності. Відсутність хоча б однієї із умов не дає права суду залишати позов без розгляду.

Таким чином, для правової кваліфікації та підстави залишення позову без розгляду значення мають два останні судові засідання.

Залишення позову без розгляду є формою закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що два останні судові засідання були призначені на 17.02.2026 та 19.03.2026 (а.с. 121, 138).

Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог ст.ст. 128-130 ЦПК України у спосіб, який забезпечує фіксацію повідомлення або виклику.

Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

В частині 5 цієї статті зазначено, що судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, яких викликають, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка повідомлення завчасно.

Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (частина восьма статті 128 ЦПК України).

Згідно із ч. 5 ст. 14 ЦПК України суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

У матеріалах справи наявні докази повідомлення учасників справи на зазначені вище судові засідання, що свідчить про виконання судом першої інстанції вимог процесуального закону у цій частині.

Зокрема, представник позивача ОСОБА_3 повідомлялася судом про судове засідання на 17.02.2026, шляхом надіслання їй повідомлення у додаток «Вайбер» та надісланням повістки в її електронний кабінет, свідченням чого є відповідні довідки (а.с. 121 зворот, 122).

Конверт з судовою повісткою, адресований позивачці ОСОБА_1 повернувся без вручення адресату із відміткою «адресат відсутній» (а.с. 127).

У судове засідання призначене на14 год 00 хв 17.02.2026 позивачка та її представник не прибули, не повідомили суд про причину неявки, однак з врахування думки представників відповідача, суд ухвалою, за несеною до протоколу судового засідання, відклав розгляд справи на 12 год 00 хв 19.03.2026 (а.с. 138).

Про судове засідання 19.03.2026 представника позивачки ОСОБА_3 повідомлено шляхом надіслання їй судової повістки в її електронний кабінет 19.02.2026 (а.с. 140).

Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі (ч. 5 ст. 130 ЦПК України).

Крім цього, днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України).

Враховуючи наведене, будь які підстави стверджувати про неналежне повідомлення сторони позивача є неспроможними, оскільки спростовуються матеріалами справи.

В свою чергу, 19.03.2025, тобто у день судового засідання, представник позивачки ОСОБА_3 подала клопотання про відкладення судового засідання, у зв`язку з необхідністю звернення до ветлікарні з домашнім улюбленцем. Зазначали, що відповідні докази будуть надані.

Колегія суддів звертає увагу на те, що аналіз норм процесуального права дійсно свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи (постанови Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі № 295/13823/14-ц (провадження № 61-17140св21), від 14 лютого 2024 року у справі № 752/5040/19 (провадження № 61-17634св23), від 24 квітня 2024 року у справі № 552/2497/22 (провадження № 61-18717св23).

Таким чином, згідно із вимогами ЦПК України суд дійсно не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, яка у даній справі мала місце 19.03.2026, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.

Таким чином, покликання в апеляційній скарзі на те, що у судове засідання 17.02.2026 сторона позивача не з`явилася, у зв`язку з неодноразовим оголошенням повітряної тривоги, не має правового значення, оскільки у цей день суд відклав розгляд справи.

В свою чергу, долучення до апеляційної скарги доказів візиту до клініки ветеринарної медицини висновків суду також не спростовує, оскільки навіть маючи докази поважності причин повторної неявки позивача у судове засідання, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із тим, що у даній справі мала місце повторна неявка позивачки ОСОБА_1 та її представника, які були належним чином повідомлені про розгляд справи, однак у відповідні судові засідання не з`явилися, із заявою про розгляд справи без їхньої участі, не зверталися.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, є безпідставними та суб`єктивним трактуванням позивачем таких, тому не виключають можливості суду застосовувати правові наслідки неявки позивача у судові засідання.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.

Поряд з цим, достовірно знаючи про подану позовну заяву (розгляд справи), позивачка двічі поспіль у судові засідання не з`явилася, участь свого представника не забезпечила, відтак свої процесуальні обов`язки не виконала.

Вказана процесуальна поведінка не демонструє добросовісність використання своїх процесуальних прав і готовність брати участь у справі на всіх етапах її розгляду.

Колегія суддів зауважує, що ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21 (провадження № 11-126заі22).

Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22) та у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 522/13429/13-ц (провадження № 61-3848св22).

Враховуючи наведене та належне виконання судом першої інстанції вимог процесуального закону щодо повідомлення учасників справи (позивача) про день, час та місце розгляду справи, відсутність заяви у якій сторона позивача просила б суд про розгляду справи без участі позивача, дають підстави для висновку про законність оскаржуваної ухвали та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, відтак, необхідність залишення без задоволення апеляційної скарги.

Іншими словами, висновок суду першої інстанції про наявність підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, для залишення позову без розгляду є правильним.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Керуючись статтями 374, 379, 381, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Юнко Марії Василівни - залишити без задоволення.

Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 19 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 21 жовтня 2026 року.

Головуючий А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua