Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №336/2877/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 21.10.2026 Справа № 336/2877/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 336/2877/26 Головуючий у 1-й інстанції: Турчинський М.І.

Провадження № 22-ц/807/1996/26 Суддя-доповідач: Сакоян Д.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Сакояна Д.І.

суддів: Бредуна Д.С., Салтан Л.Г.

розглянувши без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07.07.2026 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулось до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання кредиту № 529043-КС-003 від 29.04.2025 у розмірі 90560,00 грн, понесені судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2662,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 29.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання кредиту № 529043-КС-003. Договір укладений в електронній формі в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 1 договору кредиту ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 32000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит.

Згідно з умовами договору кредиту сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1 % за кожен день користування кредитом.

Пунктом 2 кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявний на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.

Пунктом 3 кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору.

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, надало позичальнику грошові кошти в розмірі 32000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 .

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 належним чином не виконував свої зобов`язання за кредитним договором, станом на 13.03.2026 утворилась заборгованість за договором про надання кредиту № 529043-КС-003 у розмірі 90560,00 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 32000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах – 36160,00 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України – 16000,00 грн; суми прострочених платежів за комісією – 6400,00 грн.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07.07.2026 позов ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором про надання кредиту № 529043-КС-003 від 29.04.2025, яка складається з основної суми боргу за тілом кредиту у розмірі 32000,00 грн та з відсотків за користування кредитом у розмірі 25000,00 грн, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 1704,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» через систему «Електронний суд» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07.07.2026 у справі за позовом ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості змінити в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» суми заборгованості за кредитним договором, а саме змінити загальну стягнену суму з 57000,00 грн на нову суму 74560,00 грн, в решті рішення залишити без змін.

Апеляційну скаргу вмотивовано тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим у частині часткової відмови у стягненні процентів за користування кредитом, а зазначені висновки суду першої інстанції базуються на:

– хибному ототожненні ним процентів, які нараховуються протягом строку кредитування в якості правомірної плати за користування кредитними коштами, наданими йому позивачем у відповідності до умов кредитного договору (ст. 1048 та 1056-1 ЦК України) та процентів, які нараховуються за порушення грошового зобов`язання, тобто у випадку, коли сума кредиту за кредитним договором не повертається позичальником у визначений ним строк (ч. 2 ст. 625 ЦК України);

– помилковому сприйнятті норм ЦК України, ЦПК України та існуючої судової практики щодо, начебто, можливості суду зменшувати розмір процентів за кредитним договором, які нараховуються протягом строку кредитування (ст. 1048 та 1056-1 ЦК України);

– недостатньому та неповному дослідженні матеріалів справи з метою встановлення всіх дійсних обставин справи.

Скаржник вказує, що позивач звернувся до суду із позовними вимогами в сумі 90560,00 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 32000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах – 36160,00 грн; суми заборгованості по штрафам – 0,00 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ – 16000,00 грн; суми прострочених платежів за комісією – 6400,00 грн.

Відсотки по кредитному договору № 529043-КС-003 нараховані в період дії договору за кожен день користування кредитом на залишок по кредиту та відповідають нормам ЦК України, умовам договору про надання кредиту та Правилам.

Судом не було належним чином досліджено усі необхідні докази та з`ясовано обставини справи, оскільки при ухваленні рішення не було враховано наступного.

Графіком платежів було погоджено, що якщо позичальник сплачує заборгованість згідно з графіком платежів (без порушень), то треба сплатити по договору 64759,86 грн, з яких по процентах 26359,86 грн, оскільки з кожним платежем сума загального боргу, на яку нараховуються кожного дня проценти, зменшується.

Отже, загальна сума до сплати дійсно становила би 64759,86 грн, з яких по процентам 26359,86 грн, лише у випадку належного виконання позичальником зобов`язань та погашення обумовлених сум згідно з графіком платежів.

Однак боржником не було сплачено жодного платежу на погашення кредиту за договором № 529043-КС-003 про надання кредиту, чим порушено зобов`язання, встановлені договором, що цілком закономірно призвело до подорожчання кредиту і збільшення загального розміру нарахованих процентів за період користування кредитом, оскільки проценти нараховуються щоденно на фактичний залишок по тілу кредиту.

З розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що проценти за користування кредитом за відсотковою ставкою в розмірі 1 % нараховані позивачем на залишок заборгованості по тілу кредиту в межах дії договору, а саме з 29.04.2025 по 19.08.2025 включно, що видно з розрахунку заборгованості.

Крім того, з розрахунку видно, що штрафні санкції за неналежне виконання умов договору не нараховувались та не входять до складу позовних вимог, а проценти за користування кредитом після 19.08.2025 не нараховувались і як видно, що вже з 20.08.2025 їх розмір залишився незмінним – 36160,00 грн.

Отже, розрахунок заборгованості, наданий позивачем за кредитним договором № 529043-КС-003, повністю відповідає умовам договору, а розмір нарахованих процентів відповідає нормам ст. 1048, 1050 та 1056-1 ЦК України.

Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту. У кредитних договорах ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» встановлена комісія саме за надання кредиту, яка є разовою, та розмір якої є незмінним. Комісія за надання кредиту встановлюється не лише у Правилах надання кредитів чи Паспорті споживчого кредиту, а і у самих кредитних договорах, які укладаються у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та які підписуються за допомогою одноразових ідентифікаторів.

Судом першої інстанції не було належним чином досліджено умови кредитного договору.

Також комісія за надання кредиту передбачена як умовами кредитного договору, так і Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, які були підписані позичальником, що свідчить про обізнаність останнього щодо включення комісії «за надання кредиту» до загальних витрат за споживчим кредитом та порядок сплати такої комісії.

Апелянт вважає, що через всі вищезазначені грубі порушення норм як матеріального, так і процесуального права, судом першої інстанції фактично було ухвалено незаконне по суті рішення (в частині часткової відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 17560,00 грн).

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив, що згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити судове рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вище вимогам закону у повній мірі не відповідає.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції погодився із заявленим товариством розміром заборгованості за кредитом, водночас частково стягуючи заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, виходив з того, що нараховані та пред`явлені до стягнення проценти значно перевищують розмір заборгованості за основною сумою кредиту. Суд констатував, що визначений кредитним договором розмір процентів є непропорційно високим, що призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальнику, суперечить нормам Закону України «Про захист прав споживачів», що підтверджується правовими висновками Верховного Суду. Крім того, на думку суду першої інстанції, не підлягають стягненню нараховані позивачем відсотки на підставі ст. 625 ЦК України, оскільки вони були нараховані під час дії воєнного стану, що не відповідає вимогам закону. Також суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність нарахованої суми комісійної винагороди, яка була зарахована кредитодавцем неправомірно як комісія, оскільки супутня послуга банку, визначена як обслуговування кредитної заборгованості (кредиту), має надаватися безоплатно.

Апеляційний суд частково погоджується із наведеними в оскаржуваному рішенні суду висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з приписами ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

– електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

– електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

– аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

При цьому одноразовий ідентифікатор – це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Матеріалами справи підтверджено, що 29.04.2025 ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір про надання кредиту № 529043-КС-003 (а.с. 221-223).

Двадцять дев`ятого квітня 2025 року ОСОБА_1 прийняв (акцептував) пропозицію (оферту) укласти договір про надання кредиту № 529043-КС-003 (а.с. 201).

Двадцять дев`ятого квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», було укладено Договір про надання кредиту № 529043-КС-003 (а.с. 202-242).

Згідно з п. 2.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 32000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА».

Тип кредиту: кредит (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 2.3 договору строк, на який надається кредит: 16 тижнів.

Пунктом 2.4 договору визначено, що стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1 %, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

Згідно з п. 2.5 договору комісія за надання кредиту: 6400,00 грн. Комісія нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту. Розмір комісії, встановлений цим пунктом договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір комісії не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

Пунктом 2.7 договору встановлено, що загальний розмір наданого кредиту: 32000,00 грн.

Строк дії договору до 19.08.2025 (п. 2.8 договору).

Згідно з п. 2.9 договору орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 65180,80 грн.

Пунктами 2.13, 2.14 договору встановлено, що дата видачі кредиту 29.04.2025, дата повернення кредиту 19.08.2025.

Пунктом 3.1 договору визначено технологію (порядок) укладання договору: договір укладається з використанням ІКС кредитодавця, дистанційно, в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» шляхом надання пропозиції укласти договір (оферти) кредитодавцем та її прийняття (акцептування) позичальником. Договір укладається з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», інших нормативно-правових актів Національного банку України.

Відповідно до п. 4.1 договору кредитодавець зобов`язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з дня укладення договору надати позичальнику кредит в сумі, вказаній в п. 2.1 договору, шляхом безготівкового переказу коштів (однією або декількома транзакціями) на реквізити електронного платіжного засобу, який зазначений в розділі 12 договору.

Згідно з п. 4.2 договору про надання кредиту № 529043-КС-003 від 29.04.2025 позичальнику здійснюється нарахування процентів за зниженою процентною ставкою, вказаною у п. 10.2 договору, починаючи з першого дня користування кредитом. Позичальник зберігає можливість сплати процентів за зниженою процентною ставкою протягом усього періоду дії договору за умови сплати позичальником своєчасно і у повному обсязі процентів, комісії та частини суми наданого кредиту, в порядку та в розмірах, зазначених в графіку платежів, що вказаний в п. 4.2.2 та додатку № 1 до договору. У разі несплати позичальником у повному обсязі платежу, передбаченого графіком платежів, та непогашення заборгованості із внесення платежу, передбаченого графіком платежів, протягом наступних 7 (семи) діб, починаючи з 8 (восьмого) дня прострочення внесення платежу, передбаченого графіком платежів, подальше нарахування процентів здійснюється за стандартною процентною ставкою до закінчення строку кредитування за цим договором.

Позичальнику здійснюється нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою починаючи з першого дня користування кредитом. Знижена процентна ставка за кредитом в день 1 %, фіксована (п. 10.2 договору).

У розділі 12 договору «Реквізити та підписи сторін» у графі «Позичальник» містяться персональні дані ОСОБА_1 , зокрема: адреса проживання, паспортні дані, РНОКПП, номер електронного платіжного засобу, номер телефону, адреса електронної пошти. Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-8831 29.04.2025 о 21:34:57.

Як видно з візуальної форми послідовності дій клієнта ОСОБА_1 щодо укладення електронного договору про надання кредиту № 529043-КС-003 від 29.04.2025 в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» на сайті https://my.tpozyka.com, 29.04.2025 о 21:03:39 ОСОБА_1 , використовуючи номер телефону НОМЕР_2 , ідентифікувався в інформаційно-телекомунікаційній системі та зайшов в особистий кабінет, де надав всю необхідну інформацію для формування кредитором належної пропозиції. Після ознайомлення з паспортом споживчого кредиту ОСОБА_1 підписав його одноразовим ідентифікатором UA-2430, який був відправлений кредитором на номер його телефону. Ознайомившись з індивідуальною офертою, яка містить істотні умови кредитного договору, ОСОБА_1 акцептував умови оферти шляхом підписання договору одноразовим ідентифікатором UA-8831. Після укладення договору в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитором направлено ОСОБА_1 підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа. Договір, додатки до нього та Правила кредитування відправлені ОСОБА_1 на його електронну пошту та розміщені в особистому кабінеті клієнта в цілодобовому онлайн доступі (а.с. 199-200).

Відповідно до паспорта споживчого кредиту ОСОБА_1 був ознайомлений з основними умовами кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацією щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для позичальника, порядком повернення кредиту та іншою інформацією, що надається позичальнику (а.с. 243-247). У паспорті споживчого кредиту зазначено, що загальні витрати за кредитом складають 33180,80 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) складає 65180,80 грн.

Кредитний договір укладено в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

До матеріалів справи долучено Правила надання споживчих кредитів для продуктів «Кредит на 4 місяці» та «Кредит 6 місяців» Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», затверджені наказом директора ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» № 2-ОД від 18.02.2025, якими визначено інформаційне забезпечення договору та правила надання кредиту, порядок укладення договору, права та обов`язки сторін договору, правила нарахування процентів за користування кредитом, комісії за видачу кредиту та погашення заборгованості, програму лояльності, відповідальність сторін, порядок внесення змін до договору чи правил та припинення договору, порядок вирішення спорів, захист персональних даних, заключні положення (а.с. 182-196).

Як видно з письмового підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, ТОВ «ПрофітГід» підтвердило, що в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-5 від 04.11.2020 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, ТОВ «ПрофітГід» було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача: номер платіжної інструкції – ac592b91-2528-11f0-b90e-000c29d57ed2_1; платник – ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА»; номер транзакції – 44595-17353-78203; дата/час здійснення переказу – 29.04.2025 21:35; сума переказу – 32000,00 грн; номер платіжної картки отримувача – НОМЕР_3 ; призначення переказу – перерахування коштів ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_4 , згідно до кредитного договору № 529043-КС-003 від 29.04.2025 (а.с. 197).

На виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20.04.2026 по справі № 336/2877/26 АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» листом вих. № БТ/Е-18333 від 05.05.2026 повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_5 ) (а.с. 102). Також АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» надано виписку про рух грошових коштів по належній ОСОБА_1 банківській картці за період з 29.04.2025 по 19.08.2025 (а.с. 103-111).

Із наданого позивачем детального розрахунку заборгованості за кредитним договором № 529043-КС-003 видно, що станом на 13.03.2026 за ОСОБА_1 рахувалась заборгованість у розмірі 90560,00 грн, з яких: 32000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 36160,00 грн – заборгованість за відсотками; 6400,00 грн – заборгованість за комісією, 16000,00 грн – заборгованість за відсотками за ст. 625 ЦК України (а.с. 249-253).

Аналогічні відомості містяться й у довідці про стан заборгованості ОСОБА_1 за договором про надання кредиту № 529043-КС-003 від 29.04.2025 (а.с. 248).

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач ОСОБА_1 повністю чи частково сплатив нараховану позивачем заборгованість.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що заборгованість за тілом кредиту у розмірі 32000,00 грн відповідачу нарахована обґрунтовано, тож підлягає стягненню в повному обсязі.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальнику як споживачу послуг і підлягає зменшенню до 25000,00 грн, що узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду № 132/1006/19 від 07.10.2020, № 910/719/19 від 19.05.2020, № 363/1834/17 від 13.07.2022 та № 910/12876/19 від 01.06.2021.

З такими висновками місцевого суду колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Положеннями ч. 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Умовами кредитного договору передбачено: строк кредитування становить 16 тижнів; строк дії договору до 19.08.2025; стандартна процентна ставка за кредитом – 1% в день; комісія за видачу кредиту – 6400,00 грн.

Як видно з розрахунку заборгованості, нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснювалося у межах строку користування кредитом та за визначеною умовами договору процентною ставкою, що не перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, визначений ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

У ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими (ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

За приписами ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним (абз. 1 ч. 4 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача:

1) такі положення також підлягають зміні;

2) договір може бути визнаним недійсним у цілому (ч. 6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

За змістом ч. 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) зауважила, що:

– станом на 13.05.2021 була відсутня імперативна норма, яка б обмежувала розмір процентів за користування кредитом у договорі про споживчий кредит та дозволяла б застосувати конструкцію нікчемності умови договору про споживчий кредит (ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»);

– за відсутності підстав для застосування конструкції нікчемності умови, до правових способів коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит, який укладено 13.05.2021, з урахуванням змісту ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», потрібно віднести: оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит; зміну договору про споживчий кредит; тлумачення умов договору про споживчий кредит;

– суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору;

– натомість оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

У зазначеній постанові Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду відступив від висновків про обов`язок судів за власною ініціативою, без окремого позову споживача, оцінювати нараховані кредитні проценти на відповідність засадам справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності.

Кредитний договір, укладений між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 , у встановленому порядку недійсним не визнаний, а при розгляді справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 не заявляв зустрічних вимог про визнання кредитного договору недійсним у частині визначення розміру процентів за користування кредитними коштами у зв`язку з його невідповідністю вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».

Суд фактично підмінив волю законодавця власною оцінкою справедливості погодженої сторонами плати за користування кредитом.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення процентів у розмірі 25000,00 грн, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо порушення позивачем приписів ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Таке неправильне застосування норм матеріального права відповідно до п. 4 ч. 1, 2 ст. 376 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру стягуваних процентів за користування кредитом. Позов у цій частині підлягає задоволенню у повному обсязі, тобто з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 36160,00 грн обґрунтовано нарахованих позивачем процентів.

Колегія суддів вважає необґрунтованою й відмову суду першої інстанції в стягненні з відповідача на користь позивача комісії за видачу кредиту у розмірі 6400,00 грн, оскільки ця комісія є разовою платою саме за видачу кредиту, її сплата обумовлена п. 2.5 договору про надання кредиту № 529043-КС-003 від 29.04.2025. Укладаючи кредитний договір, відповідач беззастережно погодився з його умовами, у тому числі щодо сплати комісії у визначеному розмірі. Необхідність внесення плати за надання кредиту (комісії) передбачена й у графіку платежів за вищевказаним договором та Паспортом споживчого кредиту.

Приписами п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що загальні витрати за споживчим кредитом – витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються:

– доходи кредитодавця у вигляді процентів;

– комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо;

– інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Таким чином, приписами Закону України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитора встановлювати у кредитному договорі комісію за надання, обслуговування та повернення кредиту.

Апеляційний суд зазначає, що комісія за надання кредиту, визначена в п. 2.5 кредитного договору, не передбачає додаткових чи супутніх послуг, не стосується обслуговування кредитної заборгованості, чітко визначена у договорі та відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування», тому посилання суду першої інстанції на висновки Верховного Суду від 01.02.2023 у справі № 199/7014/20, від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 є безпідставними.

Отже, позовна вимога щодо стягнення заборгованості за комісією за договором про надання кредиту № 529043-КС-003 від 29.04.2025 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 16000,00 грн процентів, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, позивач не оскаржує, тому в цій частині рішення апеляційним судом не переглядається.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Верховний Суд у постанові від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції, на підставі п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, зміні в частині стягнення заборгованості за процентами зі збільшенням розміру такої заборгованості з 25000,00 грн до 36160,00 грн.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості за комісією підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення цієї частини позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією у розмірі 6400,00 грн.

Отже, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» за договором про надання кредиту № 529043-КС-003 від 29.04.2025 становить 74560,00 грн, з яких: 32000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 36160,00 грн – заборгованість за відсотками, 6400,00 грн – заборгованість за комісією.

Часткове задоволення апеляційної скарги зумовлене виключно обраним апеляційним судом способом перегляду оскаржуваного рішення, оскільки відновлення прав позивача потребує не лише зміни рішення, як просить апелянт, а й скасування його в частині відмови у стягненні заборгованості за комісією з ухваленням у цій частині нового рішення. При цьому вимоги апелянта щодо збільшення загального розміру стягнутої заборгованості до 74560,00 грн задоволені в повному обсязі.

Відповідно до пп. «б» та «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, – у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

З урахуванням приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченого судового збору підлягає зміні зі збільшенням такої суми з 1704,00 грн до 2192,01 грн, тобто пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3993,60 грн.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07.07.2026 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07.07.2026 у цій справі в частині розміру стягнутої з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код у ЄДРПОУ 41084239, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 26, оф. 411) заборгованості за відсотками за договором про надання кредиту № 529043-КС-003 від 29.04.2025 змінити – збільшивши суму стягнення з 25000,00 грн до 36160,00 грн (тридцять шість тисяч сто шістдесят грн 00 коп.).

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07.07.2026 у цій справі в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованості за комісією скасувати та у скасованій частині ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за комісією у розмірі 6400,00 грн (шість тисяч чотириста грн 00 коп.).

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07.07.2026 у цій справі в частині розміру стягнутих з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судових витрат у вигляді судового збору змінити – збільшивши суму стягнутого судового збору з 1704,00 грн до 2192,01 грн (дві тисячі сто дев`яносто дві грн 01 коп.).

В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07.07.2026 залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3993,60 грн (три тисячі дев`ятсот дев`яносто три грн 60 коп.).

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Д.І. Сакоян

Судді Д.С. Бредун

Л.Г. Салтан