Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №554/11396/26 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 15.10.2026Справа № 554/11396/26

Провадження № 2/554/5427/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі: головуючого судді – Бугрія В.М., за участю секретаря судових засідань Мазніченко М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління міністерства юстиції України про зняття арешту з майна,-

В С Т А Н О В И В :

30.07.2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області, Сумського міжрегіонального управління міністерства юстиції України про зняття арешту з майна, де просила скасувати арешт з нерухомого майна, виключивши з Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна наступні відомості: тип обтяження: арешт нерухомого майна; реєстраційний номер обтяження: №8695197, 10485400, 11740340, 1718482, 12984523, об?єкт обтяження: невизначене майно, все майно; власник: ОСОБА_2 (іпн НОМЕР_1 ) .

В обґрунтуванні позову вказувала, що в червні 2026 року позивачка звернулась до приватного нотаріуса Оканенко Т.Є. з приводу оформлення договору дарування її мамою на неї, нотаріус перевіряючи ступінь родинних стосунків, виявила, що на її дівоче прізвище - ОСОБА_3 накладено арешт на все майно «що буде належати», так оформити договір дарування вона не мала можливості. Позивачці стало відомо що на все її майно накладено арешт Відділом державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції за реєстраційними номерами обтяження: №8695197, 10485400, 11740340, 1718482, 12984523. Відповідно до письмової відповіді наданої ОСОБА_1 , 13.07.2026 року Полтавським відділом державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Сумське міжрегіональне управління міністерства юстиції України відмовили їй у скасуванні постанови про арешт всього майна, що їй належить, на той час за дівочим прізвищем - ОСОБА_3 (іпн НОМЕР_1 ), також було відмовлено у знятті обтяження з майна.

Враховуючи свідоцтво про народження № НОМЕР_2 , позивачка мала прізвище ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), потім, після реєстрації першого шлюбу мала прізвище ОСОБА_4 , а після реєстрації другого шлюбу - прізвище ОСОБА_1 .

На її прохання зняти арешт, бо заборгованість відсутня, повідомили, що зазначені виконавчі провадження знищенні і не зберігаються більше трьох років, тому їй необхідно звернутись до суду.

Відповідно до ч. 2-6 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, серед іншого, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). З огляду на предмет позову, зокрема, те що дана справа є малозначною справою і ціна позову не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Обставини справи, що згідно ч. 3 ст. 274 ЦПК України, мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку.

Враховуючи викладене, суд вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 03.08.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

18.08.2026 року представник позивача адвокат Яресько Н.В. подала заяву про витребування з Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області, Сумське міжрегіональне управління міністерства юстиції України постанови про накладення арешту ВП №8695197, 10485400, 11740340, 1718482, 12984523.

Ухвалою суду від 18.08.2026 року витребувано у Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (36023, м. Полтава, провулок Стешенка, 6) копії постанов ВП №8695197, 10485400, 11740340, 1718482, 12984523 про накладення арешту.

10.09.2026 року від Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшла відповідь.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч.1ст. 319 ЦК України).

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ст. 3 ЦПК України).

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню ( ст. 386 ЦК України).

Судом встановлено, що у червні 2026 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Оканенко Т.Є. з приводу оформлення договору дарування, за яким її мати мала передати їй у власність нерухоме майно.

Під час проведення нотаріусом перевірки відомостей щодо сторін договору та ступеня їх родинного зв`язку було встановлено наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обтяжень, зареєстрованих щодо майна позивачки на її дівоче прізвище — ОСОБА_3 . Зокрема, було виявлено арешти всього майна, яке належить або може належати позивачці, у зв`язку з чим оформлення договору дарування стало неможливим.

Позивачці стало відомо, що арешти на все її майно були накладені органом державної виконавчої служби та зареєстровані за реєстраційними номерами обтяжень: № 8695197, № 10485400, № 11740340, № 1718482, № 12984523.

З метою з`ясування підстав накладення зазначених обтяжень та їх скасування позивачка звернулася до органу державної виконавчої служби.

Як убачається з письмової відповіді, наданої ОСОБА_1 , 13 липня 2026 року Полтавським відділом державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України їй було відмовлено у скасуванні постанов про арешт усього майна, накладених на той час на ім`я ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_1 , а також у знятті відповідних обтяжень з майна.

При цьому позивачка зазначає, що відповідно до свідоцтва про народження серії № НОМЕР_2 при народженні вона мала прізвище ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після державної реєстрації першого шлюбу її прізвище було змінено на ОСОБА_5 , а після державної реєстрації другого шлюбу — на ОСОБА_6 .

Таким чином, позивачка та особа, на ім`я якої зареєстровані зазначені обтяження, є однією і тією ж особою, що підтверджується документами про зміну прізвища.

Звертаючись до органу державної виконавчої служби із заявою про зняття арештів, позивачка посилалася, зокрема, на відсутність заборгованості та відсутність підстав для подальшого існування відповідних обтяжень.

Разом із тим у відповіді органу державної виконавчої служби зазначено, що виконавчі провадження, у межах яких були накладені вказані арешти, знищені у зв`язку із закінченням строку їх зберігання та на цей час не зберігаються. У зв`язку з відсутністю матеріалів виконавчих проваджень орган державної виконавчої служби повідомив позивачці про необхідність звернення до суду для вирішення питання щодо зняття арештів та відповідних обтяжень.

Водночас суд враховує, що відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника є заходом забезпечення реального виконання рішення. Отже, такий захід має тимчасовий характер та пов`язаний із наявністю відповідного виконавчого провадження, у межах якого він застосований.

За змістом частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття арешту з усього майна (коштів) боржника, зокрема, є закінчення виконавчого провадження у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 7, 9, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, а також повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадках, передбачених пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону.

При цьому частиною п`ятою статті 59 зазначеного Закону передбачено, що в усіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Судом установлено, що на теперішній час у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні записи про обтяження у вигляді арешту нерухомого майна позивачки, а саме за реєстраційними номерами № 8695197, № 10485400, № 11740340, № 1718482, № 12984523, при цьому власником у відповідних записах зазначено ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_1 .

Разом із тим судом встановлено, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є однією і тією ж фізичною особою, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами щодо зміни прізвища позивачки.

Отже, наявність у реєстрі записів про арешт майна на ім`я ОСОБА_3 не свідчить про існування окремої особи, відмінної від позивачки, та відповідно такі обтяження стосуються саме ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 321 ЦК України гарантовано непорушність права власності, а статтею 391 ЦК України передбачено право власника вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

При цьому арешт майна як обмеження права власника на розпорядження майном повинен мати законну мету, бути обґрунтованим та існувати протягом часу, коли для його застосування наявні передбачені законом підстави.

У даному випадку орган державної виконавчої служби, відмовляючи позивачці у знятті арештів, послався на те, що відповідні виконавчі провадження знищені у зв`язку із закінченням строку їх зберігання. Разом із тим сам факт знищення матеріалів виконавчого провадження не може бути самостійною та достатньою підставою для збереження арешту майна протягом невизначеного строку.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 серпня 2026 року у справі № 2-2744/2010 (провадження № 61-6961св26), відповідно до якої у разі знищення матеріалів виконавчого провадження, у межах якого було накладено арешт на майно, орган державної виконавчої служби перед вирішенням питання про зняття арешту зобов`язаний вжити заходів для відновлення матеріалів виконавчого провадження, встановити обставини та підставу його завершення і лише після цього прийняти рішення щодо подальшого існування арешту.

Аналогічний підхід викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2025 року у справі № 2/1522/11652/11 (провадження № 14-137цс24), у якій зазначено, що у разі знищення виконавчого провадження у зв`язку із закінченням строку його зберігання виконавець має вжити заходів щодо відновлення матеріалів виконавчого провадження за допомогою відомостей автоматизованої системи та інших документів і лише після встановлення конкретних підстав завершення виконавчого провадження вирішувати питання щодо подальшого існування арешту.

Крім того, пунктом 16 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, прямо передбачено, що у разі знищення виконавчого провадження, за яким подано заяву про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення, виконавець вживає заходів щодо відновлення матеріалів виконавчого провадження за допомогою відомостей автоматизованої системи та інших документів, а також інформації, одержаної від сторін виконавчого провадження.

Таким чином, посилання відповідача виключно на знищення матеріалів виконавчих проваджень не є достатнім обґрунтуванням для відмови у вирішенні питання щодо подальшого існування накладених арештів.

Суд також бере до уваги, що відповідачем на виконання ухвали суду від 18 серпня 2026 року не надано постанов про накладення арешту у виконавчих провадженнях № 8695197, №10485400, № 11740340, № 1718482, № 12984523, оскільки, як зазначено органом державної виконавчої служби, відповідні матеріали не збереглися.

При цьому відповідачем не надано суду доказів існування на теперішній час будь-якого невиконаного рішення, виконавчого документа, заборгованості або іншої законної підстави, яка б обумовлювала необхідність подальшого застосування такого обмеження щодо майна позивачки.

Суд не може погодитися з тим, що невстановленість підстав накладення та подальшого існування арештів унаслідок знищення матеріалів виконавчих проваджень має тягнути для позивачки негативні наслідки у вигляді безстрокового обмеження її права власності.

За таких обставин подальше існування записів про арешт нерухомого майна позивачки за відсутності встановлених судом чи відповідачем чинних правових підстав для такого обмеження створює перешкоди у здійсненні позивачкою права розпорядження належним їй майном.

Зокрема, як установлено судом, наявність відповідних обтяжень уже перешкодила позивачці оформити договір дарування, оскільки під час проведення нотаріальної дії було встановлено наявність заборони на відчуження нерухомого майна.

Отже, суд доходить висновку, що збереження зазначених обтяжень за обставин, встановлених у цій справі, не відповідає принципу непорушності права власності та призводить до необґрунтованого обмеження позивачки у здійсненні правомочності розпорядження своїм майном.

При цьому суд виходить із того, що метою накладення арешту у виконавчому провадженні є забезпечення реального виконання відповідного рішення, а не встановлення безстрокової заборони власнику розпоряджатися майном. За відсутності встановленого виконавчого провадження, невиконаного рішення чи іншої передбаченої законом підстави для подальшого обмеження права власності правові підстави для збереження арешту відсутні.

Враховуючи наведене, оцінивши докази у їх сукупності відповідно до статей 76-81, 89 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на встановлені судом обставини, з метою поновлення порушеного права позивачки на вільне володіння, користування та розпорядження належним їй майном, суд вважає за необхідне скасувати арешти нерухомого майна, зареєстровані за реєстраційними номерами обтяжень № 8695197, № 10485400, № 11740340, № 1718482, № 12984523, та виключити відповідні відомості про обтяження з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому суд зазначає, що скасування зазначених обтяжень не порушує прав інших осіб, оскільки відповідачем не надано доказів наявності чинних виконавчих проваджень, невиконаних судових рішень чи інших законних підстав, які б обумовлювали необхідність подальшого арешту майна позивачки.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 7, 141, 259, 264 - 265, 273, 279 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління міністерства юстиції України про зняття арешту з майна – задовольнити.

Скасувати арешт з нерухомого майна, виключивши з Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна наступні відомості: тип обтяження: арешт нерухомого майна; реєстраційний номер обтяження: №8695197, 10485400, 11740340, 1718482, 12984523, об?єкт обтяження: невизначене майно, все майно; власник: ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ).

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони та учасники:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Полтавський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління міністерства юстиції України, місце знаходження: м. Полтава, вул. Стешенка, 6.

Суддя В.М.Бугрій