Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №539/4838/26 — Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/4838/26

Провадження № 3/539/776/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року місто Лубни

Суддя Лубенського міськрайонного суду Полтавської області Рудалєва Л.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Лубенського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області про притягнення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , громадянина України, не працюючого, РНОКПП не відомий,

до адміністративної відповідальності за частиною першою та частиною другою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

УСТАНОВИЛА:

21 серпня 2026 року близько 08 години 40 хвилин ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) вчинив домашнє насильство в сім`ї стосовно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме: вдарив по обличчю, чим завдав шкоди її фізичному здоров`ю.

Протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 (далі – Протокол) складено 25 вересня 2026 року інспектором СПДН ВП Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області, старшим лейтенантом поліції Борщун В.В.

Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковано за частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

Крім того, 21 серпня 2026 року близько 08 години 40 хвилин ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство в сім`ї стосовно свого малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: словесно ображав та погрожував фізичною розправою, чим завдав шкоди його психологічному здоров`ю.

Протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 (далі – Протокол) складено 25 вересня 2026 року інспектором СПДН ВП Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області, старшим лейтенантом поліції Борщун В.В..

Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковано за частиною другою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

02 жовтня 2026 року Протоколи надійшли для розгляду по суті до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області та призначені до розгляду на 06 жовтня 2026 року. Розгляд справ відкладався на 20 жовтня 2026 року.

Оскільки провадження щодо притягнення до відповідальності однієї і тієї ж особи перебувають у одного судді та призначені до розгляду одночасно, вказані вище справи об`єднані в одне провадження постановою суду від 20 жовтня 2026 року.

ОСОБА_1 у судове засідання, призначене на 20 жовтня 2026 року не з`явився, матеріали справи містять його заяву, в якій просив справи розглядати без його участі, свою вину визнав.

Згідно статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, присутність особи відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, належним чином повідомленої про час та місце судового розгляду справи не є обов`язковою, а тому її неявка не може бути перешкодою для розгляду судом справи.

Згідно з частиною першою статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами.

Відповідно до статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Під психологічним насильством розуміється форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Вина ОСОБА_1 вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою та частиною другою статті 173-2 КУпАП підтверджується:

1) Поясненнями потерпілої ОСОБА_2 від 21 серпня 2026 року, яка зазначила про те, що ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, вчиняв відносно неї домашнє насильство, поводив себе агресивно, декілька разів вдарив її по обличчю, а потім почав кидатися на сина, відштовхував його та висловлювався нецензурною лайкою. Видимих тілесних ушкоджень їй не завдано.

2) Поясненнями ОСОБА_1 від 25 вересня 2026 року, який зазначив про те, що 21 серпня 2026 року, близько 08-40 години він прийшов з роботи додому втомлений і мав намір поспати, але дружина чіплялася до нього і не давала відпочити, тоді він розізлився і наніс один ляпас їй по обличчю. Син, побачивши, що у них із дружиною сварка, став заступатися за матір і він його словесно образив, за те, що він вибрав сторону матері. Потім дружина вибігла в під`їзд, а він пішов з дому.

Зазначені вище докази сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

З урахуванням викладеного, суддя вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, доведена повністю.

Як визначено частиною першою статті 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.

Відповідно до частини другої статті 173-2 КУпАП домашнє насильство передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до п`ятдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від двох до десяти діб.

Згідно з частиною другою статті 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою та частиною другою статті 173-2 КУпАП, дотримуючись принципу співвідношення між тяжкістю вчинених адміністративних правопорушень та заходом державного примусу, враховуючи особу правопорушника, вважаю за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції частини другої статті 173-2 КУпАП, у виді штрафу.

Відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Статтею 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у пункті 43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно з якими «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».

З огляду на вищевказане, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя дійшла висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою та частиною другою статті 173-2 КУпАП та вважає за необхідне застосувати до останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) гривень 00 копійок.

Окрім того, відповідно до положення статті 39-1 КУпАП у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» чи Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».

Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що ОСОБА_1 не потрібно направляти на проходження програми для кривдників, оскільки він вперше притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розміру 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 40-1, 173-2, 268, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтею 5 Закону України «Про судовий збір», -

ПОСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою та частиною другою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) гривень 00 копійок.

На підставі частини другої статті 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі несплати правопорушником штрафу протягом 15 днів, з метою примусового виконання цієї постанови, органами державної виконавчої служби стягнути з правопорушника подвійний розмір штрафу в сумі 1020 (одна тисяча двадцять) гривень 00 (нуль) копійок.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Полтавського апеляційного суду через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області в порядку, визначеному статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Строк пред`явлення документа до виконання 3 місяці з дня набрання постановою законної сили.

Суддя Лубенського міськрайонного суду

Полтавської області Л.В. Рудалєва