Суд: Лубенський міськрайонний суд Полтавської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 18 жовтня 2026 р.
Справа: №539/1812/26
Суддя: Рудалєва Л. В.
Справа № 539/1812/26
Провадження № 2/539/1620/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2026 року місто Лубни
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді Рудалєвої Л.В.,
при секретарі судового засідання Бас В.Г.,
за участі: представника відповідача – адвоката Антіховича В.В.,
представник позивача у судове засідання не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Лубенського міськрайонного суду Полтавської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
УСТАНОВИВ:
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ - КАПІТАЛ» (адреса місця знаходження: Львівська область, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок №1, корпус № 28, ЄДРПОУ - 35234236) (далі – позивач) звернулося до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області із позовною заявою до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить суд:
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ КАПІТАЛ» (адреса місця знаходження: Львівська область, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок №1, корпус № 28, ЄДРПОУ - 35234236) заборгованість за кредитним договором №95835759000 від 14 листопада 2019 року у сумі 35 659 (тридцять п`ять тисяч шістсот п`ятдесят дев`ять) гривень 92 копійки.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між АТ «УКРСИББАНК» (далі – первісний кредитор) та відповідачем 14 листопада 2019 року було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав у борг кошти у сумі 30 000,00 грн та зобов`язувався повернути та сплатити відсотки за користування ними у строк, визначений у договорі, а також сплатити комісію.
10 грудня 2020 року між АТ «УКРСИББАНК» (первісним кредитором) та позивачем укладено договір факторингу, відповідно до якого первісний кредитор відступив позивачу права вимоги за кредитним договором, серед іншого, до відповідача.
Унаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором у нього виникла заборгованість перед первісним кредитором. За результатами укладення між первісним кредитором та позивачем договору факторингу право вимоги за заборгованістю відповідача перед первісним кредитором перейшло до позивача.
Як правову підставу для звернення до суду позивач зазначає норми статей 512, 514, 1082 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) щодо правових наслідків відступлення права вимоги; статей 626, 627, 628, 629 ЦК України щодо обов`язковості умов укладених договорів; статей 1049, 1050, 1054 ЦК України щодо особливостей укладення та виконання кредитних договорів; статей 526, 625 ЦК України щодо обов`язковості виконання боржником узятих на себе зобов`язань за договором
Від відповідача до суду 10 липня 2026 року надійшов відзив на позовну заяву, у якому він заперечив проти позову, зазначивши, що докази, подані позивачем не відповідають вимогам законодавства, зокрема, виписки по договору про рух коштів, яка, на думку відповідача, не відповідає банківському законодавству та нормативно-правовим актам Національного банку України. Крім того, Умови та правила надання банківських послуг не підписані відповідачем. Відповідач наполягав на досліджені оригіналів документів. Відповідач звернув увагу на те, до на підтвердження передачі права вимоги за договором факторингу надано витяг із реєстру боржників, у той час указаний документ, на думку відповідача, не надає можливості визначити обсяг переданих прав вимоги, у тому числі за кредитним договором відповідача. Відповідач вважає, що сума витрат на правову допомогу є неспівмірною та підлягає зменшенню.
28 липня 2026 року до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення, у яких він ще раз звернув увагу суду на те, що до позову була долучена виписка, яка підтверджує отримання відповідачем кредиту; щодо договору факторингу, то він містить всі необхідні додаткові документи, які підтверджують передачу права вимоги за ним позивачу; щодо правничої допомоги, то на переконання позивача, її розмір є співмірний обсягу виконаної роботи.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав свою позицію, викладену письмово у відзиві на позовну заяву та просив у позові відмовити у повному обсязі.
Заяви, клопотання учасників справи
Разом із позовною заявою представник позивача надіслав до суду клопотання про витребування доказів та про розгляд справи за відсутності представника позивача.
21 травня 2026 року до суду від позивача надійшло клопотання про підтримання позовних вимог.
23 червня 2026 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
10 липня 2026 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про витребування оригіналів доказів, клопотання про витребування доказів та клопотання про зменшення суми судових витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою від 29 квітня 2026 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у цивільній справі та вирішив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначив судове засідання на 24 червня 2026 року, витребувавши інформацію від банку
Ухвалою від 27 серпня 2026 року суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про витребування оригіналів документів та доказів.
Судове засідання, призначене судом на 24 червня 2026 року, відклалося на 27 серпня та 14 жовтня 2026 року за клопотанням представника відповідача.
Відповідно до вимог статті 244 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) у судовому засіданні оголошувалася перерва до 19 жовтня 2026 року.
Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Позивач – ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ КАПІТАЛ» - є фінансовою установою, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.35).
14 листопада 2021 року між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «УКРСИББАНК» та відповідачем було укладено Договір-анкету про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами)№95835759000 (далі – кредитний договір), відповідно до якого Банк відкриває клієнту (відповідачу) та обслуговує на умовах тарифного плану «Картка з лімітом «Шоппінг картка 55grace» (а.с.23, зворотна сторона – а.с.14).
Відповідно до пункту 1.2 Банк встановлює ліміт овердрафт на картковому рахунку клієнта. Правила банківського обслуговування після підписання сторонами кредитного договору стають невід`ємною частиною (пункт 1.4 кредитного договору).
Ліміт кредитування встановлюється у сумі 30 000,00 грн. Строк дії ліміту кредитування – до 05 грудня 2021 року (пункт 2.1.1 кредитного договору). Процентна ставка – 55% річних (пункт 2.1.5 кредитного договору). Комісія за управління кредитом – 2 500,00 грн (пункт 2.2.3 кредитного договору).
Відповідно до виписок первісного кредитора про рух коштів по рахунку картки з лімітом (а.с.18-28), а також розрахунку позивача заборгованості відповідача (а.с.29) заборгованість відповідача за кредитним договором складає: 35 659,92 грн, з яких: 25 608,14 грн – тіло кредиту, 9 901,18 грн – відсотки, 150,60 грн – комісія.
10 грудня 2020 року між первісним кредитором та позивачем укладено Договір факторингу №194 (далі – договір факторингу) (а.с.29, зворотна сторона – а.с.31), відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) позивачу за плату належні йому права вимоги до боржників.
Передача позивачу права вимоги за кредитним договором відповідача підтверджується Актом приймання-передачі права вимоги (а.с.32, зворотна сторона), а також витягом з Реєстру боржників (а.с.32).
Листом від 10 квітня 2026 року №5308/7394 позивач звернувся до відповідача із досудовою вимогою, у якій повідомив про укладення договору факторингу та про необхідність сплати йому заборгованості за кредитним договором (а.с.34,зворотна сторона).
Отже, суд встановив, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, пов`язані із невиконанням останнім зобов`язань за укладеним ним кредитним договором відповідно до умов договору факторингу.
Вказані правовідносини регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України), станом на дату виникнення спірних правовідносин.
Не погоджуючись із відповідачем, який не сплатив заборгованість за кредитним договором, керуючись положеннями договору факторингу, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України).
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд виходив з такого.
Норми права, які застосував суд
Згідно зі статею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно з частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Оцінка суду
Згідно з пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом (частина третя статті 263 ЦПК України).
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, звертає увагу суду на те, що відповідач не виконує умови укладеного між ним та первісним кредитором кредитного договору, право вимоги за яким передано позивачу. Оскільки відповідач не виконав зобов`язання за кредитним договором, в наслідок цього виникла заборгованість, її слід стягнути у судовому порядку.
Відповідач у відзиві на позов та інших поданих до справи документах заперечив проти позову, зазначивши, що докази, подані позивачем не відповідають вимогам законодавства, зокрема, виписки по договору про рух коштів, яка, на думку відповідача, не відповідає банківському законодавству та нормативно-правовим актам Національного банку України. Крім того, Умови та правила надання банківських послуг не підписані відповідачем. Відповідач наполягав на досліджені оригіналів документів. Відповідач звернув увагу на те, до на підтвердження передачі права вимоги за договором факторингу надано витяг із реєстру боржників, у той час указаний документ, на думку відповідача, не надає можливості визначити обсяг переданих прав вимоги, у тому числі за кредитним договором відповідача
Суд, оцінюючи докази, що містяться в матеріалах справи, чинне законодавство України із вказаного спірного питання, дійшов наступних висновків.
Відповідно до змісту статей 526, 527, 530, 627, 628 ЦК України, а також Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір є обов`язковим до виконання на умовах, які ним визначені, а прийняті на себе контрагентами зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно до закону, договору.
Як було зазначено вище та підтверджується матеріалами справи, відповідно до вимог кредитного договору відповідач отримав кредитні кошти та був зобов`язаний їх повертати на умовах та у строк, передбачений договором. При цьому, в матеріалах справи, документів, які б підтверджували виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, немає.
В силу вимог статей 629 та 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний виконувати кредитний договір відповідно до його умов та вимог закону.
Суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, що відповідає положенням статті 617 ЦК України.
Суд не погоджується із доводами відповідача про те, що позивач не підтвердив належними доказами отримання відповідачем кредитних коштів, оскільки у матеріалах справи містяться виписки первісного кредитора про рух коштів по рахунку картки з лімітом, що підтверджують указану обставину.
Позивач є фінансовою установою та має відповідне свідоцтво, а тому суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача за вказаним вище кредитним договором відповідно до вимог статей 514 та 516 ЦК України була правомірно передана за договором факторингу позивачу. У зв`язку з тим, що відповідач не виконав у строк взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, позивач має підстави вимагати від відповідача їх виконання відповідно до умов договору факторингу, позовні вимоги є обґрунтованими.
Суд не погоджується із доводами відповідача щодо того, що позивач не довів отримання ним права вимоги за кредитним договором з огляду на відсутність повного реєстру боржників, оскільки суд оцінює у сукупності також наявні докази: акт приймання-передавання прав вимоги (реєстру боржників), платіжні доручення, акт взаємозаліку та витяг з реєстру боржників, сума за яким узгоджується із сумою, відображеною у виписках первісного кредитора про рух коштів по рахунку картки з лімітом.
За вказаного вище правового врегулювання, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам учасників справи та доказам, що це підтверджують, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги слід задовольнити.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Щодо судового збору суд зазначає таке.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Як вбачається із матеріалів справи, позивач під час подання позову сплатив судовий збір у сумі 2 662,40 грн, що підтверджується Платіжною інструкцією №22403 від 10 квітня 2026 року (а.с.1).
У зв`язку з тим, що позовні вимоги суд задовольняє, судовий збір стягується із відповідача на користь позивача у сумі 2 662,40 грн.
Щодо витрат, пов`язаних з розглядом справи суд зазначає таке.
Позивач, серед іншого, заявив вимогу щодо відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 8 000,00 грн. На підтвердження понесених витрат було надано до матеріалів справи Договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року (а.с.38) (далі – Договір) та Акт №1389 від 10 квітня 2026 року (далі – Акт) (а.с.38, зворотна сторона).
Зі змісту Акту вбачається, що послуги адвоката складають 8 000,00 грн.
Відповідач подав до суду заперечення щодо суми витрат на правничу допомогу, вважаючи їх неспівмірними.
Проаналізувавши Договір та Акт, проаналізувавши позицію відповідача, суд дійшов висновку про те, що позиція відповідача є обгрунтованою із цього питання, а тому витрати на правничу допомогу слід зменшити з огляду на таке.
Відповідно до частин третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Як вбачається із змісту Договору та Акту, послуги адвоката у вказаній справі становлять 8 000,00 грн.
Верховний Суд вже неодноразово висловлював правову позицію щодо порядку та критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу та їх розподілу, зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що робота, зазначена у Акті, має не обґрунтовано завищену вартість, з огляду на складність справи (стягнення заборгованості здійснюється за одним кредитним договором) та фактично виконаній адвокатом роботі (наданих послуг), часові, витраченому на виконання відповідних робіт (послуг), обсягу наданих робіт (послуг) (зміст позовних вимог та доданих до позовної заяви документів є стандартизованим, представник не брав участі у судових засіданнях), витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн не відповідають критеріям реальності (їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи, сталою правовою позицією і безумовно є завищеними, тому вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення із відповідача в користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн. Під час визначення суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з вимог частини третьої статті 141 ЦПК України.
Ураховуючи вищевикладене, керуючись статтями 205, 514, 516, 516, 527, 530, 627, 628, 617, 1054 Цивільного кодексу України, Законом України «Про електронну комерцію», статтями 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 281, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ КАПІТАЛ» (адреса місця знаходження: Львівська область, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок №1, корпус № 28, ЄДРПОУ - 35234236) заборгованість за кредитним договором №95835759000 від 14 листопада 2019 року у сумі 35 659 (тридцять п`ять тисяч шістсот п`ятдесят дев`ять) гривень 92 копійки.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ КАПІТАЛ» (79018, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок №1, корпус 28, ЄДРПОУ 35234236):
судовий збір у сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок;
витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 265 ЦПК України:
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ КАПІТАЛ», адреса місця знаходження: Львівська область, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок №1, корпус № 28, ЄДРПОУ 35234236.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Лубенського міськрайонного суду
Полтавської області Л.В. Рудалєва
Оригінал: reyestr.court.gov.ua