Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №552/8879/26 — Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/8879/26

Провадження2-а/552/143/26

21.10.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року

Київський районний суд м. Полтави у складі головуючого судді Дюміної Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача Новицький Єгор Андрійович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття справи, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Новицького Є.А. звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, закриття провадження по справі, вказуючи на те, що 19 квітня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 було винесено постанову № 403 у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 (далі - позивач) було притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 17 000 гривень.

В оскаржуваній постанові зазначено, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 не з`явився за повісткою № 1621803 (без зазначення дати повістки) для уточнення даних. Також зазначено, що позивач засобами поштового зв`язку АТ “Укрпошта”, рекомендованим повідомленням був оповіщений про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач) для уточнення своїх даних, однак не з`явився у визначену дату та не повідомив про причини неявки.

Вказану постанову по справі про адміністративне правопорушення позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки він не отримував жодної повістки, про яку зазначається в оскаржуваній постанові. Повістка не була вручена йому особисто, як не було її надіслано і засобами поштового зв`язку, що може вважатися навмисним неприбуттям позивачем за викликом до ТЦК та СП. Крім того, адміністративна справа відносно позивача розглядалася без його присутності та за відсутності його повідомлення про це, що позбавило його можливості бути ознайомленим з матеріалами справи, надавати свої пояснення, заявляти клопотання, користуватися професійною правничою допомогою. Таким чином позивача було позбавлено права на захист та порушено принцип змагальності процесу. Також, зі змісту оскаржуваної постанови не можливо встановити, який конкретний обов`язок не було виконано позивачем. Не вбачається з оскаржуваної постанови на підставі яких доказів, відповідач встановив у діях позивача наявність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Про наявність оскаржуваної постанови ОСОБА_1 дізнався лише 28 серпня 2026 року з відповіді Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області на адвокатський запит від 24.08.26, де містився ідентифікатор доступу до виконавчого провадження № 78756190 відкритого на підставі оскаржуваної постанови.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Полтави від 11.09.2026 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу надано строк до 17.09.2026 для надання відзиву на позов.

Ухвала судді від 11.09.2026 року отримана відповідачем у кабінеті ЄСІКС 15.09.2026 о 20:44:15.

На час прийняття судом рішення у справі на адресу суду від відповідача відзив на позовну заяву, письмові та електронні докази чи заяви, що підтверджують заперечення проти позову, не надходили. На підставі ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням викладеного, на думку суду, наявні підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що між сторонами виник публічно-правовий спір щодо правомірності накладення адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Судом встановлено, що постановою № 403 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.04.2025 громадянина ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17 000,00 грн. Встановлено, що військовозобов?язаний ОСОБА_1 11.01.2025 не з?явився за повісткою №1621803 для уточнення даних. Про поважну причину неявки повідомлено також не було. Повістку було відправлено засобами поштового зв?язку КТ «УКРПОШТА» рекомендованим повідомленням. Своїм діянням порушив п.3 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.21 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період» затвердженого Постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 року, за що передбачена адміністративна відповідальність визначена ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Обставини, що пом?якшують відповідальність ОСОБА_1 відсутні. Обставини, що обтяжують відповідальність відсутні. Враховуючи, що в Україні діє особливий період (воєнний стан), діяння гр. ОСОБА_1 підпадають під дію ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Згідно ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок перевірки військово-облікових документів та вручення військовозобов`язаним повісток в особливий період регулюється «Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», який затверджений постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 (далі Порядок).

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 55 Конституції України гарантовано кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як передбачено ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.

За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Частиною 3 ст. 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.

Згідно з положеннями, передбаченими ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події і складу адміністративного правопорушення, вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Малофєєва проти Росії» від 30 травня 2013 року, у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Суд зауважує, що норма ст. 210-1 КУпАП є бланкетною та відсилає до іншого законодавства, яке зокрема регулює порядок проведення мобілізації.

Із оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення встановлено, що ОСОБА_1 інкриміноване порушення вимог п.3 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.21 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період» затвердженого Постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 року,

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами свого висновку про порушення ОСОБА_1 вимог законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, та як наслідок - наявності у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 211 КУпАП.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Повідомлення про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 676/752/17, від 21 березня 2019 року у справі № 489/1004/17, від 30 січня 2020 року у справі № 308/12552/16-а та у справі № 482/9/17 та від 06 лютого 2020 року у справі № 205/7145/16-а.

Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною: як таку, що винесена з порушенням встановленої процедури.

Наслідком цього є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 522/20755/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі № 591/2794/17, від 06 лютого 2020 року у справі № 05/7145/16-а, від 21 травня 2020 року у справі № 286/4145/15-а, від 31 березня 2021 року у справі № 676/752/17 та від 25 травня 2022 року у справі № 465/5145/16-а.

Відповідач відзиву на позов не надав, а відтак суд позбавлений можливості дійти висновку про те, що сповіщення позивача про явку до відповідача відбулося у встановлений законом спосіб, та оскаржувана постанова винесена в порядку, передбаченому приписами КУпАП.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач про розгляд справи у суді був належно повідомлений, але відзиву на позов суду не направив. Доказів правомірності оскаржуваної постанови суду не надав.

У даному випадку суд в якості доказу вчинення правопорушення позивачем має лише копію оскаржуваної постанови, жодних інших доказів відповідачем не надано.

У відповідності до ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

На підставі цієї норми суд розцінює неподання відповідачем відзиву як визнання ним позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд вважає, що оскаржувана постанова наведеним вимогам не відповідає, оскільки прийнята не на підставі та не у спосіб, що передбачені КУпАП.

З огляду на викладене, з урахуванням недоведеності як існування самої повістки про виклик №1621803, так і її належного направлення позивачу, суд, керуючись презумпцією невинуватості, знаходить достатньо підстав для скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Ч. 1 ст. 247 КУпАП встановлює, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за таких обставин: за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення; якщо на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчилися строки, передбачені ст. 38 КУпАП.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, суд дійшов висновку про скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги позивача задоволені, відтак з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача як суб`єкта владних повноважень слід стягнути на користь позивача судовий збір в сумі 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 6-9, 72, 77, 90, 139, 244-246, 286 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття справи - задовольнити.

Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № 403 від 19.04.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , - визнати протиправною та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого: АДРЕСА_2 , РНОКП НОМЕР_2 )понесені судові витрати з оплати судового збору в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 (шістдесят) коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення (складення) даного рішення безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Дюміна Н.О.