Вирок від 21 жовтня 2026 р. у справі №552/7300/26 — Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/7300/26

Провадження № 1-кп/552/1005/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.10.2026

22 жовтня 2026 року м. Полтава

Київський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 12026170430000630 від 30.07.2026, за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Петрівка, Глобинського району, Полтавської області, громадянина України, одруженого, який має на утриманні неповнолітню доньку, працює будівельником у ТОВ «ПРОМБУД-ІНЖИНІРИНГ», проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,

УСТАНОВИВ:

За невстановлених обставин, але не пізніше 02.06.2025 у ОСОБА_5 виник прямий умисел та мета здійснити підроблення офіційного медичного документа, використавши його надалі для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

За цих умов, ОСОБА_5 зконтактував із невстановленою особою, яка зобов`язалася допомогти йому у виготовленні підробленого офіційного документа, вступивши таким чином із нею у попередню змову на виготовлення підробленого офіційного документа задля подальшого подання завідомо останнього до уповноваженого органу територіального центру комплектування та соціальної підтримки для отримання у такий спосіб ОСОБА_5 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції чинній на той час).

Для реалізації спільного протиправного умислу ОСОБА_6 , як співвиконавець зобов`язався повідомити анкетні дані щодо своєї дружини, а також надати грошові кошти в обумовленому розмірі, іншому невстановленому співвиконавцю, який, у свою чергу, пообіцяв виготовити із їх використанням та без проведення відповідних медичних обстежень завідомо підроблену довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення дружині ОСОБА_5 другої групи інвалідності за загальним захворюванням, форма якої передбачена Інструкцією щодо заповнення первинної облікової документації № 157-1/о «Виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30.07.2012 № 577, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.09.2012 за № 1509/21821.

Відтак, діючи з прямим умислом та метою виготовлення завідомо підробленого офіційного документа за попередньою змовою групою осіб із невстановленим слідством співвиконавцем, ОСОБА_5 за невстановлених обставин, але не пізніше 02.06.2025, надав останньому грошові кошти в обумовленому розмірі та відомості про прізвище, ім`я, по батькові, дату народження своєї дружини – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно невстановлений слідством співвиконавець, діючи з прямим умислом та метою виготовлення завідомо підробленого офіційного документа за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_5 , виготовив та передав останньому завідомо підроблену видану від імені голови Міжрайонної МСЕК № 1 Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи ОСОБА_8 , довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 748702 від 09.12.2024, із посиланням як на підставу акт огляду МСЕК № 2756, про встановлення за результатами проведеного 09.12.2024 огляду ІІ (другої) групи інвалідності за загальним захворюванням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на строк до 01.01.2027, яка вказаною медико-соціальною експертною комісією насправді не видавалася і зміст якої не відповідає дійсності.

Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 358 КК України, тобто підроблення офіційного документа, який видається установою, і який надає права та звільняє від обов`язків, з метою використання його підроблювачем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, ОСОБА_5 у період із 02.06.2026 до 06.06.2026, точної дати та часу не встановлено, прибув до примішення ІНФОРМАЦІЯ_3 по АДРЕСА_2 , де, діючи з прямим умислом із метою отримання ним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, подав до вказаного органу військового управління підписану ним заяву про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. І1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції чинній на той час) у зв`язку із наявністю у нього дружини з числа осіб з інвалідністю ІІ групи, долучивши до цієї заяви, серед іншого, завідомо підроблений офіційний документ – копію виданої від імені голови Міжрайонної МСЕК № 1 Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи ОСОБА_8 , довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 748702 від 09.12.2024, із посиланням як на підставу на акт огляду МСЕК №2756, про встановлення за результатами проведеного 09.12.2024 огляду ІІ (другої) групи інвалідності за загальним захворюванням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на строк до 01.01.2027, яка вказаною медико-соціальною експертною комісією насправді не видавалася, і зміст якої не відповідає дійсності.

Внаслідок використання зазначеного завідомо підробленого документа рішенням комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу пі час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_4 , оформленим протоколом № 50 від 07.06.2025, задоволено заяву ОСОБА_5 від 02.06.2025, яку зареєстровано 06.06.2025 за № 13324, та надано йому запитувану відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період (із подальшим продовженням рішенням цієї ж комісії, оформленим протоколом № 63 від 13.09.2025).

Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України, тобто використав завідомо підроблений документ.

30 липня 2026 року між прокурором Полтавської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_5 , за участю захисника – адвоката ОСОБА_4 , укладено угоду про визнання винуватості.

За умовами угоди про визнання винуватості підозрюваний ОСОБА_5 під час досудового слідства повністю визнав свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, активно сприяв розкриттю правопорушень.

Сторони узгодили за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.358 КК України, у вигляді обмеження волі на строк 1 рік та 1 місяць, за ч. 4 ст. 358 КК України у вигляді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш сурового покарання більш суворим, визначили ОСОБА_5 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у вигляді обмеження волі на строк 1 рік 1 місяць. В той же час сторони дійшли згоди застосувати до ОСОБА_5 ст. 75 КК України, звільнивши від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком, який буде визначений судом, із покладенням обов`язків, визначених ст. 76 КК України.

Прокурор ОСОБА_3 , у підготовчому судовому засіданні зазначив, що зміст угоди відповідає вимогам законодавства, просив її затвердити та призначити обвинуваченому узгоджену сторонами міру покарання.

Обвинувачений ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні наполягав на затвердженні угоди і призначенні узгодженого між ним та прокурором покарання, повністю визнав себе винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, в обсязі пред`явленого обвинувачення. Зазначив, що угода укладена добровільно без будь-якого примусу та обіцянок.

Захисник ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні зазначив, що угода відповідає вимогам законодавства, укладена добровільно, його підзахисний повністю розуміє наслідки її укладення та невиконання, а тому, просив затвердити угоду.

Вислухавши учасників підготовчого судового засідання, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах вирішуваних питань, суд дійшов такого висновку.

Матеріали кримінального провадження, надані стороною обвинувачення, свідчать про наявність події кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 і що в його діях є склад злочинів, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України. Кваліфікація дій ОСОБА_4 стороною обвинувачення визначена правильно за ч. 3 ст. 358 КК України (підроблення офіційного документа, який видається установою, і який надає права та звільняє від обов`язків, з метою використання його підроблювачем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб), ч. 4 ст. 358 КК України (використання завідомо підробленого документу).

Встановлено, що зміст угоди відповідає вимогам ст. 472 КПК України. При укладенні угоди про визнання винуватості сторонами враховані обставини відповідно до ст. 470 КПК України, зокрема: наявність пом`якшуючих обставин у вигляді щирого каяття, активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, визнання вини в повному обсязі, відсутність обтяжуючих покарання обставин; характер і тяжкість обвинувачення, ступінь і характер сприяння обвинуваченого у проведенні кримінального провадження, особу ОСОБА_5 , який вчинив злочин вперше, раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації; має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Судом з`ясовано, що ОСОБА_5 цілком розуміє роз`яснені йому права, передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, встановлені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Узгоджена міра покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідною і достатньою для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Угода про визнання винуватості не суперечить вимогам КПК та КК України, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод та інтересів сторін по справі та інших осіб.

Обставин, які б вказували на неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань за угодою судом не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду та призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Виходячи з вище викладеного, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який беззастережно визнав винуватість, не оспорює фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості та призначення обвинуваченому узгодженої сторонами виду та міри покарання .

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлявся.

Вирішити питання, щодо речових доказів відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 373, 374, 475 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Угоду від 30 липня 2026 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026170430000630 від 30.07.2025, про визнання винуватості, укладену між підозрюваним ОСОБА_5 та прокурором ОСОБА_3 , за участю захисника – адвоката ОСОБА_4 – затвердити.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України та призначити йому узгоджене покарання:

- за ч. 3 ст. 358 КК України у вигляді обмеження волі на строк 1 (один) рік 1 (один) місяць;

- за ч. 4 ст. 358 КК України у вигляді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, визначити остаточне покарання ОСОБА_5 , шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у вигляді обмеження волі на строк 1 (один) рік 1 (один) місяць.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_5 від призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 1 рік.

Згідно з ч.1 ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_5 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Строк покарання ОСОБА_5 рахувати з часу проголошення вироку.

Речові докази: мобільний телефон Samsung Galaxy A 25, з сім картою, номер НОМЕР_1 , переданий ОСОБА_5 – залишити йому, як власнику; блокноти із рукописним текстом в кількості 3 шт, консультативний висновок лікаря на ім`я ОСОБА_7 , що зберігаються в камері речових доказів ВП № 1 Полтавського РУП ГУНП в Донецькій області – знищити, після вступу вироку в законну силу.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави обвинуваченим, його захисником, виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди; прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена, - протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, захиснику та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Вирок суду набирає законної сили через тридцять днів з дня його проголошення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками судового провадження. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_1