Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №524/4962/26 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/4962/26

Провадження №2/524/4665/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2026 м. Кременчук

Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі

головуючого судді Мельник Н. П.,

з участю секретаря судового засідання Шаполової К. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог орган опіки та піклування Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, про встановлення факту самостійного виховання та здійснення догляду за неповнолітніми дітьми батьком,

УСТАНОВИВ:

До суду звернувся з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання ОСОБА_1 та здійснення догляду за дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На обґрунтування позову зазначено, що 12.08.2006 між сторонами зареєстровано шлюб у міському відділі реєстрації актів цивільного стану Макіївського міського управління юстиції.

Позивач та відповідач є батьками дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

23.05.2024 рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука шлюб між сторонами розірвано. Встановлено, що діти проживають з позивачем на його утриманні та визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_7 разом з батьком.

13.11.2024 судовим наказом Автозаводського районного суду міста Кременчука стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання трьох дітей у розмірі 1/2 частини з усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26.08.2024 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

02.12.2024 Автозаводським відділом державної виконавчої служби у м. Кременчуці Кременчуцького району відкрито виконавче провадження по стягненню аліментів з відповідачки. З довідки-розрахунку заборгованості від 10.04.2026 слідує, що станом на березень 2026 року розмір заборгованості відповідачки по аліментам складає 124946,70 грн.

З березня 2022 року відповідачка не приймає участі у вихованні дітей, не спілкується з синами, не відвідує їх, не надає їм доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дітей, не створює умов для отримання ним освіти, не несе жодних зобов`язань по вихованню та матеріальному утриманню сина. Відповідачка фактично самоусунулась від процесу виховання дітей та повністю ігнорує їх інтереси. Всі питання щодо виховання вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки матері. Починаючи з 2022 року позивач самостійно виховує та здійснює догляд за дітьми. Відповідачка понад 5 років проживає на окупованій території у м. Макіївка Донецької області.

Підтвердження факту того, що позивач самостійно виховує та здійснює догляд за дітьми без допомоги та участі матері позивачу необхідне для отримання відстрочки від призову за мобілізацією. Необхідність юридичної фіксації факту знаходження дитини на одноособовому утриманні необхідна йому з метою оформлення документів для отримання соціальної допомоги на дитину, яка виховується лише одним з батьків.

Судом отримана інформація про зареєстроване місце проживання відповідачки.

Ухвалою суду відкрито загальне позовне провадження у справі. За клопотанням представника позивача витребувано від Державної прикордонної служби України інформацію про перетин кордону України ОСОБА_2 з лютого 2022 року по день отримання запиту.

03.06.2026 підготовче судове засідання відкладено у зв`язку з неявкою учасників справи та ненадходженням витребуваної судом інформації за клопотанням представника позивача.

06.07.2026 від Державної прикордонної служби України надійшла витребувана інформація.

14.07.2026 від представника органу опіки та піклування Нежеренко С. В. надійшла заява про проведення засідання за її відсутності без висновку щодо розв`язання спору.

14.07.2026 ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі, призначено судове засідання.

08.09.2026, 21.10.2026 у судове засідання не з`явилися учасники справи.

Від представника позивача надійшла 08.09.2026 письмова заява про розгляд справи 21.10.2026 за його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просять їх задовольнити. Не заперечують проти постановлення заочного рішення суду.

У судове засідання не з`явилася відповідач, повідомлена відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, згідно якої днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, відповідачка викликалася до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Про причини неявки відповідач суду не повідомлено, заяв про розгляд справи за його відсутності та відзив не подано.

На підставі ст. ст. 280, 281, ч. 5 ст. 259 ЦПК України суд ухвалив провести на підставі наявних доказів заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими гл. 11 ЦПК України.

З`ясувавши обставини, на які посилається позивач, як на підставу своїх позовних вимог, оцінивши докази на їх належність, допустимість, достатність, взаємозв`язок у сукупності, з`ясувавши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, правові норми, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до наступних висновків.

Установлено, що 23.05.2024 заочним рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука у справі № 524/5517/23 шлюб, зареєстрований між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , 12 серпня 2006 року у Міському відділі реєстрації актів цивільного стану Макіївського міського управління юстиції Донецької області, актовий запис № 1033, розірвано. Місце проживання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначено з батьком ОСОБА_1 .

Зазначеним рішенням установлено, що за час спільного проживання у сторін народилися діти ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з інформацією, наявною у Єдиному державному реєстрі судових рішень, заочне рішення суду набрало законної сили 25.06.2024.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).

13.11.2024 судовим наказом Автозаводського районного суду міста Кременчука у справі № 524/9303/24 постановлено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання трьох дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/2 частини з усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26.08.2024 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

02.12.2024 постановою головного державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження № 76688584 з примусового виконання зазначеного вище судового наказу.

У матеріалах справи наявна копія листа органу державної виконавчої служби за вих. № 63661 від 10.04.2026 з долученою до нього копією розрахунку заборгованості у зазначеному виконавчому провадженні станом на 10.04.2026, відповідно до якого станом на березень 2026 року розмір заборгованості відповідачки по аліментам становить 124946,70 грн.

Судом отримана інформація про зареєстроване місце проживання відповідачки на території м. Макіївки Донецької області, а також про її зареєстроване місце проживання як внутрішньо переміщеної особи на території АДРЕСА_1 .

Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Київська області), затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28.02.2025 № 376 (в редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 26.05.2026 № 987) м. Макіївка Донецької області є тимчасово окупованою

Російською Федерацією територією України з 07.04.2014.

До матеріалів позову долучено копію договору оренди житла від 29.12.2020, згідно з яким орендодавець передає в користування кв. АДРЕСА_2 для родини ОСОБА_1 , у тому числі і для ОСОБА_2 . Строк дії договору визначено до 29.12.2022 з автоматичним продовженням його дії у разі відсутності заперечень сторін.

З копії довідки, виданої Кременчуцькою гімназією № 27 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 18.07.2023 слідує, що діти ОСОБА_7 та ОСОБА_6 навчаються у 5 і 9 класах гімназії відповідно. Батько дітей спілкується з педагогами, які навчають дітей, класним керівником, відвідує шкільні збори, цікавиться шкільним життям дітей, приймає у ньому участь, приводить і забирає дітей.

ОСОБА_7 та ОСОБА_6 займаються у секції боксу СК «Ринг». Приводить до секції та забирає дітей батько, який приймає участь у підготовці дітей. Мати секцію не відвідувала (копія довідки спортивного клубу «Ринг» за вих. № 1 від 19.07.2023).

Дітей ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 батько дітей спілкується з педагогами, які навчають дітей, класним керівником, відвідує шкільні збори, цікавиться шкільним життям дітей, приймає у ньому участь, приводить і забирає дітей відповідно до копій довідок Кременчуцького ліцею № 4 «Кремінь» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області за вих. № 04-23/204 та № 04-23/201 відповідно від 03.04.2026 та 19.07.2023.

ОСОБА_7 займається у Кременчуцькій дитячій музичній школі № 1 ім. М. Лисенка. Батько приводить та забирає дитину, спілкується з вчителями, керівником тощо. Мати дитини не відвідує музичної, не приймає участі у житті дитини (копія довідки, виданої Кременчуцькою дитячою музичною школою ім. М. Лисенка за вих. № 10/4 від 03.04.2026).

Суд звертає увагу, що зазначені вище довідки з навчальних закладів датовані 18.07.2023, 19.07.2023, 03.04.2026.

Інших доказів на підтвердження факту самостійного виховання та здійснення догляду за неповнолітніми дітьми батьком, до матеріалів позову не надано.

З інформації, наданої 06.07.2026 Державною прикордонною службою України за період з 01.02.2022 по 03.07.2026 з Бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України або виїхали з такої території» слідує, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 10.08.2024, 04.01.2025 в`їхала на територію України, 24.08.2024, 10.01.2025 виїхала за межі України. Інша інформація відсутня.

Представник органу опіки та піклування вирішив не приймати участь у розгляді справи та клопотав розглянути її за його відсутності та висновку щодо розв`язання спору.

Не вчинення захисних дій з боку владного органу не може слугувати підставою для відмови або для зволікання у захисті з боку суду, оскільки здійснення правосуддя, захист прав та інтересів дітей не може ставитися у залежність від можливості здійснення владними органами своїх повноважень (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2023 у справі № 523/19706/19).

Таким чином, суд приходить до висновку про спростування доводів позивача, наведених у позові, що відповідачка понад 5 років проживає на окупованій території у м. Макіївка Донецької області, а з березня 2022 року не приймає участі у вихованні дітей, не спілкується з синами, не відвідує їх, не надає їм доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дітей, не створює умов для отримання ним освіти, не несе жодних зобов`язань по вихованню та матеріальному утриманню сина, самоусунулась від процесу виховання дітей, ігнорує їх інтереси.

Позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження своєї позиції.

На думку суду, догляд за дитиною та виховання дитини є взаємопов`язаними поняттями, які становлять основу батьківської відповідальності за законодавством України. Догляд за дитиною (піклування) проявляється у щоденних діях, спрямованих на фізичне виживання, безпеку, здоров`я та базові потреби дитини, а виховання - у формуванні особистості, її соціальних, моральних, духовних та інтелектуальних якостей.

Наяніть заборгованості по аліментах та перетин державного кордону матір`ю дітей не є підтверджуючим фактом того, що батько самостійно виховує та доглядає за дітьми, а мати не приймає такої участі.

Ухилення від виконання своїх обов`язків одним із батьків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (ст. 164 СК України).

Суд звертає увагу, що встановлення зазначеного факту, як слідує із змісту позову, необхідно для позивача з метою отримання відстрочки від призову за мобілізацією та оформлення документів для отримання соціальної допомоги на дитину, яка виховується лише одним з батьків.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ст. 51 Конституції України).

Регулювання сімейних відносин здійснюється СК України з метою зміцнення сім`ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов`язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім`ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (ч. 2 ст. 2 СК України).

Верховний Суд у своїй постанові від 20.01.2026 у справі № 137/1845/24 звертає увагу на те, що в умовах війни при вирішенні сімейних спорів поширеним є заявлення вимог про встановлення факту самостійного виховання дитини, що в переважній частині випадків пов`язано із питаннями мобілізації.

На цьому наголосив і позивач в позовній заяві.

Заявляючи вимогу про встановлення факту самостійного виховання та здійснення догляду за неповнолітніми дітьми батьком, позивач посилався на те, що виникла необхідність юридичної фіксації такого факту з метою необхідності оформлення документів для соціальної допомоги на дитину, яку виховує лише один із батьків, та отримання відстрочки від мобілізації.

Приватно - правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов`язків (постанова Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 495/432/23).

У цій справі Верховний Суд також наголосив, що сам факт проживання дитини з батьком не підтверджує факту самостійного виховання ним дитини, на що звертає увагу в своїй практиці Верховний Суд (п. 58 постанови Верховного Суду від 13.11.2025 у справі № 592/20023/23).

Відповідно до ст. 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

У частині 4 ст. 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена ч. 1 ст. 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання та догляду за дитиною.

Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені у ст. ст. 150, 151 СК України.

За приписами ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого ч. 5 цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Частиною 1 ст. 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Доведення факту одноосібного виховання та догляду дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання за дитиною, а визначена ч. 1 ст. 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, тому факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Зазначене відповідає позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 13.11.2025 у справі № 592/20023/23.

Судом враховано, що сам факт проживання дитини з батьком не підтверджує факту самостійного виховання та догляду ним за дітьми.

Обов`язок батьків виховувати дітей є невід`ємним, а встановлення факту протилежного у позовному провадженні можливе лише під час вирішення спору про позбавлення батьківських прав.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту самостійного виховання дітей та здійснення догляду за ними, а позивачем не доведено порушення його прав.

Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (ч. 10 ст. 7 СК України).

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Установлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача, є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (постанова Верховного Суду від 06.06.2024 у справі № 361/978/22).

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково (п. 45 постанови Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 760/27983/19).

Відповідно до ст.с т. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. ст. 76-81 ЦПК України).

У постановах Верховного Суду від 08.08.2019 по справі № 450/1686/17 та від 15.07.2019 по справі № 235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

З урахуванням наведеного, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: (1) у разі задоволення позову - на відповідача; (2) у разі відмови в позові - на позивача; (3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати підлягають залишення за позивачем.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюєвася (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 133, 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 315-319, 352 - 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог орган опіки та піклування Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, про встановлення факту самостійного виховання та здійснення догляду за неповнолітніми дітьми батьком.

Судові витрати підлягають залишенню за позивачем.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданої упродовж тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня розгляду заяви про перегляд заочного рішення у разі його не скасування. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1 ;

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , зареєстроване місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1 ;

третя особа орган опіки та піклування Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, код ЄДРПОУ 02900038, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Перемоги, 2.

Суддя Н. П. Мельник