Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №759/17899/26 — Новоушицький районний суд Хмельницької області

Справа № 759/17899/26

№2/680/656/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 року селище Нова Ушиця

Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі судді Яцини О.І.,

розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість в сумі 70977,60 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 05 вересня 2025 року між сторонами за допомогою вебсайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1597-3626 (Кредитний договір). На виконання вимог Договору, відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор А5193, для підписання кредитного договору № 1597-3626, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів. Згідно з умовами кредитного договору, позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб в сумі 15300,00 грн зі строком кредитування на 300 календарних днів; базовий період 14 днів; комісія за видачу кредиту - 20,00 % від суми кредиту; знижена % ставка – 0,90 % в день; стандартна % ставка: 1,00 % в день.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти.

В подальшому, між сторонами було укладено додаткову угоду №1 від 21 вересня 2025 року про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1500,00 грн та додаткову угоду №2 від 28 вересня 2025 року про надання додаткових коштів у кредит у сумі 4800,00 грн

Відповідач здійснив часткову оплату в рахунок погашення заборгованості, проте в подальшому, порушив умови кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув кредит, а також не виконав всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором. Позивач направляв позичальнику вимогу про дострокове повернення кредиту та щодо сплати процентів, однак дана вимога була проігнорована позичальником.

Станом на 10 квітня 2026 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 70977,60 гривень, а саме: заборгованість за кредитом – 21600,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами – 38577,60 грн; заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК – 10800,00 грн.

Тому просив стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати по справі.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 07 липня 2026 року дану справу надіслано за підсудністю до Новоушицького районного суду Хмельницької області.

Ухвалою судді від 31 серпня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі за даним позовом без виклику сторін.

09 вересня 2026 року відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву в якому вказав, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявна в матеріалах справи паперова роздруківка договору створювалася у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що саме такий правочин підписувався електронним підписом уповноважених на те осіб (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа.

Наголосив на тому, що він не укладав і не підписував кредитний договір, не погоджував процентну ставку, неустойку та інші умови кредитування. Жоден поданий позивачем доказ не підтверджує узгодження саме цих, а не інших кредитних умов.

Позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис (або ідентифікатор) належить саме відповідачу.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання ним логіну та паролю в системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договору.

Наведене вказує на неукладеність, в тому числі в електронному вигляді, оспорюваного правочину, що вказує на необґрунтованість вимог про стягнення процентів за ставкою, яку нібито він погодив з позивачем в цьому договорі.

Жодних посилань на докази того, що відповідачем як позичальником вчинено певні дії, які б об`єктивно свідчили б про добру волю і бажання здійснити пролонгацію кредиту (підписані додаткові угоди, звернення про пролонгацію тощо), разом з позовом не надано.

Укладаючи договір неможливо було передбачити, що позивач буде нараховувати проценти і після 19 вересня 2025 року, тим більше по іншій процентній ставці. Відтак, вважає, що право кредитора нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії договору - 19 вересня 2025 року, який споживач розуміє як дата завершення строку кредитування. Тому починаючи з цієї дати, нарахування процентів кредитором вже не відповідало вимогам закону та договору.

Наголошує, що кредитор міг нарахувати протягом базового періоду - 14 к.д., який позичальник розумів як узгоджений строк кредитування, по договору, по зниженій % ставці 0,9 % на день, проценти на суму 1927,80 грн за період 05 вересня 2025 року - 19 вересня 2025 року (15300 грн * 0,9% * 14 днів).

Є безпідставними заявлені позивачем вимоги про стягнення з процентів у розмірі 36649,80 грн.

З урахуванням положень п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, нарахування процентів за ст. 625 ЦК України в розмірі 10800,88 грн є безпідставним і протиправним.

Інформаційна довідка та інформаційне повідомлення, на яке посилається позивач, не є первинним документом, що підтверджує перерахування кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу.

Позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема не довів укладення договору позики (кредиту) з ним на умовах, що вказані в наданій копії договору позики (кредиту), не довів перерахування йому тіла кредиту, не довів розмір фактично наданих у кредит коштів та законність розміру відсотків, які він просить стягнути за період користування кредитними коштами, а тому у задоволенні позову варто відмовити повністю.

Представник позивача зазначив у позовній заяві клопотання про слухання справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав.

Відповідач повідомлений про розгляд справи належним чином.

Суд, безпосередньо дослідивши та оцінивши докази у справі, встановив наступні фактичні обставини та відповідні спірні правовідносини.

Так, 05 вересня 2025 року між сторонами за допомогою вебсайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № № 1597-3626 (кредитний договір).

На виконання вимог договору, відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор А5193, для підписання кредитного договору № 1597-3626.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб в сумі 15300,00 грн зі строком кредитування на 300 календарних днів; базовий період 14 днів; комісія за видачу кредиту - 20,00 % від суми кредиту; знижена % ставка – 0,90 % в день; стандартна % ставка: 1,00 % в день.

У разі прострочення позичальником сплати процентів за користування кредитом або комісії за видачу кредиту (якщо умови цього договору передбачають сплату комісії за видачу кредиту) на строк понад один календарний місяць, кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення кредиту в повному обсязі та сплати процентів за весь строк фактичного користування кредитом до настання дати повернення кредиту, що встановлена п.4.14 цього Договору (пункт 8.3 Договору).

Сторони уклали додаткові угоди №1 від 21 вересня 2025 року та №2 від 28 вересня 2025 року.

Відповідач підтвердив, що ознайомлений із вказаними документами та зобов`язується виконувати їх умови. Усі зазначені документи підписані відповідачем за допомогою електронного цифрового підпису. На виконання умов договору та додаткових угод № 1 та № 2 до нього відповідачу було надано кредитні кошти в розмірі 15300,00 грн, 1500,00 грн, 4800,00 грн (21600,00 грн) шляхом перерахунку на його банківський рахунок НОМЕР_1 за допомогою системи EasyPay.

Згідно з розрахунком заборгованості, доданим до позовної заяви, станом на 10 квітня 2026 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 70977,60 гривень, а саме: заборгованість за кредитом – 21600,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами – 38577,60 грн; заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК – 10800,00 грн. Відповідачем сплачено кошти на погашення заборгованості у розмірі 9043.20 грн.

Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та Додатком до свідоцтва про реєстрацію фінансової установи підтверджується, що позивач є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку та має право на здійснення кредитних операцій.

Вказані обставини підтверджуються: договором про відкриття кредитної лінії № 1597-3626 (а.с.21-39); правилами відкриття кредитної лінії; таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача (а.с.40-42); паспортом споживчого кредиту (а.с.43-45, 46-94); квитанціями про успішне перерахування кредитних коштів на загальну суму 21600,00 грн (89-90); додатковою угодою №2 від 28 вересня 2025 року до договору про відкриття кредитної лінії № 1597-3626 97-99; таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача до додаткової угоди (а.с.99 на звороті - 102); додатковою угодою № 1 від 21 вересня 2025 року до договору про відкриття кредитної лінії № 1597-3626 (а.с.103 на звороті - 105); таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача до додаткової угоди (а.с.105 на звороті 108); довідкою про перерахування суми кредиту в загальному розмірі 21600,00 грн (109); розрахунком заборгованості (а.с.110-112); копією Свідоцтва про реєстрацію юридичної особи ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»; копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №38548598 та іншими матеріалами справи.

Окрім того, було досліджено USB - носій із оригіналом Кредитного договору з додатками, паспорти споживчого кредиту, додаткові угоди, які були витребувані у позивача за клопотанням відповідача. Зміст вказаних документів відповідає змісту документів доданих до позовної заяви.

Згідно із вимогою про дострокове повернення кредиту від 23 квітня 2026 року позивач запропонував відповідачу протягом 30 календарних днів з дати отримання цієї вимоги сплатити заборгованість за кредитом на банківські реквізити ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» зазначені в договорі № 1597-3626 (а.с.113).

Розглядаючи даний спір, суд виходить із того, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються загальними положення ЦК України про зобов`язання та параграфом 2 Глави 71 ЦК України «Кредит».

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Електронний цифровий підпис як вид Електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із статтею 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що врегульовано частиною 3 статтею 12 ЦПК України.

Згідно із статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Установлено, що договір про відкриття кредитної лінії № 1597-3626 від 09 вересня 2025 року, Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «CreditKasa» та Паспорт споживчого кредиту підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором A5193.

Додаткові угоди № 1 та №2 до договору про відкриття кредитної лінії № 1597-3626 від 09 вересня 2025 року підписана відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором НОМЕР_2 та А6801.

Кредитний договір та додаткові угоди містять персональні дані відповідача, зокрема, номер його картки платника податків, серію та номер паспорта громадянина України, місце проживання, електронну пошту, а також номер особистого платіжного засобу, на який перераховуватимуться грошові кошти, вказаний самим позичальником під час укладення договору та додаткових угод.

У кредитному договорі та додаткових угодах визначено порядок та умови надання фінансового кредиту, сплати процентів та строк дії.

Факт перерахування коштів на рахунок (картка № НОМЕР_3 ), вказаний відповідачем в кредитному договорі та додаткових угодах, підтверджений довідками ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про перерахування ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» за допомогою платіжної системи EasyPay коштів на загальну суму 21600 грн і довідкою ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування суми кредиту № 1597-3626 від 09 вересня 2025 року.

Відповідач не спростував факт належності йому картки № НОМЕР_3 , надіслання кредитних коштів на його банківський рахунок і наявність заборгованості за договором.

Отже, доведеним є факт укладення між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем договору про відкриття кредитної лінії № 1597-3626 від 09 вересня 2025 та додаткових угод до договору про відкриття кредитної лінії №1597-3626 від 09 вересня 2025, а також наявність заборгованості за ними.

Невиконання відповідачем зобов`язань за договором призвело до виникнення заборгованості. Тому суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зазначена у договорі умова про сплату комісії за видачу кредиту у розмірі 20,00 % від суми виданого кредиту була повністю узгоджена сторонами під час підписання електронного договору відповідачем, яка прямо відповідає імперативним приписам законодавства про споживче кредитування щодо правомірності сплати комісії за надання кредиту, а тому є чинною та обов`язковою для виконання в силу презумпції правомірності правочину.

Розмір процентів є договірним та узгоджений сторонами під час укладення правочину. Крім того, узгоджена сторонами знижена % ставка – 0,90 % в день; стандартна % ставка: 1,00 % в день повністю відповідає імперативним вимогам частини п`ятої статті 8 та пункту 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції Закону № 3498-IX), якими встановлено граничний розмір денної процентної ставки для відповідного періоду.

Строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику становить 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.

Враховуючи засади свободи договору та презумпцію правомірності правочину, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для стягнення із відповідача нарахованих процентів.

Умови договору про сплату процентів за користування кредитами є справедливими та не призводять до дисбалансу прав та обов`язків договірних сторін, оскільки розмір процентної ставки було погоджено за домовленістю сторін, договір укладено в електронній формі, з його умовами відповідач був ознайомлена попередньо, а відтак вільно та свідомо погодилася виконувати взяті на себе зобов`язання, у тому числі і щодо сплати процентів за користування кредитним коштами.

Поряд із зазначеним, позовні вимоги про стягнення заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК – 10800,00 грн, суд вважає безпідставними та їх не задовольняє, з таких підстав.

Згідно із пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що 10800,00 грн заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ підлягають списанню позикодавцем (позивачем у справі) в силу вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому відсутні підстави для її стягнення з відповідача.

Інші викладені у відзиві доводи відповідача суд відхиляє, оскільки вони повністю спростовані наданими позивачем документами. Жодних доказів на підтвердження своїх заперечень відповідач не надав.

Отже, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів, з огляду на наведені положення закону, виходячи із меж заявлених позовних вимог, суд вважає, що наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача, на користь позивача суму боргу за кредитним договором у розмірі 60177,60 грн (позов задоволено на 84,78 %).

При розподілі судових витрат, суд виходить з наступного. Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати, а саме судовий збір в сумі 2257,18 грн пропорційно до задоволеної частини вимог (позов задоволено на 84,78 %).

Керуючись ст.ст.10, 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 280-284, 289 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ - 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, м. Київ, 01133) загальну суму заборгованості за кредитним договором №1597-3626 від 05 вересня 2025 року, в розмірі 60177 (шістдесят тисяч сто сімдесят сім) гривень 60 копійок, з яких: заборгованість за кредитом – 21 600,00 гривень; заборгованість за нарахованими процентами – 38 577,60 гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» 2257 (дві тисячі двісті п`ятдесят сім) гривень 18 копійок сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, код ЄДРПОУ - 38548598.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 .

Суддя О. І. Яцина