Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №398/6262/25 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/6262/25

провадження №: 2/398/671/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"06" жовтня 2026 р. м.Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Голосенінаої Т.В.,

за участі секретаря судового засідання Шаповал І.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Олександрія цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №103953756 від 06.07.2021 року в розмірі 34035,34 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс» посилається на те, що 06.07.2021 року за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» ОСОБА_1 подав заявку на отримання кредиту № 103953756.

ТОВ «Мілоан» направило відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтвердив прийняття умов договору про споживчий кредит № 103953756 від 06.07.2021р.

Відповідно до умов кредитного договору, до його укладення відповідач отримав проект цього кредитного договору разом з додатками, ознайомився з усіма його умовами та Правилами, що розміщені на вебсайті Товариства, які є невід`ємною частиною цього Договору.

У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону вказаний Позичальником при укладанні кредитного договору

Таким чином, Відповідач уклав Договір про споживчий кредит № 103953756 від 06.07.2021р. із ТОВ «МІЛОАН» (ЄДРПОУ: 40484607) та на підставі платіжного документа (долучено до позовної заяви) Відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 8000грн.

Проте, відповідач, в порушення умов кредитного договору, не сплачував платежі та в наслідок чого утворилася заборгованість.

13.12.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ Діджи Фінанс» укладено договір про відступлення прав вимоги №10Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило, а ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором, який укладено з ОСОБА_1 .

Згідно Договору відступлення сума боргу ОСОБА_1 перед ТОВ «Діджи Фінанс» становить 34035,34грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту - 7303 грн.; заборгованість за відсотками - 25212,34грн.; заборгованість за комісійними винагородами - 1520 грн.; заборгованість за пенею - 0 грн.

06.07.2021 року ТОВ «Діджи Фінанс» направлено відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «МІЛОАН» до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», зазначивши інформацію про порядок погашення заборгованості по кредитному договору.

Також, 29.06.2025 року на адресу відповідача позивачем направлено досудову вимогу про сплату заборгованості за Кредитним договором №103953756 від 06.07.2021р. Не зважаючи на це, відповідач так і не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором.

Просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №103953756 від 06.07.2021року в розмірі 34035,34 грн. та судові витрати - 2422,40 грн. сплачений судовий збір, 5000 грн. - витрати на правничу допомогу.

03.11.2025 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду у спрощеному порядку з викликом сторін.

Представником відповідача ОСОБА_3 подано пояснення до суду, відповідно до яких зазначив, що відповідно до Договору факторингу від 13.10.2021 № 10Т ТОВ "Мілоан" відступило ТОВ "Діджи Фінанс" право вимоги за Кредитним Договором від 06.07.2021. Таким чином, ТОВ "Діджи Фінанс" набуло права вимоги до відповідача. Проте, анкета заява № 10353756 від 06.07.2021, Договір про споживчий кредит № 10353756 від 06.07.2021, графік платежів (Додаток № 1) та паспорт споживчого кредиту (Додаток № 2) не містять підпису Відповідача. Докази використання чи накладення електронного підпису в матеріалах справи відсутні. Позивач ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" не надає жодних доказів ідентифікації Відповідача у інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "МІЛОАН" при вході в особистий кабінет, отримання одноразового ідентифікатора та його використання для підписання договору про споживчий кредит. На підтвердження перерахування коштів первісним кредитором Відповідачу позивачем надано копію платіжного доручення № 29592200 від 06.07.2021, згідно якого ТОВ "МІЛОАН" перерахувало Відповідачу на картковий рахунок грошові кошти в сумі 8000,00 грн. призначення платежу: кошти згідно договору № 29592200. Проте, ані в анкеті-заяві, ані в кредитному договорі не міститься номеру картки, на яку б позичальник просив перерахувати грошові кошти. Також відсутні докази належності картки саме Відповідачу. Додане до позовної заяви платіжне доручення, із зазначенням неповного номера банківської картки, належність якої не встановлено, і який не був зазначений позичальником відповідно до п.2.1 Договору, як його картковий рахунок на який потрібно перерахувати кошти не є належним і достовірним доказом надання відповідачу кредитних коштів на виконання умов Договору від 06.07.2021.

Звертаючись з позовом до суду Позивач у позовній заяві вказав, що заборгованість Відповідача за кредитним договором розрахована станом на дату укладення договору факторингу та її загальний розмір становить 34035,34 грн. Водночас, Позивачем не було надано суду розрахунку заборгованості за Договором з відображенням щомісячних нарахувань за договором, їх складових, суми, періодів, тощо.

Надана Позивачем виписка по особовим рахункам фіксує рух коштів на рахунку, утім сам по собі рух коштів по рахунку не доводить факту надання кредитних коштів, оскільки операції могли здійснюватися як за рахунок власних, так і кредитних коштів. Це прямо узгоджується з позицією Верховного Суду по справах № 194/329/15-ц та № 200/5647/18. Окрім того, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості Відповідача за тілом кредиту, водночас, вона повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами, зокрема первинними документами, що підтверджують видачу кредиту.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Нарахування відсотків за користування кредитом після спливу строку кредитування законом не передбачене. Тому, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови пролонгації по кредиту.

Отже, підстави для нарахування та сплати відсотків за період з після 21.07.2021 відсутні. Таким чином, розрахувати відсотки необхідно в межах строку дії договору, тобто за 15 днів.

Окрім цього, відповідач з 18.07.2020 перебуває на військовій службі. Вказане підтверджується копією Військового квитка ОСОБА_1 , що додається.

На підставі Указу Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» з 18.03.2014 року в Україні розпочався особливий період. Тому пільга, передбачена п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», поширюється та діє для військовослужбовців з початку (18.03.2014) і до закінчення особливого періоду, для резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду. Банки під час дії особливого періоду не мають право нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов`язані їх списати.

Вважає, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача відсотків за кредитним договором задоволенню не підлягають, оскільки Відповідач, як військовослужбовець, звільняється від сплати процентів в особливий період на підставі п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Вважаю, що дані обставини мають бути досліджені судом, під час ухвалення рішення суду.

Перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов`язання, тобто строку виконання зобов`язання в повному обсязі (кінцевий строк). У даному випадку - 06.07.2021, то останній день дії Договору від 07.06.2021. За зобов`язаннями із визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання - 21.07.2021 і закінчується через три роки - 21.07.2024

Отже, Позивачем було пропущено строк позовної давності. Тому сторона відповідач в даних поясненнях робить заяву, щодо необхідності застосування строку позовної давності, до правовідносин, що виникли по даній справі.

Відповідача вважає неспівмірними стягнення витрат на правничу допомогу та робить заяву про їх зменшення, вважає, що оскільки адвокат самостійно не підписав позовної заяви, неправильно розрахував суму заборгованості в позовній заяві, неправильно розрахував суму заборгованості за відсотками, не врахував свідомо чи несвідомо вимоги законодавства, наведені у цих поясненнях, а Відповідач категорично не погоджується із заявленими позовними вимогами, то заявлені ним витрати на правничу допомогу є недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, провести розгляд справи без участі відповідача та його представника.

Представником позивача надано додаткові пояснення, де зазначив, що 06.07.2021, за власним волевиявленням, відповідачем в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» за адресою: https://miloan.ua/ подано заявку на отримання кредиту № 103953756. Заявка на отримання кредиту знаходиться у власному кабінеті відповідача на вказаному веб-сайті Товариства. Таким чином, відповідачу було направлено електронним повідомленням (SMS) на номер телефону НОМЕР_1 , який особисто вказаний відповідачем у договорі про споживчий кредит № 103953756 від 06.07.2021 (далі по тексту - договір). Повідомлення містило одноразовий ідентифікатор S79828, при введенні якого відповідач підтвердив прийняття умов договору. Даний договір також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті Товариства за адресою: https://miloan.ua/.

У відповідності до умов договору, його підписання здійснювалось шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону вказаний позичальником при укладанні договору.

Заперечуючи проти укладення договору у спосіб, визначений п. п. 6.1 та 6.3, не надав жодних доказів, які б підтверджували, що мобільний номер телефону та ІР-адреса, з яких було подано заяву на отримання кредиту, не належать відповідачу. Поряд з цим, наданий позивачем скріншот першої сторінки договору із фіксацією підпису сторін за допомогою одноразового ідентифікатора дає підстави вважати доведеним належними доказами факт, що договір про споживчий кредит № 103953756 від 06.07.2021 був дійсно підписаний з первісним кредитором саме відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора S79828.

Наявна в матеріалах справи копія платіжного доручення № 29592200 від 06.07.2021 є належним та допустимим доказом на підтвердження перерахування первісним кредитором кредитних коштів відповідачу на умовах визначених договором про споживчий кредит № 103953756 від 06.07.2021.

Отже, згідно даного сервісу було отримано наступну інформацію по картковому рахунку № НОМЕР_2 : Картковий рахунок: BIN: НОМЕР_3 ; Платіжна система: VISA; Видана БАНКОМ: JSC UNIVERSAL BANK; ТИП КАРТИ: CREDIT; КАТЕГОРІЯ КАРТИ: INFINITE; КРАЇНА: UKRAINE.

Відповідно до п. 1.5.1. Договору за надання кредиту: 1520.00 грн., яка нараховується за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту одноразово. Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавцю встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

На підтвердження законності нарахування розміру заборгованості, позивачем до позовної заяви було долучено відомість про щоденні нарахування та погашення за договором про споживчий кредит № 103953756 від 06.07.2021, яка сформована, підписана та надана первісним кредитором. Згідно п. 2.8. Договору для визначення будь-яких обставин виконання грошових зобов`язань або будь-якої їх частини, вирішальне значення мають дані бухгалтерського обліку Товариства. Отже позичальник свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконав, у зв`язку з чим за договором виникла заборгованість в загальному розмірі 34035,34 грн., в тому числі: - заборгованість за тілом кредиту становить 7303.00 грн. (відповідно до п. 1.2. договору); - заборгованість за комісією становить 1520,00 грн. (відповідно до п. 1.5.1. договору); - заборгованість за відсотками становить 25212,00 грн. (відповідно до п. 1.5.2. договору нараховано 3000,00 грн. + відповідно до п. 1.6. договору нараховано 31035,34 грн. = всього 34035,34 грн.).

У спірному випадку строк кредитування пролонговувався та максимально міг бути продовженим на 60 днів (до 28.09.2021.), а тому проценти за користування кредитом слід нараховувати на 30 днів (строк початкового кредитування) + 60 днів (продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах). Зазначені обставини свідчать про те, що умовами договору про споживчий кредит № 103953756 від 06.07.2021 сторони передбачили порядок продовження строку договору, а також погодили умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.

Строк позовної давності позивачем не було пропущено, оскільки останній був зупинений на період карантину та на строк дії в Україні воєнного стану. 04.09.2025 року строк позовної давності поновлений відповідним законом .

Під час укладення кредитного договору відповідач підтвердив, що не є військовослужбовцем та не проходить жодного з видів військової служби.

Таким чином, у первісного кредитора під час нарахування заборгованості були відсутні підстави та обов`язок застосовувати положення пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки відповідач самостійно підтвердив відсутність статусу військовослужбовця на момент укладення договору. Поряд із цим, як вбачається з довідки № 34/П-2683д від 11.07.2025 військової частини НОМЕР_4 , відповідач проходив військову службу у зазначеній військовій частині з 12.04.2022. Як вбачається з довідки № 995/Ф від 20.07.2025 військової частини НОМЕР_4 , відповідач брав участь в антитерористичній операції та заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російська Федерація проти Україна, перебуваючи безпосередньо в районах проведення відповідних заходів та у періоди їх здійснення, а саме: у період з 03.08.2020 по 11.10.2020; у період з 08.12.2021 по 24.02.2022; у період з 24.02.2022 по 12.04.2022. Крім того, як вбачається з довідки Служба безпеки України № 34/П-2683д від 11.07.2025, відповідач у період з 12.04.2022 по 26.06.2025 перебував у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України.

Згідно з відомостями про щоденні нарахування та погашення за договором про надання споживчого кредиту № 103953756 від 06.07.2021 заборгованість була нарахована первісним кредитором у період з 06.07.2021 по 28.09.2021, тобто у період, коли відповідач не перебував на військовій службі та не мав відповідного правового статусу для застосування пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Просить задовольнити у повному обсязі позові вимоги, справу розглядати без участі представника позивач а.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

Так, звертаючись до суду з зазначеним позовом, позивач скористався сервісом «Електронний суд» та надіслав позов з додатками через зазначену підсистему.

При зверненні до суду, на підтвердження факту укладення кредитного договору, позивачем надано договір про споживчий кредит №103953756 від 06.07.2021 року.

Однак, при перевірці факту накладення електронних цифрових підписів сторонами договору, судом встановлено відсутність на наданому договорі споживчого кредиту одноразового ідентифікатора (файл із зашифрованим підписом) ОСОБА_1

04.08.2026 року на адресу суду надійшли додаткові пояснення позивача, де останній зазначив, що зазначення одноразового ідентифікатора (далі - ЕПОІ) на договорі, файл із зашифрованим підписом було завантажено разом із позовом через особистий кабінет підсистеми «Електронний суд», проте, ані при відкритті/завантаженні в особистому кабінеті підсистеми «Електронний суд» у форматі для перегляду, ані при друкуванні файлу - він не відображається з питань збереження конфіденційності інформації. Разом з тим, звернено увагу суду, що PDF файл договору, який міститься у матеріалах справи у додатках до позову, завантаживши (не для перегляду у особистому кабінеті підсистеми «Електронний суд», а скачавши даний файл) та відкривши через програмне забезпечення, призначене для читання PDF файлів (наприклад Adobe Reader, Microsoft Edge тощо) суд має змогу переконатись у наявності підпису та побачити одноразовий ідентифікатор як зображено на скріншоті

При відкриття договору про споживчий кредит через програмне забезпечення Adobe Reader судом з`ясовано, що зазначений договір підписано ОСОБА_2 за допомогою цифрового підпису (а.с.90 скіршота екрану), проте підпис ОСОБА_1 виконано за допомогою функції «коментар», який накладено на PDF файл договору та вказаний «коментар» є змінним, тобто текст коментаря можна змінювати (а.с.89 скріншота екрану).

Частиною 1 с.76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1, 2 ст.77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.79 ЦПК України зазначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно із ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Верховний Суд неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 03 серпня 2022 року у справі № 910/11027/18.

Стандарт доказування «вірогідність доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач.

До предмета доказування належить сукупність юридичних фактів матеріально-правового характеру, з якими закон пов`язує виникнення, зміну й припинення правовідносин між сторонами та на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права в зобов`язальних правовідносинах, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.

У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача як кредитора у зобов`язанні. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає боржник.

Відносини, які виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів, поширюється дія Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Фактично, оскільки законодавство не вимагає, щоб електронні договори підписувалися тими видами підпису, які забезпечують незмінюваність їхнього змісту (КЕП або УЕП), питання щодо дотримання письмової форми при їх вчиненні зводиться до того, чи можна вважати зміст цих договорів зафіксованим (вимога ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Можливість перевірки судом достовірності, цілісності й незмінюваності електронного документа, залежить насамперед від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП чи УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.

За відсутності примірників електронного кредитного договору з підписом за допомогою КЕП чи УЕП (електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису), суд має перевірити цілісність і незмінюваність документа, з`ясувавши, чи надсилався договір відповідачу, в якій формі (файл чи посилання), а також чи існувала технічна можливість його одностороннього редагування.

Зазначена позиція узгоджується з Постановою КЦС ВС від 4 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23.

Таким чином, перевіривши цілісність одноразового цифрового підпису відповідача, судом з`ясовано, що останній є коментарем до PDF файл договору, який є змінним.

Суд зазначає, що договір про споживчий кредит у PDF-форматі з накладенням на нього коментаря у вигляді одноразового цифрового підпису ОСОБА_1 не є підтвердженням цілісності й незмінюваності тексту цього договору, оскільки цей формат дає можливість позивачу вносити зміни в односторонньому порядку. Позивачем не надано достатніх та достовірних доказів на підтвердження факту накладення одноразового цифрового підпису саме відповідачем у справі.

Проте, суд зазначає, що іншими доказами у справі підтверджується факт отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 8000 грн.

Платіжним дорученням 29592200 від 06.07.2021 року ТОВ «Мілоан» перераховано на карту ОСОБА_1 НОМЕР_7 - 8000 грн.

Листом АТ «Універсал Банк» від 10.04.2026 року зазначено, що ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , відкрито рахунок на надано платіжну карту № НОМЕР_6 . 06.07.2021 року о 18:00 год. на зазначену платіжну карту зараховано 8000 грн. - CASH2CARD P2PCREDIТ.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно відомості про нарахування та погашення кредиту, яка надана первісним кредитором ТОВ «Мілоан» встановлено, що відповідач частково сплачував заборгованість за кредитом, а саме: 21.07.2021 року - 240 грн. сплата тіла кредиту, 452 грн. сплата процентів по кредиту, 240 грн. сплата комісії за пролонгацію; 24.07.2021 року - 232 сплата комісії за пролонгацію, 232 грн. сплата тіла кредиту, 465 грн. сплата процентів за кредитом; 27.07.2021 року - 252 грн. сплата комісії за пролонгацію, 225 грн. сплата тіла кредиту, 474 грн. сплата процентів по кредиту. Таким чином, загальна сума виплат по кредитному договору складає 2 758 грн.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за договором виконало та перерахувало на належний відповідачу банківський рахунок кредитні кошти у розмірі 8000 грн., а відповідачем прийнято зазначені вимоги, що підтверджується фактом часткової оплати заборгованості за кредитом.

Оцінивши надані докази суд зазначає, що факт отримання кредитних коштів відповідачем в розмірі 8000 грн. підтверджено матеріалами справи. Проте, позивачем не надано достатніх та достовірних доказів підтвердження, що відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит саме на зазначених умовах, які визначені у договорі про споживчий кредит №103953756 від 06.07.2021 року, а тому, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 7303 грн.

Щодо застосування до позовних вимог строків позовної давності суд зазначає наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст..256 ЦК України).

Загальний строк позовної давності - три роки (ст..257 ЦК України).

Відповідно до вимог чинного законодавства у період з 02.04.2020 року до 04.09.2025 року перебіг строку позовної давності було зупинено.

Так, згідно п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України перебіг строку позовної давності було зупинено на строк з 02.04.2020 року по 30.06.2023 року через дію карантинних обмежень.

В період з 17.03.2022 року до 29.01.2024 року строк позовної давності зупинено на підставі п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, на період дії воєнного стану та оскільки воєнний стан в Україні було неодноразово продовжено, автоматично продовжувалася зупинка строків позовної давності.

Відповідно до ЗУ №4434-ІХ від 14.05.2025 року «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення ЦК України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності 04.09.2025 року, строки позовної давності поновлено.

Таким чином, заява відповідача щодо застосування до спірних правовідносин строків позовної давності не заслуговують на увагу.

При вирішенні питання про стягнення судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої, пункту 1 частини третьої статті 133 та частин першої - третьої статті 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, згідно платіжної інструкції № 103953756 від 05.09.2025 року позивачем було сплачено 2422,40 грн. судового збору.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав: Договір про надання правничої допомоги від 05.05.2025 року №42649746, додаткову угоду №103953756 від 29.07.2025 року до договору про надання правничої допомоги, детальний опис робіт, свідоцтво адвоката Міньковської А.В.

Відповідно до ч.6 ст.137 ЦПК України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів.

Суд вважає, що надані представником позивача докази витрат на правничу допомогу є обґрунтованими та співмірними з заявленими вимогам.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволено частково з відповідача на користь позивача підлягає стягненню :

- судовий збір в розмірі 519,78 грн. (7303 / 34035,34 х 2422,40);

- витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 072,86 грн. (7303 / 34035,34 х 5000).

Керуючись ст.ст. 258, 263-265, 268, 279, 280, 282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», ЄДРПОУ 42649746, заборгованість за договором споживчого кредиту №103953756 від 06.07.2021 року в розмірі 7303 (сім тисяч триста три) грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», ЄДРПОУ 42649746, витрати по сплаті судового збору у розмірі 519,78 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 1072,86 грн., а всього 1592 (одна тисяча п`ятсот дев`яносто дві) грн. 64 коп.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Діджи Фінанс», ЄДРПОУ 42649746, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Т.В.Голосеніна