Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №380/1784/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/1784/25 пров. № А/857/47357/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мандзія О.П.,

суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року у справі № 380/1784/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 10.08.2026 у справі №380/1784/25 про прийняття звіту про виконання рішення суду прийнято звіт ІНФОРМАЦІЯ_1 про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі №380/1784/25.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що вказану ухвалу прийнято з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що на виконання ухвали про встановлення контролю за виконанням судового рішення у цій справі від 24.10.2025 відповідачем чотири рази подано звіт про виконання судового рішення. Однак, Львівський окружний адміністративний суд своїми ухвалами повертав питання надання позивачу відстрочки на етап розгляду заяви позивача про надання відстрочки, а тому статус ОСОБА_1 залишався неврегульованим виключно з вини ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мобілізувавши позивача 23.10.2025 без завершення розгляду заяви від 18.07.2024 відповідно до висновків суду від 12.05.2025, яку розглянуто з врахуванням висновків суду аж 29.06.2026, відповідач 1 вчинив грубе процедурне правопорушення та знехтував судовим рішенням. Вважає, що мало місце пряме порушення імперативних норм Постанови Кабінету Міністрів України №560, адже відповідно до ч.9 ст. 60 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №560 в редакції чинній станом на 23.10.2025, військовозобов`язані, які звернулися із заявою про надання відстрочки, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період до прийняття рішення комісією.

Відповідач 1 намагався отримати процесуальну вигоду з обставини, яка була створена його ж протиправними діями – незаконною примусовою мобілізацією особою, чиє право на відстрочку фактично підтверджено судом.

Розглядаючи звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі №380/1784/25, суд першої інстанції встановив, що відповідач 1 повторно розглянув заяву від 18.07.2024 з доданими до неї документами щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до абз. 1 п. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». За результатами розгляду заяви прийняв рішення, оформлене протоколом від 29.06.2026 №51, за змістом якого позивачу надано відстрочку від загальної мобілізації на особливий період як здобувачу вищої освіти і здобуває рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту».

Апелянт не погоджується з висновками суду, що прийнявши рішення за наслідками розгляду заяви позивача, відповідач виконав судове рішення.

Так, замість належного оформлення довідки про відстрочку після повторного розгляду заяви позивача від 18.07.2024 про надання відстрочки, відповідач 1 вчинив юридичний нігілізм – спочатку незаконно мобілізував позивача, згодом використовував цей призов як нову підставу для відмови, а ще пізніше, у звітах від 29.09.2026 та від 25.07.2026 вказує про надання позивачу відстрочки на підставі розгляду його заяви від 18.07.2024, однак, сам констатує, що уповноважені особи ІНФОРМАЦІЯ_1 не мають технічної можливості внести в базу даних «оберіг» таку відстрочку, оскільки заявник 23.10.2025 був взятий на облік та призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вважає, що суд першої інстанції з огляду на неналежне декілька разів виконання судового рішення для відмови у прийнятті звіту про виконання судового рішення; визнання причин неналежного виконання рішення суду неповажними, накладення штрафу на керівника відповідача та постановлення окремої ухвали.

Подання відповідачем 1 лише формального звіту про виконання судового рішення в повному обсязі без надання доказів, які б підтверджували б викладену у ньому інформацію, не може вважатися належним виконанням обов`язку, встановленого ч. 2 ст. 382-2 КАС України, та не є підставою для прийняття такого звіту судом. Вважає відповідні висновки передчасними.

Також апелянт вказував про те, що відповідач 1 зареєструвався в системі електронного суду тільки після 30.06.2026.

Апелянт просив скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 10.08.2026 у справі №380/1784/25 про прийняття звіту про виконання судового рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

ІНФОРМАЦІЯ_1 , як і ІНФОРМАЦІЯ_3 правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи положення ст.ст. 311, 312 КАС України, беручи до уваги, що оскаржуване судове рішення прийнято в порядку письмового провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується письмовими доказами, що долучені до матеріалів справи, що ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 23.07.2024 №9, про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- зобов`язати Комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.07.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у цій справі позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене повідомленням від 23.07.2024 №10946/1, про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.07.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

У зв`язку з набранням законної сили вказаним судовим рішенням, позивач звернувся із заявою про отримання копії судового рішення та виконавчих листів від 23.06.2025 та отримав такі 25.09.2025.

17.10.2025 представниця позивача подала заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, яка мотивована тим, що відповідач не виконав рішення суду.

Ухвалою суду від 24.10.2025 заяву представниці позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду задоволено. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 протягом тридцяти днів подати звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі №380/1784/25.

20.11.2025 від відповідача надійшов звіт від 12.11.2025 №2051/3323 про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі №380/1784/25, у якому вказав, що зазначене рішення виконано.

Ухвалою суду від 28.11.2025 строк для подання звіту про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі №380/1784/25 продовжено на 10 (десять) днів.

09.12.2025 представниця позивача подала заяву, у якій просила постановити ухвалу про відмову у прийнятті звіту від 12.11.2025 №2051/3323 ІНФОРМАЦІЯ_1 про виконання рішення суду. Заява мотивована тим, що заяву від 18.07.2024 повторно не розглянуто та не прийнято рішення з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі №380/1784/25. Натомість розглянуто заяву від 30.09.2025.

12.12.2025 до суду надійшов звіт відповідача від 10.12.2025 №2051/4218 про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі №380/1784/25.

Ухвалою суду від 16.12.2025 у прийнятті звіту ІНФОРМАЦІЯ_1 про виконання рішення суду від 12.05.2025 у справі № 380/1784/25 відмовлено та зобов`язано у 20-денний строк подати новий звіт про виконання зазначеного судового рішення. Судом констатовано, що під час судового розгляду справи №380/1784/25 предметом дослідження була заява ОСОБА_1 від 18.07.2024, яку суд зобов`язав повторно розглянути, а не заява від 30.09.2025, за результатами розгляду якої відповідачем прийнято рішення, оформлене повідомленням від 12.11.2025 №2051/3316.

07.01.2026 до суду надійшов звіт від 31.12.2025 №2051/4624 про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі №380/1784/25.

Ухвалою суду від 19.01.2026 у прийнятті звіту ІНФОРМАЦІЯ_1 від 31.12.2025 №2051/4624 про виконання рішення суду від 12.05.2025 у справі № 380/1784/25 відмовлено. Встановлено ІНФОРМАЦІЯ_1 новий строк - 10 днів з дня отримання цієї ухвали для подання до Львівського окружного адміністративного суду звіту про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі №380/1784/25. Попереджено начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про відповідальність, передбачену статтею 382-3 КАС України, а саме накладення штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у разі постановлення судом наступної ухвали про відмову у прийнятті звіту.

20.01.2026 представниця позивача подала заяву, у якій просила постановити ухвалу про відмову у прийнятті звіту від 31.12.2025 №2051/4624 ІНФОРМАЦІЯ_4 про виконання рішення суду та накласти на керівника ІНФОРМАЦІЯ_4 штраф у розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

21.05.2026 від відповідача надійшов звіт від 08.05.2026 №2951/2203 про виконання рішення від Львівського окружного адміністративного суду 12.05.2025 у справі №380/1784/25.

Ухвалою суду від 04.06.2026 у прийнятті звіту ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.05.2026 №2051/2203 про виконання рішення суду від 12.05.2025 у справі № 380/1784/25 відмовлено. Встановлено ІНФОРМАЦІЯ_1 новий строк - 10 днів з дня отримання цієї ухвали для подання до Львівського окружного адміністративного суду звіту про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі №380/1784/25. Витребувано у відповідача ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) відомості про керівника (прізвище, ім`я, по батькові, посада, РНОКПП).

08.07.2026 на адресу суду надійшов звіт від 03.07.2026 про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі №380/1784/25, у якому наголошено, що на виконання зазначеного рішення суду повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 18.07.2024 про надання відстрочки та надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що підтверджується витягом з протоколу №51 засідання комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період першим ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Ухвалою суду від 17.07.2026 продовжено ІНФОРМАЦІЯ_1 строк для подання звіту про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі №380/1784/25 разом з доказами скерування його позивачу на 10 (десять) днів з дня отримання цієї ухвали.

30.07.2026 на адресу суду надійшов звіт від 25.07.2026 про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі №380/1784/25, у якому наголошено, що на виконання зазначеного рішення суду повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 18.07.2024 про надання відстрочки та надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що підтверджується витягом з протоколу №51 засідання комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

До звіту додано докази скерування його позивачу.

Представниця відповідача 04.08.2026 подала заперечення на звіт №4076 від 25.07.2026 про виконання рішення суду, у якому просить відмовити у прийнятті звіту ІНФОРМАЦІЯ_4 вих. № 4076 від 25.07.2026 про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі № 380/1784/25, накласти на керівника ІНФОРМАЦІЯ_4 штраф у розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та постановити окрему ухвалу для вжиття заходів реагування щодо дій службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_6 , які містять ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України.

В обґрунтування заперечень вказує, що задоволення заяви про надання відстрочки ОСОБА_1 , коли особу мобілізовано в жовтні 2025 року, нівелює суть судового захисту. Наголошує, що направлення звіту про виконання рішення суду у липні 2026 року є спробою уникнути персональної відповідальності за невиконання судового рішення в межах судового контролю.

Оскарженою у межах цієї справи ухвалою від 10.08.2026 прийнято звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі №380/1784/25.

Постановляючи ухвалу від 10.08.2026, суд першої інстанції керувався тим, що прийнявши рішення за наслідками розгляду заяви позивача від 18.07.2024 відповідач виконав судове рішення, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для прийняття відповідного звіту.

Надаючи оцінку спірним правовідносин, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За приписами ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. 129-1 Конституції України, а також ст.ст. 14 та 370 КАС України.

Згідно з приписами ст. 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною 5 статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Положеннями ч. 1 ст. 382-3 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).

Аналіз зазначеного дає підстави для висновку, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб`єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов`язковості судового рішення. З набранням чинності нової редакції КАС України, законодавцем розширено повноваження суду та надано судам право встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення після ухвалення ним рішення, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що органом влади порушується принцип обов`язковості судового рішення.

Отже, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд повинен з`ясувати, чи виконано судове рішення, причини, які призвели до невиконання такого рішення та чи є вони об`єктивними, а також оцінити ризики, які можуть існувати для позивача у випадку невиконання рішення суду.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.05.2020 у справі № 800/320/17 зазначила, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

У постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі №640/13988/19 висловлено позицію, відповідно до якої адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження. При цьому, встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду.

Колегія суддів звертає увагу, що в межах розгляду заяви, поданої в порядку ст. 382 КАС України, суд не вправі вирішувати питання, які він вирішує під час ухвалення рішення відповідно ст. 244 КАС України, а саме: 1) чи мають місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин тощо.

Відповідно до резолютивної частини рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у цій справі відповідача, зокрема, зобов`язано повторно розглянути заяву позивача від 18.07.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України від 21.10.1993 за №3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У вказаному рішенні зазначено, що саме наявність такої інформації як послідовність здобуття освіти має бути перевірена відповідачем під час розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Суд першої інстанції встановив, що за результатами розгляду заяви прийняв рішення, оформлене протоколом від 29.06.2026 №51, за змістом якого «Повторно розглянувши заяву від 18.07.2024 року на виконання та з врахуванням висновків рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 року у справі №380/1784/25 вирішено надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , відстрочку від загальної мобілізації, на особливий період, на підставі Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 р. №560, згідно пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як здобувачу вищої освіти і здобуває рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».»

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що прийнявши рішення за наслідками розгляду заяви позивача від 18.07.2024, відповідач виконав судове рішення.

У вказаному рішенні відповідача 1 виконано вказівку суду першої інстанції щодо дослідження послідовності освіти позивачем під час розгляду справи, адже чітко зазначено, що позивач є здобувачем вищої освіти і здобуває рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».

За таких обставин, розглянувши поданий звіт ІНФОРМАЦІЯ_1 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі №380/1784/25, яке набрало законної сили, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність його прийняття.

Своєю чергою апеляційний суд зауважує, що інших дій зобов`язального характеру вищевказане судове рішення не містить.

Щодо доводів про те, що внаслідок зволікання відповідачем 1 щодо виконання судового рішення відбулося пряме порушення імперативних вимог Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою №560, внаслідок якого 23.10.2025 без завершення розгляду заяви від 18.07.2024, то суд апеляційної інстанції зазначає, що позбавлений права надавати оцінку таким доводам, оскільки такі не охоплюються предметом спірних правовідносин у справі №380/1784/25.

Варто наголосити, що в межах процедури, передбаченої статтями 382 - 382-3 КАС України, суд не наділений повноваженнями досліджувати правомірність нових рішень чи дій суб`єкта владних повноважень поза межами виконання конкретного судового рішення, та вирішувати спори, які не були предметом первісного судового розгляду.

З огляду на викладене, доводи щодо протиправної мобілізації позивача, порушень Порядку №560 стосовно позивача не можуть бути предметом розгляду в межах цього провадження, а підлягають вирішенню шляхом звернення до суду з окремим адміністративним позовом.

Щодо накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу, то апеляційний суд зазначає таке.

Так, штраф як вид санкції (покарання), яку застосовують суди за наслідками розгляду питання про виконання судових рішень, у процедурі судового контролю покликаний виконувати не тільки і не стільки «каральну» функцію, як діяти з профілактичною (превентивною) метою, націленою на те, щоб спонукати до реалізації покладених обов`язків, які необхідні для виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

За змістом ч. 2 ст. 382-3 КАС України відмова у прийнятті звіту - як обставина, з якою закон пов`язує накладення штрафу - передбачає (з боку суду) оцінювання достатності заходів, які вжито для виконання судового рішення. Отже, це має означати, що накладенню штрафу передує з`ясування обставин, причин, які спричинили невиконання судового рішення, у зіставленні з участю, роллю чи функцією (повноваженнями) керівника суб`єкта владних повноважень в організації процесу цього виконання.

Іншими словами, накладення штрафу вимагає з`ясування, пояснення за які саме діяння (їх об`єктивну сторону) - в аспекті (не)виконання судового рішення - до керівника суб`єкта владних повноважень застосовується санкція у вигляді штрафу, зокрема у тому випадку, коли для цієї посадової особи зазначена санкція (покарання) настає повторно.

Запровадження механізму судового контролю за виконанням судового рішення пов`язується, передусім, з тим, щоб особа, на користь якої ухвалено судове рішення, домоглася його виконання, що, властиво, є доконечною метою захисту прав, свобод та інтересів, порушених рішеннями, діями, бездіяльністю органів публічної влади, їх посадовими і службовими особами.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 26.11.2025 у справі № 380/12153/20.

Оскільки за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі №380/1784/25 такий прийнято, а фактів, які б свідчили про умисне ухилення саме керівника ІНФОРМАЦІЯ_4 від виконання рішення суду у цій справі не встановлено, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для накладення штрафу.

Щодо постановлення окремої ухвали суду, то Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідному суб`єкту владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

Отже, окрема ухвала - це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, що сприяли їх вчиненню, і вона має на меті усунення таких порушень та запобігання їм у майбутньому. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 20 квітня 2023 року у справі № 160/4787/20.

У постанові від 16.04.2025 в справі № 320/8487/24 Верховний Суд зазначив, що відповідно до частини першої статті 249 КАС України окрема ухвала є формою судового реагування на виявлені під час розгляду справи порушення закону з метою усунення причин і умов їх допущення; така ухвала може бути постановлена лише за наявності безспірно встановлених під час розгляду справи обставин, які не потребують додаткового доказування, із обов`язковим зазначенням конкретної норми закону чи іншого нормативно-правового акта та суті допущеного порушення, відповідно до частини четвертої статті 249 КАС України; при цьому окрема ухвала має допоміжний характер, не може підміняти вирішення основного предмета спору та повинна бути належно обґрунтована з урахуванням принципу пропорційності відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України.

У цій постанові Верховний Суд зазначив, що «окрема ухвала виноситься лише щодо обставин, які встановлені під час розгляду справи, є безспірними та не потребують додаткового доказування.

Предмет спору вирішується основним судовим рішенням, а окрема ухвала має допоміжну функцію - реагувати на супутні порушення процесуальних норм, зловживання правами чи недоліків в діяльності суб`єктів владних повноважень, які є очевидними, безспірно встановлені під час розгляду конкретного спору та прямо пов`язані з ним.

Верховний Суд виходить із того, що постановлення окремої ухвали допустиме лише за умов, що такі обставини: (1) встановлені судом без необхідності додаткового доказування поза межами досліджених доказів; (2) свідчать про наявну або потенційну загрозу для правопорядку, суспільних інтересів чи прав та інтересів окремих осіб; (3) виявлені у процесі безпосереднього розгляду спору по суті.

Суд зобов`язаний чітко обґрунтувати необхідність постановлення окремої ухвали, дотримуючись принципу пропорційності між виявленим порушенням та заходом реагування, з урахуванням усіх обставин справи.»"

Слід зауважити, що КАС України чітко розмежовує:

- механізм судового контролю за виконанням судових рішень (статті 382- 383 КАС України);

- інститут окремої ухвали як форму реагування на порушення закону, виявлені під час розгляду справи (стаття 249 КАС України).

Ці правові механізми не можуть підміняти один одного або використовуватися як альтернативні способи впливу, а мають застосовуватися в межах і з урахуванням цілей, визначених законом, та відповідати їх правовій природі.

Суд першої інстанції правильно відзначив, що судовий розгляд у цій справі завершився прийняттям судового рішення у справі та ухваленням відповідного судового рішення, під час якого підстав для постановлення окремої ухвали не встановлено, а наведені у запереченні щодо прийняття звіту обставини не були предметом судового розгляду.

Також доцільно зауважити, згідно з ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Частиною 6 ст. 383 КАС України зокрема визначено, що за наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Своєю чергою, ст. 249 КАС України встановлено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону (ч. 1 ст. 249 КАС України).

Отже, постановляння окремої ухвали є наслідком розгляду судом заяви, поданої в порядку ст. 383 КАС України.

Тобто, нормами статей 382-383 КАС України виокремлюються такі види судового контролю за виконанням судового рішення, як зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу у разі невиконання судового рішення (стаття 382 КАС України) і визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, у разі неналежного виконання судового рішення (стаття 383 КАС України).

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 30 вересня 2020 року у справі № 420/5365/19 та від 30 червня 2020 року у справі №0840/2883/18.

При цьому, законодавець, розмежовуючи види судового контролю за виконанням судового рішення, тим самим розділив і види заяв, з якими звертається позивач до суду та відповідно,-наявність чи відсутність вимог до оформлення кожної з них.

Доцільно також звернути увагу на те, що судові рішення, які приймаються за результатом розгляду питань передбачених ст. 382 та 383 КАС України, є різними. Зокрема розглядаючи заяву в порядку ст. 382 КАС України, суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду та за наслідком оцінки звіту ухвалити рішення про прийняття звіту, накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень або встановлення нового строку для подання звіту.

За результатом розгляду заяви в порядку ст. 383 КАС України, суд приймає рішення про залишення її без задоволення, або постановляє окрему ухвалу на підставі ст. 249 КАС України.

Враховуючі вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки відповідачем виконано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі №380/1784/25, підстави для застосування наслідків, передбачених приписами ст. 249 Кодексу адміністративного судочинства України - відсутні, тому вимоги позивача про постановлення окремих ухвал, задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 10.08.2026 без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 312, 316, 321, 322, 325, 328, 370, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, в ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року у справі №380/1784/25 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків

Головуючий суддяО. П. Мандзій

суддіЛ. Я. Гудим

В. Я. Качмар