Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №460/15810/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/15810/24 пров. № А/857/53646/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідача Іщук Л. П.,

суддів Обрізка І.М., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року (головуючий суддя Поліщук О.В., м. Рівне) у справі № 460/15810/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Городищенська виправна колонія (№96)» про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державної установи "Городищенська виправна колонія (№ 96)" про визнання протиправною та скасування постанови начальника Державної установи "Городищенська виправна колонія (№ 96)", полковника внутрішньої служби ОСОБА_2 від 13.12.2024, про накладення на засудженого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді сурової догани.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу з підстав неправильного застосування норм матеріального права, неповного встановлення обставин справи.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що засуджений ОСОБА_1 свою вину у вчиненому дисциплинарному проступку не визнає, вказує, що знайдена рідина йому не належить. Наголошує, що відповідач проігнорував пояснення ОСОБА_1 і передчасно вирішив притягнути його до відповідальності за вчинене дисциплінарне правопорушення, якого засуджений не вчиняв.

Просить скасувати рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) відбуває покарання у вигляді позбавлення волі в Державній установі "Городищенська виправна колонія (№ 96)".

28.11.2024 близько 10:30 год. під час проведення загального обшуку установи в локальній дільниці № 1, а саме відділення СПС № 1, в загороджені зберігання дров для резервної печі, було виявлено та вилучено саморобну бражну закваску об`ємом 1,7 літра, яку доставлено в чергову частину установи для з`ясування питання по суті.

Згідно з актом попереднього поверхневого огляду вищевказана рідина являла собою саморобну бражну закваску, про що черговим помічником начальника установи державної установи "Городищенська виправна колонія (№ 96)", майором внутрішньої служби М. Літвіном, заступником чергового помічником начальника установи державної установи "Городищенська виправна колонія (№ 96)", старшим прапорщиком внутрішньої служби ОСОБА_3 та молодшим інспектором ВНіБ державної установи "Городищенська виправна колонія (№ 96)", прапорщиком внутрішньої служби ОСОБА_4 складено та подано рапорт від 28.11.2024 № 4/1 на ім`я в.о. начальника установи Ю. Гордієнка.

Згідно з поясненнями заступника чергового помічника начальника установи державної установи "Городищенська виправна колонія (№ 96)", старшого прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_5 та молодшого інспектора ВНіБ державної установи "Городищенська виправна колонія (№ 96)", прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_6 від 29.11.2024 вказано, що 28.11.2024 близько 10:30 год. під час проведення загального обшуку установи в локальній дільниці № 1, а саме відділення СПС № 1, в загороджені зберігання дров для резервної печі, було виявлено та вилучено саморобну бражну закваску об`ємом 1,7 літра, доставлено в чергову частину установи для з`ясування питання по суті. Згідно з актом попереднього поверхневого огляду, вказана рідина являла собою саморобну бражну закваску, заборонену для використання засудженими.

На підставі рапорту № 4/1 від 28.11.2024 начальником відділення соціально-психологічної служби, підполковником внутрішньої служби ОСОБА_7 проведено службову перевірку по факту вилучення забороненої для користування засудженими рідини, за результатами якої складено висновок, що затверджений начальником державної установи "Городищенська виправна колонія (№ 96)" Ю. Ткачуком 06.12.2024. Згідно з вказаним висновком, в ході проведення перевірки було опитано ряд засуджених відділення СПС № 1, які вказали, щодо дана бражна закваска належить засудженому ОСОБА_1 . Під час проведення бесіди із засудженим ОСОБА_1 останній надати письмове пояснення відмовився, усно зазначив, що вилучена заборонена для користування засудженими рідина світло-рожевого кольору із різким специфічним запахом і ознаками бродіння об`ємом 1,7 літра йому не належить. Однак, до даного пояснення слід ставитися критично, оскільки воно надане з метою ухилення від дисциплінарної відповідальності. Провина засудженого підтверджується зібраними матеріалами перевірки та поясненнями інших засуджених. Причинами даного дисциплінарною проступку є власна недбалість та легковажність до вимог встановленого порядку відбування покарання. Маючи свідомий намір на порушення, мотивом стало бажання не дотримуватись встановленого порядку відбування покарання, а саме виготовлення, зберігання заборонених для використання засудженими рідини.

Вказаним висновком запропоновано відповідно до статті 132 Кримінально- виконавчого кодексу України за порушення встановленого порядку відбування покарання, розглянути питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності засудженого ОСОБА_1 .

Позивачу була надана розписка від 09.12.2024, згідно з якою йому було роз`яснено, що він має можливість у встановленому порядку повідомити адвоката або іншого фахівця у галузі права про участь на засіданні дисциплінарної комісії установи щодо доцільності застосування до нього заходів стягнення. Про час - 11.12.2024 о 11:00 год. та місце (службовий кабінет начальника установи) засідання дисциплінарної комісії засуджений повідомлений завчасно. Правничої допомоги зі сторони адвоката або іншого фахівця в галузі права під час підготовки та розгляду мого дисциплінарного проступку засуджений не потребує. Вказана розписка була доведена ОСОБА_1 шляхом зачитування.

Однак, 11.12.2024 засуджений звернувся із заявою до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, у зв`язку з чим засідання дисциплінарної комісії щодо розгляду питання перевірки відносно ОСОБА_1 по факту можливого порушення встановленого порядку відбування покарання було перенесено на 13.12.2024 о 11:30 год., про що позивач був повідомлений під особистий підпис розпискою від 11.12.2024 об 15:15 год.

Згідно з витягом з протоколу № 79 засідання дисциплінарної комісії з питання доцільності застосування дисциплінарних стягнень від 13.12.2024, до порядку денного внесено та розглянуто питання щодо доцільності застосування заходів дисциплінарного впливу до порушника встановленою порядку відбування покарання засудженого ОСОБА_1 . Відповідно до зазначеного протоколу виступали: від адміністрації - підполковник внутрішньої служби ОСОБА_8 ; слухали: засудженого ОСОБА_1 , який вину визнав; ухвалили: застосувати до засудженого в порядку статей 132, 134 КВК України сувору догану. Вказаний витяг з протоколу містить особистий підпис позивача про отримання копії витягу.

В подальшому, начальником державної установи "Городищенська виправна колонія (№ 96)", полковником внутрішньої служби Ю. Ткачуком 13.12.2024 винесено постанову про накладення дисциплінарного стягнення, згідно з якою за порушення встановленого порядку відбування покарання на засудженого ОСОБА_1 накладено сувору догану. Постанова позивачу оголошена та роз`яснено порядок її оскарження. Вказана постанова містить підпис позивача.

Позивач, не погоджуючись з такою постановою відповідача та вважаючи її протиправною, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку висновку суду першої інстанції, колегія суддів зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кримінально-виконавчого Кодексу України (далі - КВК України) засуджені зобов`язані, зокрема: виконувати встановлені законодавством обов`язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб; виконувати встановлені законодавством вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації.

Частиною 2 статті 9 КВК України встановлено, що невиконання засудженими своїх обов`язків і встановлених законодавством вимог адміністрації органів і установ виконання покарань тягне за собою встановлену законом відповідальність.

Статтею 107 КВК України визначено права і обов`язки засуджених до позбавлення волі.

Пунктом 3 частиною 4 статті 107 КВК України встановлено, що засудженим забороняється придбавати, виготовляти, зберігати і використовувати гроші, цінності, предмети, речі, речовини і вироби, заборонені до використання в колонії.

Наказом Міністерства юстиції від 28 серпня 2018 року № 2823/5 затверджено Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань (далі - Правила), які регулюють порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі та є обов`язковими для виконання персоналом установ виконання покарань, засудженими, які в них утримуються, а також іншими особами, які відвідують ці установи.

Пунктом 4 розділу ІІ Правил встановлено, що засудженим заборонено придбавати, виготовляти, зберігати і використовувати гроші, цінності, предмети, речі, речовини і вироби, заборонені до використання в установах виконання покарань за переліком предметів, виробів і речовин, зберігання і використання яких засудженими заборонено (додаток 3).

До таких предметів згідно Переліку предметів, виробів і речовин, зберігання і використання яких засудженими заборонено (додаток 3 до Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 року № 2823/5) належать будь-які напої із вмістом алкоголю та енергетичної дії, пиво, дріжджі, одеколон та інші вироби на спиртовій основі.

Відповідно до частини 1 статті 132 КВК України за невиконання покладених обов`язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися такі заходи стягнення:

попередження;

догана;

сувора догана;

грошовий штраф до двох мінімальних розмірів заробітної плати;

скасування поліпшених умов тримання;

поміщення засуджених чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, у дисциплінарний ізолятор з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до чотирнадцяти діб, а засуджених жінок - до десяти діб;

поміщення засуджених, які тримаються в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, у карцер без виведення на роботу на строк до чотирнадцяти діб;

переведення засуджених, які тримаються у виправних колоніях, крім засуджених, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, до приміщення камерного типу (одиночної камери) на строк до трьох місяців.

Таким чином, засудженні повинні неухильно дотримуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань та, у випадку їх порушення, нести за це дисциплінарну відповідальність.

Як вбачається з висновку по факту вилучення забороненої для користування засудженими рідини від 06.12.2024 (а.с 47-48), 28 листопада 2024 року, близько 10 години 30 хвилин, під час проведення загального обшуку установи в локальній дільниці №1, а саме відділення СПС №1, в загородженні зберігання дров для резервної печі було виявлено було виявлено та вилучено саморобну бражну закваску об`ємом 1,7 літра. Вищевказану рідину було вилучено та доставлено в чергову частину установи для з`ясування питання по суті.

Згідно акту попереднього поверхневого огляду вище вказана рідина являє собою саморобну бражну закваску, про що черговим помічником начальника установи державної установи «Городищенська виправна колонія (№96)» майором внутрішньої служби Миколою Літвіном, заступником чергового помічником начальника установи державної установи «Городищенська виправна колонія (№96)» старшим прапорщиком внутрішньої служби Сергієм Марчуком та молодшим інспектором ВНіБ державної установи «Городищенська виправна колонія (№96)» прапорщиком внутрішньої служби Сергієм Хоміном було складено та подано рапорт від 28.11.2024 № 4/1. на ім`я в.о. начальника установи Юрію Гордієнку.

На підставі рапорту № 4/1 від 28.11.2024 начальником відділення соціально – психологічної служби підполковником внутрішньої служби Пуліним В.І. проведено службову перевірку по факту вилучення забороненої для користування засудженими рідини, за результатами якої складено висновок, що затверджений начальником державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)" Юрієм Ткачуком від 06.12.2024.

Вказаним висновком запропоновано відповідно до статті 132 Кримінально- виконавчого кодексу України за порушення встановленого порядку відбування покарання розглянути питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності засудженого ОСОБА_1 .

Позивачу була надана розписка від 09.12.2024, згідно з якою йому було роз`яснено, що він має можливість у встановленому порядку повідомити адвоката або іншого фахівця у галузі права, про участь на засіданні дисциплінарної комісії установи щодо доцільності застосування до нього заходів стягнення.

Згідно з витягом з протоколу засідання дисциплінарної комісії з питання доцільності застосування дисциплінарних стягнень від 13.12.2024 №79 засуджений ОСОБА_1 вину визнав.

Тобто, на засіданні дисциплінарної комісії позивач свою вину в порушенні порядку встановленого порядку відбування покарання визнав, що підтверджується його особистим підписом у витязі з протоколу № 79 від 13.12.2024.

Таким чином, відповідач у встановленому порядку провів документування та перевірку факту правопорушення та виніс постанову про накладення дисциплінарного стягнення з дотриманням встановленої чинним законодавством процедури.

Доводи скаржника про те, що виявлена посадовими особами рідина засудженому ОСОБА_1 не належить не підтверджені жодними доказами.

Враховуючи наведені обставини, а також те, що позивач вже притягався до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани за вчинення аналогічного проступку 21.06.2023, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року у справі № 460/15810/24 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддяЛ. П. Іщук

суддіІ. М. Обрізко

М.А. Пліш