Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №460/14802/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 рокуСправа №460/14802/25 пров. №А/857/1821/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача – Качмара В.Я.,

суддів – Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року (суддя Борискін С.А., м. Рівне, повний текст складено 03 грудня 2025 року), -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі – ГУПФ-1, ГУПФ-2), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ГУПФ-2 та скасувати рішення від 18.07.2025 №172350002877 (далі – Рішення) щодо непризначення пенсії за віком на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон № 796-XII);

- зобов`язати ГУПФ-2 призначити пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку за нормами статті 55 Закону № 796-XII, починаючи з 10.02.2025;

- зобов`язати ГУПФ-1 виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку за нормами статті 55 Закону № 796-XII, з 10.02.2025.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано Рішення. Зобов`язано ГУПФ-2 призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII з 10.02.2025. У задоволенні позовних вимог про зобов`язання ГУПФ-1 виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку за нормами статті 55 Закону № 796-XII з 10.02.2025 відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, в частині задоволених позовних вимог, його оскаржило ГУПФ-2, яке з покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі вказує, що відсутні підстави для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку позивачу відповідно до статті 55 Закону № 796-XII у зв`язку з відсутністю необхідного періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993. Документами підтверджено факт проживання особою в зоні гарантованого добровільного відселення — 3 роки 7 місяців 17 днів, станом на 01.01.1993- 1 рік 8 місяців 15 днів.

До періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано:- згідно довідки від 21.02.2022 № 1098, виданою Зарічненською селищною радою Рівненської області про проживання в с. Вичівка Рівненської області період з 05.06.1988 по 31.07.1988, оскільки підставою видачі довідки не може слугувати військовий квиток;- період навчання з 26.04.1986 по 11.06.1986 та з 28.09.1988 по 04.01.1992, згідно архівної довідки № 16/01-16 від 17.01.2022 в Житомирському сільськогосподарському інституті, оскільки місто Житомир не належить до зони гарантованого добровільного відселення;- період військової служби з 28.06.1986 по 01.06.1988, оскільки невідома дислокація військової частини;- період проходження виробничої практики з 01.03.1989 по 31.10.1989 та з 09.03.1990 по 28.10.1990, згідно архівних довідок від 01.05.2025 № 215, від 04.01.2022 № 4, № 5 та акту перевірки достовірності документів, виданих для оформлення пенсій від 27.06.2025 № 1700 1002-1/3861, оскільки в книгах нарахування заробітної плати відсутнє нарахування заробітної плати по ОСОБА_1 . За відсутності підтвердженого факту нарахування та отримання заробітної плати неможливо розглянути практику в період навчального процесу як періоди роботи на підприємстві.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Відповідно до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, оскільки апеляційну скаргу подано на судове рішення, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач проживав необхідну кількість років в зоні гарантованого добровільного відселення та має достатню кількість страхового стажу для призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В іншій частині - щодо відмови у задоволенні позову, рішення суду першої інстанції фактично не оскаржується, тому суд апеляційної інстанції не має права робити правові висновки щодо цієї частини судового рішення.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується належним йому посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Рівненською обласною радою 06.04.1995.

10.02.2025 позивач звернувся до ГУПФ-1 із заявою про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, до якої долучив копії відповідних документів.

З урахуванням принципу екстериторіальності, вказана заява була розглянута ГУ ПФУ у Львівській області, за наслідками чого 17.02.2025 останнім прийнято рішення №172350002877 про відмову у призначенні пенсії.

Не погодившись із таким рішенням, 04.03.2025 позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Пенсійного фонду України.

Вказана скарга надіслана за належністю на розгляд ГУПФ-1, яке листом від 14.04.2025 №1700-0202-8/27066 повідомило ОСОБА_1 про відсутність у нього права на призначення пільгової пенсії за віком за нормами статті 55 Закону № 796-XII у зв`язку із проживанням у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 менше трьох необхідних років. Водночас, з метою уточнення факту проживання / роботи позивача у вказаній зоні радіоактивного забруднення, відповідачем-1 надіслано запит до Зарічненського місцевого архіву Зарічненської селищної ради Рівненської області.

16.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до ГУПФ-1 області із запитом на доступ до публічної інформації, у якому просив пенсійний орган повідомити, чи буде призначено йому пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII з урахуванням інформації, отриманої у відповідь на згаданий вище запит до архівної установи.

У відповідь на цей запит, ГУПФ-1 листом від 23.06.2025 за вих. №1700-0202-8/46062 повідомив про відсутність підстав для призначення позивачу згаданої вище пенсії у зв`язку із проживанням у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 менше трьох необхідних років. При цьому, за результатами перевірки достовірності долучених позивачем до заяви про призначення пенсії документів, зокрема архівних довідок, розбіжностей з первинними документами не виявлено. Водночас, документи з нарахування заробітної плати за 1989-1990 роки на перевірку не надано, а також не підтверджено достовірність довідки щодо заробітної плати за 1991-1994 роки у зв`язку із відсутністю сум утримань із заробітної плати.

10.07.2025 ОСОБА_1 повторно звернувся до ГУПФ-1 із заявою про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, до якої долучив копії необхідних документів.

За принципом екстериторіальності, вказана заява з доданими до неї документами розглянута ГУПФ-2, за результатами чого 18.07.2025 прийнято оскаржуване Рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

У спірному рішенні ГУПФ-2 зазначено, зокрема, що «за результатами розгляду документів, доданих до заяви:

1) страховий стаж особи становить 35 років 10 місяців 2 дні; за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди;

2) документами підтверджено факт проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення – 3 роки 7 місяців 17 днів, станом на 01.01.1993 – 1 рік 8 місяців 15 днів;

3) до періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано:

- згідно з довідкою від 21.02.2022 №1098, виданою Зарічненською селищною радою Рівненської області, про проживання в с. Вичівка Рівненської області період з 05.06.1988 по 31.07.1988, оскільки підставою видачі довідки не може слугувати військовий квиток;

- період навчання з 26.04.1986 по 11.06.1986 та з 28.09.1988 по 04.01.1992, згідно з архівною довідкою №16/01-16 від 17.01.2022, в Житомирському сільськогосподарському інституті, оскільки місто Житомир не належить до зони гарантованого добровільного відселення;

- період військової служби з 28.06.1986 по 01.06.1988, оскільки невідома дислокація військової частини;

- період проходження виробничої практики з 01.03.1989 по 31.10.1989 та з 09.03.1990 по 28.10.1990, згідно з архівними довідками від 01.05.2025 №215, від 04.01.2022 №4, №5 та акта перевірки достовірності документів, виданих для оформлення пенсій від 27.06.2025 №1700 1002-1/3861, оскільки в книгах нарахування заробітної плати відсутнє нарахування заробітної плати по ОСОБА_1 . За відсутності підтвердженого факту нарахування та отримання заробітної плати неможливо розглянути практику в період навчального процесу як періоди роботи на підприємстві.

Вважаючи Рішення про відмову у призначенні пенсії за віком протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 26 Закону № 1058-IV, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років та при наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31.12.2025 року – не менше 32 років.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон № 796-XII.

Відповідно до статті 49 Закону № 796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 55 Закону № 796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Абзацом п`ятим пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-ХІ передбачено, що особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у такому порядку: 3 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Системний аналіз наведених правових норм надає підстави для висновку, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Підпунктом 7 пункту 2.1 розділу II «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи:

для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;

для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу (для підтвердження інформації про місце проживання особа може надавати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».), та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;

для осіб, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році, додаються документи, видані Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;

посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону № 796-XII).

Таким чином, підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіаційного забруднення.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 572/245/17, від 17 червня 2020 року у справі № 572/456/17, від 19 вересня 2024 року у справі № 460/23707/22, від 11 листопада 2024 року у справі № 460/19947/23.

Крім того, у постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 556/1172/17, від 11 березня 2024 року у справі № 500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі № 460/23707/22, від 02 жовтня 2024 року у справі № 500/551/23 Верховний Суд також зазначив про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням, або у зв`язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи. Крім того, недостатньо лише наявності посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, обов`язковим є підтвердження фактичного постійного проживання або роботи у відповідній зоні протягом мінімально необхідного трирічного періоду станом на 01.01.1993.

Ключовим питанням у цій справі є встановлення наявності у позивача права на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до частини першої статті 55 Закону № 796-XII.

Згідно з зазначеною нормою, право на зниження пенсійного віку мають особи, які станом на 01.01.1993 постійно проживали або працювали у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років. Таким чином, для застосування пільги необхідним є встановлення факту фізичного перебування особи у межах відповідної зони внаслідок постійного проживання чи роботи, що підтверджується належними документами.

На підтвердження факту постійного проживання в зоні гарантованого добровільного відселення позивачем надано, зокрема, витяг з реєстру територіальної громади №2025/010688012, виданий Зарічненською селищною радою 01.08.2025, та належним чином засвідчену копію довідки Зарічненської селищної ради Вараського району Рівненської області від 26.01.2022 №90, якими підтверджується, що позивач у періоди «з липня 1988 року по 19 серпня 1988 року» (тобто з 01.07.1988 до 19.08.1988), з 01.02.1992 до 20.06.1996 та з 20.06.1996 по даний час (тобто, по дату видачі витягу – 01.08.2025) був зареєстрований та проживав у селі Вичівка Зарічненського (нині – Вараського) району Рівненської області. Підстава видачі довідки – записи у погосподарських книгах за 1986-1990 роки, а витягу – відомості, отримані від Зарічненської територіальної громади, та заява ОСОБА_1 відповідно.

Село Вичівка Вараського району Рівненської області відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, визначеного у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року № 106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» віднесене до зони гарантованого добровільного відселення.

Отже, наведеними доказами підтверджується проживання позивача у цій зоні станом на 01.01.1993 протягом 1 року та 19 днів.

В апеляційній скарзі відповідач заперечує можливість проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, посилаючись, зокрема, на період його навчання у Житомирському сільськогосподарському інституті та відсутність підтвердження нарахування заробітної плати за час проходження практики.

З матеріалів справи слідує, що у 1985-1992 роках, за винятком періоду проходження військової служби в радянській армії, навчався у Житомирському сільськогосподарському інституті, однак на вихідні, святкові дні та канікули приїжджав до села Вичівка. Крім того, під час навчання позивач проходив виробничу та дипломну практику в радгоспі «Вичівський», а з 06.05.1991 працював у ньому бригадиром.

Згідно з архівною довідкою, виданою Поліським національним університетом 17.01.2022 за №16/01-16 (а.с.18), з 01.09.1985 ОСОБА_1 був зарахований на перший курс агрономічного факультету денної форми навчання Житомирського сільськогосподарського інституту, 11.06.1986 отримав академічну відпустку у зв`язку з призовом до лав радянської армії, а 28.09.1988 був допущений до виконання навчального плану студентів II курсу; 04.01.1992 позивач закінчив агрономічний факультету денної форми навчання Житомирського сільськогосподарського інституту, здобув кваліфікацію вченого агронома та отримав диплом НОМЕР_2 , реєстраційний №Н-7876, виданий 04.01.1992.

Також вказана довідка підтверджує направлення позивача на виробничу практику до радгоспу «Вичівський» у с. Вичівка Зарічненського району Рівненської області у період з 02.04.1991 по 07.09.1991 та заборону проживання студентів у гуртожитках інституту під час канікул і проходження практики.

Архівною довідкою про реорганізацію та перейменування закладу освіти, виданою Поліським національним університетом 17.01.2022 за №17/01-16 (а.с.19), підтверджується, що Житомирський сільськогосподарський інститут у 1994 році реорганізовано в Державну агроекологічну академію України, яка надалі неодноразово перейменовувалась та на день видачі довідки має назву «Поліський національний університет».

Крім того, архівним витягом з наказу радгоспу «Вичівський» від 01.03.1989 №33-а, виданим Зарічненським місцевим архівом Зарічненської селищної ради Вараського району Рівненської області 04.01.2022 за №5 (а.с.37), підтверджено проходження позивачем виробничої практики у період з 01.03.1989 до 31.10.1989. Архівний витяг з наказу радгоспу «Вичівський» від 06.03.1990 №29, виданий тим самим архівом 04.01.2022 за №4 (а.с.36), підтверджує проходження дипломної практики з 09.03.1990 до 28.10.1990.

У постановах від 26 липня 2023 року у справі № 460/2589/20, від 07 травня 2024 року у справі № 460/38580/22, від 9 липня 2024 року у справі № 240/16372/23, від 16 жовтня 2024 року у справі № 140/14380/23 Верховний Суд зазначав, що відомості трудової книжки та диплому не можуть спростувати факту постійного проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення, що підтверджено відповідною довідкою органу місцевого самоврядування.

У постанові від 12 травня 2026 року у справі № 460/13782/24 Верховний Суд вказав, що диплом підтверджує лише факт навчання позивачки у навчальному закладі і не містить інформації щодо місця проживання останньої. Інформація, яка міститься в дипломі, не спростовує встановлені судами обставини, що позивачка є потерпілою від Чорнобильської катастрофи, яка проживала та працювала станом на 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років. З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку, що відмова пенсійного органу носить формальний характер та не ґрунтується на нормах закону, оскільки довідкою від 18.04.2024 №18/13/04-236/24, виданою старостою Городецького старостинського округу Сарненської міської ради Рівненської області, підтверджується, що позивачка проживала у с.Городець, яке відносилося до зони посиленого радіологічного контролю (4 категорія), з 26.04.1986 (моменту аварії) по 01.01.1987 та з 01.01.1989 по 31.12.1990, довідкою від 25.04.2024 №925 підтверджується, що позивачка проживала у селищі Володимирець, яке відносилося до зони посиленого радіологічного контролю (4 категорія), з 05.11.1993 по 10.03.1999, витягом від 11.06.2024 №1661 з реєстру територіальної громади підтверджено, що позивачка проживала у м. Вараш (Кузнецовськ), яке відносилося до зони посиленого радіологічного контролю (4 категорія), з 12.03.1999 - 20.01.2005, з 25.01.2005 по теперішній час, що є достатньою умовою для призначення йому пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.

Таким чином, наявними письмовими доказами підтверджено, що під час навчання в Житомирському сільськогосподарському інституті позивач проходив практику в радгоспі «Вичівський», розташованому в селі Вичівка Зарічненського району Рівненської області, у періоди з 01.03.1989 до 31.10.1989, з 09.03.1990 до 28.10.1990 та з 02.04.1991 до 07.09.1991, що сукупно становить 1 рік 8 місяців 25 днів.

З огляду на заборону проживання студентів у гуртожитках під час проходження практики, апеляційний суд вважає, що ці обставини свідчать про фактичне перебування позивача у зазначені періоди на території населеного пункту, віднесеного до зони радіоактивного забруднення.

Крім того, згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_3 від 06.05.1991 (а.с.23-31), у період з 06.05.1991 до 02.10.1994 позивач працював бригадиром бригади №2 радгоспу «Вичівський». Зазначене узгоджується з архівними витягами Зарічненської селищної ради Вараського району Рівненської області від 26.02.2025 №124 і №125 та архівною довідкою від 01.05.2025 №215 (а.с.38, 39).

З урахуванням документально підтверджених періодів проживання, а також проходження практики та роботи в радгоспі «Вичівський», відсутності доказів проживання позивача поза межами зони гарантованого добровільного відселення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у період з 08.09.1991 до 31.01.1992 (4 місяці 23 дні) ОСОБА_1 постійно працював і проживав у зоні гарантованого добровільного відселення.

Отже, сукупність доказів підтверджує, що станом на 01.01.1993 позивач постійно проживав у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років, що надає йому право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до частини першої статті 55 Закону №796-XII.

Згідно зі статтею 26 Закону № 1058-IV право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

З матеріалів справи встановлено, що страховий стаж позивача становить 35 років 10 місяців 2 дні.

З урахуванням зменшення пенсійного віку на 3 роки, пенсійний вік позивача становить 57 років. Станом на момент звернення з заявою про призначення пенсії позивач досяг зазначеного віку.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону № 796-XII зі зменшенням пенсійного віку на 3 роки, як особа, яка станом на 01.01.1993 прожила на території зони гарантованого добровільного відселення не менше 3 років та має необхідний страховий стаж.

Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи, суд апеляційної інстанції поділяє висновки суду першої інстанції, що належним способом відновлення порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування Рішення, яким відмовлено в призначенні пенсії позивачу із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, та зобов`язання ГУПФ-2 призначити пенсію.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують і не містять вагомих та обґрунтованих аргументів, які б давали підстави стверджувати про інше.

Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене та враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідачВ. Я. Качмар

суддіЛ. Я. Гудим

Т. В. Онишкевич