Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №140/7052/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 рокуСправа №140/7052/25 пров. №А/857/51433/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача – Качмара В.Я.,

суддів – Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року (суддя Ксензюк А.Я., м.Луцьк), -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі – ГУПФ), в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 13.05.2025 № 033050011883 про відмову в призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу (далі – Рішення);

зобов`язати зарахувати до страхового стажу періоди роботи в колгоспі «Заповіт Ілліча» Ковельського району Волинської області (далі – Колгосп) за період з 1976 по 1980 рік;

зобов`язати повторно розглянути заяву від 06.05.2025 про призначення пенсії та призначити пенсію за віком з дня, що настав за днем досягнення пенсійного віку, а саме, з 16 березня 2025 року, із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи в Колгоспі з 1976 року по 1980 рік.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано Рішення. Зобов`язано ГУПФ повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 1979 по 1980 роки в Колгоспі. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, в частині задоволених позовних вимог, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити.

В апеляційній скарзі вказує, що у позивача відсутній достатній страховий стаж для призначення пенсії за віком.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі – КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не надав суду достатніх та беззаперечних доказів, які б свідчили, що дії щодо не зарахування позивачу спірних періодів його роботи до страхового стажу для призначення пенсії за віком вчинені відповідно до норм законодавства, з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення для їх вчинення.

Такі висновки суду першої інстанції, відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 06.05.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (за місцем проживання) із заявою про призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-IV).

Після реєстрації заяви та формування електронної пенсійної справи працівниками відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута ГУПФ, Рішенням якого відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з недостатнім страховим стажем у заявника.

Із вказаного рішення слідує, що необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону №1058-IV необхідний для призначення пенсії за віком на дату права заявника становить 32 роки. Страховий стаж позивача становить 30 років 00 місяців 09 днів.

За доданими документами до страхового стажу не враховано періоди роботи в колгоспі з 1976-1980, згідно довідки від 20.09.2023 №14, оскільки особа не досягла шістнадцяти років.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон № 1058-IV.

Положення статті 1 Закону №1058-IV визначають, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Таке ж визначення містить частина 1статті 24 Закону №1058-IVстраховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

Згідно з абзацом 1 пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди робота, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Статтею 56 Закону №1788-ХІІ передбачено зарахування до трудового стажу роботи, яка виконувалась на підставі членства в колгоспах. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

На сьогоднішній день загальний стаж позивача складає 30 років 0 місяців 09 днів.

Згідно трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , яка заповнена 24.03.1983, позивач розпочав свою трудову діяльність з 1982 року. Запис про роботу в період з 1976 по 1980 в Колгоспі відсутній.

Для підтвердження трудової діяльності в Колгоспі позивачем надано довідку сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Заповіт» №14 від 20.09.2023 згідно якої ОСОБА_1 перебував членом Колгоспу та згідно книг по оплаті праці за 1976-1982 роки працював у наступні періоди: з 01.06.1976 по 31.08.1976 – 2 виходо-дні; з 01.05.1977 по 31.08.1977 – 42 виходо-дні; з 01.06.1978 по 31.08.1978 – 29 виходо-дні; з 01.06.1979 по 31.08.1979 – 31 виходо-день; з 01.06.1980 по 31.08.1980 – 37 виходо-днів.

Відомості про встановлення необхідного мінімуму трудової участі в колгоспі не значаться.

Відповідачем вказані періоди роботи з 1976 по 1980 роки не зараховано, оскільки позивач у цей період не досягнув 16 років.

Відповідно до статті 188 Кодексу законів про працю України №322-VІІІ від 10.12.1971 не допускається прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років. За згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, які досягли п`ятнадцяти років. Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров`ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.

Довідка №14 від 20.09.2023 також підтверджує нараховану заробітну плату за відпрацьовані людино-дні, які вказані в довідці. Крім того, зазначено, що ОСОБА_1 перебував у Колгоспі як його член.

Враховуючи обставини справи, періоди роботи позивача з 1976 по 1978 роки не зараховано до страхового стажу, оскільки позивач ще не досягнув 14 річного віку, однак період роботи в Колгоспі з 1979 по 1980 рік підлягає зарахуванню.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС).

Відповідно до частин другої, третьої статті 9 КАС суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, висновки суду першої інстанції про задоволення позову у спосіб, що наведений в рішенні суду є підставними та обґрунтованими.

Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідачВ. Я. Качмар

суддіЛ. Я. Гудим

Т. В. Онишкевич