Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №460/17889/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/17889/25 пров. № А/857/53064/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідача Іщук Л. П.,

суддів Обрізка І. М., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року (головуючий суддя Зозуля Д.П., м. Рівне) у справі № 460/17889/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення від 20.03.2023 за №056950001125 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності та зобов`язання зарахувати до загального страхового стажу період проходження ним строкової військової служби в Радянській армії з 01.05.1982 по 01.05.1984, а також згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 12.06.1991 (дублікат) періоди роботи з 27.02.1989 по 05.06.1991 у Шахтобудівельному управлінні №13 тресту "Донецькшахтобуд" та з 20.06.1991 по 07.07.1997 у шахті "Південнодонбаська №3" виробничого об`єднання "Донецьквугілля" та призначити пенсію по інвалідності відповідно до статті 32 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 13.03.2023, здійснивши нарахування та виплату пенсії з урахуванням заробітної плати, яка враховується при обчисленні пенсії, згідно з довідкою Відокремленого підрозділу "Шахта Південнодонбаська №3 імені Миколая Сафоновича Сургая" ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" від 17.07.2014 №997/1.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року позов задоволено частково. Визнатно протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, яка полягає у незарахуванні до страхового стажу періодів роботи ОСОБА_1 з 27.02.1989 по 05.06.1991, з 20.06.1991 по 07.07.1997 та служби з 01.05.1982 до 01.05.1984. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 27.02.1989 по 05.06.1991, з 20.06.1991 по 07.07.1997 та служби з 01.05.1982 до 01.05.1984. Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №056950001125 від 20.03.2023 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.03.2023 про призначення пенсії, з урахуванням періодів з 27.02.1989 по 05.06.1991, з 20.06.1991 по 07.07.1997 та з 01.05.1982 до 01.05.1984. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а також не досліджено обставини, що мають значення для справи.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно з трудової книжки НОМЕР_2 від 12.06.1991, оскільки надано дублікат. Вказує, що до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до п.3 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” не зараховано періоди роботи, зазначені в трудовій книжці, оскільки відсутні уточнюючі довідки про пільговий характер роботи.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові не оскаржується, суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки спірним правовідносинам у цій частині.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в березні 2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до територіального органу пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст.32 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

За правилами екстериторіальності заяву і додані до неї заяви передано для розгляду до ГУ ПФУ в Рівненській області.

20.03.2023 ГУ ПФУ в Рівненській області за результатами розгляду вказаної заяви прийнято рішення №056950001125 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_2 пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 14 років. При цьому, зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно з трудової книжки НОМЕР_2 від 12.06.1991, оскільки надано дублікат; до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до п.3 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” не зараховано періоди роботи, зазначені в трудовій книжці, оскільки відсутні уточнюючі довідки про пільговий характер роботи.

Вважаючи рішення про відмову у призначенні пенсії протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).

Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону №1058-IV).

Приписами ст.30 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Залежно від ступеня втрати працездатності визначено три групи інвалідності. Причина, група, час настання інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством. Органи Пенсійного фонду та застрахована особа мають право в установленому законом порядку оскаржити рішення органів медико-соціальної експертизи (ст.31 Закону № 1058-IV).

Згідно з нормами ст.30 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, пенсія по інвалідності III групи призначається за наявності у особи страхового стажу, передбаченого статтею 32 Закону - від 56 років до 59 років включно - 14 років.

Тобто, вказаною нормою визначено право осіб з інвалідністю на пенсію інвалідності за наявності відповідного віку та страхового стажу, виходячи з часу настання інвалідності або дня звернення за пенсією.

Матеріали справи свідчать, що 13.06.2022 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12ААВ №797546 від 13.06.2022.

Згідно з ч.1 ст.56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1).

Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 встановлено перелік документів, необхідних для призначення пенсії, які додаються до заяви про призначення пенсії.

Основним документом, що підтверджує трудовий (страховий) стаж в період до запровадження системи персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, тобто до 01 липня 2000 року, є трудова книжка.

Необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також документів виданих архівними установами виникає та можливе лише у випадку відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, при цьому для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону №1788-XII, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Згідно з абзацами першим, другим пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Абзацом першим пункту 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надав відповідачу разом з заявою про призначення пенсії по інвалідності дублікат трудової книжки, оскільки її оригінал був втрачений.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно записів трудової книжки (дубліката) НОМЕР_3 від 12.06.1991 позивач з 27.02.1989 прийнятий у Шахтобудівельне управління №13 тресту "Донецькшахтобуд" підземним прохідником 4 розряду з повним робочим днем у шахті (запис №1), з 08.08.1989 - переведений підземним гірничим з повним робочим днем у шахті (запис №2); з 26.03.1990 - переведений підземним прохідником 4 розряду з повним робочим днем у шахті (запис №3); з 02.02.1991 - переведений підземним прохідником 5 розряду з повним робочим днем у шахті (запис №4); з 05.06.1991 - звільнений у зв`язку з переведенням на шахту Південно-Донбаську №3 (запис №5); з 20.06.1991 - прийнятий у шахту "Південнодонбаську" №3 виробничого об`єднання "Донецьквугілля" гірником по ремонту гірських виробок 4 розряду з повним робочим днем у шахті (запис №6); з 02.11.1993 - переведений гірником підземних робіт 3 розряду з повним робочим днем у шахті (запис №7); з 03.10.1994 - переведений гірником по ремонту гірських виробок підземним 4 розряду з повним робочим днем у шахті (запис №8); з 07.07.1997 - звільнений за власним бажанням (запис №9).

Підставою відмови у зарахуванні періодів роботи згідно з трудової книжки НОМЕР_2 від 12.06.1991, було те, що надано дублікат трудової книжки, а не оригінал.

Колегія суддів враховує Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 (надалі – Інструкція №58).

Відповідно до пп. 5.1-5.3 Інструкції № 58, особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов`язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки.

Дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження" і "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).

Якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ "Відомості про роботу" у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами.

Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, в які періоди часу і на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки.

Після цього загальний стаж, підтверджений належно оформленими документами, записується по окремих періодах роботи в такому порядку: у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу; у графі 3 пишеться найменування підприємства, де працював працівник, а також цех (відділ) і посада (робота), на яку було прийнято працівника. Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника.

Якщо з поданих документів видно, що працівник переводився на іншу постійну роботу на тому ж самому підприємстві, то про це робиться відповідний запис.

Після цього у графі 2 записується дата звільнення, а у графі 3 - причина звільнення, якщо у поданому працівником документі є такі дані.

У тому разі, коли документи не містять повністю зазначених вище даних про роботу у минулому, в дублікат трудової книжки вносяться тільки ті дані, що є у документах.

У графі 4 зазначаються найменування, дата і номер документа, на підставі якого проведено відповідні записи у дублікаті. Документи, що підтверджують стаж роботи, повертаються їх власнику. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний сприяти працівникові в одержанні документів, які підтверджують стаж його роботи, що передував влаштуванню на це підприємство.

Відповідно до пп. 2.11- 2.12 Інструкції № 58, відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

При цьому, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для позивача, а отже, й не може впливати на її особисті права. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постановах Верховного Суду від 17.09.2024 у справі №440/4164/23, від 28.02.2018 у справі № 677/277/17, від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на відсутність чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Крім того, на підтвердження періодів роботи ОСОБА_1 у Шахтобудівельному управлінні №13 тресту "Донецькшахтобуд" та у шахті "Південнодонбаська №3" виробничого об`єднання "Донецьквугілля" позивач до заяви про призначення пенсії подав уточнюючі довідки ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" від 18.07.2014 №293 та Відокремленого підрозділу "Шахта Південнодонбаська №3 імені Миколая Сафоновича Сургая" ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" від 18.07.2014 №143, які за змістом відповідають записам дублікату трудової книжки позивача.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що не зарахування відповідачем періодів згідно з дублікатом трудової книжки НОМЕР_2 від 12.06.1991 є протиправним.

Щодо не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача період проходження ним строкової військової служби з 01.05.1982 по 01.05.1984.

Відповідно до п.“в” ч.3 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Пунктом "к" ч.1 п.109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженим Постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 №590, передбачено, що крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також служба в складі Збройних сил СРСР.

У позовній заяві позивачем повідомлено, що ним було втрачено військовий квиток під час евакуації з с.Водяне Покровського району Донецької області на підконтрольну Україні територію у зв`язку з повномасштабним вторгненням 24.02.2022 російської федерації на територію України.

Поряд з цим, 28.05.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 у відповідь на адвокатський запит надано довідку №772, згідно з якою повідомлено, що ОСОБА_1 дійсно проходив військову службу з 05.1982 по 05.1984. Підставою видачі даної довідки: облікова картка по ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Таким чином, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що період проходження ОСОБА_1 строкової військової служби у Радянській армії, а саме з 01.05.1982 до 01.05.1984 підлягає до зарахування до загального страхового стажу.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди скаржника з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року у справі № 460/17889/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддяЛ. П. Іщук

суддіІ. М. Обрізко

М.А. Пліш