Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №380/22731/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: податку на прибуток підприємств

Дата: 21 жовтня 2026 р.

Справа: №380/22731/25

Суддя: Шавель Руслан Миронович

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/22731/25 пров. № А/857/16254/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській обл. на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.02.2026р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атракт» до Головного управління ДПС у Львівській обл. про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень щодо збільшення сум грошових зобов`язань з податку на прибуток і податку на додану вартість (суддя суду І інстанції: Желік О.М., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 09.02.2026р., м.Львів; дата складання повного рішення суду І інстанції: не зазначена),-

В С Т А Н О В И В:

17.11.2025р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції – 18.11.2025р.) позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Атракт» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати наступні податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем Головним управлінням /ГУ/ ДПС у Львівській обл.:

№ 47034/13-01-07-06 від 13.10.2025р. щодо збільшення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість /ПДВ/ в розмірі 349667 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 87416 грн. 75 коп.;

№ 47032/13-01-07-06 від 13.10.2025р. щодо збільшення суми податкового зобов`язання по податку на прибуток у розмірі 197700 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 48300 грн.;

стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору (а.с.1-8).

Розгляд справи здійснений судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання (у письмовому провадженні) (а.с.73 і на звороті).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.02.2026р. заявлений позов задоволено; визнано протиправними та скасовані прийняті ГУ ДПС у Львівській обл. податкові повідомлення-рішення № 47034/13-01-07-06 від 13.10.2025р. та № 47032/13-01-07-06 від 13.10.2025р.; вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с.131-138).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ГУ ДПС у Львівській обл., який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що у своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.140-149).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що матеріалами проведеної перевірки стверджується відсутність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТзОВ «Максбудрем» і ТзОВ «Європроектшляхбуд», а також правомірність рішень відповідача.

Під час розгляду справи суд не врахував приписів ст.21 Закону України «Про охорону праці»; відповідач отримав інформацію про відсутність у контрагентів позивача дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки.

Також виконання вказаних робіт передбачає наявність відповідної матеріально-технічної бази, спеціалізованого устаткування, кваліфікованих працівників відповідної спеціалізації, дотримання вимог в сфері охорони праці, що не знайшло свого підтвердження під час перевірки та судового розгляду.

Отже, сукупність встановлених під час перевірки обставин, а саме: відсутність у контрагентів позивача необхідних трудових та матеріально-технічних ресурсів; невідповідність обсягів господарських операцій показникам податкової звітності; відсутність підтвердження реального руху активів; формальний характер первинних документів; наявність кримінальних проваджень щодо діяльності відповідних суб`єктів господарювання; віднесення таких підприємств до переліку ризикових платників податків, свідчить про відсутність реального характеру господарських операцій між TзOB «Атракт» та його контрагентами та про спрямованість таких операцій виключно на формування штучного податкового кредиту та мінімізацію податкових зобов`язань.

За таких обставин у відповідача були правові підстави для збільшення сум грошових зобов`язань з податку на прибуток та ПДВ.

Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Водночас, колегія суддів не убачає підстав для задоволення клопотання апелянта про розгляд справи в присутності сторін (зворот а.с.149), оскільки відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Апелянт подав апеляційну скаргу, в якій детально та послідовно обґрунтував свою правову позицію по справі; будь-яких нових доказів по справі сторони не представили; клопотань про їх витребування від останніх не надходило. Рішення суду прийнято за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в порядку письмового провадження).

Звідси, правових підстав для висновку про те, що справу необхідно розглядати в судовому засіданні, колегія суддів не убачає.

Окрім цього, Європейський суд з прав людини /ЄСПЛ/ визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі «Varela Assalino contre le Portugal» (пункт 28, № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду. У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права. ЄСПЛ вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.

У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як достовірно встановлено під час судового розгляду, відповідно до пп.16.1.5, 16.1.7 п.16.1 ст.16, пп.20.1.2 п.20.1 ст.20, п.73.3 ст.73, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 ПК України, наказу ГУ ДПС у Львівській обл. № 4936-ПП від 28.08.2025р. (а.с.117), у період з 01.09.2025р. по 05.09.2025р. посадовими особами ГУ ДПС у Львівській обл. проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТзОВ «Атракт» з питань проведення взаємовідносин із ТзОВ «Максбудрем» за період вересень, жовтень 2019 року, ТзОВ «Європроектшляхбуд» за період листопад 2021 року, та правомірності їх відображення у податкових деклараціях з податку на ПДВ та податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств.

За результатами проведеної перевірки складено Акт перевірки № 41732/13-01-07-06/39262890 від 12.09.2025р. (а.с.15-27).

Наведеною перевіркою виявлені, зокрема, наступні порушення позивачем вимог податкового законодавства:

п.п.5, 6, 7, 9 П(С)БО 16 «Витрати», пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 197700 грн., в т.ч. за 2019 рік - на суму 193200 грн., за 2021 рік – на суму 4500 грн.;

п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.п.200.1, 200.2, 200.4 ст.200 ПК України, що зумовило заниження ПДВ (показник рядка 18 Декларації) на загальну суму 349667 грн., в т.ч. за вересень 2019 року - на суму 113500 грн., за жовтень 2019 року – на суму 101167 грн., за листопад 2021 року – на суму 135000 грн. (а.с.15-27).

ТзОВ «Атракт» подало заперечення на Акт перевірки (а.с.122-126), за результатами розгляду якого ГУ ДПС у Львівській обл. залишило висновки Акта перевірки без змін (а.с.127).

На підставі наведених результатів перевірки податковим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

Висновки проведеної перевірки в частині вказаних податкових повідомлень-рішень ґрунтуються на тому, що під час дослідження ревізорами наданих до перевірки документів встановлено відображення ТзОВ «Атракт» в даних податкового обліку нереальних господарських операцій із придбання робіт у ТзОВ «Максбудрем» і ТзОВ «Європроектшляхбуд».

Зокрема, 26.07.2019р. між ТзОВ з іноземними інвестиціями «Юромаш» (замовник) та ТзОВ «Атракт» (підрядник) укладено договір підряду № 01/260719 на будівництво нежитлових приміщень, в рамках якого підрядник зобов`язується виконати роботи з будівництва Комплексу «НІТАСНІ» в с.Ямпіль Пустомитівського району Львівської обл. (а.с.35-36).

Для виконання вказаних робіт позивач залучив на договірних засадах субпідрядника.

Так, 11.09.2019р. між ТзОВ «Атракт» (замовник) та ТзОВ «Максбудрем» (підрядник) укладено договір № 01/110919, згідно умов якого підрядник прийняв на себе зобов`язання виконати підготовчі будівельно-земляні, будівельні роботи на території ТзОВ «Юромаш» в с.Ямпіль Пустомитівського району Львівської обл., у максимально стислі терміни та з мінімальними витратами. Підрядник здійснює власними силами поставку необхідних для виконання усіх передбачених цим договором матеріалів (а.с.28 і на звороті).

По факту виконаних робіт договірними сторонами складено Акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), Довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3) за вересень і жовтень 2019 року на суму 1288000 грн. (в т.ч. ПДВ) (а.с.29-34).

Станом на 31.12.2019р. позивач сплатив у повному обсязі вартість виконаних робіт, що підтверджується платіжними дорученнями № 133 від 11.09.2019р., № 139 від 13.09.2019р., № 144 від 25.09.2019р., № 158 від 30.09.2019р., № 157 від 30.09.2015р., № 164 від 08.10.2019р., № 175 від 17.10.2019р., № 180 від 23.10.2019р., № 188 від 28.10.2019р., № 198 від 14.11.2019р., № 212 від 23.12.2019р.

Окрім цього, 12.11.2021р. між ТзОВ «Атракт» (замовник) і ТзОВ «Європроектшляхбуд» (підрядник) укладено договір підряду № 01/211112, згідно умов якого підрядник зобов`язався виконати будівельно-монтажні роботи по виготовленню металевих конструкцій на об`єкті «Будівництво офісного центру з трансформаторною підстанцією зі знесенням існуючих будівель та споруд на вул.Хімічній, 4 (м.Львів)» в максимально стислі терміни та з мінімальними витратами (а.с.83 і на звороті).

30.11.2021р. між ТзОВ «Атракт» (замовник) і ТзОВ «Європроектшляхбуд» (підрядник) укладено договір підряду № 05/211130, згідно умов якого підрядник зобов`язався виконати будівельно-монтажні роботи по виготовленню та монтажу сходів, балконів на об`єкті «Будівництво багатоквартирного житлового будинку № 2 (блок секції 2.1) з вбудованими приміщеннями громадського призначення та даховою котельнею на вул.Залізничній, 7 (м.Львів)» в максимально стислі терміни та з мінімальними витратами (а.с.84 і на звороті).

30.11.2021р. між ТзОВ «Атракт» (замовник) і ТзОВ «Європроектшляхбуд» укладено договір підряду № 04/211130, згідно умов якого підрядник зобов`язався виконати будівельно-монтажні роботи по виготовленню та монтажу сходів, балконів на об`єкті «Будівництво багатоквартирного житлового будинку № 2 (блок секції 2.1) з вбудованими приміщеннями громадського призначення та даховою котельнею на вул.Залізничній, 7 (м.Львів)» в максимально стислі терміни та з мінімальними витратами.

Податкові накладні виписано підрядником на авансові платежі, а саме ТзОВ «Атракт» перерахувало на користь зазначеного контрагента кошти в сумі 810000 грн., в т.ч. ПДВ 135000 грн., згідно платіжних доручень № 404 від 19.11.2021р. на суму 351000 грн., № 432 від 30.11.2021р. на суму 249000 грн., № 431 від 30.11.2021р. на суму 210000 грн. (а.с.65-68).

Враховуючи те, що у ТзОВ «Максбудрем» і ТзОВ «Європроектшляхбуд» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій (а саме: відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби), тому операції за їхньої участі носять фіктивний характер.

Вирішуючи наведений спір та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що досліджені під час судового розгляду докази підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій по придбанню робіт/послуг у контрагентів ТзОВ «Максбудрем» і ТзОВ «Європроектшляхбуд» за обревізований період, а отже, валові витрати та податковий кредит за наслідками цих операцій позивачем сформовані правомірно.

Позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що виконання робіт/надання послуг фактично відбулися, а придбані роботи/послуги в подальшому використані в господарській діяльності позивача.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що встановлені під час розгляду справи обставини, які підтверджені належними доказами, спростовують висновки ГУ ДПС у Львівській обл., викладені в Акті перевірки № 41732/13-01-07-06/39262890 від 12.09.2025р., а тому спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню як протиправні.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Предметом доказування у розглядуваній справі є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, чи мали операції із придбання товарів та послуг реальний характер, яким чином придбавалися товари і надавалися послуги, а також дійсна можливість здійснення таких операцій.

При цьому, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

* неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

* відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

* облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

* здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

* відсутність первинних документів обліку.

Підпунктом 44.1 ст.44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами ч.1 ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 вказаного Закону).

Згідно з п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з вимог наведених норм ПК України, підтвердженням факту здійснення господарської операції є відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність – це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 вказаного Кодексу об`єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до п.135.1 ст.135 цього Кодексу базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з п.п.5-7, 9 Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» (П(С)БО 16), затв. наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати, зокрема, інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Національного положення (стандарту).

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п.198.3 ст.198 наведеного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податків договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Таким чином, господарські операції для визначення валових доходів і податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційного з`ясування обставин справи в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору ст.74 КАС України, частиною другої якої передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У даній справі в основу складу податкових правопорушень покладені взаємовідносини позивача з його контрагентами.

Враховуючи положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також приведені норми податкового законодавства, колегія суддів зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об`єкту оподаткування ПДВ має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

Право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту виникають у разі здійснення господарських операцій, підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Доведеність податкового правопорушення полягає у комплексному дослідженні усіх складових господарських операцій.

В аспекті наведеного колегія суддів враховує, що наявними матеріалами справи не підтверджуються висновки податкового органу про відсутність реального здійснення господарських операцій, з огляду на наступне.

Зокрема, 26.07.2019р. між ТзОВ з іноземними інвестиціями «Юромаш» (замовник) та ТзОВ «Атракт» (підрядник) укладено договір підряду № 01/260719 на будівництво нежитлових приміщень, в рамках якого підрядник зобовязується виконати роботи з будівництва Комплексу «НІТАСНІ» в с.Ямпіль Пустомитівського району Львівської обл. (а.с.35-36).

Для виконання вказаних робіт позивач залучив на договірних засадах субпідрядника.

30.11.2021р. між ТзОВ «Атракт» (замовник) і ТзОВ «Європроектшляхбуд» (підрядник) укладено договір підряду № 05/211130, згідно умов якого підрядник зобов`язувся виконати будівельно-монтажні роботи по виготовленню та монтажу сходів, балконів на об`єкті «Будівництво багатоквартирного житлового будинку № 2 (блок секції 2.1) з вбудованими приміщеннями громадського призначення та даховою котельнею на вул.Залізничній, 7 (м.Львів)» в максимально стислі терміни та з мінімальними витратами (а.с.84 і на звороті).

Таким чином, факт реальності господарських операцій між ТзОВ «Атракт» та ТзОВ «Максбудрем» і ТзОВ «Європроектшляхбуд» підтверджено первинними бухгалтерськими документами.

Крім того, зустрічних звірок податкового органу із вказаними контрагентами не проведено, а інформацію щодо них взято із інформаційних баз податкового органу.

Первинні документи, якими позивач доводить здійснення господарських операцій з ТзОВ «Максбудрем» і ТзОВ «Європроектшляхбуд», оформлені належним чином, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій ТзОВ «Атракт» і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів.

Водночас, сумнівність господарських операцій позивача обґрунтовується податковим органом виключно інформацією, викладеною в інформаційних базах даних податкового органу. Разом з тим, така інформація не ґрунтується на фактах, які встановлені за результатами документальних перевірок контрагентів позивача, а лише містить припущення податкового органу про неможливість здійснення ними господарської діяльності у зв`язку з відсутністю матеріальних і трудових ресурсів та іншого майна, які економічно необхідні для виконання поставок товарів.

Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.

Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов`язки, не передбачені чинним законодавством.

Крім того, у комерційній діяльності щодо виконання робіт/надання послуг не завжди вимагається наявність задекларованих власних основних засобів та значної кількості персоналу; звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах; при цьому відповідачем не доведено неможливості виконання спірними підрядниками наявними у них силами та засобами договірних зобов`язань.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас, позивачем ТзОВ «Атракт» підтверджено, що придбані у контрагентів роботи/послуги використані ним у власній господарській діяльності.

В матеріалах адміністративної справи є відсутній вирок суду, який набрав законної сили, та яким встановлено здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами з метою, яка порушує публічний порядок, вчинення господарських операцій з метою, що суперечать інтересам держави і суспільства, так само і ухилення від сплати податків за наслідками виконання господарських зобов`язань з боку позивача.

Позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що господарські операції мали реальний характер. Дослідженні первинні документи містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пп.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел позивача або його контрагента на укладення правочинів без наміру створити наслідки, які передбачені ним. Цих доказів не надано і під час судового розгляду справи, що свідчить про необґрунтованість висновків відповідача про фіктивний характер проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Отже, між позивачем та його контрагентами в дійсності були виконані вищевказані господарські операції, дії останніх спрямовані на реальне настання правових наслідків, а не вчинялися лише в цілях заниження об`єкта оподаткування, несплати податків.

Тобто, внаслідок проведення таких операцій платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, і не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок неправильного формування податкового кредиту та валових витрат, відшкодування з державного бюджету ПДВ тощо.

Окрім цього, по операціях придбання позивачем у його контрагентів робіт/послуг не встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, наявності протиправного умислу на укладення правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а, отже, віднесення їх до категорії нікчемних та таких, що не спрямовані на настання реальних наслідків, слід вважати безпідставним.

Під час судового розгляду не виявлено фактів визнання недійсними установчих документів юридичних осіб ТзОВ «Максбудрем» і ТзОВ «Європроектшляхбуд», також відсутні обвинувальні вироки суду, якими були б засуджені винні особи за створення фіктивних підприємств чи видачу податкових накладних від цих підприємств, не здобуто доказів наявності протиправного умислу в самого позивача.

Покликання контролюючого органу на можливі порушення норм інших галузей законодавства у розглядуваній справі не впливають на правильність ведення податкового обліку, а тому не можуть свідчити про порушення інтересів держави у фіскальній сфері.

Також колегія суддів враховує ту обставину, що контрагенти позивача на момент здійснення господарських операцій знаходилися на податковому обліку як платники ПДВ, їхні свідоцтво про державну реєстрацію платника ПДВ на час здійснення господарських операцій з позивачем не були анульовані, правочини з цими суб`єктами господарювання, а також первинні бухгалтерські та податкові документи не визнані у встановленому чинним законодавством порядку недійсними, що, на думку колегії суддів, свідчить про те, що позивач діяв з належною обачністю.

Щодо наявності кримінального провадження у контрагента позивача (№ 42020000000001485), суд першої інстанції правильно підкреслив те, що сама по собі інформація про наявність зареєстрованого кримінального провадження не може свідчити про нереальність господарських операцій, податковий орган не може використовувати таку інформацію для донарахування грошових зобов`язань. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.11.2018р. у справі № 822/551/18.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Також податковим органом не подано доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його підрядниками, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного суб`єкта господарювання, судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Тому можливі порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для нього, а не для позивача.

Колегія суддів зазначає, що ПК України не ставить в залежність право віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Формування податкового кредиту є правом окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом інших осіб, їх звітності та податкової дисципліни. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету або встановлено порушення податкового законодавства з боку контрагента, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також ТзОВ «Атракт» не може нести відповідальність за дії контрагентів, які на думку податкового органу, є «сумнівними» чи «фіктивними» суб`єктами господарювання.

При винесенні постанови по справі колегія суддів враховує рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), в якому зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

У вищевказаному рішенні наголошується й на тому, що платник податків не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню.

Також у рішеннях у справах «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції», Європейський суд з прав людини звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням ст.77 КАС України.

Оцінюючи дані факти, судом першої інстанції правомірно надано перевагу письмовим доказам (первинним документам) та письмовим поясненням представників сторін, а також підставно враховано, що про реальність господарських операцій позивача з контрагентом свідчить той факт, що роботи/послуги, які отримані від зазначених контрагентів, були реально обліковані підприємством та використані у власній господарській діяльності.

При вирішенні заявлених вимог колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду по наведеній категорії справ, яка викладена у постановах від 16.01.2018р. у справі № 820/4648/13-а, від 16.01.2018р. у справі № 826/1398/14, від 06.02.2018р. у справі № 804/4940/14, від 17.11.2020р. у справі № 813/2761/17, від 21.01.2021р. у справі № 820/4411/16, від 09.03.2021р. у справі № 826/7270/18, від 11.08.2021р. у справі № 640/6143/19, від 29.03.2019р. у справі № 808/3412/16, від 14.04.2021р. у справі № 804/16463/15, від 14.08.2018р. у справі № 815/3479/17, від 31.07.2018р. у справі № 817/1339/17, від 31.07.2018р. у справі № 808/1507/16, від 06.06.2018р. у справі № 822/1866/15, від 08.11.2018р. у справі № 826/15028/17, від 17.04.2018р. у справі № 808/2459/17, від 12.04.2018р. у справі № 826/1571/16, від 16.05.2018р. у справі № 2а-0870/12052/11, від 06.02.2018 у справі № 816/166/15-а, від 14.04.2021р. у справі № 804/16463/15, від 17.04.2018р. у справі № 815/2578/16, від 13.11.2018р. у справі № 805/528/17-а, від 23.10.2018р. у справі № 804/16486/15, від 29.04.2021р. у справі № 810/4753/15, від 27.02.2020р. у справі № 440/1503/19, від 10.12.2019р. у справі № П/811/1512/14, від 03.11.2021р. у справі № 1.380.2019.001114, від 04.06.2019р. у справі № 818/2186/14, від 16.12.2019р. у справі № 200/12345/18-а, від 12.04.2018р. у справі № 808/2519/16, від 07.07.2020р. у справі № 806/1071/17, від 10.06.2019р. у справі № 808/3611/16, а також постанові Великої Палати від 07.07.2022р. у справі № 160/3364/19, які в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковими під час вирішення наведеного спору.

Інші висновки рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає підставними і обґрунтованими, оскільки такі відповідають вимогам податкового законодавства, діючого на момент виникнення спірних відносин.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, колегія суддів приходить до переконливого висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

При цьому висновок суду про протиправність рішень податкового органу зроблено з дотриманням вимог КАС України, оскільки він, вживши заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, всебічно, повно та об`єктивно оцінив наявні у справі докази і постановив законне й обґрунтоване рішення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

В порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ ДПС у Львівській обл.

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській обл. на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.02.2026р. в адміністративній справі № 380/22731/25 залишити без задоволення, а вказане рішення суду – без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління ДПС у Львівській обл.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяР. М. Шавель

суддіН. В. Бруновська

Р. Б. Хобор

Дата складання повного судового рішення: 22.10.2026р.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua