Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №565/1499/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 565/1499/26 пров. № А/857/49066/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Довгої О.І.,

Запотічного І. І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вараського міського суду Рівненської області (головуючий суддя Гордійчук Г.Є.), ухвалене в порядку спрощеного письмового провадження у м. Вараш 24 серпня 2026 року у справі № 565/1499/26 за позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Вараської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В :

19.06.2026 ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Вараської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови №14/05-26 від 09 червня 2026 року про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.156 КУпАП та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Рішенням Вараського міського суду Рівненської області від 24 серпня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 156 КУпАП, підтверджено належними доказами. При цьому, позивачем не наведено обставин, які б об`єктивно спростовували факт продажу слабоалкогольного напою у зазначений день та у вказаному магазині або свідчили про недостовірність усієї сукупності доказів, покладених в основу оскаржуваної постанови.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Вараського міського суду Рівненської області від 24 серпня 2026 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що матеріали справи не містять жодного прямого, допустимого та належного доказу, який би підтверджував сам факт здійснення торгівельної операції та купівлі-продажу товару саме позивачем.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставні, просив таку відхилити.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 09 червня 2026 року адміністративною комісією при виконавчому комітеті Вараської міської ради винесено постанову у справі №14/05-26, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП і призначено їй адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 6 800,00 грн

У вказаній постанові зазначено, що згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №751499 від 15 травня 2026 року убачається, що 15 травня 2026 року о 18 год 00 хв в м. Вараш по м-ну Перемоги у магазині «Візит», продавець ОСОБА_1 порушила правила торгівлі, а саме: здійснила торгівлю алкогольного напою особі, яка не досягла 18-річного віку, а саме неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим порушила вимоги п.2 ч.1 ст. 71 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», в редакції від 01 січня 2026 року.

Протокол складений старшим інспектор ЮП СВГ Вараського РВП ГУНП Рівненської області, а дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.2 ст.156 КУпАП.

Також у постанові вказано, що до протоколу уповноваженою особою долучено такі матеріали: копія протоколу; копія рапорту ст.інспектора-чергового Вараського РВП ГУНП в Рівненській області А. Лихацького від 15 травня 2026 року; протокол огляду речей від 15 травня 2026 року; пояснення ОСОБА_2 від 15 травня 2026 року; пояснення ОСОБА_3 від 15 травня 2026 року; фототаблиця «Знімок екрану з додатку «Приват24» про розрахунок за алкогольний напій який надала неповнолітня гр. ОСОБА_2 »; фототаблиця «Зображення паспорта неповнолітньої ОСОБА_2 »; квитанція про отримання речей і документів, вилучених під час здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення №ВАД 751499; фото копія трудового договору між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ; відеоматеріали на диску.

Відповідно до оскаржуваної постанови:

«Згідно з письмових пояснень неповнолітньої ОСОБА_2 , опитаної в присутності матері ОСОБА_3 , випливає, що 15 травня 2026 року, перебуваючи у м. Вараш по м-ну Перемоги, за проханням її знайомого, неповнолітня зайшла в магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та придбала алкогольний напій «Shake», ємністю 500 мл, вміст алкоголю 7% об, за ціною 59 грн, здійснивши розрахунок через термінал. При здійснені продажу алкоголю ніхто не запитав у ОСОБА_2 за її вік та не попросив документ, що посвідчує її вік.

При дослідженні знімку екрану з додатку «Приват24» про розрахунок за алкогольний напій, який надала неповнолітня гр. ОСОБА_2 , встановлено списання коштів з рахунку картки ОСОБА_5 в сумі 59 грн на рахунок магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » 15 травня 2026 року о 18:00 год.

Згідно пояснень ОСОБА_3 , яка є матір`ю неповнолітньої, 15 травня 2026 року о 18 год 30 хв їй зателефонувала донька та повідомила, що її зупинили працівники поліції в той момент, коли вона вийшла з магазину «Візит» з алкогольним напоєм та повідомила, що ОСОБА_3 викликають на місце події для встановлення всіх обставин.

Відповідно до протоколу огляду речей від 15 травня 2026 року, складеного лейтенантом поліції ОСОБА_6 , була вилучена 1 (одна) пляшка алкогольного напою «Shake» 7% об., 500 мл. фіолетового кольору. В ході огляду проводилось фотографування та здійснення вилучення до Вараського РВП.

При досліджені відеоматеріалів, доданих як відеодокази, встановлено, що відеоматеріали відзняті на нагрудну відеокамеру працівника поліції. З даних відеоматеріалів випливає, що працівники поліції виявили неповнолітню ОСОБА_2 з пляшкою алкогольного напою «Shake» біля магазину «Візит» приблизно о 17 год 04 хв (дата та час чітко зазначені на відеоматеріалах). Відповідно до усних пояснень працівника Вараського РВП ГУНП Рівненської області, наданих в засіданні Адміністративної комісії убачається, що розходження часу на бодікамері та часу, зазначеного в протоколі, спричинене технічними особливостями.

При перегляді відеоматеріалів Адміністративною комісією було підтверджено факти зазначені в матеріалах справи.

На засідання адміністративної комісії ОСОБА_1 з`явилася та пояснила наступне. ОСОБА_1 зазначила, що дійсно є продавцем у магазині «Візит» та перебуває в офіційних трудових відносинах з власницею. Працює близько 6 (шести) років. В той день перебувала на робочому місці, стверджує, що алкогольний напій неповнолітній не продавала, на відео дівчину не впізнала і стверджувала, що дана особа в магазин не заходила або вона цього не пам`ятає. Також акцентувала, що на її думку, працівники поліції самі привели неповнолітню, спровокувавши здійснення нею купівлі алкогольного напою. Вину не визнавала».

Вважаючи вказану постанову необґрунтованою, безпідставною, такою, що підлягає скасуванню, ОСОБА_1 звернулась з позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 ст. 156 КУпАП передбачено, що порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, а саме: торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння у приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування як такі, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння заборонена, або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння через торгові автомати чи особами, які не досягли 18-річного віку, а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння особі, яка не досягла 18-річного віку, або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менш як 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар), або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби тягне за собою накладення штрафу від чотирьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 2 ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння особам, які не досягли 18 років.

Статтею 218 КУпАП встановлено, що адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною 2 статті 156 КУпАП.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що постанова №14/05-26 від 09 червня 2026 року винесена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №751499 від 15 травня 2026 року, що складений старшим інспектор ЮП СВГ Вараського РВП ГУНП Рівненської області.

Відповідно до статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Статтею 256 КУпАП закріплено вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення та встановлено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що опис обставин, установлених під час розгляду справи, повинен містити вказівку на дату, час, місце вчинення адміністративного правопорушення, його суть.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що фіксація правопорушення у відповідному протоколі про адміністративне правопорушення є наслідком відповідних дій уповноважених осіб з перевірки наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення та наявності підстав для притягнення такої особи до адміністративної відповідальності. Ці дії посадових осіб можуть вчинятися лише після виявлення правопорушення, тобто встановлення певного факту та загальних ознак вчиненого діяння.

Незважаючи на те, що такий протокол не є рішенням суб`єкта владних повноважень, однак складання протоколу - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Щодо зафіксованого протоколом правопорушення суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Так, згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №751499 від 15 травня 2026 року, 15 травня 2026 року о 18 год 00 хв в м. Вараш по м-ну Перемоги у магазині «Візит», продавець ОСОБА_1 порушила правила торгівлі, а саме: здійснила торгівлю алкогольного напою особі, яка не досягла 18-річного віку, а саме неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим порушила вимоги п.2 ч.1 ст. 71 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», в редакції від 01 січня 2026 року.

Водночас, позивач повністю заперечує вчинення інкримінованого їй правопорушення та у своїх доводах зазначає, що наявна у справі фототаблиця зі знімком екрана застосунку «Приват24» про списання коштів у сумі 59 грн з картки «Юніор» містить час транзакції о 18:00 год. Це створює логічний та правовий парадокс, адже якщо транзакція відбулася о 18:00 год, то неповнолітня особа фізично не могла бути затримана працівниками поліції з купленим товаром о 17:04 год, як це зафіксовано на відеокамері. Вказане свідчить про те, що або безготівковий розрахунок взагалі не стосується цієї події, або матеріали справи скомпоновані хаотично, без належної хронології та доказів.

Як убачається з матеріалів справи, в судовому засіданні в суді першої інстанції було допитано свідка майора поліції ОСОБА_7 , який пояснив, що під час виконання ним своїх обов`язків 15 травня 2026 року він помітив за магазином «Візит» неповнолітню, яка тримала в руках алкогольний напій. Свідок вказав, що представився неповнолітній та запитав де вона придбала алкогольний напій. Неповнолітня відповіла, що у магазині «Візит», в приміщені магазину неповнолітня вказала на позивача, як на особу яка їй продала напій. Свідок зазначив, що фіскальний чек йому вилучити не дали можливості позивач та власниця магазину, поліція звернулася з офіційним запитом до магазину про отримання чеку та відео, однак відповіді не отримали. Також свідок пояснив, що коли бодікамера розряджається, налаштування дати та часу збиваються. Свідок вказав, що налаштування дати та часу на бодікамері він не здійснює, цим займається відповідальна особа.

Щодо зазначеного вище апеляційний суд зазначає, що при оцінці наданих пояснень свідка необхідно враховувати правову позицію Верховного Суду висловлену у постанові від 29.04.2020 у справі № 161/5372/17.

Так, у цій постанові Верховний Суд зазначив, що цінність свідка полягає в його безпосередньому об`єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об`єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами.

Суд зауважив, що на підставі показань свідків не можуть встановлюватися факти, які з огляду на закон або звичай установлюються в документах. ВС вказав, що обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні.

Однак у даній справі основним та єдиним доказом вчинення правопорушення стали пояснення зацікавленої особи - відповідача, який є працівником поліції, а тому останні, на переконання суду апеляційної інстанції, не можуть бути допустимим доказом.

Апеляційний суд зазначає, що факт продажу товару має підтверджуватися належними первинними або розрахунковими документами, фотофіксацією самого продажу, а відсутність таких документів за умови заперечення факта реалізації свідчить про недоведеність складу правопорушення.

Разом з тим, жодними належними первинними або розрахунковими документами не підтверджується факт продажу позивачем алкогольного напою, про що зазначається в оскаржуваній постанові, а тому пояснення зацікавленої особи - який є працівником поліції не можуть бути допустимим доказом.

При прийнятті рішення судом апеляційної інстанції враховано, що об`єктом адміністративного проступку, передбаченого статтею 156 КУпАП є суспільні відносини у сфері торгівлі пивом, алкогольними та слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами, а також суспільні відносини у сфері захисту прав споживачів та охорони здоров`я населення (див. Господарський кодекс України, Закони України «Про захист прав споживачів», «Про державне, регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення», Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року № 833 та ін.).

Згідно з статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

В силу закріпленого статті 7 КУпАП принципу законності ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 статті 268 КУпАП законодавцем визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному (необґрунтованому) притягненню такої особи до відповідальності.

Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Виходячи із змісту пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

При цьому, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Лише фіксація саме вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а не притягнення його до адміністративної відповідальності, підтверджує правомірність накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі.

Апеляційний суд зазначає, що належних та допустимих доказів в підтвердження факту вчинення позивачем правопорушення, зокрема, фотофіксації, відеофіксації саме продажу, чеку на реалізований товар, відповідачем не подано.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, а тому суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об`єктивного дослідження справи, однак не зобов`язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі.

На обов`язок та важливість доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 08 листопада 2018 року (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15 листопада 2018 року (справа № 524/7184/16-а).

Враховуючи конституційний принцип правової держави, усі сумніви щодо доведеності вини особи слід тлумачити на її користь.

Європейський суд з прав людини, судова практика якого в силу приписів статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, в рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.

У справі «Федорченко та Лозенко проти України» зазначив, що при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».

Оскільки відповідачем належних та допустимих доказів в підтвердження факта вчинення позивачем правопорушення, не подано, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо правомірності винесення оскаржуваної постанови.

За таких обставин, на підставі системного аналізу законодавчих положень, враховуючи, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене частиною 2 статті 156 КУпАП, не доведено дотримання при розгляді справи про адміністративне правопорушення вимог статей 245 та 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин, вирішення її в точній відповідності з законом, що призвело до порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статті 268 КУпАП.

Так, у п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, прецедентну практику ЄСПЛ, враховуючи положення статті 317 та статті 286 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції щодо правомірності винесення постанови не відповідають обставинам справи, такі зроблені з неправильним застосуванням норм процесуального права, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення №14/05-26 від 09 червня 2026 року і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Щодо судового збору, то відповідно до положень статті 139 КАС України слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Вараської міської ради в особі Адміністративної комісії на користь ОСОБА_1 605,60 грн. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та 998,40 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 272, 286, 308, 311, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Вараського міського суду Рівненської області від 24 серпня 2026 року у справі № 565/1499/26 скасувати та позов ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Вараської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати Постанову у справі про адміністративне правопорушення №14/05-26 від 09 червня 2026 року та закрити справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Вараської міської ради в особі Адміністративної комісії (код ЄДРПОУ 03315879) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та 998 (дев`ятсот дев`яносто вісім) грн. 40 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяТ. І. Шинкар

суддіО. І. Довга

І. І. Запотічний