Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: звільнення з публічної служби, з них
Дата: 21 жовтня 2026 р.
Справа: №380/14593/25
Суддя: Глазько Сергій Михайлович
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/14593/25 пров. № А/857/48888/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Глазька С.М.,
суддів Глушка І.В., Шавеля Р.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Житомирській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року (головуючий суддя Андрусів У.Б., м. Львів) у справі № 380/14593/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнанння протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо відмови нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, передбаченої порядком № 260, за період служби з 01.11.2020 до 31.01.2023;
зобов`язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, передбаченої порядком №260, за період служби з 01.11.2020 до 31.01.2023, в розмірі 5682,01 (п`ять тисяч шістсот вісімдесят дві грн 01 коп).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що проходив службу в органах Національної поліції України. Стверджує, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 у справі № 380/10901/23 відповідач 27.06.2025 виплатив надбавку за роботу в умовах режимних обмежень за період з 01.11.2020 до 31.01.2023 у сумі 12213,27 грн. Водночас наголошує, що йому ненераховано та невиплачено компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати. Покликаючись на приписи до Закону № 2050-ІІІ та порядок №159 стверджує, що він набув право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за весь час затримки виплати по день фактичної виплати. З метою захисту порушеного права позивач звернувся з цим позовом до суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за весь час затримки виплати з листопада 2020 року по день фактичної виплати 27.06.2025.
Зобов`язано Головного управління Національної поліції в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за весь час затримки виплати з листопада 2020 року по день фактичної виплати 27.06.2025.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що відповідач у спірних правовідносинах, діяв правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому його дії не можна вважати протиправними.
Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи та оцінивши усі доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що позивач проходив службу в Національній поліції України.
Згідно з витягом наказу Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 09.11.2020 №305о/с відповідно до п.2. ч.1 ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію» підполковника поліції ОСОБА_1 , який прибув для подальшого проходження служби з Головного слідчого управління Національної поліції України, з 01.11.2020 призначено старшим слідчим відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Житомирській області.
Відповідно до витягу наказу Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 05.02.2021 №46/ос «По особовому складу» відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію» підполковника поліції ОСОБА_1 з 05.02.2021 призначено заступником начальника управління поліції – начальником слідчого відділення Коростенського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області, встановивши посадовий оклад 3250 грн та надбавку за специфічні умови служби в поліції в розмірі 75% посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби, звільнивши з посади старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління цього ж Головного управління.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 у справі №380/10901/23 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Національної поліції України щодо не встановлення, не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової доплати за службу в особливих умовах (період карантину), передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №375 від 29.04.2020, за період служби з 12.03.2020 по 31.10.2020.
Зобов`язано Національну поліцію України встановити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову доплату за службу в особливих умовах (період карантину), передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №375 від 29.04.2020, за період служби з 12.03.2020 по 31.10.2020 у розмірі до 50 відсотків грошового забезпечення.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо не встановлення, не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової доплати за службу в особливих умовах (період карантину), передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №375 від 29.04.2020, за період служби з 01.11.2020 по 30.11.2020, з 11.12.2020 по 31.12.2020, з 18.02.2021 по 31.01.2023.
Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Житомирській області встановити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 частину невиплаченої додаткової доплати за службу в особливих умовах (період карантину), передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №375 від 29.04.2020, за період служби з 01.11.2020 по 30.11.2020, з 11.12.2020 по 31.12.2020, з 18.02.2021 по 31.01.2023, у розмірі до 50 відсотків грошового забезпечення.
Визнано протиправною бездіяльність Національної поліції України щодо не встановлення, не нарахування та не виплати ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, передбаченої Наказом МВС №260, за період служби з 24.04.2019 по 30.10.2020.
Зобов`язано Національну поліцію України встановити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень, передбаченої Наказом МВС №260, за період служби з 24.04.2019 по 30.10.2020, в розмірі 15 відсотків посадового окладу.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо не встановлення, не нарахування та не виплати ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, передбаченої Наказом МВС №260, за період служби з 01.11.2020 по 31.01.2023.
Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Житомирській області встановити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень, передбаченої Наказом МВС №260, за період служби з 01.11.2020 по 31.01.2023, в розмірі 15 відсотків посадового окладу.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2025 апеляційні скарги Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Національної поліції України залишено без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 у справі № 380/10901/23 залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.05.2025 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Національної поліції України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі №380/10901/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Національної поліції України про визнання дії та бездіяльності протиправними.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 у справі № 380/10901/23 відповідач 27.06.2025 здійснив нарахування та виплату позивачу надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за період служби за період з 01.11.2020 до 31.01.2023, що становить 12213,27 грн. Ця обставина сторонами визнається.
29.06.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою, зокрема щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплат на суму невиплаченої надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, передбаченої Наказом МВС № 260, за період служби з 01.11.2020 до 31.01.2023.
Листом від 04.07.2025 №146043-2025 відповідач повідомив, що позивачу нараховано та виплачено надбавку за роботу в умовах режимних обмежень, передбаченої наказом МВС №260, за період служби з 01.11.2020 до 31.01.2023 в сумі 12856,07 грн (нарахована сума 12856,07 грн – 5% військовий збір 642,80 грн = 12213,27 грн).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі Закон №2050-ІІІ).
Відповідно до статті 1 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.
Статтею 3 Закону №2050-ІІІ передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).
Відповідно до статті 6 Закону №2050-ІІІ компенсацію виплачують за рахунок:
власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян.
коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету;
коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» (далі - Порядок № 159), положення якого фактично відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.
Відповідно до пункту 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, в тому числі заробітна плата (грошове забезпечення) та сума індексації грошових доходів громадян.
З аналізу наведених норм випливає, що основною умовою для виплати передбаченої статтею 2 Закону №2050-III та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.
Тобто, компенсація за порушення строків виплати доходу виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата, індексація тощо) особи (працівника) з вини відповідача (роботодавця) не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи і пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари і послуги.
Дія норм Закону № 2050-III та Порядку № 159 поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.
Виплата компенсації втрати частини доходів проводиться незалежно від порядку і підстав їх (доходів) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені (такий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року в справі №240/11882/19, від 29 квітня 2021 року в справі № 240/6583/20, від 5 липня 2022 року в справі № 420/7633/20, від 29 березня 2023 року в справі № 120/9475/21-а, від 12 вересня 2024 року в справах № 400/5837/23, №240/18489/23, від 10 жовтня 2024 року в справі № 280/5397/19, від 18 грудня 2024 року в справі № 755/15005/23.
У постанові від 21 серпня 2023 року в справі № 460/6767/20 Верховний Суд, ураховуючи правову позицію, висловлену Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14 травня 2019 року в справі № 804/2994/18, від 23 грудня 2020 року в справі № 640/7975/15-а, від 05 липня 2022 року в справі № 420/7633/20, від 09 серпня 2022 року в справі № 460/4765/20, дійшов висновку, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строку його виплати (частини основного розміру пенсії) саме за період з моменту неправомірного нарахування пенсії відповідачем, що встановлено судовим рішенням (у іншій справі), по фактичну її виплату.
За висновками Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, сформованими у постанові від 2 квітня 2024 року в справі № 560/8194/20, умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості. Тож, нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати проводиться у чітко визначений Законом № 2050-III строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону №2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.
Невиплата компенсації у місяці, в якому проведено виплату заборгованості, свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.
Виплата компенсації не обумовлюється зверненням із відповідною заявою, натомість обов`язок щодо її виплати виникає у випадку порушення строків виплати доходів та виплати нарахованих доходів.
Суд установив, що на виконання рішення суду від 28.06.2024 у справі № 380/10901/23 відповідач 27.06.2025 здійснив нарахування та виплату позивачу надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за період служби за період з 01.11.2020 до 31.01.2023, що становить 12213,27 грн.
Тобто, виплата належних сум грошового забезпечення, що належали позивачу, відбулася після звільнення позивача зі служби в поліції.
Відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону №2050-III не обов`язково має полягати в ухваленні окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.
Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону №2050-III, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись, у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом №2050-III і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за весь час затримки виплати з листопада 2020 року по день її фактичної виплати 27.06.2025.
Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів відхиляє ключовий довід апеляційної скарги про те, що нарахування компенсації є безпідставним через виплату основного доходу на виконання судового рішення, а не у добровільному порядку. Як було зазначено вище, практикою Верховного Суду підтверджується, що виплата компенсації втрати частини доходів проводиться незалежно від порядку і підстав їх нарахування: добровільно чи на виконання судового рішення. Таким чином, інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року у справі № 380/14593/25 – без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддяС. М. Глазько
суддіІ.В. Глушко
Р.М. Шавель
Оригінал: reyestr.court.gov.ua