Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №260/5023/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/5023/25 пров. № А/857/50134/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Кухтея Р.В., Матковської З.М.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ,

на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року (суддя – Маєцька Н.Д., час ухвалення – не вказаний, місце ухвалення – м. Ужгород, дата складання повного рішення – не зазначена),

в адміністративній справі № 260/5023/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ,

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У червні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Військової частини НОМЕР_2 , в якому просив: 1) визнати протиправними дії відповідача, які полягають в оподаткуванні грошового забезпечення позивачу за час здійснення ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації з моменту набрання чинності Законом України №2308-IX “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, які беруть безпосередню участь у бойових діях в умовах воєнного стану”, з 30.09.2022 року; 2) зобов`язати відповідача суму утриманого військового збору з доходу у вигляді грошового забезпечення, нарахованого з 30.09.2022 за час здійснення ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.08.2025 замінено відповідача Військову частину НОМЕР_2 на його правонаступника Військову частину НОМЕР_1 .

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому висловив свої заперечення проти задоволення позовних вимог. Просив у задоволенні вимог позивача відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху та про залишення позовної заяви без розгляду.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року позовну заяву задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають в оподаткуванні грошового забезпечення ОСОБА_1 за час здійснення ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації за жовтень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року, квітень 2023 року, травень 2023 року, та за періоди з 27.04.2024 року по 08.08.2024 року, з 27.08.2024 року по 11.11.2024 року, з 30.11.2024 року по 29.01.2025 року. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму утриманого військового збору з доходу у вигляді грошового забезпечення, нарахованого за жовтень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року, квітень 2023 року, травень 2023 року, та за періоди з 27.04.2024 року по 08.08.2024 року, з 27.08.2024 року по 11.11.2024 року, з 30.11.2024 року по 29.01.2025 року за час здійснення ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації. В задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

З цим рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що судом не враховано норми Закону України від 19.06.2022 №2308-ІХ, яким прийнятий пільговий порядок оподаткування військовим збором грошового забезпечення у період дії правового режиму воєнного стану. Відповідний порядок підтвердження статусу осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором у період дії правового режиму воєнного стану визначений Кабінетом Міністрів України у Постанові №244 від 17.03.2023 року. Також вважає апелянт, що у позовній заяві позивачем не зазначено поважності причин, які перешкоджали йому подати рапорт та позовну заяву до суду. Будь-яких доказів стосовно поважності причин пропуску строку не надано, не має, обставин, які були б об`єктивно непереборними та не залежали від волевиявлення позивача і були б пов`язані з перешкодами для вчинення процесуальних дій. Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду, позовна заява залишається без руху та повертається, вимоги залишаються без розгляду.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 року по справі №260/5023/25 скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Позивач ОСОБА_1 відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №240 від 30 вересня 2022 року зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та на всі види забезпечення.

Відповідно до копії довідки військової частини НОМЕР_2 від 17 січня 2025 року №1471/194 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України позивач дійсно в період з 27.04.2024 року по 08.08.2024 року, з 27.08.2024 року по 11.11.2024 року, з 30.11.2024 року по теперішній час брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Позивач, вважаючи, що відповідач протиправно утримував з його грошового забезпечення військовий збір звернувся до суду з даним позовом.

На момент звернення позивача до суду із цим адміністративним позовом (21.06.2025) позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції вірно враховано, що основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначено Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” 20 грудня 1991 року № 2011-XII (надалі – Закон № 2011-XII).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів ( частина перша статті 9 Закону 2011-XII).

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення ( ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII).

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону ( ч. 3 ст. 9 Закону 2011-XII).

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

З 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/202 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено і діє воєнний стан.

Законом України від 19.06.2022 № 2308-ІХ “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, які беруть безпосередню участь у бойових діях в умовах воєнного стану” (далі - Закон № 2308-ІХ), який набрав чинності 09.07.2022, внесено наступні зміни: підпункт 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України (Відомості Верховної РадиУкраїни,2011 р., № № 13-17, ст. 112) після абзацу другого доповнити новим абзацом такого змісту: У період дії правового режиму воєнного стану не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.

У зв`язку з цим абзац третій вважати абзацом четвертим.

Порядок підтвердження статусу зазначених осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором визначається Кабінетом Міністрів України(абзац 4 підпункту 1.7 пункту 16 примітка 1 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України).

Згідно пункту 1 розділу II Прикінцеві положення Закону від 19.06.2022 № 2308-ІХ цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Таким чином, Законом від 19.06.2022 № 2308-ІХ, який набрав чинності 09.07.2022, визначено, що звільняється від оподаткування військовим збором грошове забезпечення військовослужбовців саме на період дії правового режиму воєнного стану на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.

Крім того, вимоги підпункту 1.7 пункту 16 примітка 1 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України відсилають до актів Кабінету Міністрів України, на підставі яких визначається порядок підтвердження статусу осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором.

Кабінетом Міністрів України відповідний порядок пільгового оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців на період дії правового режиму воєнного стану був визначений Постановою № 244 від 17.03.2023 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 р. № 1161”, якою до постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1161 “Про порядок підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції та/або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС),з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором” внесені зміни:

Назву постанови викладено в такій редакції: 1. Про порядок підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції та/або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС), та/або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором.

2. У постановляючій частині: 1) після абзацу третього доповнити постанову новими абзацами такого змісту: у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів (копій наказів) командирів (начальників) про виплату додаткової винагороди, передбаченої абзацом першим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану2 (Офіційний вісникУкраїни,2022 р., № 25, ст. 1253, № 58, ст. 3463, № 82, ст. 5035; 2023 р., № 13, ст. 778), особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.

Особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів, та позбавлені з будь-яких причин виплати додаткової винагороди, застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів (копій наказів) командирів (начальників) про позбавлення виплати додаткової винагороди, де зазначаються періоди безпосередньої участі у зазначених заходах, за які особа позбавлена такої виплати.

У зв`язку з цим абзац четвертий вважати абзацом шостим; 2) абзац шостий після слів операції Об`єднаних сил (ООС) доповнити словами здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.

Отже, з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України №244 від 17.03.2023 необхідною умовою підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів (копій наказів) командирів (начальників) про виплату додаткової винагороди, передбаченої абзацом першим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.

В редакції Постанови КМУ № 46 від 16.01.2024, Порядок № 1161 визначав, що підтвердження статусу осіб, що беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів (копій наказів) командирів (начальників) про виплату додаткової винагороди, передбаченої абзацом першим пункту 1 та абзацом другим пункту 1-1постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора”.

Таким чином, Закон України від 19.06.2022 №2308-ІХ, яким прийнятий пільговий порядок оподаткування військовим збором грошового забезпечення у період дії правового режиму воєнного стану, діє з 09.07.2022, а відповідний порядок підтвердження статусу осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором у період дії правового режиму воєнного стану відповідно до змін внесених Законом України від 19.06.2022 №2308-ІХ був визначений Кабінетом Міністрів України у березні 2023 року у Постанові №244 від 17.03.2023.

Отже, у період з 09 липня 2022 року по 23 березня 2023 року діяли тільки норми Закону №2308-ІХ, а з 24 березня 2023 року також почали діяти норми постанови Кабінету Міністрів України №244 від 17 березня 2023 року.

В той же час, Законом №2308-ІХ встановлено, що від оподаткування військовим збором під час дії військового стану звільняється грошове забезпечення осіб, на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.

Відповідно до Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/а/29 (далі Окреме доручення) (застосовується з 01.06.2022), під терміном безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави в районі ведення воєнних (бойових) дій; виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей; виконання бойових завдань у районах бойових дій з виявлення повітряних цілей та інше.

Із картки особового рахунку позивача за період з вересня 2022 року по серпень 2025 року, видно, що додаткова винагорода у збільшеному розмірі до 100000,00 грн., передбачена п.1 Постанови КМУ №168 від 28.02.2022, за безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів, позивачу нараховувалась і виплачувалась у жовтні 2022 року, листопаді 2022 року, грудні 2022 року, квітні 2023 року, травні 2023 року.

Крім того, судом першої інстанції вірно встановлено та взято до уваги те, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року №260/577/25 зокрема вирішено: визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн за період з 27.04.2024 року по 30.04.2024 року, з 01.08.2024 року по 08.08.2024 року, з 27.08.2024 року по 11.11.2024 року, з 30.11.2024 року по 29.01.2025 року за час безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) та виконання бойових (спеціальних) завдань; 2) зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 100000,00 грн за період з 27.04.2024 року по 30.04.2024 року, з 01.08.2024 року по 08.08.2024 року, з 27.08.2024 року по 11.11.2024 року, з 30.11.2024 року по 29.01.2025 року в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) та виконання бойових (спеціальних) завдань, з урахуванням раніше виплачених сум. В решті позову відмовлено.

Суд, задовольняючи частково позовні вимоги в адміністративній справі № 260/577/25 встановив, що військова частина НОМЕР_2 нараховувала ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі до 100000,00 грн на місяць пропорційно до часу безпосередньої участі в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації за травень, червень та липень 2024 року, що підтверджується рапортами т.в.о. начальника медичної служби – начальника медичного пункту Військової частини НОМЕР_2 .

Вищевказане рішення суду набуло законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій відповідача, які полягають в оподаткуванні грошового забезпечення позивача військовим збором за жовтень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року, квітень 2023 року, травень 2023 року, та за періоди з 27.04.2024 року по 08.08.2024 року, з 27.08.2024 року по 11.11.2024 року, з 30.11.2024 року по 29.01.2025 року та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу суму утриманого військового збору з доходу у вигляді грошового забезпечення, нарахованого за вказані періоди.

Щодо доводів апелянта про те, що позивачем не дотримано вимог законодавства щодо строків звернення до суду, не зазначено поважності причин його пропуску та не надано будь - яких доказів стосовно поважності причин пропуску строку, то апеляційний суд зазначає наступне.

Приписами статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із частиною третьою та п`ятою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Апеляційний суд враховує, що питання щодо дотримання позивачем строків звернення до суду було вирішено судом першої інстанції в ухвалі від 19.09.2025, якою відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху та про залишення позовної заяви без розгляду.

Зокрема, судом першої інстанції вірно встановлено та взято до уваги те, що позивач в позовній заяві щодо строків звернення до суду зазначив, що він є учасником бойових дій, мобілізований з 05.03.2022 року та проходить військову службу із залученням до виконання бойових та спеціальних завдань у складі діючих угрупувань військ Сил оборони держави.

Відповідно до довідки №1471/197 від 17 січня 2025 року позивач перебуває на військовій службі у військовій частині з 30 вересня 2022 року.

З цього приводу судом першої інстанції вірно зауважено, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.

При цьому, суворе застосування адміністративними судами під час воєнного стану процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статті 6 зазначеної Конвенції.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22.

Крім того, при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначений підхід неодноразово був застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 21 травня 2021 року у справі № 1.380.2019.006107, від 22 липня 2021 року у справі № 340/141/21, від 16 вересня 2021 року у справі № 240/10995/20 та від 12 вересня 2022 року у справі №120/16601/21-а.

Таким чином, враховуючи проходження позивачем військової служби та з метою забезпечення, визначеного Конституцією України та ст. 5 КАС України права позивача на судовий захист, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з даним позовом.

Вищенаведені висновки суду не спростовані доводами апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Колегія суддів також враховує, що рішення суду в частині відмови у задоволенні решта позовних вимог не оскаржене позивачем в апеляційному порядку, а отже, з урахуванням приписів статті 308 КАС України у вказаній частині рішення суду апеляційній перевірці не підлягає.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права з повним встановленням обставин справи, що не спростовано доводами апеляційної скарги, які колегією суддів відхиляються як необґрунтовані з урахуванням наведеного вище правового регулювання спірних правовідносин.

Крім цього, суд апеляційної інстанції враховує, що при поданні апеляційної скарги відповідач не сплатив судовий збір у розмірі 1453,44 грн., який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача як суб`єкта владних повноважень.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 – залишити без задоволення.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року в адміністративній справі №260/5023/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії – залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) судовий збір в сумі 1453 (одну тисячу чотириста п`ятдесят три) грн 44 коп. на користь Держави до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету – 22030106, призначення платежу *;101; судовий збір за подання апеляційної скарги у справі №260/5023/25).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяВ. В. Гуляк

суддіР. В. Кухтей

З. М. Матковська